Друг України

Як вплине відставка Бориса Джонсона на підтримку України Великою Британією

За останні кілька місяців Борис Джонсон став для більшості українців улюбленим іноземним політиком. Навіть незважаючи на те, що військова і фінансова допомога США Україні є масштабнішою, аніж від Британії, в українському інформпросторі британський прем’єр Джонсон – беззаперечний герой, а от американського президента Байдена часто звинувачують у певній слабодухості. І хто буде з такими оцінками сперечатися?
Тут вся справа у харизмі. Борис Джонсон «закохав» у себе українців своїми рішучими заявами та діями на підтримку нашої держави, чіткою позицією щодо того, що росія є ворогом усього цивілізованого світу, і що Британія підтримуватиме Україну у війні стільки, скільки буде потрібно. Без будь-яких «але». На відміну від деяких інших європейських лідерів, які висловлюють підтримку Україну, навіть зброю передають, а потім знову телефонують путіну і намагаються «зберегти обличчя» кремлівському вбивці.
Але Борис Джонсон залишатиметься на чолі британського уряду лише до осені. Він подав у відставку. Він вже не є лідером Консервативної партії. Щойно однопартійці Джонсона оберуть собі нового лідера, то Британія отримає нового прем’єра. Такі правила. Британський уряд має очолювати голова партії, що є основою парламентської більшості. Щодо Бориса Джонсона, то він вже втратив довіру консерваторів. 
Українці можуть цьому дивуватися, можуть навіть сумувати, але для нас є критичним питання, чи збережеться надалі підтримка Великою Британією України. Адже важливо, що Велика Британія є другом України, а не лише один тамтешній прем’єр-міністр. На щастя, кардинальних змін у цьому питанні не мало б бути.

Чому Джонсон пішов у відставку?

