Війна. Перемога. Відбудова. Міжусобиці.

Україна потребує більше західної зброї та чіткого плану відновлення зруйнованих міст та сіл. А от зі старими внутрішньоукраїнськими політичними «розбірками» можна й почекати

Уже три місяці Україна героїчно протистоїть російським загарбникам. За цей час ми пережили і багато горя від втрат, і відчували багато радості від новин про перемоги наших захисників. Ми пишаємося своїми військовими, ми пишаємося тим, що є українцями. І попереду у нас ще більше подій. Ще більше випробувань, але віримо, що і ще більше перемог. Тому усі разом маємо докласти ще більше зусиль, щоб зрештою досягти української перемоги.
Нам потрібні сили, нам потрібне терпіння і нам потрібно ще більше зброї від західних союзників. А ще потрібно, щоб дорослість і мудрість нашої влади проявлялася не лише у заявах перед іноземними парламентами, але і у щоденних діях. До проблем із останнім ми ще повернемося у цьому матеріалі. А поки про приємні новини щодо підтримки України із боку Заходу.

«Рамштайн-2»

23 травня відбулася друга зустріч Контактної групи з оборони України. Цього разу у форматі відеоконференції. Нагадаємо що перша зустріч цієї групи пройшла 26 квітня на американській авіабазі «Рамштайн» у Німеччині. Тоді зібралися міністри оборони 43 країн, щоб обговорити та скоординувати допомогу Україні. Географія країн-учасниць цієї групи виходить за межі НАТО. Загалом неофіційно можна говорити про «антипутніську коаліцію». Вона повинна забезпечити Україну необхідним озброєнням.
Цього разу у відеоконференції взяли участь представники 47 країн. До Контактної групи з оборони України приєдналися представники Австрії, Боснії та Герцеговини, Колумбії та Косово. Після цієї зустрічі глава Пентагону Ллойд Остін заявив, що 20 країн оголосили про нові пакети безпекової допомоги для України. І йдеться про критично необхідні артилерійські системи і боєприпаси. Особливо Остін виділив допомогу від Чехії, Італії, Греції, Норвегії, Польщі, Данії. 
Зокрема, глава Пентагону подякував Чехії, яка надала Україні ударні вертольоти, танки та ракетні системи. Також він повідомив, що Данія 23 травня оголосила, що передасть Україні протикорабельні ракети Harpoon та пускові установки для них.
«Також хочу відзначити провідну роль Великої Британії, яка допомагає координувати військову допомогу, та величезну кількість британської військової допомоги, яка продовжує надходити до України. Я скличу контактну групу на нашу третю зустріч наступного місяця і зберемося особисто цього разу, 15 червня, на полях зустрічі міністрів оборони НАТО в Брюсселі. Звичайно, це не буде захід НАТО, але ми хочемо підтримувати темп цих зустрічей, і я хотів використати свою подорож до Європи, щоб переконатися, що ми розвиваємо наш імпульс», – зазначив Ллойд Остін на брифінгу після другої зустрічі Контактної групи з оборони України, повідомляє Європейська правда.
Український міністр оборони Олексій Резніков у твіттері написав, що зустріч пройшла успішно. «Вдячний Ллойду Остіну за його лідерство на форматі «Рамштайн», до якого приєдналося більше країн. На нашій наступній зустрічі я розраховую повідомити про результати використання систем, які сьогодні обговорювали партнери і які повинні змінити гру на полі бою», – заявив Резніков після відеоконференції.

