Перед лицем ворога

Український контрнаступ на півдні, очікування нової американської зброї та нездатність Євросоюзу «задавити» росію санкціями

Героїчна війна українського народу проти російських загарбників триває майже сто днів. Зрозуміло, що попереду ще багато випробувань, які доведеться пройти задля української перемоги, зрозуміло, що ситуація загалом не така «надпозитивна», як нам подають ведучі єдиного телевізійного телемарафону, однак українські військові додають впевненості усім нашим співгромадянам. Тому із впевненістю у наших бійцях, із готовністю щодня допомагати армії, із розумінням усіх складнощів нинішніх викликів кожен українець має продовжувати працювати для спільної перемоги та для майбутнього нашої держави.

Український контрнаступ на півдні

Якщо говорити про основні події на фронті за тиждень, що минув, то одразу привертає до себе увагу вечірнє повідомлення Генштабу ЗСУ від 28 травня. У цьому звіті мовилося про успішний український контрнаступ на Херсонщині. «Внаслідок наступальних дій підрозділів Сил оборони ворог зазнав втрат та зайняв оборону на невигідних рубежах поблизу Андріївки, Лозового та Білогірки Херсонської області», – зазначали у Генштабі ЗСУ. Зранку 30 травня Оперативне командування «Південь» звітувало щодо продовження наступу українських військових на цьому напрямку. «Наші підрозділи продовжують наступальні дії та заходи сковування й недопущення переміщення резервів», – мовилося у повідомленні. 
Загалом повідомлення цих днів зводилися до того, що наші військові витісняють ворога на Південнобузькому напрямку на Херсонщині, а також на південних напрямках у Запорізькій області та на Миколаївщині. Повільно, але успішно.
«На південному фронті обстановка динамічна та напружена. Ворог продовжує ведення бойових дій на зайнятому рубежі оборони.
Не маючи успіху в просуванні, противник активізує авіаційні та артилерійсько-мінометні удари. Двічі парою гелікоптерів Мі-24 було завдано ударів по наших позиціях, а Миколаївщину, зокрема населені пункти, що розташовані в тилу наших підрозділів, ворог за цю добу обстріляв тричі далекобійною ствольною артилерією «Піон» та реактивною системою залпового вогню «Ураган». Під час вдалого наступу підрозділів Сил оборони на Південнобузькому напрямі ворог залишив село Миколаївка, на півночі Херсонщини. Це призвело до панічних настроїв та деморалізувало рашистів в інших підрозділах. Нашими ракетно-артилерійськими підрозділами ворожим силам за добу завдано суттєвих втрат: всього знищено 78 рашистів, 8 танків, 2 гаубиці, самохідна гармата «Піон», 2 реактивні системи залпового вогню «Град», 5 одиниць броньованої та 2 – автомобільної техніки», – про це повідомило Оперативне командування «Південь».
Успішний контрнаступ українських військових на півдні є дуже важливим. Адже російська пропагандистська машина у своїх повідомленнях та сюжетах про південь України подає цю територію як свою. Нагадаємо, що значна частина Херсонщини була окупована росіянами ще у лютому, дуже швидко після початку повномасштабного вторгнення в Україну. І окупанти постійно обговорюють можливе приєднання захоплених територій до росії. А от власне останні успішні дії українських захисників на цих напрямках чітко демонструють, що так просто українську землю ніхто нікому не віддасть.
