Викрутаси з газом

Уряд встановив граничну ціну на газ для населення на лютий і березень – 6,99 гривні за кубометр. У чому нюанси цього рішення і чому це не найкращий шлях до розв’язання проблем із високими тарифами для українців?

Уряд на своєму позачерговому засіданні 18 січня встановив граничну ціну на газ для побутових споживачів на рівні 6,99 грн за кубометр блакитного палива. Така гранична ціна діятиме з 1 лютого та на час дії карантину в Україні, але не довше, ніж до завершення опалювального сезону, тобто до 31 березня. Прив’язкою цього рішення і до карантину влада спробувала якось обґрунтувати своє рішення та виправдатися перед Міжнародним валютним фондом (МВФ). Природний газ додали до переліку товарів, що мають істотну соціальну значущість. Так ця влада декларує, що, мовляв, допомагає громадянам під час пандемії, а не будує комунізм із ручним регулюванням цін.
Також уряд вирішив, що граничний тариф на розподіл газу, відомого як плата за транспортування, не повинен перевищувати 1,79 грн за кубометр. 19 січня Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), схвалила зниження тарифів на розподіл газу для 14 облгазів. Все-таки, встановлення цих тарифів є власне парафією НКРЕКП.
Загалом так наш уряд після протестів у різних областях країни проти підвищення тарифів на газ, а головне після прямої вказівки президента Зеленського, розв’язав проблемне питання. Здавалося б, потрібно усім радіти, влада почула народ, ціна на газ знижена.
Але як вже писала «Львівська Пошта» у минулому номері, це дедалі більше схоже на шоу для прославляння популістського «героїзму» глави держави. Адже якби б влада справді хотіла допомогти громадянам, то раніше почала хоча б думати про те, як уникнути проблем із підвищенням тарифів. Ціни на газ від постачальників на січень були відомі наприкінці грудня. За процедурою вони повинні повідомляти про свої тарифи на наступний місяць. А так за січень усі, хто не встиг змінити постачальника газу на того, в кого вигідніша ціна, все одно будуть змушені покривати захмарні платіжки. Регульована ціна почне діяти тільки з 1 лютого.

