Ще до підписання законопроект набув резонансу в східноєвропейських ЗМІ, який підхопили навіть деякі політики. Хвилю критики спричинили чутки про начебто закриття шкіл національних меншин, які були запущені в інформаційний простір кремлівською пропагандою. Утім, Росія марно сподівається на розкол у відносинах між Україною та ЄС, тому що новий закон не обмежує права нацменшин. Щоб це зрозуміти, потрібно лише розібратися в основних мовних положеннях, прописаних у тексті закону.

Мова завжди зберігала певну філософію та світосприйняття, сформоване історичними та культурними подіями. Володіти українською мовою – це читати українських письменників, насолоджуватися українськими мелодіями, переглядати кінострічки українською і, звісно, захищати свої права українською.

 “Звичайно, ми не могли не посилити роль української мови в освіті. Про що тут дискутувати? Людина, яка закінчує українську школу, має вміти говорити українською мовою”, – впевнений Президент України Петро Порошенко.

Закон “Про освіту” називає мовою освіти в Україні державну мову. Однак дітей не позбавлять нагоди вивчати інші мови, а школи нацменшин – не ліквідують. Болгарам, угорцям, румунам та іншим народам законом гарантовано вивчення їхніх рідних мов водночас з українською. Зокрема, текст документа дає право на здобуття дошкільної та початкової освіти рідною мовою. А вже з 5 класу в школярів з’являється можливість опановувати кілька дисциплін будь-якою офіційною мовою Євросоюзу. Окрім того, корінні народи, а саме, кримські татари, можуть отримувати освіту рідною мовою в окремих класах.

Після декомунізації та запровадження україномовних квот у телерадіоефірі це положення стало ще однією підвалиною, яку глава держави заклав в утвердження та захист українського суверенітету. Жоден президент до Порошенка не наважився зробити такий важливий вчинок для розбудови нації. Зміцнення позиції української мови – це достойна відсіч російському агресору, який протягом багатьох років русифікував українців, щоб  підім’яти Україну під себе. І це великий внесок у майбутнє держави, в інтелектуальний розвиток та переконання молодих українців.

Не всі наші сусіди правильно зрозуміли такі дії України, тому Міністерство закордонних справ надало проект закону на розгляд Венеціанської комісії. Очільник держави переконаний, що ухвалений закон зробить нас ближчими до Європи. Експерти стверджують, що завдяки дипломатичному хисту Порошенку вдасться досягти порозуміння з європейськими партнерами.

У 2003 році Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин і взяла на себе зобов’язання “передбачити належні форми і засоби викладання та вивчення регіональних мов або мов меншин на всіх відповідних рівнях”. Водночас у документі сказано, що вивчати регіональні мови слід “без шкоди для викладання офіційної мови”.

З огляду на це, хартія пропонує кілька варіантів: держава може надавати повну або часткову освіту мовами меншин або ж забезпечити викладання регіональних мов у складі навчальної програми.

Закон “Про освіту”, на думку експертів, додержується європейських нормативів і виконує приписи міжнародних документів. Водночас він надає ваги державній мові, що важливо в умовах військової агресії РФ на Сході України та постійних маніпуляцій навколо мовної ситуації.

“Україна демонструвала і демонструватиме таке ставлення до прав національних меншин, яке повністю відповідає нашим міжнародним зобов’язанням, перебуває в гармонії з європейськими стандартами”, – наголошує Петро Порошенко.

За твердженням заступника глави Адміністрації Президента України Костянтина Єлісєєва, усі нарікання про утиски нацменшин в Україні мають політичне підґрунтя. Наприклад, закиди Угорщини він пояснює майбутніми парламентськими виборами в країні, а також спробою відвести увагу Європи від проблем із мігрантами в ЄС.

“Ми працюємо над тим, щоб громадяни України угорського походження почувалися максимально комфортно і в ЄС, і в Україні. Більше мов – більше можливостей”, – зазначає міністр закордонних справ Павло Клімкін.

Прикро, але в суспільстві не часто обговорюють ті складнощі, з якими доводиться мати справу випускникам шкіл із прикордонних регіонів, де історично склалася та проживає угорська, румунська, болгарська та інші діаспори.

Наприклад, за свідченнями закарпатських педагогів, учні з угорської діаспори не розуміють та не розмовляють українською мовою, тому що стикаються з нею лише у старших класах. Уроків української мови замало, щоб діти могли потім послуговуватися державною мовою у побуті чи на роботі. Це пояснює, чому представників нацменшин майже немає в українських державних органах та політичному житті. Опановуючи і рідну мову, і державну, вони одержать більше шансів на самореалізацію в Україні.

Як наголошують експерти, новий закон працює не на асиміляцію, а на консолідацію нації. Ймовірно, якби він з’явився ще двадцять років тому, Крим і досі був би у складі України, а на Донбасі не було б російських військових.