Що 2021 рік готує для українців

Локдаун, конституційна криза, ймовірність розпуску парламенту та зміни уряду. Експерти радять не чекати стабільності у суспільно-політичному житті України в 2021-ому

Прогнози – справа невдячна: завжди можуть виникнути якісь форс-мажорні обставини, що перевертають все з ніг на голову. Зрештою, ми продовжуємо жити в умовах такого фактора невизначеності, як коронавірус. Однак ми вже спостерігали за тим, якою була реакція нинішньої української влади на важливі виклики, приблизно уявляємо, що ця влада буде робити для боротьби з коронавірусом у найближчі тижні, а з 8 січня чекаємо на новий локдаун. І вже традиційно рішення нинішньої владної команди не зовсім пов’язуються з логікою і можуть призвести до посилення суспільного невдоволення.

Що не так із січневим локдауном

Так, за рішенням уряду (ще від 9 грудня) на період січневого локдауну, з 8 до 25 січня, «забороняється приймання відвідувачів суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім торгівлі виключно товарами, що належать до продуктів харчування, на торговельних площах, не менш як 60 відсотків яких призначені для торгівлі продуктами харчування, лікарськими засобами, виробами медичного призначення, засобами гігієни, засобами зв’язку, ветеринарними препаратами, кормами, насінням, засобами захисту рослин. Торговельна діяльність іншими групами товарів може відбуватися лише із здійсненням адресної доставки замовлень».
Американська торговельна плата в Україні тим часом звернула увагу на те, що мовиться не лише про повне закриття спеціалізованих магазинів, бо навіть в супермаркетах буде заборонено продавати значну частину товарів повсякденного вжитку: побутову хімію та інструменти, одяг, пресу, лампочки, батарейки, дитячі товари для навчання.
«Для обмеження доступу відвідувачів до заборонених для реалізації товарів, згідно з рішенням уряду, супермаркети будуть вимушені закривати окремі відділи або забороняти продаж таких товарів безпосередньо при розрахунку на касі. Таке рішення не лише є прямим обмеженням прав споживачів у придбанні необхідної продукції, але й потенційно призводитиме до виникнення конфліктних ситуацій у магазинах. Щоби запобігти негативні наслідки як для суб’єктів господарювання, так і для споживачів, протягом грудня Палата неодноразово зверталася до Кабінету міністрів України з проханням переглянути текст відповідного рішення… Пропонована бізнес-спільнотою редакція дозволяє роботу суб’єктів господарювання, які продають товари на торговельних площах, не менш як 60 відсотків яких призначені для торгівлі продуктами харчування, лікарськими засобами, виробами медичного призначення, засобами гігієни та побутової хімії, засобами зв’язку, друкованими засобами масової інформації, ветеринарними препаратами, кормами, насінням, засобами захисту рослин, без обмеження доступу відвідувачів до інших товарів… Торговельні заклади є цілісною торговельною одиницею, до того ж єдиною, що здатна задовольнити базові потреби населення в умовах карантину. Обмеження їхнього асортименту є нелогічним, оскільки споживач, перебуваючи у торговельному закладі, має рівний доступ до всіх товарів. Як наслідок, варто очікувати додаткових збитків для бізнесу та держави, а також значного невдоволення споживачів», – мовилося в заяві Американської торговельної палати в Україні від 31 грудня.

Насправді пропозиції Американської торговельної палати – радше про дискримінацію дрібних підприємців, які змушені будуть закрити свої спеціалізовані магазини, натомість супермаркетам дозволили б торгувати всім. Але й перелік винятків для торгівлі під час січневого локдауну від української влади – відверта дурість. Начебто, не бажаючи ставати на ті самі граблі, що й у ситуації з локдауном весною 2019-го, влада таки добиває бізнес і збільшує напругу в суспільстві.
Загалом дивним виглядає вибір термінів для запровадження нового локдауну: на тлі офіційної статистики поширення Covid-19 в Україні жорсткіші карантинні обмеження логічніше виглядали б у листопаді чи принаймні в грудні минулого року. Хоча в ситуації із тою кількістю тестувань на виявлення коронавірусу, які роблять в Україні (а власне тестувань в останні тижні стало менше), без програми масового тестування вся ця офіційна статистика виглядає лише грою з цифрами. Чи за розрахунками Міністерства охорони здоров’я, чи тому, що потрібно було записати новий випуск «95 кварталу» у грудні, але жорсткіші карантинні обмеження в нас запроваджують саме з 8 січня. І потрібно буде ще спостерігати за тим, як великий бізнес, а також бізнес, що має зв’язки із президентським оточенням, дотримуватиметься цих обмежень. Як і в минулому, так і в цьому році рейтинги влади значно залежатимуть від ефективності та продуманості її кроків у боротьбі з поширенням коронавірусу. Від реальних дій, а не «відосіків» президента. Хоч і останні ще мають свою аудиторію…