Дешевше стане не всім

Також треба зазначити, що в постанові уряду не згадується про ціну газу для теплокомуненерго. А це дуже важливо. Мешканці багатоповерхівок, які користуються центральним опаленням, фактично платять за тепло, а не за газ. Здешевшання газу для них стосуватиметься лише кількох кубів на місяць для приготування їжі на газових плитах. І все. А платіжки за опалення та гарячу воду дешевшими не стануть. Навпаки, можуть зростати, адже ціна на газ для теплокомуненерго залежить від ринку, і в лютому очікується знову ж таки зростання ринкових цін на газ. Т.в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко у соцмережі «Фейсбук» у коментарях до матеріалу видання «Лівий берег» запевняв, що ніякого збільшення тарифів на опалення не очікується до завершення опалювального сезону. Але на основі чого він може таке стверджувати – незрозуміло.
«Постанова Кабміну, наскільки я знаю, буде стосуватися тільки постачання газу приватним особам, домогосподарствам. А для теплокомуненерго при нинішній ринковій ціні вартість становитиме мінімум 9 тисяч гривень за 1 тисячу кубометрів. Це означатиме, що за лютий і за березень ціна за тепло буде зростати», – зазначав в ефірі телеканалу «Еспресо» експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Видання «Лівий берег» також повідомляло, посилаючись на свої джерела, що текст урядової постанови про регулювання ціни на газ для населення кілька разів змінювався до її ухвалення. Внесення норми про граничну ціну і для теплокомуненерго начебто підтримував прем’єр-міністр Денис Шмигаль, проти цього виступив вже згаданий т.в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко.
Та після ухвалення рішення глава уряду Шмигаль ще намагався чимось хизуватися. «Встановлена урядом ціна є нижчою на 1,5 гривні за кубометр від тієї, яка була у 2018 та 2019 роках. У зимові місяці тих років платіжки в середньому становили 2,5-3 тисячі гривень. Або 75% від тодішньої мінімальної зарплати. Встановлена нами ціна буде на рівні 6,99 гривні за кубометр. Це означає, що за споживання середня платіжка буде десь на 500 гривень меншою і становитиме приблизно 40% від сьогоднішньої мінімальної зарплати», – заявив прем’єр Шмигаль.
Нагадаємо, що «Львівська Пошта» вже писала про те, що на українському ринку газу для споживачів працює понад пів сотні компаній-постачальників. А найбільшим гравцем на нашому ринку газу є група компаній олігарха Дмитра Фірташа з мережею облгаззбутів. І при середній ціні на газ, встановленій на січень у 9,6 грн за кубометр, на ринку були й набагато дешевші пропозиції. Нехай державний Нафтогаз прямо продає блакитне паливо і не такій великій кількості споживачів (3-4%), але його ціна на січень становить 7,22 грн за кубометр. Тобто в цьому випадку йдеться про зниження тарифу лише на 23 копійки. А були ж і ще нижчі ціни від інших постачальників, ті ж 6,99 грн за кубометр. Зрозуміло, що споживачі масовіше б втікали від облгаззбутів Фірташа з їхніми цінами.
Та зараз знову можна не поспішати. Уряд і Офіс президента запевняють, що регулювання ціни на газ для населення точно буде тимчасовим. От тільки конкуренція й так мала б привести до зменшення цін. А замість цього ми отримали тільки ризики щодо подальшого розвитку ринку газу в Україні. І ризики для продовження співпраці нашої держави з МВФ, перед яким Україна свого часу зобов’язувалася запустити та розвивати ринок газу.