«Ця українська контратака, ймовірно, має на меті зірвати зусилля Росії щодо встановлення міцних оборонних позицій уздовж південної осі. Попри те, що українська контратака, ймовірно, не зможе повернути значну територію найближчим часом, вона, ймовірно, порушить російські операції й потенційно змусить Росію розгорнути підкріплення в Херсонській області, яка переважно утримується не високоякісними підрозділами», – мовиться у звіті Інституту вивчення війни, американського аналітичного центр. 31 травня аналітики Інституту зазначали, що обмежена українська контратака на півночі Херсонської області за останні 48 годин не призвела до подальшого розвитку, але зірвала операції росії. 
Тим часом останніми днями тривали запеклі бої на Донбасі. Росіянам потрібні хоч якісь перемоги, щоб хвалитися. І як зазначає військовий експерт Олег Жданов, ворог поставив собі мету за будь-яку ціну взяти Сєвєродонецьк. «У трикутнику Слов’янськ – Сєвєродонецьк – Світлодарська дуга фактично зупинене просування ворога. Виняток – Сєвєродонецьк, де йде атака. Наступ на Ізюм зупинений. У районі Попасної російські війська відсунуті в бік, якомога далі від дороги Лисичанськ – Бахмут, хоча вони й намагаються відновити наступ на цій ділянці. Зараз вони намагаються оточити наші війська у Сєвєродонецьку та Лисичанську. Загроза оточення буде залишатись, допоки російські війська не буде відбито хоча б до Сіверського Дінця. Сєвєродонецьк сьогодні вже грає чисто політичну роль, воєнна складова на другому місці. Тож вони не враховуватимуть жодних втрат і намагатимуться взяти місто за будь-яку ціну», – зазначив Олег Жданов в ефірі єдиного телемарафону 30 травня.
Зранку 31 травня голова Сєвєродонецької районної держадміністрації Роман Власенко в ефірі «Радіо Свобода» повідомляв, що російські військові захопили близько половини міста. «Російські війська контролюють значну частину міста Сєвєродонецьк, бої точаться в його центральній частині. Перший штурм у них був невдалий, їх вдалось вибити з міста. Вдруге їм, коли вийшли на околиці, вдалось закріпитись і створити певний плацдарм. Географічно, по периметру, штурмові дії відбувались відразу з трьох напрямків», – розповідав Роман Власенко.
Ситуація була дуже важкою. Але тут треба розуміти, що у цій війні легко бути не може. Зрештою, ми переможемо, однак потрібно бути терплячими. І не потрібно посипати голову попелом кожного разу, коли росіянам чогось вдається досягнути. Достатньо пригадати публічно задекларовані цілі Кремля у лютому і порівняти це з тим, за що воюють російські окупанти зараз.
31 травня Інститут вивчення війни також звітував про те, що російська армія зосередилася на перегрупуванні поблизу Ізюма для відновлення наступу на Слов’янськ і Барвінкове. Аналітики зазначали, що росіяни поступово просуваються до Слов’янська і наступатимуть на саме місто найближчими тижнями, але навряд чи досягнуть вирішального успіху.
І також варто подивитись на ті втрати, які наші захисники вже завдали російським окупантам. Станом на ранок 31 травня Генштаб ЗСУ повідомляв про те, що, починаючи з 24 лютого, наші військові ліквідували вже близько 30 500 окупантів. А також, зокрема, знищили 1358 ворожих танків, 3302 бойових броньованих машин, 649 артилерійських систем, 207 РСЗВ, 208 літаків, 515 БПЛА оперативно-тактичного рівня, 2275 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн.
Вже згаданий американський Інститут вивчення війни зазначає, що російська армія зазнає нищівних втрат в Україні «через відсутність професіоналізму та модернізації». Також у їхньому звіті від 31 травня мовиться про те, що зростання втрат серед молодшого особового складу, ймовірно, ще більше погіршить можливості російської армії та призведе до подальшого морального занепаду.