Криза державних інституцій

Та зараз хочеться більше зосередитися власне на перебігу процесів, що впливатимуть на політичне життя України у 2021-ому. І тут також потрібно дивитися на основи конфліктів, закладених у 2020 році. Зараз ми й далі спостерігаємо за поглибленням кризи державних інституцій: після указу президента Зеленського про відсторонення від посади голови Конституційного суду (КС) Тупицького проблема з протистоянням між Офісом президента та КС актуалізувалася заново.
Нагадаємо, що Зеленський 29 грудня відсторонив Тупицького з посади судді КС на два місяці. Такий указ президент підписав за клопотанням Офісу генпрокурора. Голова КС підозрюється у здійсненні впливу на свідка шляхом підкупу, а також у наданні завідомо неправдивих показань свідка.
«Це не звільнення, це не припинення його повноважень судді, це тимчасовий захід, передбачений КПК України, статтею 154. Відповідно до статті 154, особа, яку призначив на посаду президент України, може бути на час досудового розслідування на строк до двох місяців тимчасово відсторонена від своєї посади. Тобто президент України діє у повній відповідності до своїх конституційних повноважень, відсторонюючи пана Тупицького від посади судді КС на два місяці», – пояснював представник президента у КС Федір Веніславський.
Мабуть, мало хто з українців має якісь сентименти до голови КС. Особливо після того, як цей суд 27 жовтня завдав масштабного удару по антикорупційній реформі. Але в нинішній історії є багато «але». Норми щодо призначення суддів КС, а також припинення їхніх повноважень визначені безпосередньо в Конституції, але норм про відсторонення суддів КС від посади там немає. Також таких норм немає в законі про Конституційний суд. Президент Зеленський може гратися у «сильного царя», це може комусь з українців подобатися, а комусь ні, але це немає нічого спільного з нашим законодавством. Подальші рішення чи дії що президента, що КС можуть ще далі заводити сторони за межі правового поля. А це шлях до хаосу, шлях, по якому нинішня влада, на жаль, продовжує йти.
У КС указ президента вже назвали юридично нікчемним. «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймають на основі Конституції України та повинні відповідати їй… Конституція України не наділяє президента України правом «відсторонення від посади судді Конституційного суду України». Понад те, Конституція України взагалі не передбачає можливості відсторонення судді Конституційного суду України від посади. На відміну від суддів судів загальної юрисдикції, стосовно яких може бути ухвалене рішення про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя (пункт 6 частини першої статті 131 Конституції України), Конституція України встановлює лише підстави та порядок звільнення судді Конституційного суду України з посади, припинення його повноважень, затримання його або тримання під вартою чи арештом (статті 149, 149-1 Конституції України)… З конституційно-правової точки зору Указ президента України «Про відсторонення від посади судді Конституційного суду України» від 29 грудня 2020 року №607/2020 є юридично нікчемним і не може підлягати виконанню, оскільки виданий президентом України з перевищенням його конституційних повноважень, суперечить конституційним засадам організації державної влади в Україні, конституційним принципам діяльності Конституційного суду України, посягає на конституційно-правовий статус судді Конституційного суду України. Видання президентом України цього указу фактично є протиправним втручанням у діяльність судді Конституційного суду України, перешкоджанням виконанню ним своїх службових обов’язків, що тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність», – таку заяву поширила пресслужба КС.