Щодо причин відставки Джонсона, то це не пов’язано з Україною. «Чому ж таку людину, яку так люблять в Україні, відправляють у відставку? Чи нема тут «руки» Москви? Відразу заспокою. Відставка Бориса Джонсона не пов’язана з росією, Україною, війною росії проти України, вона має внутрішньополітичні та внутрішньопартійні коріння. Щодо підтримки України і протистояння російській агресії у консерваторів і британських політичних еліт є повний консенсус. Тому нам не варто хвилюватись, що політика Великобританії стосовно України поміняється у зв’язку зі зміною прем’єр-міністра цієї країни. Ми і досі дивимось на західну політику занадто персоніфіковано. А там політика (особливо зовнішня) визначається національними інтересами, державними і політичними інститутами, а не особистими симпатіями чи антипатіями першої особи. В цьому сенсі західна політика, зокрема і британська, суттєво відрізняється від української політики, і ще більше від російської», – зазначив на своїй фейсбук-сторінці відомий український політолог Володимир Фесенко.
Борис Джонсон постійно потрапляв у внутрішньополітичні скандали. Лише нещодавно він здобув річний вотум довіри консерваторів на тлі тривалого скандалу, пов’язаного з вечірками під час пандемії коронавірусу ще у 2020-ому. Але й річний політичний імунітет від відставки не допоміг. Минулого тижня розгорівся новий скандал. Йшлося про призначення заступником головного «батога» (своєрідного дисциплінатора у британській політичній традиції) Консервативної партії Кріса Пінчера, якого звинувачують у сексуальному домаганні до чоловіків. Такі скарги були ще п’ять років тому, зараз повторилася схожа ситуація. Джонсон спочатку заявляв, що нічого не знав про скарги на Пінчера, але дуже невдовзі виявилося, що йому все було відомо. Швидко розгорнулася й хвиля відставок в уряді Джонсона: кілька міністрів і кілька десятків урядових службовців міністрів подали у відставку. Джонсон зі своїми прихильниками, яких ставало дедалі менше, проводили перемовини з консерваторами-опонентами. Зрештою, дійшло до того, що Борис Джонсон оголосив, що йде. Фактично він був змушений піти у відставку через брехню. 
Його відставка мала б не лише розчарувати українців, а й стати уроком. Коли настане той час, що і за нашою політичною традицією публічна брехня політика чи чиновника будь-якого рівня призводитиме його до відставки, тоді ми справді зможемо говорити про розвиток України.
Однак спрощувати ситуацію з відставкою Джонсона не потрібно. Вже згаданий Володимир Фесенко називає скандали навколо Джонсона приводом, а не головною причиною його відставки. «Численні скандали навколо прем’єр-міністра Великобританії скоріше стали приводом для бунту на його партійному кораблі. Вони погіршили особистий імідж Бориса Джонсона і були використані політичними противниками прем’єр-міністра Великобританії. Не вдаючись в деталі, головна причина відставки Бориса Джонсона – зниження рейтингів Консервативної партії, поразки на проміжних виборах внаслідок погіршення соціально-економічної ситуації у Великобританії. У туманному Альбіоні, як і у нас, і в більшості інших демократичних країн, на рейтинги правлячої партії та її лідера визначальним чином вливає внутрішньополітична ситуація, а не зовнішня політика. Ще один чинник, який обумовив відставку Бориса Джонсона, – це його конфлікт з більшістю впливових угрупувань в Консервативній партії. Британські партії, на відміну від наших, не є кишеньковими організаціями, які лише обслуговують політичні інтереси свого лідера. Навпаки, хто буде або не буде лідером партії, визначають партійні еліти. Борис Джонсон став прем’єр-міністром завдяки певній конфігурації інтересів у керівництві Консервативної партії, і коли втратив контроль над балансом цих інтересів, увійшов у конфлікт з впливовими групами у своїй парті, врешті-решт позбувся шансів утримати посаду лідера партії та керівника уряду. Така ситуація і в Консервативній партії і британській політиці взагалі відбувається регулярно. Свого часу у схожих ситуаціях йшли у відставку навіть такі видатні політичні діячі як Вінстон Черчиль і Маргарет Тетчер», – пише Володимир Фесенко на своїй фейсбук-сторінці. 
Важливо, що ситуація не дійшла до усунення Джонсона з посади. Адже це могло б призвести до позачергових виборів. От у такій ситуації Британії кілька місяців точно було б не до України. Хоча і тут треба зауважити, що на момент підготовки цього матеріалу в Лейбористській партії Великої Британії заявляли, що ініціюватимуть голосування у парламенті за недовіру до ще чинного уряду Бориса Джонсона. Якщо парламент підтримав би вотум недовіри, то це спровокувало б нові парламентські вибори. Але такого сценарію консерватори намагаються уникнути. Зараз у консерваторів більшість у парламенті, а щодо нових виборів, то рейтинги не можуть їх тішити. Саме тому й відбувалися важкі, хоч і швидкі, внутрішньопартійні перемовини із Джонсоном. Щоб він сам пішов, і консерватори надалі спробували якось надолужити усі іміджеві втрати.
«Чому консерватори обрали такий незвичний компроміс? Чому вони просто не скинули Джонсона переважальною силою права та кількістю голосів? Насправді це більш стратегічно вивірений та правильний хід. Продовження публічної боротьби Джонсона та його однопартійців викликало би ще більше звинувачень та публічного бруду і, як наслідок, ще більше внутрішніх втрат для консерваторів. Поглиблення урядової кризи за умови, коли Джонсон не хотів йти з посади самостійно, дало би опозиції підстави вимагати дочасних виборів. А на них, за останніми опитуваннями, у консерваторів нема жодного шансу зберегти більшість. Тому це був компроміс заради збереження стабільності. І для України це добре», – про це йшлося у розмові експерта Ради зовнішньої політики «Українська призма» Олександра Краєва з редактором видання «Європейська правда» Сергієм Сидоренком.

