«Президентство Джо Байдена – це вікно можливостей для України»

Ганна Гопко, громадська діячка, ексголова комітету у закордонних справах у ВРУ, співзасновниця «Мережі захисту національних інтересів «АНТС», – про потребу реформ, а не їх імітацію, «натівські» перспективи України і довіру

Президент США Джо Байден був в Україні шість разів – тоді ще як віцепрезидент. Він, як ніхто інший із очільників Америки, добре знає нашу державу – і ситуацію, і проблематику, і політиків. Востаннє президент США відвідував Україну у 2008-ому – і це був Джордж Буш-молодший. Чи приїде до Києва президент Байден на 30-річницю Незалежності України – наразі невідомо. Та відомо, що американці як стратегічні союзники готові нам допомагати, але чекають від України проведення конкретних реформ, а не їхню імітацію.
«Хотілося б, аби президенство Джо Байдена – як вікно можливостей для посилення суб’єктності України – ми не змарнували. Аби це не переросло щось на кшталт «нам все одно допомагатимуть, бо Україна геополітично важлива». Не хочеться, аби люди, які при владі, через свою млявість, саботаж реформ чи прислуговування інтересам олігархів, змарнували шанс українського народу і держави. Американці готові нам допомогти, але і в Україні мають бути відповідні кроки, а не імітація реформ, зокрема мовиться і про боротьбу з корупцією», – каже колишня голова комітету у закордонних справах в українському парламенті, а нині громадська діячка Ганна Гопко.
Співрозмовниця «Львівської Пошти» особисто знайома з Джо Байденом і мала кілька зустрічей із ним. Вперше зустрілися навесні у 2014 році після Революції Гідності – Ганна Гопко проводила тоді віцепрезидентові США екскурсію Михайлівським Золотоверхим собором. Згодом була зустріч у Вашингтоні, коли Національний демократичний інститут вручав громадській активістці нагороду. У 2018 році зустрілися з Джо Байденом під час Мюнхенської безпекової конференції. Ганна Гопко описує 46-го президента США як харизматичного лідера і людину дуже сильних принципів, яка відстоює цінності. Водночас акцентує на його людяності. «Він чітко знає, що таке кодекс честі і принципи. Джо Байден чітко усвідомлює, що демократія – це відповідальність, влада – це служіння», – зазначає співзасновниця «Мережі захисту національних інтересів «АНТС».
«Очікуємо на розвиток стратегічного партнерства між Україною та США з акцентом на потенціалі нашої держави як лідера регіону, а також сподіваємося, що під час президентства Джо Байдена Україна зможе отримати План Дій щодо членства у НАТО, – каже Ганна Гопко. – Успіх і суб’єктність України на міжнародній арені – це результат виснажливої праці команди всередині країни. Тоді буде і ПДЧ, і членство в НАТО, і економічне зростання для людей».
Президентство демократа Джо Байдена – нова епоха в історії США. Що це означає для України? Які є гарні та які погані новини, якщо такі є, для України?
Джо Байден як 46-ий президент США насамперед буде всередині американського суспільства загоювати рани і об’єднувати розділену країну, боротися з коронавірусом і безробіттям, спричиненим пандемією. Це для нього і його адміністрації пріоритет номер один. Внутрішня політика у США – зараз понад усе для глави Білого дому. Безперечно, для Джо Байдена як президента США і як людини, яка десятиліттями в політиці, особливо у міжнародній сфері, зовнішня політика також буде вкрай важливою і пріоритетною. Він буде все робити задля повернення авторитету і відновлення ролі США у світі як лідера. Очевидно, що там є і пріоритети щодо співпраці з НАТО. Для України це важливо, що США працюватимуть на розширення НАТО. У Грузії є великі шанси отримати План Дій щодо членства у НАТО. В цьому напрямку потрібно працювати й Україні.
Україна має бути пріоритетним питанням зовнішньої безпекової політики адміністрації Байдена. Президент США добре обізнаний зі ситуацією в Україні – кілька разів відвідував нашу державу, коли ще був віцепрезидентом. Він добре знає українських політиків – їхні сильні і слабкі сторони. Хотілося б, аби президенство Джо Байдена, – як вікно можливостей для посилення суб’єктності України, – ми не змарнували. Аби це не переросло щось на кшталт «нам все одно допомагатимуть, бо Україна геополітично важлива і рівень підтримки нам забезпечать».