До повної анархії тепер ще бракує, щоб КС у нинішній ситуації визнав указ президента неконституційним. Сьогодні, 5 січня, збори суддів КС мають розглянути питання щодо указу Зеленського про відсторонення Тупицького. «Інформую, що статтею 22 закону «Про Конституційний суд України» передбачено, що збори суддів Конституційного суду вирішують питання, які безпосередньо не пов’язані зі здійсненням конституційного провадження та не належать до питань, що їх вирішує Суд на своїх засіданнях. Збори суддів Конституційного суду є повноважними за умови присутності на них не менш як 12 суддів. Звертаємо увагу, що Конституційний суд не має повноваження за власною ініціативою розглядати питання і ухвалювати рішення щодо конституційності будь-яких актів (в тому числі указів президента України), зокрема і на зборах суддів чи на спеціальних пленарних засіданнях. Питання про конституційність зазначеного Указу президента може бути розглянуте Конституційним судом виключно у разі подання до Суду відповідного конституційного подання в порядку, передбаченому Конституцією і законом «Про Конституційний суд України». Рішення щодо конституційності будь-якого акта, зокрема й Указу президента, може бути ухвалене виключно на пленарному засіданні. Ухвалення Конституційним судом будь-якого рішення щодо неконституційності Указу президента без дотримання порядку, передбаченого Законом і в інтересах одного із самих суддів Конституційного суду, може містити склад злочину, передбаченого статтею 364 Кримінального кодексу (зловживання владою або службовим становищем)», – зазначила 4 січня на своїй сторінці у фейсбуці представниця Верховної Ради у КС Ольга Совгиря.
Як бачимо, сторони погрожують одна одній юридичною відповідальністю. Але насправді, як уже зазначалося, законом тут і не пахне. Колишній заступник голови ЦВК заслужений юрист України Андрій Магера зазначає, що цей скандал є ще одним ударом по іміджу держави Україна. «Вищі інститути влади вкотре показали Україну світові як печерних дикунів, де нехтується Право і Конституція. На жаль... Мене абсолютно не цікавить сам Тупицький.
Але Шостий заробив собі кримінальну справу, по якій його переслідуватимуть правоохоронці часів сьомого президента. Строки давності по ній досить тривалі, як і санкція відповідних статей КК України. Шкода, що в усьому Офісі президента не знайшлося жодної притомної людини, яка могла б відмовити Володимира Зеленського від цієї авантюри і пояснити подальші наслідки всього цього», – написав Магера на своїй сторінці у фейсбуці.
Юридичний радник та експерт із протидії корупції Максим Костецький у коментарі Радіо Свобода зауважив, що насправді потрібно щонайшвидше проводити розслідування за кількома справами, в яких фігурує Олександр Тупицький, а тим часом ініціювати зміни у профільне законодавство про КС, в якому передбачити подбати про прозорі та якісні процедури відбору суддів до цього органу.
Тут потрібно нагадати, що 10 грудня Венеційська комісія оприлюднила висновок щодо конституційної ситуації в Україні. І в цьому висновку були рекомендації щодо відбору суддів КС: досягти деполітизації процесу обрання суддів КС можна, якщо для обрання судді треба набрати кваліфіковану більшість голосів ВРУ. Проте для виконання цієї рекомендації необхідні зміни до Конституції України. Має бути сформований орган із міжнародною складовою, який буде відповідати за перевірку кандидатів на посади суддів КС. До складу такого органу можуть входити міжнародні експерти з прав людини та представники громадськості, щоб забезпечити наявність у кандидатів потрібних моральних та професійних якостей. І тільки після вдосконалення системи добору суддів і створення органу для перевірки кандидатів варто проводити добір суддів на вакантні посади в КС.
Вийти із нинішньої конституційної кризи одним махом не вдасться. А президент робить усе більше помилок. Він уже хотів розпустити весь нинішній склад КС, але парламент, в якому начебто має бути монобільшість «Слуги народу», навіть не взявся за розгляд законопроєкту Зеленського. Тепер глава держави й далі куражиться, обравши найпростіший, але неконституційний шлях. Задумку Офісу президента можна зрозуміти: Зеленський має виглядати борцем за справедливість у боротьбі зі знахабнілими суддями КС. От тільки втілення такого сценарію ще більше посилить президентську гілку влади в Україні, а це прямий шлях до авторитаризму.

