Різдво – свято радості та надії

Чого маємо побажати собі та близьким у цей час, звідки черпати сили в новому році та які цілі ставити перед собою

От і настав 2021 рік. Для когось це лише зміна однієї цифри, а для когось нові надії та сподівання. Рік, що минув, змінив нас, змусив цінувати моменти і людей, які є у нашому житті. Ми багато чого навчилися робити по-новому – вчитися і працювати з дому, багато часу проводити з родиною, відкривати нові можливості, святкувати по-новому... Наше звичне побажання здоров’я набуло особливого сенсу, ми відчули, наскільки слабкі й безпомічні, як легко можуть стати неважливими всі наші плани.
«Господь сподобив нас пережити непрості випробування 2020 року, дав сили адаптуватися до нових викликів і, попри вимушену відстань через карантинні обмеження, ще більше з’єднав нас духовно, дозволив усвідомити значення справжніх цінностей – взаємопідтримки, милосердя, людяності, уваги. Нам доводилося жити за зачиненими дверима, із зовнішніми заборонами, але ми навчилися відкривати свої серця та долати відстані й кордони своєю турботою про ближніх, своєю допомогою, підтримкою, молитвою. Пандемія викрила слабкі місця і вади нашого суспільства, але водночас показала й розбудила найкраще в багатьох людях, спонукаючи їх до взаємодопомоги, реалізації свого покликання, призначення. Виклик пандемії довів, що турбуватися про себе – це також навчитися захищати і піклуватися про тих, що поруч», – мовиться у привітанні Православної церкви України з нагоди Нового року.
У цей непростий час нам так важливо знати, що маємо на кого покластися у наших сподіваннях і прагненнях. Ми всі чекаємо Свята, ми так потребуємо Різдва – свята радості та надії.
Незважаючи на підводні камені, втрати та депресивну трясовину, 2020 року ми отримали небувалу нагоду справді зосередитися над найважливішими духовними питаннями: у що ми віримо і на що надіємося? Що є справді цінним і життєдайним?
«Ми тужимо за надією, нормальністю, свободою, з усіх сил прагнемо нарешті видихнути, розправити крила, вирватися з обмежень. А багато хто молиться, щоб просто вижити, – пише у своєму блозі «Надія в час пандемії» митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк. – За щасливим збігом обставин ми зараз перебуваємо у різдвяному часі – часі очікування і натхнення, коли задумуємося над здобутками року, що минає, та отримуємо впевненість, що наші найглибші бажання сповняться. Незважаючи на підводні камені, втрати та депресивну трясовину, 2020 року ми отримали небувалу нагоду справді зосередитися над найважливішими духовними питаннями: у що ми віримо і на що надіємося? Що є справді цінним і життєдайним?»
Уже завтра наші родини зберуться за святвечірнім столом. Ми згадуватимемо тих, що відійшли в засвіти цього року, вітатимемо засобами зв’язку тих, що не змогли дістатися рідного порога і нині святкують на чужині, ділитимемося радістю одне з одним і щиро зичитимемо здоров’я і сил, наснаги і витривалості, миру і добробуту, і обов’язково у святкових віншуваннях звучатиме побажання, щоб ми у щасті, здоров’ї дожили до наступного Різдва.