Яка зброя нам потрібна

А що ще більше призведе до морального занепаду ворога і пришвидшить українську перемогу? Нова зброя від наших союзників. І що її буде більше, то краще. 
Минулого тижня американське видання The Wall Street Journal, із посиланням на анонімних високопосадовців США, повідомляло, що тамтешній уряд ухвалив попереднє рішення про постачання до України сучасних пускових установок М270 MLRS та М142 HIMARS, які можна використовувати як реактивні системи залпового вогню, а також як оперативно-тактичні ракетні комплекси. Це саме те, що дуже потрібно українським військовим вже зараз.
«Якщо ми отримаємо належну кількість згаданих РСЗВ, застосовуватимемо його у комплексі з сучасними засобами розвідки та цілевказання, а також перейдемо на тактику, яка відповідатиме цим високотехнічним видам озброєння, це дасть нам можливість нівелювати чисельну перевагу противника, включно з вогневою. Будуть створені належні передумови, щоб відбувся перелом у перебігу цієї війни», – мовиться у матеріалі Центру оборонних стратегій, опублікованому 31 травня на сайті «Українська правда».
Експерти Центру зазначають, що американські РСЗВ M142 HIMARS та M270 MLRS вважаються одними з найбільш потужних та високотехнологічних, перебувають на озброєнні багатьох країн світу. Загалом вони аналізують різні РСЗВ і разом зі згаданими американськими моделями виділяють також бразильські Astros II. Наводять їхні характеристики: M142 HIMARS (калібр – 227 мм, дальність стрільби реактивним снарядом M26A1/A2 – 45 км, M30/31 – 84 км, GMLRS+ – 120 км, ракетою MGM-140 ATACMS – 165-300 км, виробник – США); M270 MLRS (калібр – 227 мм, дальність стрільби реактивним снарядом M26A1/A2 – 45 км, M30/31 – 84 км, GMLRS+ – 120 км, ракетою MGM-140 ATACMS – 165-300 км, виробник – США); Astros II (калібр – 127, 180, 300 мм (змінні пакети), дальність стрільби реактивним снарядом SS-30 – 30 км, SS-40 – 35 км, SS-60 – 60 км, SS-80 – 90 км, виробник – Бразилія).
І пояснюють, що ключовими критеріями вибору РСЗВ є дальність стрільби не менше ніж 40 км; автономність дій; інтеграція до автоматизованих систем управління та можливість обміну бойовою інформацією; наявність широкої номенклатури боєприпасів.
«Оптимальними для вирішення поточних завдань Збройних сил України є M142 HIMARS та Astros II. Водночас критично важливими є забезпечення належної кількості боєприпасів та можливість отримання оперативно-тактичних ракет MGM-140 ATACMS та AV-300 MT відповідно. Це збільшить дальність ураження цілей бригадами ЗСУ до 40-80 кілометрів, а також надасть командувачам оперативної ланки інструмент для ураження об'єктів на глибині 80-300 кілометрів», – мовиться у згаданому матеріалі. 
Експерти Центру оборонних стратегій звертають увагу на те, що існує багато проблем, через які українська армія досі не отримала таку зброю. Зокрема зазначається, що головною причиною тривалого розгляду питання постачання Україні РСЗВ було бажання уникнути прямої конфронтації між Вашингтоном та москвою, і саме такі розрахунки свого часу обумовили зволікання з постачанням ПЗРК «Стінгер», а згодом й гаубиць, і дотепер – винищувачів.
«Отже, ми можемо отримати РСЗВ із політичним обмеженням дальності вогневого ураження. Саме у цьому ключі слід розглядати слова Джо Байдена, що США не надаватимуть Україні системи, що «здатні бити по росії». Але готовність американців надавати нам розвіддані щодо цілей на території всієї України у міжнародно визнаних кордонах, зокрема Криму, є цілком прийнятним обмеженням на цьому етапі. Сполучені Штати Америки та кілька їхніх європейських союзників визначили перемогу України своїм зовнішньополітичним пріоритетом. Водночас маємо пам'ятати, що політичні та економічні ресурси теж мають свої обмеження. Саме тому критично важливою є здатність України продемонструвати досягнення цілей на полі бою найефективнішим способом, вміння застосовувати тактику, що передбачається з набуттям нових спроможностей, а також враховувати логістичний та економічний бік війни», – мовиться у згаданому матеріалі на Українській правді.