Важливо, аби наша стратегія від прохача кредитів і підтримки в протидії російській агресії, перейшла до позиціонування України як лідера регіону, як трендсетера для всього пострадянського простору. Хотілося б, аби Україна була не просто партнером, а ставала членом світових клубів, зважаючи на наш євроатлантичний курс, закріплений Конституцією.
Якщо ми втілюватимемо в життя реформи, скажімо, реально, а не на словах, будемо боротися з корупцією, тоді Джо Байдену є чого їхати до України
Успіх України – це нічне жахіття для Путіна. Тому для глобальної демократії від авторитарних режимів потрібна ця історія успіху Байдену. І це є їхнє зацікавлення, і частина їхніх зовнішньополітичних інтересів. Росія – загроза для цивілізованого західного світу. І Байден це добре розуміє. Відтак з боку США і надалі буде підтримка щодо зміцнення обороноздатності України та співпраці зі Збройними силами. При цім дуже не хочеться, аби ті люди, які при владі, через свою млявість, саботаж реформ чи прислуговування інтересам олігархів, змарнували шанс українського народу і держави.
Яких важливих реформ чекають від України в адміністрації Байдена?
Якісної реформи судової системи. Реформи Служби безпеки України. Якісної та професійної роботи антикорупційних інституцій, їх захист, зокрема НАБУ. Це питання прозорості конкурсу щодо Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Отож на порядку денному питання боротьби з корупцією, питання Вищої ради правосуддя, зокрема мовиться про її перезапуск. Також і питання незалежності Нацбанку України. Важливим є і питання енергетики. Сподіваюся, що екстрадиція Фірташа з Відня нарешті відбудеться за часів президентства Джо Байдена і це буде потужний сигнал.
Знаю, що ти особисто знайома з Джо Байденом. Як би ти його схарактеризувала як людину? Кажуть не лише про його харизму, але й про його людяність.
Так, ми знайомі. Наша перша зустріч з Джо Байденом відбулася навесні 2014 року у Києві, коли я йому проводила екскурсію Михайлівським Золотоверхим собором. Пам’ятаю, що тоді біля пам’ятника княгині Ользі на Михайлівській площі ще лежали шини. Разом із нами ще був Джефрі Паєт, який тоді обіймав посаду посла США в Україні. На той час я була громадською активісткою. Згодом ми зустрілися у Вашингтоні, коли Національний демократичний інститут вручав мені нагороду. У 2018 році ми знову зустрілися з Байденом – це була Мюнхенська безпекова конференція.
Президент Зеленський має зрозуміти, що опираючись на допомогу США, він стає сильнішим у переговорах, аби росіяни забралися з нашої землі
Джо Байден – людина дуже сильних принципів. Так, він харизматичний. І дійсно є дуже людяним. Коли у Михайлівському Золотоверхому соборі я йому розповідала, що в храмі була операційна, де пораненим активістам медики робили операції, видно що його це дуже зачепило. Він емоційний і справжній. Було видно, що він проймається історіями. Тоді ж у храмі Джо Байден розповів, що він віруюча людина, він католик, що на Великдень (а це якраз було перед Пасхою) вся їхня родина разом збирається. Коли ще була головою комітету закордонних справ в українському парламенті, отримала два листи від віцепрезидента США Джо Байдена, де було зазначено, що він вірить у демократію в Україні та що США тиснутиме на Росію санкціями.
Власне, Джо Байден був в Україні шість разів, коли президентом був і Ющенко, і Порошенко. Дійсно, добре, як ніхто з інших президентів США, знає Україну, ситуацію та українську проблематику. «Допоможіть нам допомогти вам» – відомі слова Байдена, які він сказав у 2015 році під час візиту до України. Чи почує цей меседж команда Зеленського, і чи лиш обіцяє проводити реформи?
У 2021 році буде 30 років відновлення Незалежності України, а ми й досі маємо в країні російську агентуру. Не Байден має вичищати авгієві стайні, не він має боротися з російською агентурою, а самі українці. Так, американці готові нам допомогти, але і в Україні мають бути відповідні кроки, а не імітація тих чи інших реформ, зокрема мовиться і про боротьбу з корупцією. Американці все чудово знають, бачать і розуміють. Їхні спецслужби про те, що і як в Україні, добре поінформовані. Ба більше, їхні спецслужби знають більше про Україну, ніж наші деякі політики. Американці поінформовані про «ефективність» боротьби з корупціонерами, чиї офшори, хто і за ким стоїть, хто з олігархів і кого з депутатів смикає наче за ниточку… Хіба це демократія? Ні.