Вісім кандидатів на місце Джонсона

Цього тижня процедурний Комітет 1922 року Консервативної партії Великої Британії ухвалив зміни до правил обрання лідера, щоб зменшити кількість кандидатів та швидше оголосити результати. Тепер член Консервативної партії має заручитися підтримкою не восьми, як раніше, а 20 депутатів для того, щоб висунути свою кандидатуру у лідери партії. Для участі в наступному турі виборів за нього мають віддати голоси вже 30 депутатів. Консерватори планують оголосити нового лідера 5 вересня – одразу після завершення літньої перерви в роботі парламенту. Тут нагадаємо, що 21 липня британський парламент піде на канікули. До цього часу процедурний Комітет 1922 року має намір представити двох кандидатів. За цих двох кандидатів рядові партійці віддаватимуть голоси та відправлятимуть їх поштою.
На момент підготовки цього матеріалу було відомо, що нововведення Комітету 1922 року вже спрацювало. До змін правил щодо висунення кандидатів, 11 консерваторів заявили про намір боротися за місце Джонсона. Однак двоє з них уже на самому початку не змогли знайти достатньої підтримки однопартійців-депутатів. 12 липня Комітет 1922 року зареєстрував вісьмох кандидатів. 
Тут зазначимо, що одразу після оголошення відставки Джонсоном, головним кандидатом на посаду прем’єра експерти називали нинішнього міністра оборони Британії Бена Воллеса. Однак той заявив, що не висуватиме свою кандидатуру. Це стало ще одним розчаруванням для українців. Адже Бен Воллес також доклав багато зусиль для допомоги України. Та нам треба нарешті зрозуміти, що ці внутрішньопартійні вибори – це справа британських консерваторів, а не українців. Українська влада повинна буде працювати з будь-яким новим прем’єром та урядом Британії.
«Курс на допомогу Україні, на нашу співпрацю та на знищення військового потенціалу Росії – це та єдина тема, в якій з Джонсоном погоджувалися навіть його найбільш запеклі опоненти і в панівній Консервативній партії, і серед лейбористів, лібдемів та шотландських націоналістів. Крім того, понад 80% британців підтримують ширші санкції проти росії та більше зброї для України. Ви уявляєте собі політика, який захоче виступити проти думки 80% виборців? Звісно, у політиці дуже багато залежить від лідера, від його політичної сміливості. І ось тут Борису давно не було рівних. Утім, і для України є добра новина. На тлі загальних проблем з рейтингом Джонсона, саме сміливі рішення на «антиросійському фронті» мали незаперечну підтримку у партії та суспільстві. Отже, чинний прем’єр задав стандарт, до якого його наступнику або наступниці доведеться тягнутися, щоби виправдати очікування виборців», – це також із розмови експерта Ради зовнішньої політики «Українська призма» Олександра Краєва із редактором видання «Європейська правда» Сергієм Сидоренком.
Серед зареєстрованих Комітетом 1922 року кандидатів є нинішня очільниця британського МЗС Ліз Трасс. Вона також популярна в Україні. Також серед кандидатів є колишній міністр фінансів Ріші Сунак, якого наразі вважають фаворитом внутрішньопартійних перегонів консерваторів, чинний глава Мінфіну Надхім Захаві, молодша міністерка торгівлі Пенні Мордонт, а ще члени Палати громад Кемі Баденох, Джеремі Гант, Суелла Бравермен і Том Тугенґат.
Так, ці кандидати, за винятком Ліз Трасс, незнайомі українцям. Але ще раз повторимося: лідера серед них обиратимуть британські консерватори. І суспільна думка у Великій Британії на боці України. А тому новому прем’єр-міністру доведеться на це зважати. Навіть якщо зовнішня політика не буде його пріоритетом, все одно теми підтримки України важко буде уникнути.
«У нового прем'єра може бути більш стримана позиція. Він може бути не такою яскравою фігурою, щоб викликати резонанс медійний і політичний. Але головне для нас, що в тій самій Консервативній партії позиція і глави МЗС, і представників цієї партії – немає внутрішніх дискусій щодо підтримки України. Все це зберігатиметься. Там є внутрішні проблеми, суперечки в самій партії та щодо деяких політичних питань. Але щодо України є консенсус. Крім того, на відміну від деяких країн континентальної Європи, провідні партії Великої Британії також підтримують необхідність протидії Росії та підтримки України», – зазначив вже згаданий український політолог Володимир Фесенко у колонці на сайті «Новое время». 
Він також додав, що кілька років тому виникали скандали щодо людей в оточенні Бориса Джонсона, які були пов’язані з російськими олігархами. Але хто зараз про це згадає. Британські політики діють в інтересах своєї країни. І загалом російські лобістські впливи у Великій Британії набагато менші, аніж до прикладу, у Німеччині, Франції, Італії.
«Так що у Кремлі можуть радіти, але коли Джонсон піде, вони побачать, що політика Великої Британії не зміниться. Російська влада хоче бачити розкол на Заході, але своїми агресивними діями вона навпаки його консолідує проти себе», – наголосив Володимир Фесенко. 
І зауважимо, що через кілька годин після відставки Джонсона президент США Джо Байден заявив, що тісна співпраця Америки та Британії збережеться, «зокрема щодо допомоги українцям, які захищають свою країну від жорсткої війни Путіна та свою демократію».

Джонсон може стати Генсеком НАТО?