Залишається сподіватися, що нова зброя, яку пообіцяли Україні союзники, надійде до нашої країни якомога швидше. І що після заяв не буде ніякого гальмування з допомогою. Бо ми вже були свідками різних дивних історій. До прикладу, кожних кілька днів у ЗМІ з’являються повідомлення про те, що Німеччина вирішила передати нам якийсь вид озброєння, а потім німецькі ЗМІ інформують, що тамтешній уряд гальмує такі процеси. За останньою інформацією, Німеччина передасть Україні 15 самохідних установок Gepard до середини липня. І начебто до вересня Україна має отримати 30 таких установок. «Цього тижня очікується укладення контрактів України з німецькою промисловістю. Угода також передбачає навчання українських екіпажів самим виробником, зазначив речник. Бундесвер підтримує процес, серед іншого, надаючи відповідні полігони. Наприкінці квітня німецький уряд дав зелене світло на поставку Gepard, які більше не використовуються Бундесвером. Вони надходять із запасів озброєнь компанії Krauss-Maffei Wegmann (KMW). Однак тоді у підприємства виникли проблеми з отриманням боєприпасів. Наразі доступно близько 59 000 одиниць боєприпасів. Gepard може стріляти зі швидкістю до 1000 пострілів за хвилину. Втім, в реальних умовах він стріляє короткими чергами, пристосованими до цілі. Крім того, він добре підходить для захисту важливої інфраструктури, оскільки «також має стримуючий ефект» від повітряних атак», – повідомляє «Європейська правда».
Як бачимо, Німеччина зовсім не поспішає із наданням озброєння Україні. А нам зброя конче необхідна. Якнайбільше і якнайшвидше. «Занадто рано робити висновок, що Україна вже має все необхідне озброєння. Наступ Росії на Донбасі – це жорстока битва, найбільша на європейській землі з часів Другої світової війни. Закликаю партнерів прискорити постачання озброєння та боєприпасів, особливо реактивних систем залпового вогню, далекобійної артилерії, бронетранспортерів», – пише у своєму твіттері міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
Зрештою, обставини склалися таким чином, що українська влада змушена вимагати якнайшвидшого постачання західної зброї. «Щоразу, коли ми говоримо нашим партнерам, що нам необхідна сучасна протиракетна зброя, сучасна бойова авіація, ми даємо не просто формальний запит. Ми говоримо про те, що цей наш запит – це реальні життя багатьох людей, які не загинули б, якби ми отримали всю ту зброю, по яку звертаємося. До речі, сьогодні, спілкуючись з учасниками Давоського форуму, який розпочав роботу, я говорив, зокрема, й про це. Про необхідність надати Україні все те, що необхідно для порятунку життів наших людей. Усі наші партнери погоджуються з тим, що боротьба України у війні проти Росії – це захист спільних цінностей усіх країн вільного світу. Нашої спільної свободи. А якщо так, то ми маємо право розраховувати на повну й невідкладну допомогу, передусім зброєю. Російські окупанти дуже стараються показати, що вони нібито не віддадуть захоплені райони Харківської області. Не віддадуть Херсонщину, окуповану територію Запорізької області й Донбасу. Десь наступають. Кудись підтягують резерви. Десь намагаються укріпити позиції. Найближчі тижні війни будуть складними. І ми повинні це усвідомлювати. Але в нас немає жодної альтернативи, крім як боротися. Боротися й перемогти. Звільнити нашу землю і наших людей. Бо окупанти хочуть забрати в нас не просто щось, а все, що в нас є. Включно з правом на життя для українців», – заявив український президент Володимир Зеленський у відеозверненні увечері 23 травня.