Чи почує меседж Байдена 2015-ого команда президента України? Зеленський ще під час візиту торік до Лондона, зустрічаючись з очільником британської розвідки МІ6, дуже багато чого почув, але чи він зробив висновки, – це питання. Чи він розуміє, хто в довгостроковій перспективі йому партнер, на кого орієнтуватися і хто йому може надати захист? Це також питання. Ще раз повторюся: не хочеться, аби люди, які при владі, через свою млявість, саботаж реформ чи прислуговування інтересам олігархів, змарнували шанс українського народу і держави. Україні американці вже дали сигнали про Дубінського і не тільки… Це ж дипломатичний сигнал, який потрібно чути і розуміти. На нього має бути відповідь, і бажано її не затягувати.
Якщо до 30-річчя Незалежності Україна не покаже якісних реформ, а лиш надалі будемо годувати всіх обіцянками, нам не повірять. Навіщо тоді Байдену приїздити до України, коли тут не проводять реформ, які декларують? Українська влада має це розуміти. Якщо ми втілюватимемо в життя реформи, скажімо, реально, а не на словах, будемо боротися з корупцією, тоді Байдену є чого їхати до України.

Знову ж таки у грудні 2015 року під час виступу у парламенті України Джо Байден говорив, що весь світ спостерігає за українською боротьбою «проти ракової пухлини корупції і проти безжалісної агресії Кремля». Чи покаже себе Байден через Україну як потужного зовнішньополітичного гравця – мовиться про стримування Росії? Чи будуть і коли жорсткіші санкції проти Росії з боку США та, якщо так, що це означатиме для України?
Звісно, що США будуть продовжувати санкції проти Росії. Також важливо, хто буде спецпредставником від адміністрації Байдена в Україні. Є декілька кандидатур, які зараз розглядають у США. Певна, що буде краща координація з Європейським Союзом у спільній трансатлантичній стратегії щодо Росії. Важливо не просто стримувати Росію, підтримуючи Україну. Тут має бути ширша стратегія трансформації в Росії. Розуміємо, що в Путіна багато проблем і різні «башні Кремля» вже відкрито між собою воюють. Думаю, що Путін це все добре розуміє. Звісно, не хотілося б, аби Україну розглядали лише через призму Кремля. Хотілося б, аби Україну розглядали як рівноправного партнера, місія і роль якого для всього регіону є важливою. Тому наші реформи, які можна показати як приклад для білорусів і росіян, є важливі.
Американці готові нам допомогти, але і в Україні мають бути відповідні кроки, а не імітація тих чи інших реформ
З іншого боку, згадалася розмова з одним німцем. Він був здивований, що в Україні, яка має чудовий літак-рекордсмен «Мрію», туалети досі на вулиці… І в цих туалетах немає дверей і туалетного паперу… Він дивувався, як це країна, яка будує літаки та ракети, не може дати ради, даруйте, з туалетами… З одного боку, ми на кожному кроці говоримо, що ми щит Європи, а у себе в країні елементарно не може навести лад! Ба більше, маючи одну з найсильніших армій світу, ми не можемо закупити вакцину проти коронавірусу!
На твою думку, чи чекати Україні військової підтримки від США, зокрема летальної зброї (мовиться і про «Джавеліни» – протитанкові ракетні комплекси) як фактору стримування? Джо Байден ще в адміністрації Обами був за надання Україні летального оборонного озброєння.
Думаю, що так. І мова не лише про «Джавеліни», але й про інші види озброєння. Американські санкції чи домагання зупинки будівництва «Північного потоку – 2» – це також один із видів «джавелінів». Потрібно в цьому напрямку працювати й надалі. Попри забезпечення України потужною летальною зброєю, потрібно говорити й про спільні проєкти з виробництва, і про План Дій щодо членства в НАТО. В деяких речах ми вже можемо вчити країни НАТО, як протидіяти гібридним війнам, включно з кібератаками.
Ба більше, українські бійці за сім років війни мають унікальний практичний досвід. На Яворівський полігон неодноразово приїздили американські військові, які позитивно відгукувалися про військові навички українських бійців.
Саме так. Українські бійці – це сила, міць і гордість нашої держави.
