Відповідальність має ім’я

Анатолій Гриценко, голова парламентського комітету з питань нацбезпеки і оборони

Анатолій Гриценко, голова парламентського комітету з питань нацбезпеки і оборони

Упродовж останніх тижнів події в Україні розвиваються вкрай стрімко. Вирок Тимошенко спричинив появу чималої кількості заяв наших закордонних партнерів, які чітко дали зрозуміти: подальша доля інтеграції із ЄС залежить від політичної волі української влади. Втім ця сама влада, уникаючи перепон на шляху до Європи, активізувала зближення зі східними сусідами, підписавши у вівторок договір про утворення зони вільної торгівлі (ЗВТ) із країнами СНД. 

Поведінка і заяви Януковича свідчать про те, що опозицію так просто не залишать – для обмеження дій притримані ще не відомі кримінальні справи, для зменшення можливостей – нове виборче законодавство. Поки провладні сили зливаються у єдину Партію регіонів, опозиційні політики говорять про консолідацію. Про останні події “Пошта” поспілкувалася з головою парламентського комітету із питань нацбезпеки і оборони, лідером партії “Громадянська позиція” Анатолієм Гриценком, який завітав до Львова. 

Від Європи до Євразії

 

– Сьогодні мав відбутися візит Януковича до Брюсселя, який, втім, перенесли, водночас у вівторок очільники урядів країн СНД підписали договір про утворення ЗВТ. Чи не свідчать ці події про задкування євроінтеграційних процесів?

– Пригадаймо, як 2-3 місяці тому в один голос говорили влада, опозиція, суспільство і навіть олігархи: наш стратегічний курс – Європа. При тому, що рік тому представники влади, урядовці були одностайні стосовно Митного союзу. Тобто була сприятлива ситуація, за якої Україна абсолютно успішно могла завершити переговори щодо ЗВТ та угоди про асоціацію із Європою і парафувати документ до кінця грудня. Але Янукович свідомо створив проблему: в серпні – арешт Тимошенко, а потім судовий вирок, який сколихнув світ.

Якщо Тимошенко триматимуть і далі за ґратами, церква оголосить її новою Матір’ю Терезою, а правозахисники висунуть її на Нобелівську премію. Чи цього добивався Янукович? Він домагався, аби про неї забули, а результат отримав абсолютно зворотний. Відтак і підписання угоди про асоціацію сьогодні під загрозою. На цьому фоні активізувалася і Росія, яка побачила, що Янукович слабкий. Вона також подає голос на захист справедливого суду і пропонує Януковичу пряники: то зона вільної торгівлі, наче це щось нове, то нові угоди – усе, аби досягти заявленої Путіним мети, – створення Євразійського союзу, який будуватиметься на принципах, притаманних нинішній Росії.

– Сама по собі зона вільної торгівлі з СНД є позитивним надбанням для України?

– Принципово важливо, щоб ми, як країна, як економіка, могли отримати максимальний доступ на інші ринки – це дає робочі місця. Тому будь-яке рішення, яке сприяє виходу на інші ринки, – для нас позитивне. Проте я не очікую якихось якісних змін порівняно із тією зоною вільної торгівлі, яка була підписана ще десь 1993 року: вона була ратифікована українським парламентом, але, на жаль, не була ратифікована російською Думою. Документ не діяв, бо містив більше сотні вилучень. 

І от коли цього тижня надійшло перше повідомлення із Санкт-Петербурга про підписання договору про ЗВТ, через годину з’явилося й інше повідомлення – із документа вилучили енергоносії, метали й інші “ласощі”. А саме енергоносії, металургія, хімія для нас є ключовими з точки зору експорту-імпорту. Тому це може виявитися зовсім не ЗВТ. Я хочу побачити документи, а після того хочу перевірити в дії, чи це справді ЗВТ, чи це щось від лукавого.

Вихід – у руках президента

– Зважаючи на останні події, чи можливо до кінця року завершити переговори щодо асоціації із ЄС?

– У технічному, змістовному плані угоду буде завершено. Не факт, що європейська сторона буде готова зафіксувати її своїми підписами, розуміючи, що потім треба проводити ратифікацію в країнах-членах і в Європарламенті. Це залежить від того, як далі поводитиметься Янукович.

– Який оптимальний вихід із ситуації зі судовими процесами?Ви підтримуєте рішення про декриміналізацію 365 статті ККУ?

– Я постійно повторюю – відповідальність має прізвище: відповідальність за те, що розпочалися переслідування опозиції, незаконні арешти, вироки, має нести Янукович Віктор Федорович. Він це створив, він поставив під загрозу зриву підписання угоди із Європою, от він і зобов’язаний вирішити це питання. У нього є десятки шляхів: від прямого дзвінка Кірєєву до команди апеляційному суду. Ми ж свідомі того, що судді приймають не самостійні рішення, що Кірєєв, Вовк – це люди, які ведуть шоу, а замовили це шоу на Банковій. 