«Важко повірити, наскільки змінилося наше життя від останньої коляди минулого року до першого «Бог предвічний» цьогорічної різдвяної ночі. Упродовж 2020 року всі ми немовби були перенесені в інший світ – світ страху та непевності перед невідомим. Та, незважаючи на обмеження, випробування і людські втрати через пандемію коронавірусу, ми разом як Церква у своїх родинах, парафіях, громадах і країнах не перестали бути носіями доброї новини надії, любові та радості», – такими словами розпочинає своє Різдвяне послання глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав.
Він нагадує, що таїнство Різдва Христового – це радість приходу Божого Сина у світ, сповнений біди, болю і страждань людини, звертає увагу на божественну вбогість Новонародженого та закликає побачити Його у кожній потребуючій людині.
«Ми святкуємо Різдво в умовах всесвітнього болю людини, спричиненого пандемією коронавірусу. Усіх наслідків і облич цієї біди ми ще вповні не збагнули і не усвідомили. Невідомо, які зміни чекають нас у сфері економіки, суспільно-громадського та церковного життя... Але ми вже зрозуміли, що вірус не цікавиться ні нашим місцем проживання, ні нашим достатком чи соціальним статусом. Усі ми однаково перебуваємо в небезпеці захворювання, а новітня загроза вбогості торкає всі закутки світу. Усі ми однаково потребуємо такої допомоги і сили, яка виходить за межі людських можливостей і сил. Тому Різдво Христове є для нас світлом надії та радості серед теперішньої темряви страху і розгубленості, і кожен із нас має бути відкритий для Божої благодаті, яка виливається на нас постійно, навіть у найтяжчі часи.
Святкувати Різдво в час пандемії – це просвічувати тих, що в темряві, як це сповістив пророк Ісая: «Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло». Якщо нам дозволено зустрічатися – звичайно, з дотриманням дистанції, хай наша радість буде всім явна в наших очах. Носімо захисні маски, якщо потрібно, але не даймо, щоб вони приглушили спів наших традиційних колядок. Святкуймо хто як може. Оспівуймо народження Спасителя в межах можливого, аби навіть у цій пандемії через нас передавалася найважливіша істина людської історії – що ми не самотні та покинуті, бо «з нами – Бог»!
Принесімо сьогодні разом до Вифлеєма в дар новонародженому Спасу нашу власну убогість і рани сучасного людства та просімо Його про багатство Божої мудрості для подолання цієї хвороби, про багатство Божої сили, щоби впоратися з її наслідками для суспільства, життя і здоров’я кожної людини, а передовсім – просімо про багатство Його любові, яка єдина здатна відновити наш стривожений світ і дарувати йому надію, безпеку та радість. Не втеча від страждання, яке нависає сьогодні над всіма нами, а солідарність і близькість із тими, що є в потребі, співучасть у болю та тривозі дасть нам можливість тішитися і по-справжньому святкувати цьогорічне Різдво», – мовиться в посланні глави УГКЦ.
Ми всі у новому 2021 році повинні бути більш уважними одне до одного, максимально зосередженими у випробовуваннях, які ще не минули
Предстоятель ПЦУ Епіфаній у своєму Різдвяному посланні звернув увагу, що християнські традиції покликані уприсутнити Різдво Христове, зробити цю подію сучасною для нас, а нас самих зробити її свідками та учасниками. Для нас сьогоднішніх оживає вифлеємський вертеп, де народився Спаситель світу, і стає реальним тут і зараз.
«Ми дякуємо Богові, що хоча і в складних умовах і важких випробуваннях пройшов рік, що минає, але Господь дав нам сили і мудрість пройти їх. Нехай наступний рік, за милістю Божою, буде всім нам на благо, принесе подолання пошесті згубної, наблизить для України час перемоги і встановлення справедливого миру, – мовиться у Різдвяному посланні Блаженнішого Епіфанія. – Попри всі негаразди, біди та випробування, якими наповнений наш час, радість Різдва Христового нехай увійде в наші оселі та серця. А світло Вифлеємської зірки нехай осяє нам правдивий шлях до Спасителя, щоби і нам словами і ділами прославити Його».


Владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівський УГКЦ:
– Минулий рік був дуже важкий, але водночас був таким, яким мав бути. Богу дякувати, що він у нашому житті був, що ми його прожили. Він навчив нас звертати увагу на те, що істотне, і водночас більше жити сьогоденням. Бо ми стали суспільством надмірного планування, якихось стратегій: а що буде через рік? А як усе організувати? Це потрібно робити, але не варто перейматися цим надміру, бо тоді ти не живеш уповні. Адже життя є сьогодні! Цей карантин нам допоміг побути собою, звернути увагу на себе, на тих, що поруч, зрозуміти, що все, з чим ми стикаємося і про що турбуємося, дуже відносне. Приміром, домовляючись заздалегідь про зустріч, ми знаємо, що зранку треба ще раз зателефонувати, уточнити. Так, ми плануємо, без того ніяк, але ми більше стали довіряти Богові, більше покладатися на Нього в нашому сьогоденні. Бо коли людина дуже детально все планує, то не залишає можливості діяти Святому Духові, все уже передбачене.
Що маємо побажати собі та іншим? Найперше бути різдвяними людьми. Різдвяна людина є людиною оптимізму світла і радості. Побажати, пронести через ціле життя світло Вифлеємської зірки, яка пройде через Страсну п’ятницю і засяє великоднім сонцем.
Кожна людина має свої пріоритети, ставить собі на цей рік якісь цілі. Вірю, що в такий час люди думають про добрі справи, і бажаю, аби все задумане з Божою поміччю вдавалося. Щодо мене особисто, то маю бажання видати ближче до великодніх свят чергову невеличку книжку – роздуми про сповідь. А назагал маємо приймати з вдячністю те, що Бог дає, і жити сьогоденням. Настав день, встали, помолилися, і вже є стрижень у житті. Бо якщо людина надмірно зосереджується на якійсь цілі, то напевно буде розчарована, бо зазвичай нам не вдається зробити все ідеально. Або перестає довіряти Богові чи хоче зробити Бога на свій образ. Мовляв, дивися, Боже, я все розпланував, знаю, як усе має бути, зроби мені це.
Основне джерело сили нашої сили – Ісус Христос, на якого вказала Вифлеємська зірка. Це джерело правдивої сили і світла, що просвічує наше життя, а черпати їх можемо через Святі таїнства. Також джерелом сили для нас є природа: рослини і тварини, гори і ріки. Людина не може відмежуватися від них, бо тоді справді буде ізольованою, тоді вона заганяє себе в глухий кут, тоді з нею коїться щось недобре. У спілкуванні з природою людина віднаходить себе і пізнає Бога через його творіння. Тобто для того, щоб нам було добре, маємо мати добрий контакт з Богом, участь в Святих таїнствах Церкви та постійний зв’язок із природою.
Найперше хочу побажати добре розпочати рік, адже, як кажуть, це половина діла. А ще добре виспатися. Може, це звучить не дуже побожно, більше б пасувало сказати «багато часу бути в церкві», але добрий сон також є важливий, щоб мати світлі думки, бо люди нині змучені, в стресі. Бажаю виділити час на себе – знайти собі затишне місце, засвітити свічку, подумати над життям, скласти іспит сумління. Важливо брати участь в Святій літургії, приймати Святе причастя. Звісно, життя не буде ідеальне та безхмарне, але ніхто того й не обіцяв. Торік на початку року ніхто й не думав, що 2020-ий буде такий важкий. Якби ми про це знали, можливо, зламалися би психологічно ще на початку року. Ми не знаємо, що на нас чекає, але маємо бути певні, що Бог є з нами в усіх моментах нашого життя. І саме в цьому, а не лише в подарунках і декораціях, не в гучних святкуваннях чи звичаях полягає радість Різдва Христового: з нами – Бог!