Отож якими є «натівські» перспективи для України за президентства Байдена? Україні очікувати на сприяння США у євроатлантичній інтеграції України?
Торік у червні Україна отримала статус члена Програми розширених можливостей НАТО. І дійсно в рамках цієї Програми є багато можливостей. Але нам дуже важливо виконувати нашу річну програму співпраці з НАТО, забезпечити реформи, як-от реформу Служби безпеки України, працювати з нашими партнерами, аби наступним кроком й було отримання Плану Дій щодо членства у НАТО. І це реально. У 2008 році під час Бухарестського саміту американська адміністрація була на боці України, і це лобіювали. Як вже казала, в Грузії є великі шанси отримати План Дій щодо членства у НАТО. Після Грузії покажуть, що політика відчинених дверей у НАТО працює, і Україна буде наступною після Грузії.
На яку ще підтримку Вашингтону можна розраховувати Україні, зокрема на яку економічну допомогу може очікувати Україна від США?
Очевидно, що американці самі зацікавлені і розглядають Україну для інвестицій. Зокрема мовиться про військово-промисловий комплекс, сільське господарство, інновації. З іншого боку, американці хочуть гарантій і впевненості, що завтра не прийдуть рейдери, що не буде проблем з органами контролю. Тобто, американські компанії хочуть прозорих і чітких правил гри, аби все було згідно зі законом і прогнозовано. Аби бізнес чи то американський, чи іншої країни, хотів вкладати сюди гроші.
Не президент Байден має вичищати авгієві стайні, не він має боротися з російською агентурою, а самі українці
Отож чи побачимо якісну реформу судової системи? Що залежатиме від України, зокрема команди Зеленського?
За сім років після Революції Гідності Україна вже мала б мати якісну реформу судової системи! Мала, але немає, на жаль. Для влади це би мав бути топпріоритет. Тепер ми бачимо потребу у запуску Вищої ради правосуддя, бачимо, що відбувається з Окружним адміністративним судом Києва, бачили також і Конституційно-інституційну кризу… До судової гілки влади взагалі немає довіри. Багато рішень ухвалюють в інтересах олігархів, на жаль. Щоб була якісна реформа судової системи, вважаю, що треба тиснути. Американці можуть допомогти, бо більшість інтересів бізнесменів та олігархів є в банках заходу. Західна правоохоронна система має показати їм, що не можна красти гроші в Україні, а потім купувати вілли за сотні мільйонів доларів в Європі. В української влади має бути бачення, куди ми йдемо і які реформ нам потрібні. На цьому тлі американці ставлять собі питання: з ким працювати в Україні і кому можна довіряти?
І про довіру. Чи будуть надійними партнерами Байден і Зеленський, і від кого це більше залежить? Чого у Байдена може навчитися Зеленський?
Джо Байден буде дуже обережним. Зважаючи, зокрема, і на попередні історії з розслідуваннями під час президентської кампанії, і намаганням «п’ятої колони» втягнути нас у внутрішньополітичну боротьбу у США. Тому, очевидно, це не ті стартові позиції, які б дали президенту України кращі можливості адвокатувати інтереси України. І це також треба враховувати. А на фоні й відсутності досягнень щодо боротьби з корупцією бути переконливим буде ще важче. Президенту Зеленському потрібно зрозуміти, що ще не пізно. Йому не пізно очиститися від людей, які працюють на державу-агресора, які працюють не лише на ворога України, але й ворога демократії та загрозу цивілізованому світу. Як можна працювати і говорити про обмін таємними даними, коли «зливають» інформацію? Про яку довіру може йти мова?
Джо Байден має харизматичну усмішку, яка є людяною, і він є людиною, яка відстоює цінності. Він чітко знає, що таке кодекс честі і принципи. Байден чітко усвідомлює, що демократія – це відповідальність, влада – це служіння. У цьому контексті Зеленський мав би зрозуміти, що акторство закінчилося і потрібно ставати лідером. Лідерство вимагає відповідальних кроків, вимагає часу, аби думати. Зеленський має зрозуміти, що опираючись на допомогу США, він стає сильнішим у переговорах, аби росіяни забралися з нашої землі. Але для цього має бути довіра, а довіра – це реальні кроки. Довіра – це не просто так, її потрібно заслужити. А щоб заслужити, потрібно тяжко працювати, працювати на якісний результат. Оскільки президентство Джо Байдена – це вікно можливостей для України, то президент Зеленський мав би зібрати державників, експертів, людей із різних політичних сил задля напрацювання стратегії співпраці зі США. Тут має працювати і парламентська дипломатія, і економісти, і культурна дипломатія.