Якщо єдиним шляхом для вирішення цього питання є прийняття  в парламенті змін до Кримінального кодексу, то хай Янукович чесно звернеться у парламент. Тоді Чечетов підніме руку вертикально, і рішення приймуть. Поки я цього не бачу, натомість чую кожного дня все жорсткіші заяви на межі роздратування. Я би радив Януковичу зупинитися: тоді країна не втратить шанс піти в Європу, а його самого не притиснуть до кремлівської стіни, де він перетвориться на губернатора одного із суб’єктів Російської Федерації.

– Чи має європейська сторона інші засоби, окрім заяв? Чи можливе, на Вашу думку, запровадження санкцій проти деяких представників влади?

– Якщо влада буде діяти так само, як зараз, якщо вона не зупиниться в розкраданні, корупції, переслідуванні, порушенні прав і свобод, придушенні масових зібрань, демонстрацій, то набір, меню дій абсолютно зрозуміле і давно перевірене на інших диктаторах.

Це обмеження візового режиму для керівництва, членів сімей, арешт їхніх рахунків і власності за кордоном, далі будуть санкції проти країни. Через це вже пройшов Мубарак, Каддафі й багато інших, які усі свої “межигір’я” відписали на користь держави.

Стимули для об’єднання опозиціонерів

– Чи задоволені Ви діяльністю опозиції у цих умовах? Чому під час падіння довіри до Януковича відчутного зростання підтримки опозиціонерів непомітно?

– Очевидно, частина політиків, які належать до опозиції, по-перше, не є справжньою опозицією, і люди бачать цю фальш. По-друге, частина цих опозиціонерів, коли самі були при владі, поводили себе так, що сьогодні не заслуговують на повагу. Третя проблема пов’язана із громадянами, які можуть діяти, але не діють, бо їхня хата скраю. Тут теж є пояснення: зневіра, безробіття, може, у деяких і страх – усе те, що не сприяє, аби людина стояла із прямим хребтом. Але іншого шляху немає: доки ми не вичавили із себе раба, немає можливості захистити своє право. 

Треба усвідомити, що ми – громадяни України, що разом захищати своє право ліпше, разом зупиняти бульдозер ефективніше. Тоді по-іншому вестимуть себе політики. Комітет опору диктатурі може організувати акцію, але, якщо на неї приходять 200 людей у Львові, то влада залишається спокійною, якщо ж прийде 10 000 – влада задумається.

А якщо наступного разу прийде 20 000, то влада увімкне задню передачу. Рубежі протидії бульдозеру пов’язані насамперед із суспільством; журналістами, які розказують правду про те, що відбувається і що не відбувається й чому, правду і про владу, і про опозицію; і формальною політичною опозицією – депутатами й партіями, які мають інше бачення, інші підходи, аніж влада.

– Сьогодні тривають переговори про об’єднання опозиції?

– Ці переговори тривають постійно. Якщо відверто, інколи я вже відчуваю, що втомився від цього, оскільки вони не завершуються успіхами. Кожен новий іспит призводить до того, що той, кого вважали опозиціонером, виявляється зовсім не таким. Якщо це депутат, то тисне на іншу кнопку, а потім ховає очі або займає позицію, більш схожу на позицію Януковича. Тому дуже добре, що це відбувається зараз і швидко. І лінія поділу влада/опозиція, команда Януковича й ті, хто із нею незгоден, все чіткіша. 

Думаю, що і ганебні судові процеси, і арешти, і ті закони, які “проламує” Янукович – зараз бюджет, потім закон про вибори, про ринок землі – чітко проведуть таку лінію, і процес об’єднання опозиціонерів піде швидше.

– Якщо виборче законодавство приймуть у пропонованому варіанті, багато опозиційних сил не потрапить у парламент. Як діятимете тоді, чи гадаєте, що прохідний бар’єр таки знизять?

– Певен, що за намаганням підвищити прохідний бар’єр стоїть страх Януковича. Якби він був упевнений, що його політична сила веде правильну політику, якби не боявся виходити до людей, які постійно його освистують, якби знав, що те, що робить, люди цінують, – не підвищував би бар’єр, не змінював би виборче законодавство. 

У підсумку підвищення прохідного бар’єра лише консолідує опозицію, тому що частина тих сил, які думали, що пройдуть самі, тепер відчують, що можуть випасти з поля зору, і про них забудуть. Це додатковий фактор, який сприятиме об’єднанню опозиції. Як тільки законопроект приймуть у першому читанні й стане зрозуміло, яким буде виборчий закон, процеси кристалізації в стані опозиції відбуватимуться швидше.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8178 / 1.64MB / SQL:{query_count}