Чемпіони з імітації реформ

Чи потрібен Україні новий транш від МВФ і чи наша влада має намір хоч щось зробити, щоб його отримати?

Чи отримає Україна черговий транш від Міжнародного валютного фонду (МВФ) у цьому році? Питання важливе, але цікаво, що останні кілька тижнів це питання в інформпросторі замінюється на інше: чи потрібна нам взагалі співпраця з МВФ? І низка «експертів» у різних ЗМІ розповідають про те, що зараз у нашої держави достатній запас ресурсів, на міжнародних ринках ситуація сприятлива для України, тому, мовляв, не варто й дуже перейматися, якщо Україна зараз ще більше зіпсує відносини з МВФ.
Запас міцності у нас ще справді є, але ніхто не гарантує, що така ситуація зберігатиметься дуже довго і як вона може змінитися, до прикладу, вже восени цього року. «У 2021 році, окрім залучення 276 млрд грн на покриття дефіциту бюджету, Мінфіну необхідно виплатити щонайменше 600 млрд грн за зовнішніми і внутрішніми боргами. Пік виплат припаде на вересень, коли за один місяць держава повинна буде виплатити 102 млрд грн», – ще раніше на це звертала увагу Економічна правда.
Тому було б логічно, якщо принаймні до середини літа наша влада мала якісь домовленості з МВФ щодо подальшої долі поки чинної кредитної програми для України. Тут потрібно нагадати, що у середині лютого віртуальна місія МВФ завершила роботу в Україні, і тоді нам чітко дали зрозуміти: наступного траншу кредиту за програмою stand-by найближчими місяцями не буде, бо потрібен більший прогрес українських реформ. Нагадаємо, що ця програма зі загальним обсягом 5 млрд доларів розрахована на 18 місяців. У червні минулого року Україна отримала перший транш за цією програмою розміром 2,1 млрд доларів, і на цьому поки все зупинилося. Якщо у цьому році траншів більше не буде, то нашій владі доведеться домовлятися вже про нову кредитну програму. От тільки це точно буде дуже складно за умови майже повного провалу української влади із виконання умов за нинішньою програмою.

А віз і нині там

Причини відмови Фонду щодо виділення наступного траншу у лютому були відомі одразу. Серед них питання щодо незалежності Національного банку України (НБУ); необхідність змін банківського законодавства, що мають розв’язати низку проблем, пов’язаних із роботою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; рекордний дефіцит нашого держбюджету; необхідність здійснення судової реформи і гарантування незалежності антикорупційних органів; встановлення урядом ручної ціни на газ для населення.
На початку березня прем’єр-міністр Денис Шмигаль сам зізнавався, що потрібно виконати п’ять ключових пунктів у роботі з МВФ. «Щодо співпраці з МВФ, ми дійсно завершили онлайн-місію Фонду. Ми пройшли по виконанню всіх тих параметрів, які були, лишилось п’ять ключових пунктів у роботі з МВФ. Це завершення у кінці березня або опалювального сезону, як ми обіцяли, верхнього обмеження ціни на газ, узгодження макропоказників 2022 – 2023 років. І три ключові питання – це судова реформа (закон про Вищу раду правосуддя), це закон про посилення кримінальної відповідальності за несумлінне декларування і закон про НАБУ», – заявляв глава уряду на початку цього місяця.
Та, за його словами, до червня потрібно вийти на попередні домовленості з МФВ, щоб потім Рада директорів Фонду схвалила виділення Україні траншу кредиту. Водночас аналітики Bank of America Global Research прогнозували, що перегляд програми МВФ для України може бути відкладений на липень-вересень або жовтень-грудень.
Після завершення віртуальної місії МВФ в Україні минув більше ніж місяць. Зрозуміло, що за цей час важко було досягнути якогось істотного прогресу у реформах. Але тут виникає одразу кілька питань. А чим нинішня влада займається вже майже два роки? І чи взагалі ця влада має намір виконувати домовленості з МВФ? Тут треба розуміти, що фінансова допомога від Фонду на нинішньому етапі є вкрай важливою для України, але реформи потрібні не МВФ, а насамперед українцям. Тому те, що в нашому інформпросторі дедалі частіше деякі «експерти» порівнюють співпрацю з МВФ із примарним «зовнішнім управлінням» виглядає дуже дивно. За найгіршим сценарієм наша влада й далі продовжуватиме свої політичні ігри, а провал реформ виправдовуватиме саме боротьбою зі «зовнішнім управлінням».
«Нещодавно один з провідних інвестиційних банків опублікував аналітичний звіт. У ньому стверджується, що з огляду на відносно стабільну макроекономічну ситуацію та позитивні тенденції на світових фінансових і товарних ринках Україна може обійтися без грошей МВФ. Відтак збільшується ймовірність того, що українська сторона не буде намагатися підписати нову програму співпраці з фондом після того, як термін поточної програми сплине наприкінці 2021 року. Такий висновок жваво обговорювала українська експертна спільнота. Особливо він потішив тих експертів, які вважають, що МВФ в обмін на гроші вимагає від України вжиття заходів, які «порушують її суверенітет». Вочевидь, йдеться про вимоги МВФ щодо ефективної антикорупційної політики, судової реформи та підтримки незалежності НБУ. Якщо країні не знадобиться фінансування МВФ, то вона зможе проводити «суверенну економічну політику», – так у колонці на сайті «Економічна правда» заступник голови НБУ Дмитро Сологуб оцінив нинішні дискусії про те, чи потрібна Україні співпраця з МВФ.
Він також звертає увагу на те, що відмова від співпраці з МВФ можлива лише за двох умов. Перша умова – збереження дуже сприятливого зовнішнього середовища для України: світові ціни на товари нашого експорту мають бути дуже високими, а енергоресурси – дешевими. Друга умова – зміни в макроекономічній політиці. Відмова від співпраці з Фондом найімовірніше призведе до зростання витрат на обслуговування боргу, скорочення припливу іноземних інвестицій, тиску на валютні резерви Нацбанку. Отже, уряду доведеться скорочувати дефіцит держбюджету, курс гривні буде слабшати, щоб нівелювати негативний вплив на платіжний баланс, відповідно інфляція прискориться. Ітиметься про зменшення витрат на важливі бюджетні проєкти (інвестиції в дорожню інфраструктуру, підвищення соціальних стандартів, підтримку малого та середнього бізнесу) та зростанням відсоткових ставок.
«Щодо того, що начебто вимоги МВФ не відповідають національним інтересам України. Спитайте українців, чи потрібні їм боротьба з корупцією, чесні суди і Нацбанк, який забезпечує низьку та стабільну інфляцію. Упевнений, що відповідь буде ствердною. Тому питання не в тому, чи є життя без МВФ, а в тому, яким це життя буде», – додає Дмитро Сологуб.

