“Права жінки та чоловіка у сучасному суспільстві рівні”

Дмитро Гудима, адвокат, доцент ЛНУ імені І. Франка, – про кримінальну відповідальність за насильство і домагання, дії жертви після нападу та перспективу доведення вини кривдника

фото: derstandard.at
– Дмитре, скажіть, будь ласка, наскільки юридично захищена жінка в Україні?
– Права жінки та чоловіка у сучасному суспільстві є рівними. Тому, як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях, жінкам і чоловікам гарантується однаковий захист. Проте, існує багато міжнародних договорів, які спрямовані на захист саме прав жінок. Це, для прикладу, Конвенція МОП про працю жінок у нічний час (1934), Конвенція МОП про нічну працю жінок у промисловості (1948), і Конвенція МОП про дискримінацію в галузі праці та занять (1958), Конвенція ООН про політичні права жінок (1952), Конвенція ООН про громадянство одруженої жінки (1957), Конвенція ООН про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбу (1962), Декларація ООН про захист жінок і дітей при надзвичайних обставинах та під час збройних конфліктів (1974), Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979). Крім того, захист окремих прав жінок гарантується на національному рівні Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, Кримінальним кодексом України, Кодексом про адміністративні правопорушення тощо.
Так, Кримінальний кодекс забороняє залучати до громадських робіт вагітних жінок, до випраних робіт – вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, забороняє застосовувати арешт до вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7 років, обмеження волі – до вагітних жінок та жінок, що мають дітей віком до 14 років), довічне позбавлення волі до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку. Вчинення злочину жінкою у стані вагітності є обставиною, що пом’якшує покарання за вчинений злочин, а вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, є обставиною, яка обтяжує покарання.
Той самий кодекс гарантує звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років. Крім того, передбачені випадки визнання певних категорій засуджених жінок такими, що не мають судимості.
Законодавець виділив в окремі склади злочинів умисне вбивство жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, незаконне проведення аборту, грубе порушення законодавства про працю, вчинене щодо вагітної жінки, незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинене щодо вагітної жінки.
Кодекс про адміністративні правопорушення також забороняє призначати громадські роботи вагітним жінкам і жінкам, старшим 55 років, адміністративний арешт – вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей віком до 12 років, забороняє застосовувати арешт з утримання на гауптвахті до військовослужбовців-жінок. Вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до 1 року визнається обставиною, що пом’якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.
– Прошу сказати, якими повинні бути дії жертви після нападу, аби довести вину кривдника?
– Після нападу специфіка дій жертви із захисту її прав відрізняється у кожному конкретному випадку – залежно від того, про який напад йде мова. Втім, загальний алгоритм дій у випадку, коли ви стали жертвою насильницького нападу, можна описати так: за наявності тілесних ушкоджень – звернутися до травмпункту або викликати швидку медичну допомогу; звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення; вимагати у слідчого скерування на так зване “зняття побоїв” і призначення судово-медичної експертизи з метою встановлення факту нанесення тілесних ушкоджень і ступеня їх тяжкості.
– Дмитре, а коли на жінку напали, але, на щастя, їй вдалось втекти: чи це можна юридично розцінювати як злочин? Якщо так, то яке за це покарання?
– Однозначна відповідь не може бути надана, оскільки потрібно конкретизувати обставини нападу. У випадку, якщо особа вчинила з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України, якщо при цьому цей злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі нападника, то матиме місце замах на вчинення злочину. А замах буває двох різновидів: закінчений і незакінчений. Перший матиме місце тоді, коли нападник виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. А незакінчений замах матиме місце тоді, коли нападник із причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав за необхідне вчинити для доведення злочину до кінця.
Тобто, у кожному конкретному випадку необхідно встановлювати, чи вчинила особа усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, чи не всі. Щодо покарання, яке може понести особа, яка не довела свого злочинного наміру до кінця, то при призначенні покарання у випадках, коли має місце замах на злочин, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією, відповідної статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфікується вчинене діяння.
 –А як карається насильство над жінкою у різних його проявах?
– Як зазначалось вище, Кримінальний кодекс України виділяє лише чотири склади злочинів, де спеціальним потерпілим від злочину є жінка: умисне вбивство жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; незаконне проведення аборту; грубе порушення законодавства про працю, вчинене щодо вагітної жінки; незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів вчинене щодо вагітної жінки.
Зауважу, що ці злочини вчиняються не просто щодо особи жіночої статі, а саме щодо жінки, яка перебувала у стані вагітності. Тобто, суворіше покарання очікує саме того, хто вчинив злочини стосовно вагітної, тоді як у випадках, коли потерпілою є невагітна жінка, закон не розмежовує потерпілих залежно від їхньої статі. Стать не є критерієм визначення ступеня тяжкості вчиненого злочину, що враховується при призначенні судом покарання.
Крім того, насильницькі злочини вчиняються щодо представників обох статей, включно з умисним вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень, побоями та мордуванням, погрозою вбивства, зґвалтуванням, іншими злочинами проти статевої свободи та статевої недоторканності, грабежем, розбоєм, вимаганням.
– А от чи справедливі покарання за насильство до жінок?
– Справедливість покарання за злочин доцільно, як на мене, оцінювати не абстрактно, а у прив’язці до конкретної справи. Але зауважу, що у Кримінальному кодексі є достатньо проблем, пов’язаних із тим, що передбачена ним відповідальність за злочини, що не тягнуть тяжких наслідків, іноді є тяжчою, ніж за злочин, що такі наслідки спричиняє.
Стосовно ж тих складів злочинів, які безпосередньо стосуються власне жінок, то: за умисне вбивство жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, передбачено позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавленням волі, а якщо таке вбивство сталося ще й із корисливих мотивів – то з конфіскацією майна; проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, карається штрафом від 850 до 1700 гривень або громадськими роботами на строк від 100 до 240 годин, або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 2 років; за незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої, передбачено обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого; незаконне звільнення з роботи вагітної жінки чи одинокої матері з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю караються штрафом від 51000 до 85000 гривень або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців; за незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм вагітної жінки проти її волі, у тому числі, якщо такі дії призвели до наркотичної залежності потерпілої або вчинені повторно, або особою, яка раніше вчинила певні злочини, або вчинені щодо 2 чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілій, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілої, передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 12 років. За вчинення решти злочинів законодавцем передбачена кримінальна відповідальність безвідносно до того, хто є потерпілим від злочину: чоловік чи жінка. 
– А чи прописані в українському законодавстві покарання за домагання?
– Стосовно “домагання”, то такого діяння Кримінальний кодекс України не передбачає. Втім, у ньому є окремий розділ, присвячений злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, а саме таким як зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв’язок, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, та за розбещення неповнолітніх. Потерпілим від усіх цих злочинів може бути як жінка, так і чоловік. А тому встановлення за вчинення цих злочинів кримінальна відповідальність не диференціюється залежно від статі особи, на яку було спрямоване злочинне посягання.
Розмовляла
Олена Петришин

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8311 / 1.64MB / SQL:{query_count}