Чи продовжить Зеленський розпускати?

Згадуючи те, як парламент проігнорував ініціативу президента щодо розпуску КС, потрібно вчергове констатувати, що монобільшість у Верховній Раді залишається лише на папері. І тепер ми підходимо до ще одного питання: чи можливі дочасні парламентські вибори у 2021-ому? До речі, з реалізацією ініціативи щодо дочасних виборів у 2019 році Зеленському допоміг саме нинішній склад КС.
Нагадаємо, що президент Зеленський вже неодноразово погрожував нинішньому складу парламенту розпуском. Не зовсім зрозумілими залишаються ймовірні здобутки для Зеленського за такого сценарію, адже навряд чи йому вдасться ще раз провести у Раду свою монобільшість, хіба що це може бути продовженням гри в «доброго царя» та пошуки «цапів відбувайлів». Можна сказати, що на роль останніх більше підходять нинішні засідателі Кабінету міністрів, і Зеленський вже одного разу змінював уряд. Але насправді питання можливого розпуску парламенту та можливої зміни уряду взаємопов’язані. Адже для звільнення прем’єра Шмигаля, а з ним і всього уряду, голоси в парламенті можуть знайтися доволі легко, та набагато важче буде з призначенням нового прем’єра. Запустивши сценарій із повним «перезавантаженням» уряду, президентська команда, навіть не бажаючи цього, може запустити й «перезавантаження» влади. Якщо в оточенні Зеленського є люди, котрі можуть стратегічно мислити, то вони повинні розуміти усі ймовірні наслідки різких кадрових змін.
Поки що ми спостерігали за точковими змінами міністрів. Із великою ймовірністю цей процес продовжиться у 2021 році. Та в будь-якому випадку: чи для утримання принаймні формальної стабільності парламенту, чи для його зміни, чи для відставки або ротацій в уряді Зеленському потрібні союзники.
«Виходячи з балансу ресурсів, факторів, що впливають на ситуацію, можна констатувати, що в 2021 році Україна залишається в стані «керованої дестабілізації». Стабілізації становища не відбудеться. Понад те, якщо в кінці 2019 року перспективи наступних двох-трьох років оцінювали як загрози і можливості, то зараз можна говорити про подальше ослаблення державних інститутів, яке може проявлятися у вигляді прискореного поглиблення кризи уже в першій половині 2022 року. Водночас різких потрясінь очікувати не варто. Відбуватиметься переконфігурація влади з поступовим посиленням окремих олігархічних груп. Станом на сьогодні «партнерами влади» можна називати Ахметова і Пінчука. Цього могло б бути достатньо, якби не криза відносин із місцевим самоврядуванням, яка лише посилиться в 2021 році. Необхідний «третій партнер». Найімовірнішим може бути зближення Зеленського з Медведчуком, Порошенком або декількома регіональними кланами. Водночас без підтримки Коломойського і його груп впливу в парламенті Зеленський зможе проводити більшість необхідних для ОП законів. Тож якщо Зеленський не налагодить стосунки з «третім партнером», то буде змушений весь час повертатися до Коломойського. Перші двоє мають потужний медійний ресурс, і припинення ним критики Зеленського може бути сприйняте як тактична політична перемога Офісу президента. Однак обидві ці фігури є токсичними, зокрема й для електорату Зеленського. Формальна коаліція з Медведчуком обвалить рейтинги Зеленського в Центральній і Західній Україні. Партнерства з Порошенком не сприйме частина базового електорату Зеленського, до того ж є фактор особистої неприязні», – мовиться у політичному прогнозі на 2021 рік від Українського інституту майбутнього. Також у цьому прогнозі зазначається, що повна відставка уряду в 2021 році можлива лише у випадку оформлення довгострокового партнерства Зеленського з котроюсь із груп олігархів. За такого сценарію ймовірність дочасних парламентських виборів невелика. А з огляду на те, що підготовка до виборів займає в середньому від шести місяців, перспективи перевиборів до парламенту хоч і залишаються актуальними, але в 2022-ому. Ймовірність такого розвитку подій можна оцінити на 35-40%.
Однак думки щодо можливості «перезавантаження» парламенту й уряду вже у цьому році різні. «2021 рік може стати роком великого переформатування української влади, починаючи з уряду і закінчуючи Верховною Радою. Хтось каже, що достроковий розпуск парламенту зараз не вигідний Зеленському, оскільки загрожує втратою контролю над вищим законодавчим органом, а нинішній прем’єр, мовляв, є ідеальною кандидатурою на роль президентського «громовідводу». Але я впевнений: якщо повне «перезавантаження» центральної влади дозволить підняти рейтинг президента, воно відбудеться. Навіть усупереч нормам Конституції. Очевидно, що в 2021 році різні політичні сили і бізнес-групи підштовхуватимуть Володимира Зеленського до проведення дострокових парламентських виборів. Теоретично вони вигідні зараз і «Опозиційній платформі – За життя» (ОПЗЖ), і «Європейській Солідарності», і новим регіональним партіям на чолі з мерами, для яких вибори до Ради можуть стати трампліном для участі в наступних президентських виборах. Ці ж сили, напевно, зацікавлені і в дострокових виборах президента», – зазначає в колонці на «Німецькій хвилі» політичний оглядач Сергій Руденко.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4344 / 4.17MB / SQL:{query_count}