«Уряд ніби хотів зробити добру справу, а зробив, як завжди. Це рішення, з одного боку, певною мірою є позитивним, тому що ринок газу почав діяти фактично з вересня, і українці просто не встигли зрозуміти, що це таке, що можна обирати інших постачальників, що можна змінювати одного постачальника на того, який пропонує кращу ціну. І в результаті зараз, коли частина трейдерів пропонувала ціну 6000 гривень за тисячу кубометрів, а інша – 9000-9500 гривень, люди просто не розуміли, що можна перейти до того, хто пропонує дешевше. Але у цій ситуації уряд ухвалив дуже дивне рішення, наказавши всім продавати газ за такою ціною, замість того, щоб сказати Нафтогазу запропонувати населенню пільгові пакети з газом на рік за прийнятними цінами та проводити інформаційні кампанії, аби українці терміново переходили до них. Маленький незалежний трейдер, який підписав контракт з громадянами, просто не зможе постачати газ, якщо він на ринку дорожчий за ціну, яку визначив уряд. Тому це рішення уряду не є ринковим. Це такий собі абсурд, народжений недостатнім механізмом роботи з населенням і недостатнім розумінням того, як у ринковій ситуації має поводити себе уряд», – зазначив в ефірі Українського радіо директор Центру дослідження енергетики Олександр Харченко.

Шлях не туди

На тлі всього цього «тарифного шоу», яке насправді триває вже не один день, Юрій Вітренко 14 січня на своїй сторінці у фейсбуці розписав, якими він бачить необхідні кроки для розв’язання проблем на ринку газу. Крім того, Вітренко писав про необхідність «розблокування транзиту газу зі Середньої Азії, експорту газу незалежними компаніями з Росії». Ця заява наробила багато галасу в інформпросторі, бо взагалі-то важко повірити у те, що продавати газ із Росії можуть якісь «незалежні» від Газпрому кампанії. Вітренко писав про юридичні можливості тиску на Газпром і потім ще кілька разів намагався пояснити свою думку. Але як він планує тиснути чи домовлятися з Газпромом, і на кого взагалі були спрямовані ці всі його заяви, залишається не зовсім зрозумілим. Якщо це спроба виправдати якісь потенційні домовленості з Газпромом, то це дуже небезпечний для нас шлях. Російський газ не буває дешевим, бо за нього доводиться платити незалежністю країни.
«Однією рукою ти підвищуєш націнку належних тобі облгазів (газзбутів), другою рукою виводиш на протести своїх бабусь-фанаток, які протестують проти підвищення тарифів. І це все ОПЗЖ, проросійські маріонетки Путіна. А потім раптом з’являється ідея купувати газ у Середній Азії і у незалежних російських постачальників. Багатоходовочка просто-таки… Україна тільки-тільки запустила ринок газу. Україна тільки-тільки почала боротися за свою незалежність. Україна отримала незалежність. Причому найскладніше вже позаду. Вже працює реверс газу з Європи. Уже «Газпром» не може нас шантажувати. Але, виходить, вистачає і шантажу 100 бабусь, яких проросійський олігарх виводить перед камери журналістів, підвищуючи при цьому сам вартість у платіжках. І знову нам пропонують продати незалежність за кілька місяців дешевого газу. За лютий і березень, коли й ціна, може, вже знизиться з піків, і весна прийде. При тому що в країні є шлях здорової людини. Це субсидії для тих, для кого газ дійсно дорогий. Ця система вже працює і була збудована в той момент, коли ситуація була значно важчою. І антимонопольний комітет для російських агентів, які розгойдують ситуацію, завищуючи і так підвищені ціни на газ. При тому, що навіть зі зростанням ціни на газ тарифи залишаються на рівні не вище 2018 року. У той час як реальні доходи населення з тієї пори виросли. І ніхто не помре, якщо два місяці вони побудуть на цьому рівні. Але ні. Ми знову готові продати свободу за ковбасу, забуваючи, що тоді у тебе не буде ні ковбаси, ні свободи», – таку думку висловив інвестиційний банкір, спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.