Без реформ?

Зазначимо, що нинішні заступники голови НБУ Дмитро Сологуб та Катерина Рожкова зараз залишаються єдиними представниками команди ще Гонтарєвої – Смолія в керівництві Нацбанку. «Львівська Пошта» вже писала про те, як президент Зеленський минулого року змінив голову НБУ і як після цього посилився тиск на Рожкову та Сологуба. Нещодавно також стало відомо, що Державне бюро розслідувань перевіряє можливу причетність ексголови НБУ Валерії Гонтарєвої та першої заступниці голови НБУ Катерини Рожкової (з 18 січня по 25 жовтня 2016-го виконувала обов'язки голови Нацбанку) до розкрадання коштів на суму понад 900 мільйонів гривень під час націоналізації «ПриватБанку» у 2016 році. Суспільне, із посиланням на Офіс президента, повідомляє, що провадження розслідується за статтями Кримінального кодексу про привласнення (розтрата) майна та зловживання владою або службовим становищем. Підозри поки ще не були оголошені, але вже сам «інформаційний злив» про це розслідування може свідчити про тиск на Рожкову. НБУ також проводить своє внутрішнє розслідування.
«Про будь-які звинувачення на мою адресу мені не відомо. А коментувати можливі розслідування правоохоронних органів я би не хотіла. Проте я не здивована інформацією у ЗМІ, оскільки сьогодні вже і всередині Національного банку ведуться внутрішні розслідування щодо нашої співпраці з агенством Kroll та юридичними радниками. Співпраці, метою якої було і є захист інтересів держави. Я переконана, що подібні дії наносять потужний удар по репутації та іміджу України на міжнародній арені. Адже сьогодні увага наших міжнародних партнерів максимально прикута до розслідування шахрайських дій у Приватбанку. І ні у кого не виникає сумнівів, що винні у виведенні з Приватбанку мільярдів доларів повинні понести відповідальність», – написала минулого тижня на своїй сторінці у фейсбуці Катерина Рожкова.
І справді дивно, що наші правоохоронці, на відміну від своїх американських колег, не дуже рвуться до розслідування можливих зловживань з боку попередніх власників «ПриватБанку». Якщо після того, як США запровадили санкції проти олігарха Коломойського ми запитували, а що ж буде робити українська влада, то відповідь так і не з’явилася, а натомість виникла ця історія з розслідуванням проти Рожкової. Цікавий поворот, у наших міжнародних партнерів виникне ще більше запитань.
Щодо судової реформи, то тут також багато питань. «Львівська Пошта» вже писала про підводні камені президентського законопроєкту щодо нового порядку обрання членів Вищої ради правосуддя. Позитиви в цьому документі є: має бути створена етична рада, що перевірятиме на доброчесність і нинішніх членів ВРП, і майбутніх кандидатів. От тільки нинішня ВРП зможе заблокувати навіть створення етичної ради, як це вже відбувалося раніше з подібним органом.
Щодо посилення кримінальної відповідальності за брехню чиновників у деклараціях, то парламент зробив все можливе, щоб не розглянути відповідний законопроєкт до кінця цього місяця. Засідань Верховної Ради у березні більше не буде, а 31 березня – останній день для подачі декларацій за минулий рік. За нинішнім законом топчиновники можуть не боятися серйозних покарань за брехню у деклараціях.
Щодо антикорупційної реформи, то «Львівська Пошта» вже неодноразово писала про те, як президентська команда намагається звільнити директора НАБУ Артема Ситника. Якщо в цьому вся суть антикорупційних потуг нинішньої влади, то цілком зрозуміло, що ні до червня, ні до жовтня, ні навіть у наступному році не треба сподіватися на фінансову допомогу від міжнародних партнерів.
Тож, як бачимо, перешкод для продовження співпраці України з МВФ дуже багато. Так само як для збереження політичної підтримки Заходу. Перешкоди створює сама ж українська влада.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4253 / 4.07MB / SQL:{query_count}