Якщо восени минулого року інформпростір заполонили повідомлення про плани команди президента Володимира Зеленського пришвидшити проведення місцевих виборів в Україні (і таким чином нахрапом отримати владу на всіх рівнях), то зараз дедалі частіше лунають думки про ймовірне перенесення місцевих виборів на пізніший термін. Й одразу нагадаємо, що місцеві вибори мають відбутися 25 жовтня цього року.

Будь-яке їхнє перенесення є неможливим без змін до Конституції. Тому про такі політичні ігри треба забути, а натомість зосередитися на тому, як вирішувати проблеми, що постали перед місцевими виборами. І йдеться зовсім не про те, що незрозумілим залишається те, як надалі розгортатиметься ситуація із поширенням коронавірусу, і чи восени знову може постати питання карантину. У Центральній виборчій комісії (ЦВК) вже заявляли про те, що карантин не є юридичною перешкодою для проведення виборів (а лише оголошення надзвичайного чи воєнного стану).

Але до місцевих виборів цього року мала би бути завершена реформа децентралізації та ухвалено закон про адміністративно-територіальний устрій. Має бути сформована чітка трирівнева система адміністративно-територіального устрою і має бути чітке розуміння кількості й меж громад, районів (чи округів із ліквідацією районів) та областей. Щодо останніх, то їхня кількість начебто не мала змінюватися. І тут питання навіть не в кількості, а у повноваженнях представників місцевого самоврядування.

І вже зрозуміло, що парламент не встигне ухвалити зміни до Конституції в частині децентралізації до місцевих виборів. Точніше, гіпотетична можливість ще залишається, але для остаточного ухвалення конституційних змін у вересні (адже для змін Основного закону потрібні дві чергові сесії парламенту), коли залишатиметься дуже мало часу до виборів, а це найкращий  варіант.

«Слуги народу» вже запустили запасний сценарій для проведення виборів цього року на новій територіальній основі. У будь-якому випадку спершу треба завершити процес створення об’єднаних територіальних громад по всій території України. І нинішня влада вирішила цей процес зараз швидко завершити, у ручному режимі вже без добровільного порядку об’єднання. 16 квітня парламент наділив уряд правом визначати центри територіальних громад і їхню територію до ухвалення закону про адміністративно-територіальний устрій. Рішення уряду про адміністративні центри територіальних громад і затвердження їх територій подаватимуть в Центральну виборчу комісію для ухвалення рішення про призначення перших місцевих виборів, що відбудуться разом із черговими місцевими виборами. Також Кабмін впродовж трьох місяців має підготувати та подати на розгляд  парламенту пропозиції про укрупнення районів.

«Для того, щоб підстрахуватися на випадок тривалого карантину й провести місцеві вибори на новій і єдиній адміністративно-територіальній основі, логічно діяти в тих межах, які є. Оперативно й чітко завершивши реформу на першому і другому рівнях, дати можливість ЦВК та мережі місцевих виборчкомів визначитися з округами і в липні оголосити вибори. І тут, по суті, ми вийшли на фінішну пряму. Безумовно, маємо правову колізію – процес іде не зовсім у рамках Конституції, та оскільки є політична й суспільна згода зробити все для проведення місцевої виборчої кампанії, терміни якої теж визначені Конституцією, ¬¬¬– ухвалено таке рішення. Але щойно у нас з’явиться найменша можливість повернутися в рамки Конституції, ми зробимо це», – так прокоментував це рішення голова партії «Слуга народу», перший заступник голови парламентської фракції цієї політсили Олександр Корнієнко в інтерв’ю «Дзеркалу тижня», опублікованому 26 квітня.

Що ж, уважно спостерігатимемо за тим, чим зрештою завершиться така пришвидшена децентралізація. З огляду на відверту непрофесійність нинішньої владної команди, питань виникає дуже багато.

Насправді ситуація складна, адже без завершення адміністративно-територіальної реформи до місцевих виборів, ці вибори ще на п’ять років законсервують нинішню ситуацію із двома паралельними системами влади на місцевому рівні. Однак похапцем завершена і непродумана на останньому етапі реформа також приведе до хаосу. І не забуваймо, що і попередня влада, і нинішня штучно «прив’язали» реформу децентралізації до «мінського процесу», тут також багато небезпек, про що вже неодноразово писала «Львівська Пошта».

І також потрібно наголосити на тому, що голова Офісу президента України Андрій Єрмак продовжує наполягати на тому, що цієї осені мають відбутися місцеві вибори і на окупованій частині Донбасу разом із виборами по всій території України. Але як це зробити? Дозволити вибори під дулами російських автоматів на Донбасі? Це неприпустимо, адже вибори на окупованому Донбасі вже цієї осені лише легітимізують кремлівських маріонеток.

Замість того, щоб підігравати Кремлю, нинішня влада мала би займатися тим, щоб якісно підготувати місцеві вибори на всій території України, вільній від російських окупантів. Вже не один місяць експерти на повен голос кричать про необхідність змін до нашвидкуруч ухваленого Виборчого кодексу. Зокрема, йдеться про необхідність врегулювання питання грошової застави на місцевих виборах. Тільки 30 квітня парламентарі взялися за це питання.

