08.08.08

Російська імперія завдає ударів у серпні

фото: imgur.com
Тбілісі сподівається відновити діалог iз Абхазією та Південною Осетією. Таку заяву 8 серпня – в річницю початку збройної агресії Росії проти Грузії – зробив прем’єр-міністр останньої Ірак­лій Гарібашвілі, вшанувавши пам’ять загиблих у російсько-грузинському воєнному конфлікті серпня 2008 року, більш відомого як “війна 08.08.08”.
“Зрозуміло, ми маємо продовжити проводити розумну політику з Росією, але у той же час бути принциповими, оскільки це наші території і грузинський народ ніколи не змириться з життям без абхазів і осетинів”, – цитує очільника грузинського уряду “Бі-Бі-Сі”. “Сьогодні окупація Абхазії та Цхінвальського регіону, зрозуміло, триває, і наш уряд за допомогою розумної політики намагається зупинити цей процес. Для нас головне – мир та стабільність. Якщо ми хочемо повернути втрачені території і жити разом iз нашими абхазькими і осетинськими братами, це потрібно зробити шляхом мирних переговорів”, – підкреслив прем’єр-міністр Грузії.
Відповідь із Москви не забарилася. За старою кремлівською звичкою, росіяни все обернули з ніг на голову. Нинішній російський прем’єр, який у 2008-ому був формальним президентом РФ, Дмитро Медведєв написав на своїй сторінці у Facebook: “У ніч з 7 на 8 серпня 2008 року регулярно грузинська армія, використовуючи важку артилерію, танки, авіацію, завдала страшний удар по житлових будинках, лікарнях, школах Цхінвалі. За кілька годин були вбиті і поранені тисячі людей. Загинули російські миротворці, які, відповідно до мандату ООН, були покликані забезпечувати мир”. Жахіття, що тут скажеш. Але ж насправді все було по-іншому.
Росія багато років плекала наіоналістичні настрої в неспокійних грузинських регіонах Абхазія та Південна Осетія. Там проголошували різноманітні форми самоуправління, не виконували розпорядження з Тбілісі та за кожної зручної нагоди волали: “Росія нам допоможе!”.
І не помилился. Коли у ніч проти 8 серпня 2008 року Грузія розпочала “операцію з наведення конституційного порядку”, ввівши свої війська на територію сепаратистської республіки Південна Осетія, тодішній президент Російської Федерації Дмитро Медведєв (під боком якого сидів формальний виконувач обов’язків прем’єра екс-підполковник КДБ Путін) у відповідь оголосив про “примус грузинської влади до миру”. У наступ пішли 150 російських танків, авіація почала сипати бомбами на грузинські міста та села. Наслідки “примусу до миру” виявилися страхітливі: згідно з офіційними джерелами, такі: Грузія – 397 убитих, Південна Осетія  1694, Росія – 71 – загалом близько 2200 людей. Біженцями стали понад 118 тисяч осіб. Цей воєнний конфлікт увійшов в історію як “війна 08.08.08”.
 
 фото: imgur.com
Програли в ній усі. Південна Осетія та Абхазія нібито проголосили незалежність. Щоправда, визнали її лише Росія та кілька аутсайдерів “третього світу”, як-от Нікарагуа. Тепер люди там живуть натуральним господарством: промисловості немає, туристами і не пахне, вряди-годи котрийсь гуманітарний конвой (як у Донбасі) підкине Росія. Та й той поділять місцеві “князьки”.
Російська Федерація також не виграла, адже так і не досягнугнула своєї стратегічної мети – повалення уряду “аґента ЦРУ” (нині – губернатора Одеської області) Міхеїла Саакашвілі. З воєнної точки зору нібито все було гаразд – російські війська без проблем могли б узяти Тбілісі й піти ще далі, щоб вимити чоботи в Чорному морі. Але кісткою в горлі стало політичне забезпечення: Кремлю просто нікого було тріумфально завезти верхи на танку в Тбілісі, щоб замінити нелюбого їм грузинського президента.
Тож нині в Закавказзі існує заплутаний вузол. Абхазія та Південна Осетія “насолоджуються” ніким у світі невизнаною незалежністю. Населення цих регіонів бідує, повністю залежить від нерегулярної російської допомоги і просто нездатне кудись виїхати, оскільки їхні внутрішні паспорти визнаються тільки ними самим. Щоправда, нещодавно “географія” дещо розширилася – тепер абхазці та південні осетини можуть їздити в гості до шахтарів з “ЛНР” і “ДНР”. Але чи цікаво це одним й іншим – велике питання. Та й грошей в створених Кремлем квазідержавах просто бракує, тож населення більше переймається питаннями елементарного виживання, а не думає про якісь закордонні подорожі.
Але повернімося до ситуації у Донбасі. Усі ми пам’ятаємо, як у серпні торік, коли сепаратисти у Донбасі практично були готові капітулювати, в них раптом “нізвідки” з’явилося важке озброєння, бронетехніка, купа танків та БМП. Тоді українці й почули про “Іловайський котел”, тоді російські війська зі своєї території гатили з “Градів” по українських підрозділах. “Найжорстокіша поразка української армії за час АТО” (так це називають російські засоби масової інформації), насправді виявилася ще одним “примусом до миру” Кремля. Російська імперія завдає ударів у серпні…
P. S. 1 серпня 1914 року спалахнула війна між кайзерівською Німеччиною та царською Росією. До войовничої парочки швиденько приєдналося майже півсвіту: бойові дії точилися в Європі, Африці, на Близькому Сході, навіть у Китаї та на тихоокеанських островах. “Війна, щоб завершити всі війни” забрала життя майже дев’яти мільйонів солдатів і цивільних жителів і спричинила розпад чотирьох імперій: Австро-Угорської, Кайзероівської, Османської і Російської. Крім того, був сформований ґрунт для розпаду Британської імперії. Може й путінська Росія почне тріщати після серпня 2015-го…

“Боротьба за остаточне звільнення Грузії триває щодня. Російська агресія не охолола досі. Наша боротьба продовжиться доти, доки останній окупант не покине грузинську землю, поки не буде відновлена справедливість щодо сотень тисяч наших громадян різного етнічного походження, які були змушені покинути свої будинки. Історичним завданням сьогоднішнього покоління є доведення до кінця боротьби й звільнення Грузії, і ми доведемо цю боротьбу до кінця”.
Михеїл Саакашвілі, президент Грузії (2010 рік)



коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7515 / 1.59MB / SQL:{query_count}