Щодо майбутнього самого Бориса Джонсона, то зараз в інформпросторі можна знайти багато матеріалів про те, що він може стати наступним Генеральним секретарем НАТО. Цікава перспектива.
«Я вірю в те, що для Бориса Джонсона це не остання його політична посада. Зараз почали говорити, що замість ніякого чинного Генсека НАТО треба мати фігуру, яка розуміється на стратегії. Не дивитися собі під ноги, а дивитися вперед. Це функція такого керівника такої організації. Якщо ця ідея матиме продовження, то, я думаю, що ми ще неодноразово будемо бачити Бориса Джонсона в Україні та, можливо, навіть не як гостя, а як керівника тієї організації, до якої Україна, нарешті, належатиме», – заявив в ефірі телеканалу «Еспресо» колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.
Проте британські ЗМІ, з посиланням на оточення Джонсона, повідомляли, що він начебто має намір завершити політичну кар’єру і повернутися до журналістики. Та як буде насправді – побачимо. Від Бориса Джонсона можна очікувати ще багато сюрпризів.
А поки ми уважно слідкуватимемо за тим, хто стане новим прем’єром Великої Британії. Та українцям залишається далі боронити свою країну від російських окупантів. А ще нам потрібно вчитися логічно оцінювати іноземних лідерів. Борис Джонсон точно заслужив на любов українців. Але без підтримки уряду, своєї партії та свого суспільства жоден іноземний лідер не здатен проводити якусь свою окрему політику. Тому ми маємо бути вдячні Джонсону, його урядовцям і усьому британському народу. 
«Ми продовжимо підтримувати вашу боротьбу за свободу так довго, як буде потрібно», – цю тезу Джонсон знову повторив і тоді, коли оголошував про свою відставку. Що ж, тепер чекаємо, щоб новий британський прем’єр підтвердив ці слова.
«Ми можемо мати великі симпатії до окремих закордонних лідерів. І якщо їхня популярність в нашій країні, як у Бориса Джонсона, виникає стихійно, органічно і закономірно, то в цьому не маємо нічого погано. Це нормальний прояв щирих політичних почуттів і подяки за підтримку нашої країни. Але в нашій зовнішній політиці ми не можемо робити виключну ставку тільки на симпатичних нам лідерів. В країнах, які є нашими партнерами, або можуть ними стати, ми маємо будувати широкі міжпартійні і громадські коаліції на підтримку України. І тоді не буде підстав для хвилювань, що зміна політичної кон’юнктури в тій чи іншій країні може негативно вплинути на наші відносини з цією державою», – про це також пише Володимир Фесенко на своїй фейсбук-сторінці.

Навчання для наших військових

А з Британією нам потрібно лише розвивати взаємовідносини. Нагадаємо, що у цій країні вже розпочалися навчання для першої групи військовослужбовців з України. Йдеться про програму, яку запропонував президенту Володимиру Зеленському Борис Джонсон 17 червня під час неанонсованого візиту до Києва. Це курс базової загальновійськової підготовки. Передбачається навчання до 10 тисяч українських військових. Нинішня ситуація, пов’язана з Джонсоном, ніяк не впливає на подібну підтримку Британією України. І навряд чи вплине у майбутньому. 
Міністерство оборони Великої Британії 9 липня повідомило, що 1050 британських військовослужбовців навчатимуть українських добровольців у кількох місцях по всій Великобританії впродовж кількох тижнів. Українці пройдуть базову програму підготовки британських солдатів, зокрема поводження зі зброєю, першу допомогу на полі бою, польові навички, тактику патрулювання та закони збройних конфліктів.
У Генштабі Збройних сил України також зазначили, що Британія надала одяг та спорядження для підтримки українських воїнів у їхньому навчанні та поверненні в Україну. Кожному солдату видадуть засоби індивідуального захисту, включно з шоломом, бронежилетом, засобами захисту очей, навушники, засоби захисту тазу та індивідуальні аптечки першої допомоги; спорядження та черевики польові; одяг для холодної та вологої погоди; експедиційний та рейдовий рюкзаки, стрічки; додаткове обладнання, необхідне для польових умов, зокрема пончо, спальні мішки та шанцевий інструмент для окопування.
«Сполучене Королівство має довгу історію підтримки українських військовослужбовців у межах операції ORBITAL, під час якої з 2015 по 2022 роки підготували 22 000 українців. Нова програма спиратиметься на цей успіх і продемонструє незмінне лідерство Сполученого Королівства у відповіді на військові вимоги України з розвитком війни», – мовиться в заяві Генштабу ЗСУ.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8211 / 1.72MB / SQL:{query_count}