Йдеться про те, що за нинішньою редакцією Виборчого кодексу розмір грошової застави, яку мають сплатити партії на виборах до обласних рад та рад великих міст (в яких 90 тисяч і більше виборців), а також кандидати на посади голів великих міст, міг би навіть перевищувати заставу для кандидатів у президенти. Якщо на останніх місцевих виборах у 2015-ому застава визначалася «у розрахунку чотири розміри місячної мінімальної заробітної плати на кожні 100 тисяч виборців відповідного багатомандатного виборчого округу», то тепер Виборчий кодекс передбачає «чотири розміри мінімальної заробітної плати, встановленої на день початку виборчого процесу, на кожні 10 тисяч виборців відповідного єдиного обласного, міського виборчого округу для кожного виду виборів окремо» (зазначимо, що зараз мінімальна зарплата складає 4723 гривні). І заставу повертатимуть лише партіям, що переможуть на виборах та отримають право на участь у розподілі депутатських мандатів, а також кандидатам, які будуть обрані міськими головами. 30 квітня парламентарі у першому читанні підтримали зміни, відповідно до яких розмір застави має рахуватися не на кожні 10 тисяч виборців, а на кожні 90 тисяч виборців. Але потрібно буде ще проголосувати за ці зміни в цілому. Та до другого читання потрібно було би подумати нардепам не лише про зменшення грошової застави на місцевих виборах, але й про механізм її повернення також тим партіям, які не переможуть на виборах, але отримають суттєву підтримку виборців. Серед позитивних моментів зазначимо, що у Виборчому кодексі грошова застава на місцевих виборах передбачена лише на рівні обласних рад, а також міських рад та міських голів у містах із кількістю виборців більше 90 тисяч.

Та й окрім питання грошової застави, у Виборчому кодексі є ще нюанси, які потрібно принаймні пояснювати українцям заздалегідь перед самими виборами. Зокрема, і щодо різних виборчих систем, які застосовуватимуться. Для виборах депутатів обласних рад та рад великих міст передбачена така ж система, як і для наступних парламентських виборів. Йдеться про першу пробу пропорційної системи із відкритими списками, чи, точніше, те, що зрештою в нас було названо «відкритими списками». Адже ця «відкритість» полягає у тому, що кандидат із середини чи кінця партійного виборчого списку посуватиметься нагору, якщо набере понад 25% від виборчої квоти голосів свого округу. За складної виборчої системи, кількох бюлетенів, які отримають виборці, це буде малоймовірно. І у більшості випадків склад обласних рад та рад великих міст формуватиметься за списками партій, які подолають 5% бар’єр без якихось  просувань кандидатів у цих списках. І зрозуміло, що за такої системи на цьому рівні не зможуть балотуватися самовисуванці.

«Згідно з останньою редакцією виборчого кодексу, до бюлетеня повинні бути включені прізвища всіх кандидатів (в минулій редакції виборець вписував номери партії та кандидата). Якщо, до прикладу, до облради будуть зареєстровані списки 25 партій по 10 кандидатів кожна, це означає, що до бюлетеню треба втиснути 25 назв партій та 250 прізвищ кандидатів. З урахуванням технічних потужностей друкарень – прізвища будуть друкуватися 5-им шрифтом, що унеможливить голосування і підрахунок. Взагалі, запровадження нової системи голосування викликає ризики щодо затягування процесів голосування та підрахунку. Для виборця та членів комісії потрібно буде розібратися одразу у двох нових системах голосування, які будуть діяти для різних типів виборів. Як мінімум, варто провести моделювання голосування, з макетами бюлетенів, щоб побачити, як технічно це буде виглядати і чи не приведе до збільшення черг та неможливості порахувати результат», – про це ще на початку березня у блозі на Українській правді писав експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов.

Зазначимо, що для виборів депутатів сільських, селищних, міських і районних рад у містах із кількістю виборців до 90 тисяч осіб, рад відповідних об’єднаних територіальних громад і районних рад застосовуватиметься мажоритарна система відносної більшості з голосуванням у багатомандатних виборчих округах. Також різні правила мають діяти і для виборів місцевих голів. Мажоритарна система відносної більшості з голосуванням в єдиному одномандатному окрузі – для виборів сільських, селищних, голів міст із кількістю виборців до 90 тисяч, а також старост. І мажоритарна система абсолютної більшості – для виборів міських голів у містах з кількістю виборців 90 тисяч і більше осіб. Тут все має бути знайомим для наших виборців.

Але потрібно також зауважити, що вже згаданий Олександр Корнієнко в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» фактично підтверджував повідомлення, які з’являлися в інформпросторі про розробку в парламенті законопроєкту для ще більшої партизації місцевих виборів. Йшлося про необхідності для партій брати участь у виборах у двох третинах округів країни, встановлення національного виборчого бар’єру у 5% на місцевих виборах, а також про те, що окремо від партії та без грошової застави можна буде балотуватися у місцеві ради лише у населених пунктах із населенням до 10 тисяч. Корнієнко назвав такий підхід «спробою навести лад і структурувати місцевий політичний ландшафт». Низка позапарламентських партій вже виступили зі заявою проти таких ймовірних законодавчих змін. Та питанням ще залишалося відкритим: чи зрештою дійде до того, що влада просуватиме такі зміни до Виборчого кодексу?

І насамкінець треба нагадати, що ця влада на тлі боротьби із коронавірусом скоротила видатки на місцеві вибори з 2,2 млрд грн до 1 млрд грн. У ЦВК заявляли, що це може викликати великі проблеми, зокрема для оплати праці членів виборчих комісій, бо для проведення місцевих виборів за новим Виборчим кодексом потрібно було збільшувати їхнє фінансування, але аж ніяк не зменшувати.