Як це було недавно, як це було давно…

Того дня - 17 серпня 1969 року - Львів, здавалося, вимер на дві післяобідні години, щоб припасти до екранів телевізорів чи радіоприймачів. Ішов фінальний матч на Кубок СРСР, який до Москви поїхали здобувати "Карпати".

Того дня - 17 серпня 1969 року - Львів, здавалося, вимер на дві післяобідні години, щоб припасти до екранів телевізорів чи радіоприймачів. Ішов фінальний матч на Кубок СРСР, який до Москви поїхали здобувати "Карпати". А потім десятки тисяч львів'ян вихлюпнули на вулиці міста, влаштували імпровізований похід центральними проспектами, святкували перемогу на кшталт бразильської торсиди. Наступного дня тисячі прихильників команди зустрічали своїх улюбленців в аеропорту, найенергійніші навіть прорвалися на злітну смугу, щоб бути першими біля трапу літака, що прибув із Москви. Радощам не було меж. Перемога того серпневого дня сорок років тому назавжди зробила гравців "Карпат" героями, якими львівська спортивна громада пишається дотепер.

Та час невблаганний... Коли десять років тому я згадував цю перемогу та її героїв, уже не було серед живих старшого тренера Ернеста Юста (1927 - 1992), чий внесок у цю звитягу був надзвичайним: він вів своїх хлопців кубковою дорогою, надихав їх вірою в успіх і поставив на вирішальний матч справжніх бійців. Після того, як його у серпні 1978 року змусили залишити "Карпати", відмовився від багатьох привабливих пропозицій команд майстрів і ніколи не працював з іншими клубами, а наступні десять років тренував дітей у Львівському спортінтернаті (тепер - училище фізичної культури). Останні п'ять років жив в угорському містечку Печ, на міському цвинтарі якого й похований.

Важка хвороба поклала в могилу воротаря Віктора Турпака (1944 - 1998), який після виступів у "Карпатах" (59 матчів у сезонах 1967 - 1969) грав ще в українських командах "Динамо" (Хмельницький) та "Десна" (Чернігів), щоб усе­таки повернутися до Львова і пограти за ветеранів клубу. У Львові він прожив свої останні літа і тут похований.

Під Мукачевим у селі Ключарки вже лежав і знаменитий форвард Янош Габовда ( 1941 - 1986), який за чотири роки (1968 - 1971) "настріляв" 68 голів, переважно ударом головою, адже був неперевершеним бомбардиром у повітряних дуелях.

...Остання декада принесла наступні втрати. Начальник тої славної команди Карло Мікльош (1915 - 2003), популярний пан Льольо, після усунення його з посади 1971 року працював у Львівському зональному управлінні "Спортлото", а у дев'яності роки повернувся до відроджених "Карпат" і став першим президентом клубу. До останніх своїх днів активно цікавився спортивними подіями, залишив по собі незакінчені спомини про своє та львівське футбольне життя.

Вдалою тренерською діяльністю займався автор вирішального гола у фіналі, півзахисник Володимир Булгаков (1947 - 2003), який провів у "Карпатах" шість років (1966 - 1971), а потім розпочав тренерську роботу у харківському "Металісті" під керівництвом свого тренера у "Карпатах" Євгена Лемешка. Першим і став заслуженим тренером України (1983), працював і у СКА "Карпати", а закінчив у "Раві" з Рава­Руської, коли несподівано відмовило серце.

Минулого року помер найстарший гравець переможної команди лівий захисник Петро Данильчук (1940 - 2008), який прийшов у "Карпати" із сусіднього армійського клубу з репутацією одного з найкращих лівих захисників України. У "Карпатах" провів шість сезонів (1967 - 1972) і зіграв 167 матчів. Після футбольного життя до гри більше не повертався і працював у сфері книгопродажу.

Щойно у червні не стало й легенди львівського клубу Левка Броварського (1948 - 2009), якому в день фіналу не було й 21го року. Левко у складі "Карпат" провів 13 років (1968 - 1980) і встановив рекорд клубу за кількістю виступів - 412, забивши при цьому 47 голів. Тренерську діяльність розпочав в училищі фізичної культури, а потім чотири роки працював зі збірними командами Камеруну. Прийшов на тренерський мостик і до рідних "Карпат", з якими грав у єврокубках зі шведським "Гельсинборгом" (1999). В останні роки заслужений тренер України очолював регіональний центр розвитку дитячоюнацького футболу. Важка хвороба забрала його з життя.

Багато років працював у ДЮСШ "Карпати" помічник Ернеста Юста Юрій Сусла (народився 1934 року). Він був першим воротарем "Карпат" з першого матчу у 1963 році, потім тренером команди майстрів, а потім захопився вихованням наступних поколінь карпатівських воротарів і тепер відвідує матчі за участю своїх вихованців.

Правий захисник Іван Герег (1944 р.н.) після закінчення кар'єри футболіста (229 матчів) кілька років керував футбольною школою "Карпати", а потім розпочав вдалу бізнесову діяльність, очолює власну фірму і на стадіон майже не ходить.

Складні роки мав після завершення виступів у "Карпатах" (199 матчів) центральний захисник Валерій Сиров (1946 р.н.). Зараз він живе у Миколаєві - обласному, але не раз приїжджає до Львова на різні святкування та зустрічі з колегами.

Ще один стовп оборони Ростислав Поточняк (1948 р.н.) мав тривалу кар'єру гравця (338 матчів і 6 голів), виступав і за олімпійську збірну країни, завершував виступи на зеленому полі у складі "Металіста", а потім плавно перейшов на тренерську роботу. Тренував колективи фізкультури, в 1989 році повернувся тренером у відроджені "Карпати", у сезоні 1991 року був навіть головним тренером. Нині - тренер -методист футбольної ДЮСШ №4.

Автор першого гола у фіналі Геннадій Лихачов (292 матчі і 54 голи) 16 серпня відзначав день народження (1946 р.н.) і 17 серпня зробив не тільки собі, а й команді великий подарунок, зрівнявши рахунок. Він залишається дотепер серед найпопулярніших гравців "Карпат" як нестримний боєць і бомбардир. Лихач спробував тренерського хліба у футбольній школі "Карпати", але згодом залишив цю нелегку справу і провадить приватний бізнес.

Найкращий бомбардир команди Володимир Данилюк (1947 р.н.) у чемпіонатах країни забив 88 голів (289 виступів) і усе тренерське життя провів у Львівському училищі фізичної культури, де за підготовку майбутніх олімпійських чемпіонів 1988 року Вадима Тищенка та Володимира Татарчука отримав звання заслуженого тренера України.

Капітан команди Ігор Кульчицький (1941 р.н.) першим узяв у руки важку кришталеву чашу, що звалася Кубком СРСР. Нестримний на полі та у житті, провів у команді десять сезонів (1963 - 1972), зіграв 338 матчів і забив 37 голів, непомильний виконавець 11метрових ударів. Входив до числа 33х найкращих футболістів країни сезону 1970 року, має два виступи за збірну. Був дитячим тренером, 1989 року повернувся до відродженого клубу начальником команди. Активний ініціатор ветеранських змагань 13 серпня відзначив 68й день народження.

Символічно, що чимало членів переможної команди поверталися згодом до рідного колективу вже в ролі наставників інших поколінь "Карпат", виконуючи своєрідну роль естафети того бійцівського карпатівського духу, який приносив команді успіхи й привів до перемоги у розіграші Кубка СРСР 1969 року.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7558 / 1.61MB / SQL:{query_count}