фото: Reuters
Хто може стати послом США в Україні та коли послом України в США офіційно стане Оксана Маркарова?
Найімовірніше, Україна матиме нового посла у США навесні 2021 року – Оксану Маркарову. Успіхи у зовнішній політиці неможливі без внутрішніх перетворень. Якщо в Україні далі будуть корупційні скандали один за одним, то там, у США, Оксана Маркарова не зможе зробити великі прориви, бо не буде довіри загалом до держави, навіть, якщо буде довіра до неї як посла. Це вкрай важливо. Хто може стати послом США в Україні, ще тривають обговорення.
Востаннє президент США відвідував Україну у 2008 році, це був Джордж Буш-молодший. Ти особисто віриш, що на 30-річницю Незалежності України Джо Байден таки приїде?
Якраз я вірю, що Байден приїде. Питання – результатів візиту, з чим приїде і з чим поїде. Я б хотіла, аби український президент запросив і президентів Грузії та Молдови, і Україна в такий спосіб підтвердила своє регіональне лідерство, своє геополітичне значення для країн східного партнерства та сигнали для інших держав на пострадянському просторі. Аби це не був лише двосторонній візит, аби ми могли провести мікросаміт демократій за участі США – України, і щоб Україна була як трендсетер для всього пострадянського простору. Це було б дуже сильно. Хотілося б у турборежимі бачити задекларовані владою реформи. Тоді б Байдену було цікаво приїхати і побачити зміни в Україні. Адже можна буде згодом говорити про приклад демократії. Думаю, що Джо Байдену хотілося б приїхати і побачити ту Україну, в яку було вкладено стільки зусиль, зокрема і американських грошей, і побачити ті зміни. Приїхати і сказати: подивіться на європейському континенті Україна після стількох років тоталітарного комуністичного режиму, після протидії Росії як загрозі, не те, що вистояла, а стала успішною і успішним прикладом для інших. Така ось візія.
Що означають для України низка призначень, зокрема держсекретаря США Ентоні Блінкена (його дідусь – виходець з України), який є прихильником політики санкцій проти Росії та який вже писав, що «час озброювати Україну»? Експерти кажуть, що добрим сигналом для України стане і призначення Евріл Гейнс на посаду керівниці нацрозвідки США, адже вона професіонал, яка знає, як протидіяти Росії.
Так, це добрі сигнали для України. Поза тим, важливо, аби в Україні не було тих, хто готові йти на компроміси, які будуть озвучувати те, що суперечить державницькій позиції. Багато залежить від здатності України тримати оборону і не переходити «червоні лінії», а також не бути рейтингоорієнтованим у намірах швидкого миру без перемоги над агресором.
Ми всі почули меседж Байдена про об’єднання американців – до цього він закликав громадян США під час інавгурації. Але ж саме це вкрай важливо і для України. Чи розуміють на 30-річницю Незалежності самі українці, що наша держава буде сильною, коли ми будемо об’єднані та згуртовані? Адже наш ворог, окрім Росії, – чвари всередині держави.
Українцям потрібно більше читати, зокрема спогади гетьмана Павла Скоропадського. Українцям потрібно пам’ятати, чиї ми нащадки і про наш внесок у європейську цивілізацію. Українці повинні перестати дозволяти російським агентам розділяти нас, а політики своїми чварами мають перестати ділити Україну на країну Зеленського чи Порошенка. Українцям потрібно готувати майбутніх лідерів, адже будівництво держави і укріплення державності – це безперервний процес. Питання – хто працює з молоддю? Хтось пояснює молоді в Україні, що право голосувати, – це велика відповідальність? Ні. Тому вигравши в агресора, ми можемо програти розуми молоді. Цього допустити Україні не можна. Об’єднання – це реальна дія і щоденна праця. Це мегаактуально для України. Мудрості, згуртованості і софійності українцям. 22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві був проголошений Акт Злуки (об’єднання) українських земель. Українцям важливо не робити минулих помилок, вибудовувати правильні альянси, варто позбутися емоцій і ставати більш прагматичними.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4163 / 4.24MB / SQL:{query_count}