Забезпечити населення українським газом можна, але не факт, що він буде дешевим

Віктор Гальчинський, економічний експерт, – про український ринок газу, ситуацію з тарифами для населення та загрози для нашої енергонезалежності

Повернення українською владою ручного регулювання ціни на газ для населення важко назвати правильним і обґрунтованим рішенням. Проблеми можуть виникнути під час подальших перемовин з Міжнародним валютним фондом. Та й масштаби «позитиву» для українців наша влада явно перебільшує. Аби краще зрозуміти нинішню ситуацію, нюанси урядового рішення, а також розібратися у тих міфах, які політики з різних таборів використовують вже роками, «Львівська Пошта» поспілкувалася з економічним експертом, колишнім речником НАК «Нафтогаз України» у Львівській області (у 2004 – 2006 роках) Віктором Гальчинським. 
– Пане Вікторе, чи впливає рішення уряду про регулювання ціни на газ для населення на ціну на газ для теплокомуненерго? І чи можна очікувати зміну тарифу на опалення?
– З того, що я бачу, рішення уряду стосується тільки населення, тих побутових споживачів, які використовують газ, починаючи від приготування їжі на газовій плиті та до опалення газом. Це стосується тільки їх. Річ у тому, що комунальна теплоенергетика має свої тарифи, їх регулює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). І там, наскільки я пригадую, з січня встановлені підвищені тарифи, зокрема й для львівських теплоенергетичних підприємств. І теплоенергетика так само зараз немає пільг щодо ціни, вона закуповує газ за ціною для підприємств.
– Тоді виходить, що весь цей шум представників влади про зменшення тарифів тільки для окремої категорії споживачів?
– Тільки для тих, хто опалює помешкання газом, вони найбільше це відчують. Знову ж таки, в нинішній ситуації є питання, бо в нас за останні два роки фактично був сформований ринок газу. На ринку газу для приватних осіб працюють кілька десятків постачальників, і ці постачальники до всього цього галасу та цього рішення уряду вже пропонували ціну нижчу, ніж ті газзбути, які ставили ціну 9-10 гривень за кубометр. Насправді Нафтогаз України, державна компанія та «постачальник останньої надії», а також ще кілька газотрейдерів, пропонували ціну для населення по 7,22 гривні за кубометр. Тобто 6,99 гривні та 7,22 гривні – це різниця не у 30%, це 3%.
А звідки взялася цифра 6,99 гривні? В Херсонській області маленький газопостачальник (Gas Up) поставив таку ціну. І це ціна виключно у Херсонській області. Фактично уряд зрегулював ціну по нижній межі ринку. Переважно на ринку ніяких перешкод не було для того, щоб люди могли змінити постачальника, піти від газзбуту, купувати газ по 7,22 гривні за кубометр, а дехто скористався річними тарифними планами, про які зараз багато говорять. І Нафтогаз, і приватні газотрейдери ще минулого літа і минулої осені це людям пропонували. Ті, хто підписалися на фіксований тариф, до прикладу, 5,5 гривні за кубометр, зараз так і платять. Їх нинішня ситуація взагалі не стосується.
– Ви сказали про те, що за два роки у нас фактично сформувався ринок газу для населення. Чи може рішення уряду про регулювання ціни добити цей ринок?
– Потенційно може. Для того, щоб це рішення ринок не добило, потрібно його чітко протримати до кінця опалювального сезону і потім знову відпустити. Бо якщо ринок бачитиме, що газ для населення зарегульований, то приватним трейдерам не буде цікаво працювати з населенням.
Якщо була б потужніша комунікаційна кампанія, то всі б ці газзбути вже залишилися б без клієнтів. І їм би так чи інакше довелося б знизити ціну добровільно і обмежити маржу. А зараз лише кілька відсотків споживачів змінили постачальника газу з моменту всіх цих ситуацій.
Після розділення газопостачальних і газозбутових організацій відповідно до Третього енергопакета Європейського Союзу, всі клієнти облгазів автоматично стали клієнтами газзбутів за замовчуванням. А для того, щоб змінити постачальника, потрібно виконати певні дії. Нехай онлайн, але потрібно цю «кнопочку» натиснути. Хто не натисне, той платить за тою ціною, яку пропонує газзбут. От газзбути цим і користуються.
– Завжди, коли виникають ситуації з підвищенням тарифів, то порушується тема газу українського видобутку, якого мало б вистачати для потреб населення. І завжди знаходяться політики та експерти, які називають абсолютно різну собівартість українського газу. Якою є реальна ситуація?
– Тут треба трошки заглибитися в історію питання. Річ у тім, що ще понад 10 років тому дійсно існували нормативні акти, коли були диференційовані ціни на газ. Ці документи покладали зобов’язання на державне Укргазвидобування продавати газ для потреб населення і суттєво обмежували в ціні, за якою вони могли відпускати видобутий в Україні газ. І за балансом рахували, що населення забезпечується газом українського видобутку. За тою ціною, яка на той момент діяла. Але Укргазвидобування – це сьогодні також учасник ринку. Йому так само потрібно розвиватися, потрібно інвестувати. А видобуток газу – це дуже інвестиційно містка процедура, і, відповідно, для того, щоб не отримувати якихось дотацій чи цільових допомог, Укргазвидобування мало б заробляти на газі так, як заробляють інші учасники ринку.
І якщо сьогодні дивитися за балансом, то в принципі самим побутовим споживачам, не тільки теплоенерго, їм українського газу може потенційно вистачити. Бо споживання останнім часом досить сильно скоротилося, порівнюючи з десятирічною давністю, через те, що газ став дорогим, і люди почали застосовувати енергозберігальні технології, почали суттєво заощаджувати. Забезпечити населення українським газом можна, але не факт, що він буде дешевим.
– Тобто про ціну дві гривні за кубометр українського газу, яку називають деякі наші політики, все одно не можна говорити?
– Ні, тут треба зрозуміти, що у нас просто завжди користувалися тим, що державні компанії підлягали регулюванню. Держава як власник може наказати щось зробити державній компанії. Ринку не накажеш. І нам теж Міжнародний валютний фонд ставив умови співпраці, що має бути ринок і ціна має бути одна для всіх.
Знову ж таки диференційовані тарифи породжують ще таке явище, як «ціновий арбітраж». Коли, до прикладу, для населення була одна ціна, для підприємств – інша, а ще два чи три роки тому у нас також була й окрема ціна для релігійних організацій, що була удвічі нижчою, аніж для населення. Це потенційно відкривало шлях до зловживань – наприклад, показати продаж газу за ціною для релігійної організації, а продати його підприємству за ціною для підприємства і так отримати надприбуток. Доказів, звичайно, таких ніде не було, жодної справи принаймні я не чув, але не факт, що таких речей не було. Це моє оціночне судження.
Саме тому ми прийшли до того, що є єдина ціна. І ринок показує, що коли газзбути ставлять 9,8 гривні за кубометр, то є і компанії, підкреслюю, що не тільки державний Нафтогаз, які можуть продавати газ по 7 гривень, і при цьому ще заробляють гроші.

