Керівництво “Газпрому” не полишає надії поглинути “Нафтогаз України”

Для українського Кабміну останні дні запам’ятаються щонайменше двома знаковими подіями. Причому знаки ці настільки відверті, що мали б змусити уряд, точніше його керівництво, замислитися про наслідки подальшого втілення деяких стратегічних аспектів діяльності у тому вигляді, в якому вони досі подавалися спільноті. Зрештою, як і над тим, як це сприймає та ж спільнота.

Про першу подію ми вже писали. Провал поправок до Податкового кодексу дещо шокував прем’єра та його соратників, нардепи тільки хлюпнули олії у вогонь пристрастей, наголосивши, що уряд не врахував думку народу. Та більш неочікуваною стала заява голови правління “Газпрому” Алєксєя Міллєра про долю українсько-російських газових відносин.

Тільки злиття!

Узагалі ця офіційна метушня, яка не вщухає після пропозиції Владіміра Путіна про об’єднання російського “Газпрому” та нашого “Нафтогазу” ще навесні, чимось нагадує діалог відомих персонажів “Золотого теляти” Балаганова та Паніковського, коли вони виконували завдання “великого комбінатора” перевірити підпільного мільйонера Корейка на предмет наявності в нього грошових знаків. Пригадуєте: “Тільки крадіжка”, – пропонував один. “Тільки пограбування”, – категорично не погоджувався інший.

Схожі перспективи й можливого об’єднання двох компаній. Українська сторона ніби й не проти, особливо після “харківських угод”, зробити співпрацю із “Газпромом” тіснішою і вигіднішою. Навіть спільне підприємство із залученням частини активів НАКу запропонувала створити. На паритетних засадах, звісно.

Росіяни донедавна обмежувалися лише окремими штрихами бачення співпраці назагал. Але очільник “Газпрому” чітко розставив усі акценти. Невідомо, щоправда, чи висловив він офіційну позицію Кремля, чи артикулював власну думку. З огляду на російські реалії,  навряд чи. Як би там не було, але “слово мовлене”.

Отже, за Алєксєєм Міллєром, спочатку Україна та РФ створять СП, до якого увійдуть активи (із заяви, щоправда, не зовсім  зрозуміло – чи всі?) “Газпрому” та “Нафтогазу”. Далі –  злиття двох компаній. Себто, наш “Нафтогаз” – структура, активи якої значно поступаються “газпромівським”, – фактично увійде до складу російського монополіста. Із всім тим, що має, серед іншого – і з головним атрибутом економічної незалежності – газотранспортною системою.

– Нам не цікаве створення СП заради самого СП, – наголошує Міллєр.

Далі конкретики було менше. Зокрема, про гарантовані обсяги транзиту російського газу в Європу нашою територією (Київ наполягає, щоб їх обсяги вказувалися у річних конт­рактах) Алєксєй Міллєр зазначив, що мінімальні обсяги транзиту наразі обговорюють.

Щоправда, керівник “Газпрому” втішив перспективами цінових знижок на газ після злиття компаній. Ба більше, Міллєр вважає, що пільгова ціна не суперечить зобов’язанням України перед МВФ про лібералізацію ринку газу, оскільки це буде не субсидована урядом ціна, а ціна іноземної держави. І взагалі із заяви голови “Газпрому” випливає, що в Україні ціну на газ для населення (наразі 100 дол. за тис. куб. м) рахуватимуть за тією ж формулою, що й для населення Росії (60 дол. за тис. куб. м). Відтак істотно меншою стане і ціна на газ для промисловості. Її рахуватимуть за формулою: експортна ціна – вартість транзиту – експортне мито (30%). Це означає, що ціни для наших підприємств будуть на 40% нижчими, ніж для європейських (ціна російського газу на кордоні з Україною становитиме у ІІІ кварталі близько 248 дол. за тис. куб. м).

Тут варто згадати суттєвий момент. Як повідомляли,  “Газпром” може погодитися на зниження цін на газ для України після того, як НАК “Нафтогаз” поверне 12,1 млрд куб. м газу “RosUkrEnergo” (50% RUE належить “Газпрому”, 45% – Дмитру Фірташу). Але на тлі майбутніх перспектив злиття, цю “дрібницю” Міллєр, певно, забув.

Керівник “Газпрому” був категоричним у питанні ГТС: Росія не зацікавлена в її модернізації, якщо не буде створено СП. Москва не має намірів відмовлятися і від будівництва “Південного потоку”, бо він забезпечений контрактними зобов’язаннями. Отже, сподівання уряду на модернізацію та добудову ГТС як  дешевої і ефективної альтернативи цього газогону виявилися марними.

Бути чи не бути?

Процес, виявляється, пішов. За словами Міллєра, Україна та Росія вже визначилися з компаніями, які можуть провести оцінку нашої ГТС та російських газових родовищ, які потраплять у майбутнє СП. Себтоми їм – газотранспортну систему. Вони нам – доступ до розробки родовищ, щоправда, недіючих, а тих, які треба розробляти.

Цю ідею пропонували ще навесні. “Газпром” навіть подав перелік таких родовищ у Західному Сибіру і на Півдні Росії. Мова тоді йшла, правда,  лише про створення СП і тільки на паритетних засадах. Тепер, після заяв Міллєра, позицію “паритетності” задекларував міністр палива та енергетики України Юрій Бойко:

– “Нафтогаз” не ввійде до складу “Газпрому”. Є позиція нашого Президента про створення будь-якого об’єднання тільки на паритетних засадах. Хоча й наголосив, що українська сторона уважно вивчає пропозицію російських партнерів.

Нас, щоправда, дивує інше:  жоден наш посадовець не згадав про конституційну заборону відчуження ГТС. І це наводить на сумні думки: схоже, нині відбувається напівофіційний і прихований від громадськості торг, мету якого вже наперед визначено владою – здати “трубу” якнайдорожче, з преференціями для себе, звісно. Хоча і ймовірність злиття не надто висока, бо воно зачепить інтереси великого бізнесу та влади, які користають із нинішнього газового “розкладу” і ділитися не надто прагнуть.

Ілюзії

Відомо, що НАК “Нафтогаз України” повністю заплатив за серпневий газ, перерахувавши  “Газпрому” близько 711 млн дол. Відтак, як ми вже й казали, розрахункова ціна газу на ІІІ квартал становитиме близько 248 дол.

Нагадаємо, згідно із умовами додаткової угоди до базового контракту між НАК та “Газпромом” від 21 квітня 2010 року, ціну газу визначають з урахуванням знижки у розмірі 100 доларів за тисячу куб. м, якщо базова ціна перевищує 330 дол. Проте уряд не полишає надій на перегляд цієї формули, принаймні посол України у Москві Володимир Єльченко підтвердив ці сподівання. Нинішня ціна не є справедливою і ринковою, – зауважив він. 2009 року, за попередньої угоди, ціни і на нафту, і на газ були іншими. Сьогодні ж ринкова вартість газу нижча, і Київ теж хотів би платити менше.

Ще наприкінці серпня про спроби перегляду цінових домовленостей, “украй невигідних для України”, говорив і прем’єр Микола Азаров. Адже і після  “харківських угод”,  “Нафтогаз” купує газ за формулою, яка передбачає поквартальне підвищення ціни газу (раніше ці угоди подавалися як напрочуд вигідні для України!!!). А тим часом газ для населення та підприємств теплокомуненерго газ вже подорожчав. Згідно із підписаним з МВФ меморандумом, дорожчатиме й далі. Тож навіть у разі зменшення ціни на російський газ нам з вами легше не стане. Але це вже – інша розмова.