Відбудувати Україну

Окрім питання конче необхідного озброєння, українська влада також постійно нагадує цивілізованому світу про післявоєнну відбудову нашої країни. І це правильно. Хоч перемога ще попереду, вже зараз потрібно складати плани щодо відновлення зруйнованих українських міст і сіл. Президент Зеленський часто говорить про те, що іноземні уряди, міста чи компанії можуть у майбутньому взяти «шефство» над окремими зруйнованими українськими регіонами, містами чи об’єктами і допомагати у відновленні. «Ми пропонуємо спеціальну, історичну та вагому модель відбудови, коли у кожної з країн-партнерів або міст-партнерів, або компаній-партнерів буде можливість взяти «шефство» над тим чи іншим регіоном України, містом чи громадою, або галуззю. Велика Британія, Данія, ЄС та інші провідні міжнародні суб’єкти вже обрали для себе конкретний напрямок відбудови. Завдяки саме такій моделі післявоєнна відбудова може стати швидкою, ефективною та якісною», – про це заявив український президент у відеозверненні в рамках Всесвітнього економічного форуму у Давосі 23 травня.
І президент Всесвітнього економічного форуму Берге Бренде під час свого виступу закликав свторити новий «план Маршала» для відбудови України. Тут треба зазначити, що і українська влада і представники іноземних урядів постійно гоять про необхідність нового «плану Маршала» для України. 
18 травня Єврокомісія оприлюднила концепцію «Відбудувати Україну» (Rebuild Ukraine). План ще сирий, але в Єврокомісію розуміють, що знадобляться сотні мільярдів євро, а на повне відновлення може піти більш ніж десять років. Як пише «Європейська правда», у Єврокомісії пропонують, що план з відновлення має скласти сама Україна, проте затверджувати його буде спеціальний орган – Платформа з відновлення України. Ця платформа також координуватиме джерела фінансування та їхнє призначення для оптимізації їх використання, а також буде стежити за ходом реалізації плану. 
«Про це немає прямих згадок, проте програма описується таким чином, що її упорядники впевнені – Україна незабаром отримає статус кандидата у члени ЄС. Тому там не бачать підстав розділяти програми з відновлення від програм з підготовки до членства», – зазначив в коментарі «Європейській правді» голова департаменту макроекономічних досліджень ICU Віталій Ваврищук.
Хоча останнім часом вже виникають і питання щодо швидкого отримання Україною статусу кандидата у члени Євросоюзу. За цим процесом будемо уважно слідкувати.
Та в ЄС очікують й на українські реформи, а не просто на те, щоб вкладати гроші в нашу державу. Знову ж таки йдеться про судову реформу і боротьбу з корупцією. Нічого не зміюється. Звичайно, план для відбудови України ще допрацьовуватиметься і змінюватиметься, але українській владі, якою вона не була б у майбутньому, доведеться проводити справжні реформи, а не імітувати їх. Зараз це може для багатьох і не на часі, але ж ми говоримо про післявоєнну відбудову України…