– Також цікава ваша думка щодо заяв нинішнього т.в.о міністра енергетики Юрія Вітренка стосовно можливості імпорту газу зі Середньої Азії в Україну через Росію, або російського газу від «незалежних» російських компаній. Чи взагалі можна говорити про «незалежні» російські газові компанії?
– Почнімо з того, що Росія не доєдналася до Європейської енергетичної хартії. Відповідно до цієї Хартії, власник газотранспортної системи зобов’язаний обслуговувати всіх споживачів. У Росії газотранспортна система перебуває в руках Газпрому. Газпром кого хоче, того й обслуговує. Так, незалежні виробники є, але для того, щоб цей газ перетнув митний кордон з Україною, на це має дати дозвіл Газпром. Тому якщо Газпром не погодиться і не дасть такого дозволу, то як би не хотів незалежний трейдер продати Україні російський газ, нічого з того не вийде.
– І російський закон про експорт газу закріплює можливість продавати газ за кордон Росії лише для Газпрому…
– Це і є порушення Європейської енергетичної хартії. Газпром визначений монопольним постачальником. Він купує у всіх. Саме тому Україна свого часу перестала отримувати туркменський газ. У 2005-ому вперше туркменський газ не дійшов до України, бо Росія його просто не пропустила.
Так, газ зі Середньої Азії можна купувати, і можна навіть реально отримувати, адже зараз уже з’явився такий «Південний Трансадріатичний газовий коридор» до ЄС в обхід Росії з Азербайджану через Грузію і далі через Грецію та Албанію до Італії. І в Європу цим шляхом вже надходять якісь обсяги середньоазійського газу. Це нормально. Але ще не факт, що ці потужності будуть доступні для нас.
До речі, чому припинилася наша співпраця з Росією в плані газу? Не тільки тому, що у нас війна. Але й з чисто економічних причин. Адже Росія пропонувала Україні газ із так званою знижкою, можна пригадати «Харківські угоди» Януковича, за ціною однозначно вищою, ніж ціна, яку той же Газпром пропонував для країн Європи. І відповідно, вигідніше було придбати цей газ у Європі за схемою заміщення.
Тому зараз, навіть якщо Газпром раптом дозволить і суттєво знизить ціну, для нас ще раз підсісти на «російську газову голку» – це загроза українській енергонезалежності.
– То як же насправді треба оцінювати заяву Вітренка: це якийсь заклик до Росії, щоб розблокувати газ зі Середньої Азії та від російських «незалежних» трейдерів, чи заклик, щоб Україна знову відновила бізнес-стосунки з Газпромом?
– Фактично йдеться про те, щоб відновити бізнес-стосунки з Газпромом. Бо про яких незалежних трейдерів може бути мова, якщо незалежні трейдери можуть отримати доступ до закордонного експорту тільки через Газпром? Так чи інакше, це буде регулюватися Газпромом. А там вже можуть виникнути дуже багато «підводних» питань. До прикладу, Газпром «спить і мріє» стягувати оплату за газ, який він постачає в неконтрольовані Києвом окремі райони Донецької та Луганської областей через газовимірювальні станції, які не контролюються українською стороною. І вони намагаються виставляти рахунки. Щойно ми почнемо говорити на цю тему з Газпромом, одразу все це спливе. Навіщо?!
Україна за два роки зробила ринок газу не тільки для населення. Україна зробила ринок газу привабливим для підприємств відповідно до вимог МВФ. І результатом роботи багатьох компаній на ринку стало те, що у нас підземні сховища заповнені. І нам вистачить газу не тільки на цей, але і на наступний опалювальний сезон. Навіть якщо Росія обірве нам транзит.
– Чи підтримуєте ви думку деяких політиків та експертів щодо того, що вся ця нинішня історія з тарифами, протестами та рішенням уряду була, власне, сценарієм підготовки до заяви Вітренка та подальшого відновлення співпраці з Газпромом?
– Важко сказати, але все може бути. У нас в країні останнім часом така стратегія створення проблем, а потім їхнього «героїчного» подолання. Вона діє не тільки для українського уряду. Не можу сказати, чи це справді так, але на певні думки все це справді наштовхує.
Не забуваймо, що Юрій Вітренко ще ж дуже хоче стати міністром енергетики.
– А можливо, й першим віцепрем’єром з подальшим переходом на посаду голови уряду…
– Про це і йдеться. Але у парламенту не знайшлося голосів, щоб його призначити з першого разу. Сподіваюся, що і не знайдеться у наступних спробах.
Зараз йдеться про реальні загрози. Ми зараз відкочуємося фактично на 10-20 років назад. Ці історії, що є у сфері газового господарства, те, що стосується електроенергетики, оці історії з атомними електростанціями, «зеленими тарифами», збільшенням ролі теплогенерації, що знову ж таки потребує вугілля, і газ, якого немає або він дорожчий, ніж атомна енергетика. На жаль, все це до добра не доведе.
Розмовляв Роман Шарій
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.3584 / 4.21MB / SQL:{query_count}