Народитися для Бога

Як готуватися до Таїнства хрещення та вибирати хресних батьків

Як готуватися до Таїнства хрещення та вибирати хресних батьків

Чи не найбільшим щастям для кожної родини як колись, так і нині є народження дитини. Адже немовлятко – це символ продовження життя. З давніх-давен поява дитятка в українській родині супроводжувалася різноманітними звичаями та обрядами. Особливе місце серед них посідає хрещення, коли дитина разом з іменем отримує свого небесного покровителя, а головне – стає членом Христової церкви.

Боже синівство

Як розповів “Пошті” парох храму Зіслання Святого Духа м. Львова отець Володимир Біляєв, духовне народження дитини – це така сама радість, як і тілесне народження. Тому батьки намагаються після Таїнства зібрати родину, друзів, аби поділитися цією радістю та відсвяткувати визначну подію. Адже для того, хто приймає хрещення, це означає духовне народження для Бога. “Якщо в тілесному, земному народженні людина народжується для життя і для батьків, то хрещення – це духовне народження для того, аби стати дитиною Божою. Господь Бог встановив сім Святих таїнств, щоб через них проявити себе людям, а людина могла відкрити для себе Бога. І ось, власне, першим зі Святих таїнств є хрещення”, – каже отець Володимир Біляєв.

Надзвичайні випадки

За його словами, немає якихось обмежень щодо Тайни хрещення. Воно може відбутися і відразу після народження (як це було в давнину, коли хрестили на 8-й день), так і у більш зрілому віці. Для цього кроку не існує якогось вікового обмеження. “Але є ситуації, коли дитинка може померти після народження (із суто медичних причин), і батьки хочуть охрестити дитину. Тоді йдуть до пологового будинку та хрестять дитину, навіть у кювезі, тобто інкубаторі для новонароджених”, – зазначає священик.

Є ситуації, коли Таїнство хрещення може провести мирянин – у випадку небезпеки смерті дитини, якщо батьки виявляють таке бажання. Тоді вже не потрібні духовні наставники. Для хрещення може бути використана навіть проста вода. Коли її ллють на голову дитинки, промовляють формулу “Хрещається раб(а) Божий(а) (дається християнське ім’я) в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!”. І навіть якщо пізніше дитинка не вижила, то йде до Бога, як Його дитина. 

Проте, якщо все добре, після такого хрещення мирянами потрібно за першої нагоди звершити обряд за участю Церкви, тобто священика і хресних батьків. “Я рекомендую уділяти Таїнство хрещення у Божому храмі, там, де звершується більшість Святих таїнств, де є освячене, намолене місце”, –  додає священик.

Духовні батьки

“При хрещенні дитини долучаються двоє практикуючих християн, які стають хресними батьками, – розповідає о. Володимир. – Через їхню віру охрещується дитина, і вони стають духовними батьками для свого похресника чи похресниці. Хресні батьки повинні виконувати свій обов’язок сумлінно та повноцінно, а  не тільки формально, вважаючи, що відбувши відповідний обряд, вони виконали свої обов’язки”. 

Як розповів священик, Церква наголошує, що хресними батьками повинні бути практикуючі віряни, які охрещені та живуть духовним життям. Лише тоді вони можуть стати духовними батьками для новонародженого та разом із тілесними батьками допомагати дитині пізнавати Бога та духовні цінності.

“На жаль, не завжди бать­ки звертають увагу на мора­льні сторони тих людей, яких запрошують стати хресними батьками, більше уваги звертають на їх матеріальне та соціальне становище. Церква наголошує, що батьки мусять звернути увагу на те, чи ті кандидати є самі охрещені, віруючі та практикуючі християни – за способом життя – та на їхній моральний стан, їхнє ставлення до релігії”, – зазначає о. Володимир.

Ближче до самого хрещення майбутні хрещені батьки повинні висповідатись та приступити до Святого причастя. “Під час хрещення відбуваються дуже важливі події духовного споріднення між дитиною, яку охрещують, та хресними батьками: устами хресних батьків дитина зрікається диявола, зла і всього, що від нього походить, і через їхні вуста дитина дає обіцянку, що ціле своє життя буде пізнавати Бога, його любити і йому служити. Під час хрещення вони промовляють за дитину Символ віри. Коли ж запрошують стати хресними непрактикуючих вірян, то вони не можуть допомогти дитині зростати духовно”, – сказав священик.

Обряди під час хрещення  

Головними на обряді хрещення є хресні, а не рідні батьки. Доручаючи їм дитину, залежно від місцевості, здавна казали: “Даємо вам поганина, принесіть нам християнина” чи “Даємо вам народжене, принесіть нам охрещене”. Зазвичай хлопчика перед хрещенням тримала хресна матір, а після хрещення – хресний тато. Дівчинку, навпаки, – спочатку хресний, а потім хресна. 

За традицією, повертаючись додому, дитину передавали на порозі батькові. Вважалося, що покласти новоохрещеного насамперед потрібно на щось символічне: на олівець чи книжку, щоб прагнув до науки, на гроші, щоб був заможним, дівчинку можна покласти на голку – щоб стала рукодільницею, а хлопчика, скажімо, на сокиру – щоб умів у хаті дати лад. 

Як розповіла викладач культурології Львівського коледжу легкої промисловості Надія Лепех, хресних може бути кілька пар. Це дуже характерно для Волині. Там прийнято брати більше трьох пар хресних батьків. Це може бути пов’язано як із матеріальною зацікавленістю, так і зі способом дати дитині якомога більше опікунів. Адже в давнину діти дуже часто залишались сиротами в ранньому віці і саме хресні заміняли рідних батьків у разі їх смерті. 

Незмінні атрибути

Хресні батьки обов’яз­ко­во дарують хрестик, іноді – медальйон із зображенням святих, який слугуватиме оберегом для дитини. Обов’язковим атрибутом є крижма – біле полотно, яке приносять хресні батьки, щоб загорнути дитину відразу після хрещення. Воно символізує чистоту від гріха, Божу благодать, в яку сповивається дитинка. Також обов’язковим атрибутом є свічка, яку хрещені тримають за свого похресника, як символ християнського життя, що проходить у зростанні з Богом. 

Раніше й ім’я для дитинки вибирали хресні чи священик. Сьогодні це роблять батьки. Однак якщо ім’я нехристиянське, то священик може запропонувати дати дитині ще одне, щоб вона мала свого небесного заступника.

“З давніх-давен на Галичині була така традиція: напередодні хрещення робили букетики з барвінку – квітів чи листочків – і, незважаючи на те, що гості та хресні батьки йшли з подарунками, вони повинні були їх викуповувати”, – каже Надія Лепех. 

Окрім інших подарунків, які приносили на хрестини, обов’язковими були: хліб – символ ситості; солодощі чи цукор – щоб життя було солодким; гроші – для заможності та достатку. Давньою традицією є також дарування так званої, мірної ікони. Вона називається так, бо її пишуть на зріст немовляти, якби міряючи його. Зазвичай такі ікони, із зображенням небесного покровителя ставлять прямо біля ліжечка дитини, щоб малюк із самого дитинства спілкувався зі своїм захисником, заступником і наставником.  

Хрещені батьки завжди повинні пам’ятати про свої обов’язки перед похресником, не забувати відвідувати його, вітати з іменинами та днем ангела. Але найголовніше, брати участь у духовному вихованні дитини. Воно полягає не тільки в перевезенні похресника з дому до храму, але й у тому, щоб  жити духом свого похресника, знати всі його захоплення, проблеми, страхи, щоб знайти підхід до його душі 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7517 / 1.62MB / SQL:{query_count}