Слабкість напівсанкцій

І поки наша армія чекає на ще новішу та потужнішу зброю, аніж та, яку отримувала від союзників досі, не менш важливим є і питання санкційного тиску на росію з боку цивілізованого світу. Унеможливлення для росії заробляти гроші – це, по суті, другий фронт. Однак і тут все не так просто. «Львівська Пошта» вже писала про те, як довго Європейський Союз домовлявся про шостий пакет санкцій проти росії. Найважливішим у цьому пакеті санкцій є ембарго на російську нафту. І не усім країнам ЄС це подобається. Насамперед проти виступила Угорщина, нинішня влада якої систематично проявляє себе найближчими друзями путіна у ЄС.
І ось на саміті ЄС 30 травня країнам таки вдалося домовитися щодо нафтового ембарго. Але є «але». Як і наполягала Угорщина, ембарго зараз не стосуватиметься трубопровідних постачань.
«Ми хочемо зупинити російську машину війни, зупинити фінансування російської агресії за допомогою тиску на кремль, і сьогодні Європейська рада погодила шостий пакет санкцій, який включатиме також заборону на імпорт нафти з рф з тимчасовим винятком для трубопровідних постачань. Навіть з цим винятком нафтове ембарго буде болючим для рф, бо відразу зачепить 75% російського нафтового експорту в Європу та 90% – до кінця року», – заявив президент Європейської ради Шарль Мішель.
Про кінець року Шарль Мішель згадав не дарма, бо частина погодженого рішення щодо ембарго набуде чинності не одразу. «Рада ЄС тепер зобов’язана фіналізувати рішення, яке зупинить 90% російського нафтового експорту до ЄС до кінця року. І ми невдовзі повернемося до питання 10%, які лишилися», – заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Вона нагадала про те, що рішення саміту мають бути юридично впроваджені окремими рішеннями Ради ЄС.
З цим начебто б не мало бути проблем. І є ще кілька нюансів. Російська нафтопровідна нафта становить 30%, а не 10%, імпорту до ЄС. Урсула фон дер Ляєн пояснила, що Польща та Німеччина погодилися добровільно зупинити також і ці постачання. І тепер президентка Єврокомісії сподівається, що постачання північною гілкою нафтопроводу «Дружба» зупиниться до кінця року.
Агентство Bloomberg прогнозує, що навіть за тим рішенням, яке вдалося ухвалити ЄС, росія втрачатиме близько 22 млрд доларів на рік. Йдеться про 10 млрд доларів на рік у вигляді доходів від експорту нафти, якщо ЄС заборонить постачання, і 12 млрд доларів через припинення постачання трубопроводом через північну гілку нафтопроводу «Дружба» до Польщі та Німеччини. Але водночас росія продовжуватиме заробляти. На експорті до Угорщини, Словаччини та Чехії через південні гілки «Дружби» кремль може сподіватися на 6 млрд доларів на рік. 
Таке напіврішення саміту ЄС вже розкритикувала низка депутатів Європарламенту. Зокрема, як повідомляє Spiegel Online, євродепутат від «зелених» Расмус Андресен заявив: «Напівпродумані санкції дають росії фатальний сигнал».
І така думка є абсолютно правильною. Рішення саміту ЄС продемонструвало, що європейські друзі путіна можуть уберегти його від найжорсткіших санкцій навіть після його наказу захопити вільну європейську державу. Навіть після того, як його армія нехтує законами і правилами війни та щодня вбиває та калічить ні в чому не винних цивільних людей. Навіть після погроз усьому цивілізованому світу. Ось такою наразі є політика ЄС. Як виявилося, ЄС таки залишився у заручниках Угорщини.
Водночас, як і прогнозував український міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, європейські високопосадовці вже заговорили про підготовку наступного, сьомого за ліком, пакета антиросійських санкцій. Але схоже, що і в цьому пакеті буде багато обхідних шляхів для росії. Канцлер Австрії Карл Негаммер дуже поспішив сказати журналістам, що у наступному пакеті санкцій «газове ембарго не буде темою». «Олаф Шольц також чітко заявив про це. Газ – це зовсім інше, ніж нафта, коли йдеться про безпеку постачання. Російську нафту набагато простіше компенсувати. Газ – це зовсім інше, тому газове ембарго не буде питанням в наступному пакеті санкцій», – заявив Негаммер, інформує Європейська правда. 
Ось така позиція. Ось такі європейські політики. Ось такі європейські цінності. Та у нас, українців, далі не має іншого шляху, аніж продовжувати воювати із росією та виборювати свою волю. Виборювати краще майбутнє для себе. А також для всієї Європи.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8689 / 1.7MB / SQL:{query_count}