Костянтин Вулков, директор "Darik radio", найбільшої незалежної радіомережі Болгарії, про скандал у Брюсселі, танці прем'єра і  загадковий Схід  

Посваритися. Отак просто - взяти й посваритися з власним чоловіком  про підгорілу каву чи нечищене взуття. Особливо класно зробити це... у прямому ефірі провідної національної радіостанції, яку слухають понад 25 тисяч людей.

- Ти думаєш, це вони випадково? - питає мене  програмний директор радіостанції, киваючи на пару, яка в студії ро­зійшлася не на жарт. -Заспокойся, все це у них дуже прогнозовано.

Коли бачиш такий "креатив" уперше, та ще й у прямому ефірі, - це щонайменше шокує. Але що ж тут скажеш... на такі творчі журналістські вибрики.

Спочатку, правда, сумніва­єшся в таких трюках, бо саме ними перенасичені "жовті" медіа. Але вслухаєшся - і сумніви як рукою знімає. До того ж коли бачиш процентну діаграму аудиторії, яка слухає цю програму, шок тільки посилюється. Передача  насправді про спорт. Ведучі - дійсно подружжя, обоє професіонали. Тільки про спорт вони розказують через динаміку власних стосунків. Все, звісно, в рамках доброго смаку - стосунки не підмінені вульгарністю. Але темперамент відчувається!

Коли Болгарія  на початку цього року опинилася в тотальному холоді через "холодну газову війну", оголошену Росією всій Європі, "Дарік радіо" стало важливим джерелом інформації для провідних міжнародних агенцій. 

Це сучасне, максимально модернізоване радіо, з оригінальним і відчутним професійним підходом до "виробництва новин", яке на ринку Болгарії транслюється 16 років. До себе в гості ми запросили програмного директора "Дарік радіо" Костянтина  Вулкова для того, щоб спробувати зрозуміти, як трансформується Болгарія в нових "європейських координатах". І що змінилося в їхньому суспільстві після вступу  до європейської спільноти? Які перспективи відкрилися перед болгарами і чи вони погодилися зі змінами навколо себе?

"Ми не розважаємо,
а інформуємо"

- Костянтине, ваше радіо - найбільше незалежне радіо Болгарії. Як ви починали і чим відрізняєтеся від колег?

- Чим відрізняємося? Найперше, звісно, тим, що ми і ще радіо "Горизонт" - єдині немузичні радіостанції...

- ...Як? Узагалі без музики?

- Ні (сміється), музика у нас теж є. Але вона - не наш пріоритет. Наша місія - не бути нудними, але суть нашої роботи - це інформування, а не розваги. Тут треба просто розуміти специфіку більшості наших радіостанцій. Вони транслюють саме музичні треки, а деякі - тільки їх. Тобто ведучого на кіль­­кох станціях немає взагалі. Але чим, скажи мені, вони відрізняються від mp3-плеєра, через який можна слухати музику 24 години на добу?

В останні роки багато радіо­станцій викупили іноземні медіа-холдинги. Тому, наприклад, у Софії зараз усі радіокомпанії музичні, і вони є частиною великих іноземних компаній.

У цьому "музичному" спект­рі ми і "Горизонт" вигідно вирізняємося. Ми - інші. У нас присутні діалог, аналітика й інформація. У свої програми ми максимально інвестуємо хоча б тому, що віримо: як­що хочемо бути найпопулярнішою радіостанцією країни, наш ефір має бути якісно наповнений.

Зізнаюся, що з таким підходом маємо багато козирів у руках. Адже зараз, коли люди мають багато різних носіїв, за допомогою яких можна слухати будь-яку музику, стопроцентні музичні канали не будуть надто популярними. Ми вирізняємося якістю змісту. А це - важливо.

- Скільки журналістів працює на радіо?

- У самій Софії є 45 ведучих та редакторів. У кожній із 17 локальних станцій є ще по 4-5 осіб, які виробляють по 4 години локальних передач. Над щоденним ефіром працює понад 100 осіб.

Щодо Софії, то наші журналісти працюють не лише для радіо, але також і наповнюють веб-сторінки:  новини, спорт, фінанси, бізнес, лайф стайл, фото. Фактично, це єдине радіо в Болгарії, яке є власністю болгарських громадян, і вже 15 років ця власність не змінюється.

Маємо амбіцію об'єднати 2009 року радіо і веб-сторінки й створити  інтерактивне телебачення. В цей проект початково треба інвестувати  1 млн доларів, зокрема для ньюзкоптера - дуже дорогої  техніки, яка уможливила б  трансляцію з місця стихійного лиха чи з гарячих точок. 

- Де ще у світі є такі пристосування до такої надсучасної трансляції?

- У Росії, в Італії. А тепер буде і в Болгарії.

- Добре, але при вашому акценті на інформацію ви застосовуєте зовсім "несерйозні" прийоми... З чого складається ваш радіоефір? Ще розкажи мені про ці "спортивні скандали" в ефірі...