Владика Димитрій Рудюк, Митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ:
– Свято Різдва Христового має свою таємницю, адже мало сказати «Бог народився, Бог на землю зійшов». Тайна ця полягає перш за все у тому, що Бог народжується для нас і заради нас. Ісус Христос – друга іпостась Пресвятої Трійці – втілюється, носить людську природу, стає у всьому подібним до нас, окрім гріха. Елементарні знання про свято Різдва мусить мати кожний, хто йде до храму, хто сідає за святковий стіл. Народження немовляти Ісуса – це ще й нова епоха, новий рік, нові сподівання.
Ми повинні бути вдячні Богові за прожитий рік. Так, він був важким, він був особливим. Але не забуваймо того доброго, що було в цьому році, адже у когось народилася дитинка, хтось став під шлюбний вінець, хтось з надією на Бога осягнув професію тощо. Були й сумні моменти, але це життя, і якщо ми живемо в Бозі та з надією на Бога, то нічого нас не повинно бентежити. Таким є людське життя у проміжку між невіданням та вічністю. І головна новорічна констатація, що ми стаємо старшими на один рік, стаємо більш досвідченішими, особливо через минулий рік тяжких випробувань.
Звичайно, кожний із нас надіється на краще, і це правильно, тому кожному з нас у ці святкові різдвяні дні треба побажати сердечної чистоти для того, щоби зробити свою душу яслами у прийняті народженого Богонемовляти. Ми всі у новому 2021 році повинні бути більш уважними одне до одного, максимально зосередженими у випробовуваннях, які ще не минули.
Я хотів би побажати всім нам, щоб Богонемовля Ісус подав нашій країні Свій мир і тишу над її безкрайніми полями та лісами, містами та селами! Нехай селянин у 2021 році мирно засіє поле, а містянин трудиться у славі Божій. Нехай наш воїн цього року мирно повернеться до своєї домівки, до своєї матері та дружини, до своїх діток. Нехай Божа благодать у Христі новонародженому витає у ці дні над нами, а Його дитячі руки обнімають нас із убогих ясел і дарують нам силу та наснагу боротися в цьому світі за безгрішне життя!

Привітання Митрополита Андрея Шептицького нашому народові на Різдво і Новий Рік

Останнє привітання праведного Митрополита Андрея Шептицького з Різдвом та Новим роком опублікував на своїй сторінці у фейсбуці дослідник Іван Матковський. Датоване воно 1 січня 1944 року – такого непростого року для Львова, для Західної України, для Греко-католицької церкви, адже через 10 місяців (1 листопада) вони осиротіють – Митрополит відійде до Господа по нагороду…
«Гарний це звичай у більші свята складати собі взаємно щирі бажання всього найкращого. А що треба зберігати добрі звичаї, бо тільки так доходиться до доброї і тривкої традиції, якої значіння і ваги ніколи не можна досить високо оцінювати, і я усім друзям і знайомим пересилаю найщиріші бажання з Христовим Різдвом і Новим Роком 1944.
При цій нагоді можна хоч би і вперед подякувати Приятелям за їх святочні бажання. Такий взаємний привіт міг би бути пустою формальністью, якою напр. буває і поздоровлення, коли люди стрічаються на вулиці. Але і ці поздоровлення і святочні бажання можуть не бути тільки формальністью, а щирим висловом і прихильности, і зичливості, і правдивої пошани. Я бажав би, щоб мій святочний привіт був таким виявом правдивих почувань і щирого розположення душі. Таке щире розположення душі дає передусім напрям цілого її християнського життя. Напрямом християнського життя є воля по-християнськи Всевишньому віддавати честь і службу, а всім ближнім віддавати християнську любов і честь, прихильність і зичливість таку, яка кому належиться. Мудрий той закон християнського життя, щасливий, хто за правилами того закона надає усім, хоч би малозначним діям життя християнський напрям до Бога. Тим святочні бажання замінюються в молитву і прохання Всевишнього Бога про благословенство для всіх тих, до кого вони звернені.
Прийміть же, Дорогі Браття, Священики і Світські, Знайомі і Незнайомі, прийміть ці мої святочні молитви за Вас, прийміть на коляду щире бажання найбільшого добра на цьому світі, того добра, що його смерть не відбирає, Божої благодати і Божого благословенства. Нехай Христос, Син живого Бога, що прийшов на цей світ спасти людей, нехай завжди вважає Вас за своїх, нехай особливішим способом в ці Різдвяні свята і в цьому Новому Році дасть нам усім так бажаний справедливий мир і можність широкої, успішної праці для Батьківщини.
У Львові, 1 січня 1944. † АНДРЕЙ, Митрополит».
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4203 / 4.14MB / SQL:{query_count}