Не робити помилок

А для того, щоб відбудовувати і розвивати країну після війни. Потрібно перестати ставати на старі граблі. Війна навчила нас бути мужніми, правильно розставляти пріоритети і працювати разом для досягнення спільної мети. От тільки такі уроки не можна забувати ні за кілька місяців, ні за кілька років. Слова про єдність українців у промовах президента чи у постах у соцмережах пересічних громадян не повинні стати пустими словами. Політичне розділення у суспільстві зараз може бути лише по лінії проукраїнський-антиукраїнський. Але, жаль, не все так просто. Влада, яку начебто не можна критикувати під час війни, знову взялася за старе – за розбірки із політичними конкурентами всередині України. Ми вже перемогли? Зараз має якесь значення розділення на прихильників Зеленського, Порошенка і так далі? Відповіді на ці питання прості. Тоді поставимо ще одне питання: навіщо обурюватися на те, що цивілізований світ не завжди проявляє єдність у допомозі нашій державі, якщо самим в такий критичний момент шукати суто політичні вигоди? І ось це представники нашої влади вже логічно пояснити не зможуть. 
23 травня СБУ оприлюднило відео із затриманим кумом путіна віктором медведчуком, в якому той свідчить проти п’ятого президента України Петра Порошенка. Обоє є фігурантами так званої «вугільної справи», розслідування якої розпочалося ще задовго до повномасштабного російського вторгнення в Україну.
На загаданому відео медведчук, зокрема, розповідає за якою схемою відбулося виведення з державної власності частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» для подальшого транспортування через нього дизельного палива. Кум путіна сказав, що Порошенко не лише звернувся до нього з проханням сконтактувати із російським керівництвом, а й забезпечив прийняття необхідних рішень в усіх українських інстанціях. «Щоб цей трубопровід став приватною власністю, а по факту - власністю самого Порошенка, необхідно було виконати низку дій… Суди, прокуратура, Антимонопольний комітет, Фонд держмайна - всі вони приймали рішення, звісно, необхідні для особистих інтересів президента Порошенка», – це шматок свідчень, які дав медведчук СБУ.
Зараз дивує, що у відео від СБУ акцент поставлений саме на звинуваченнях проти Порошенка, а не на антиукраїнській діяльності медведчука. Тобто півтори місяці після героїчного затримання кума путіна наші правоохоронці шукали докази проти порошенка, а не розслідували роль п’ятої колони кремля в підготовці повномашстабного російського вторгнення в Україну?
«Всі «заяви» Медведчука на адресу Петра Порошенка – це очевидна інформаційна диверсія в інтересах-країни агресора, бо порушення внутрішньополітичної єдності сьогодні працюватиме не на українські інтереси. Медведчук, який рятує свою шкуру від відповідальності за свою антиукраїнську діяльність, готовий «заявляти» будь-що про будь-кого. Це далеко не перші «сенсаційні» покази проти Порошенка, їх вже давали Портнов, Деркач, Онищенко, Жванія, Кузьмін та інші російські агенти. Немає жодних сумнівів, що слова про Порошенка Медведчуку написали замовники, тому й читав він їх з суфлера. «Оплатою» за ці «свідчення» було переведення в кращі умови перебування та обіцянки обміну», – мовиться у заяві партії «Європейська солідарність». 
Найменше чого зараза хочеться – це аналізувати публічне протистояння прихильників і противників того ч іншого політика. Але саме це зараз відбувається. Під час повномасштабної війни. В момент, коли на кону майбутнє нашої держави. В момент коли нам потрібна спільна перемога над спільним ворогом. Коли усі знаєть, що цим ворогом є росія. 
Кілька днів назад Володимир Зеленський під час онлайн-зустрічі із студентами українських вищих навчальних закладів на запитання студента «Могилянки» про ймовірну причетність міністра освіти й науки Сергія Шкарлета до плагіату та корупційних схем відповів, що це минуле, а треба думати про майбутнє. Мовляв країна подорослішала і переросла такі питання, як поставив йому студент. 
Але після такої відповіді виникає ще більше питань. Чи подорослішав сам Зеленський, чи переріс свої образи на Порошенка? СБУ потрібні свідчення медведчука для майбутніх судових процесів проти російських високопосадовців чи лише для процесу над Порошенком? Звинувачення проти Порошенка – це минуле чи майбутнє? Чи таких питань ще не можна ставити під час війни?
Складається враження, що нинішня влада зробить усе можливе аби зробити себе абсолютно недоторканою і виправдати це війною. Нам знову будуть розповідати, що незалежність Україна здобула лише у 2019-му із приходом Зеленського до влади. Чи це те минуле і потенційне майбутнє яке ми заслужили?.. «Будь-яка людина, яка порушила закон, має відповідати. Якщо Петро Порошенко, як і будь-який інший політик, порушив закон, він має відповісти. Але тут є і правова, і політична площини. З правової точки зору. Уже виступили адвокати Порошенка, які вказали на цілий ряд правових моментів. Зокрема й те, що цим має займатися не СБУ, а ДБР. Також адвокати наголошують на тому, що уже багато одіозних політиків давали свідчення проти Порошенка, і ці свідчення потім розсипалися. Як політолог, прокоментую політичну складову. Наскільки переконливими були ці свідчення? Медведчук читає написаний текст. Медведчук розповідає не про свої дії і про те, чому він свідком не був. Ми пам’ятаємо, як Медведчук брехав ще на процесі Василя Стуса. Очевидно, що працював ще з радянськими спецслужбами, потім — з російськими. Можливо він і зараз теж використовується, тільки вже СБУ. І в цій інформації, яку видає СБУ, мене дивує ось що. Коли ми говоримо про Медведчука, у нас найперша асоціація — зв’язок Медведчук-Путін, зрада на користь Росії. Тому найважливіше було б довести процес Медведчука до кінця саме в цьому аспекті. Але виглядає так, що у влади знову головний ворог не Путін, а Порошенко. І давайте подумаємо, чому це оприлюднено саме зараз. Одна з версій – тому, що владі треба відвернути увагу від страшних наслідків удару по Десні ще 17 травня, який вже не можна приховати, де загинуло 87 солдатів. Це вже п’ятий подібний випадок. Чому солдатів в казармах не розосереджують? Можливо, «записами Медведчука» відвертають увагу громадськості від цього питання?», – зазначив у колонці на сайті «Новое время» професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань.
Якщо говоримо про спільну перемогу, то маємо нарешті переосмислити важливість єдності країни. Це не тоді коли всі хвалять владу. А коли і влада, і все суспільство об’єднанні спільною метою, якою нині є перемога у війні із росією, і при цьому влада не відволікається на задоволення своїх політичних інтересів. Переслідування політичних опонентів можна відкласти і на час після війни. Хоча і тоді спільною метою мала б стати відбудова України. Чи ні?..
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8428 / 1.72MB / SQL:{query_count}