- Розумієш, сучасний слухач по-новому сприймає радіо. Він має на це менше часу, тому ми робимо все, щоб при своїй зайнятості він таки залишився з нами. Новини -  коротші, та їх передають через дуже короткі проміжки. Довге інтерв'ю розбиваємо на різні частини: найцікавіші моменти транслюємо по радіо, решта - подаємо на веб-сторінці. Програми значно динамічніші, ніж раніше. Доводиться використовувати шоу-елементи, неважливо, чи це новини, чи лайф стайл.  Щодо передачі, про яку ти питаєш, то її ведучі - професіонали, які саме у такій формі ведуть спортивну передачу. На мою думку, це цікавий підхід, і мої здогадки підтверджує кількість слухачів цієї програми. Її слухає дуже багато людей. 

Інший приклад нестандартних підходів - коли у  ранковій передачі дискутуємо про те, чому прем'єр-міністр країни пішов на шоу  "Танцюють усі". Ми відобразили це у цікавий спосіб. Не просто  подискутували про це в ефірі, але запросили і самого прем'єра в студію. І він прийшов.

- Добре, а як щодо  аналітики?

- А в цій сфері маємо серйозну, насичену аналітикою передачу  "Неделя". Загалом аналітику і поважні дискусії транслюємо в період з шостої до восьмої години вечора, саме тоді, коли люди повертаються додому, рух перевантажено, і багато "корків". Ми помітили, що в останні сім-вісім місяців дуже багато людей почали слухати наші  передачі саме в цю пору доби.

Під час подорожі можна вкрасти
багато ідей

- Два роки тому однією з найсерйозніших ваших тем був вступ до ЄС. Яку позицію ви зайняли щодо цього і чи чулися компетентними у висвітленні такої теми?

- Так, ми були дуже добре готові до цієї теми. Мали багато передач, які показували, які зміни відбудуться в усіх сферах життя країни та суспільства. Власне, починаючи з 2004 року, ця тема була однією з провідних. Одного разу навіть був випадок, коли через нашого журналіста представники Європейської комісії в Брюсселі відмовилися від коментарів. Цей момент показав, що ми ставимо дуже гострі та незручні питання. Щодо нашої позиції - то, звичайно, ми були за вступ Болгарії до ЄС.

- Не розчарувалися два роки по тому?

- Ні. З фінансової точки зору - це дуже добрі роки. Реклами стало значно більше. В інших напрямках наше приєднання до Європейського Союзу не спровокувало особливих змін, бо й до того вони були в доброму стані.

- А що змінилося особисто для тебе? 

- З'явилося більше простору для подорожей. У журналістиці дуже важливо якомога  більше їздити, часом, може, навіть для того,  щоб вкрасти кілька цікавих ідей. Ніщо не може зрівнятися зі знаннями, набутими в інших країнах, і тому ці поїздки - дуже важливий момент. З приєднанням до Європи вільні поїздки стали реальними.

Ти запитуєш, чого чекають від цього акту мої друзі? Мо­же, найперше того, що Болгарія стане схожою на Європу. Але це має значення тільки для тих людей, які цього хочуть. Ліниві та байдужі ніколи не скористаються новими можливостями й перспективами. Саме це, певно, пояснює високий процент неосвоєних європейських фондів у Болгарії.

Європейців
цікавить Київ

- Ти знаєш про Україну?

- Я намагаюся їздити дуже багато і дуже часто. Але зі схід­них країн був тільки в Японії, Токіо - моє улюблене місто, тоді як на  Заході побував скрізь. Загалом, цікаво те, що болгари, які мають гроші, їдуть подорожувати на Захід. Тоді як європейцям дуже цікаво приїхати до Києва чи до Софії. Але приїду до вас. Моя дуже добра подруга живе саме у Львові. Й те, що я знаю про Україну більше, ніж будь-який інший болгарин, то це лише завдяки їй.

- Вважаєш, що подорожі настільки суттєві для людини?

- Упевнений у цьому. Людина повинна мріяти якнайбільше і їздити світом. А свої засоби інвестувати не в техніку, а саме в подорожі у найрізнома­нітніші країни.

- Що б ти порадив колезі, якби він захотів побачити місто, в якому ти вже був?

- Ніколи не йти туристичними стежками. Щоб відчути дух міста, не варто ходити там, де ходять туристи. Варто дуже ретельно підготуватися до подорожі і збагнути, що саме ти хочеш зрозуміти про це місто.

- Добре, а якщо це місто - Софія?

- Якщо я маю вільний день, то спочатку загляну до болгарського кафе "Стар бакс", потім - в "Отто". Обидва ці міс­ця дуже автентичні, там багато людей, але саме так можна відчути різноманіття Софії.

Цими днями відкрилася виставка робіт Пікассо. Я б сходив туди. А увечері - на концерт кубинського музиканта Еліаде Сучуа. Складеш мені компанію?