Минає 115 років відтоді, як у Львові був забитий перший гол

14 липня минає 115 років з того дня, коли у Львові на спеціальному спортивному майданчику у Стрийському парку під час злету сокольських товариств відбувся показ нової гри з м'ячем, який з Англії 1892 року привіз професор учительської семінарії Едмунд Ценар

14 липня минає 115 років з того дня, коли у Львові на спеціальному спортивному майданчику у Стрийському парку під час злету сокольських товариств відбувся показ нової гри з м'ячем, який з Англії 1892 року привіз професор учительської семінарії Едмунд Ценар. Е.Ценар (1856 - 1913) був пропагандистом рухливих ігор і автором кількох книжок з фізичного виховання, зокрема, "Гімнастичні ігри шкільної молоді", яка вийшла друком у Львові 1891 року. Саме тут він вперше описав футбольну гру і навів її основні правила. А через три роки футбольні правила українською мовою опублікував один із засновників українського спортового товариства "Сокіл" Володимир Лаврівський.

У своїх спогадах професор Ценар згадував, що "справжній футбольний м'яч в нашому місті мав лише клуб львівських учителів "Вчительський гурток", який і розпочав перші забави з новим м'ячем й показав нову гру під час проведення першого злету "Сокола" у 1892 році". Наприкінці того року член сокольського товариства інженер Недільський побував в Одесі, де вперше побачив футбол у виконанні родоначальників цієї гри - англійських моряків, які у вільні хвилини демонстрували його місцевим жителям. Повернувшись додому, інженер з ентузіазмом розповідав, якою цікавою є ця гра, і запропонував проводити регулярні заняття сокольської молоді. Тож перед другим злетом сокольських товариств у липні 1894 року, який мав пройти на теренах і під час проведення другої Галицької загальнокрайової виставки досягнень, львів'яни вже мали певне розуміння мети у цій грі - забити гол у чужі ворота. Подібно ж у Кракові студенти робили перші кроки в оволодінні футбольної майстерності, тому зрозуміло, що саме представники цих міст стали учасниками зустрічі.

Футбол не був головним пунктом спортивної програми свята, до якої входили також вправи гімнастів із палицями, побудова гімнастичних пірамід, заїзди велосипедистів, й нова "гімнастична гра" - футбол.

Близько 17 години під звуки музики, яку виконувала капела "Гармонія", на поле вийшли учасники історичного, як потім виявилося, матчу, що започаткував історію польського та українського футболу. Львівська команда - в сірих гімнастичних штанах, краківська - у синіх, а всі учасники зустрічі були у білих футболках і гімнастичних мештах. Судити гру запросили гостя з Кракова Зиґмунта Виробека, який готував свою команду до цього матчу. Суперники зустрілися вперше, тому нічого не знали один про одного. Гра розпочалася хаотично, якось нервово, інколи траплялися й комічні моменти, що викликало вибухи сміху серед публіки. Про зупинку м'яча, передачу партнерові чи дриблінг не могло бути й мови. Львівські "соколи" першими заволоділи м'ячем і погнали його у бік гостей, які приголомшені таким натиском, кинулися усією командою боронитися.

Героєм цього дня, а точніше, автором переможного гола у ворота краківського "Сокола" став Володимир Хомицький, 16річний студент другого року навчання учительської семінарії, у майбутньому вчитель фізичного виховання 11ї львівської гімназії. Як згадує автор гола: "Була це велика гонитва за м'ячем, і ми першими з великим азартом погнали його на сторону гостей... Мене визначили на лівий край, тому я опинився трохи на віддалі від загального гурту під воротами краків'ян, де йшла пекельна "копанина". Раптом з того натовпу вилетів м'яч і покотився мені просто під ноги. Не роздумуючи довго, я замахнувся правою ногою і після мого сильного удару м'яч пролетів над збитою купою гравців і несподівано з'явився перед краківським воротарем. Він встиг підняти руки, але було запізно - м'яч вже його минув - гол! Цієї ж миті я почув голосний вереск. То львів'яни тріумфували, а гості висловлювали незадоволення. Сталося це на шостій хвилині зустрічі. Незважаючи на протест пана Виробека, який вимагав продовження гри, бо його земляки прагнули реваншу, організатори свята попросили нас з поля, на яке вже виходила група гімнастів, щоб демонструвати групові вправи..."

Таким чином погожий сонячний день( за даними обсерваторії Львівської політехніки, було +24 ) 14 липня 1894 року увійшов в історію спорту нашого міста, а згодом було прийнято рішення вважати цю дату днем народження футболу двох сусідніх народів - Польщі та України, які тепер так вдало об'єдналися із спільною метою провести фінальну частину чемпіонату Європи 2012 року.

Взагалі ж, історія львівського спорту наповнена подіями, до яких сміливо можна вживати слово "прем'єра", але оскільки це відбувалося за часів Австро­Угорщини, імперії, яка зникла назавжди з карти світу, то радянські історичні джерела воліли не згадувати про них. А вже міжвоєнний період ХХ століття, коли Львів жив при польській владі, фальшиво описували, а радше теж не хотіли згадувати комуністичні уряди обох країн.

А саме у Львові ще 1867 року було створено перше гімнастичне товариство "Сокіл", крім футбольного матчу 14 липня 1894 року, у Львові вперше проходила й хокейна зустріч 15 січня 1905 року, 29 червня 1909 року відбулася прем'єра баскетболу, 26 червня 1914 року - перший матч з водного поло, і так можна продовжувати перелік спортивних подій, що започаткували розвиток багатьох видів спорту - літніх і зимових. Уже незабаром - під час Олімпійських ігор у Лондоні 2012 року - зможемо відзначити столітній ювілей першого виступу львівського спортсмена на олімпійській арені. Ним був легкоатлет Владислав Понурський, а репортажі про його виступи до львівських газет передавали аж три журналісти. Справді можемо пишатися цікавими сторінками історії львівського спорту, який творили львів'яни незалежно від національності і який має славне продовження на Олімпійських іграх сучасності. Майже за сто років олімпійських виступів спортсмени Львова здобули 46 нагород - 15 золотих, 16 срібних та 15 бронзових.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7868 / 1.59MB / SQL:{query_count}