Брюссель це неймовірне місто, у якому варто затриматися на кілька днів, столиця Бельгії та Євросоюзу, яка зачаровує відвідувачів своєю історією, атмосферою та шармом. 

Якщо вирушаєте до Брюсселя літаком, готуйтеся, адже приземлитеся в одному із трьох найбільших аеропортів світу. 

Перша думка, яка виникла у моїй голові, коли я вийшла з літака: “Боже, як я звідси назад вилечу?!” Десятки терміналів, входів і виходів, а написи на табло змінюються так швидко, що не встигаєш знайти свій рейс у “рухомому” списку. Щоправда, в аеропорті всюди є написи й відповідні знаки, тому розібратися не так і складно, оскільки що незрозумілого в них для українського туриста, тим паче журналіста, який звик більшість інформації чути з перших вуст? 

Якщо надаєте перевагу спілкуванню та звернетеся по допомогу до когось із працівників аеропорту чи місцевих жителів, не пошкодуєте: вони не просто дадуть вам відповіді на всі запитання, а й простежать, аби ви знайшли свій багаж і сіли на автобус, який їде до вашого готелю. 

До речі, у Брюсселі існує цікаве правило: якщо ви забронювали номер зазда­легідь, то після вашого прибуття в аеропорт на вас чекає автобус від готелю, який безкоштовно відвезе вас до місця призначення... Звісно, якщо ви його знайдете у цьому величезному аеропорті.

Проте якщо не перейматися, чим їхати, можна обрати громадський транспорт чи таксі, послуги якого недешеві (за 8 кілометрів – приблизно 20 євро). Останнє у брюссельському аеропорті теж причина здивуватись: автівки під’їжджають щосекунди, і це працює, як шоколадний конвеєр, з точністю годинникової стрілки. 

З якою би метою ви не приїхали до столиці Європи, не проґавте можливості поїхати в середмістя – до серця Брюсселя, тобто на площу Гран-Плас. 

Сама вона невелика – 152 кроки завдовжки та 81 завширшки, але з кожного боку забудована надзвичайними спорудами й вежами, кожна з яких має свою історію. На усіх є написи, які розповідають про призначення будинку. Здебільшого це приміщення для різних робітників: пекарів, токарів, чоботарів тощо. Здається, будинки цієї площі обирали не просто так: кожен із них міг би стати окрасою цілого міста. 

Головна святиня Брюсселя – базиліка Святого Серця. Католицька святиня присвячена Святому Серцю Ісуса, натхнена базилікою Святого Серця в Парижі. У 1905-ому король Леопольд II заклав наріжний камінь храму з нагоди 75-ліття незалежності Бельгії. Будівництво двічі переривалось у періоди світових воєн і було завершене в 1969-ому. Ця базиліка входить до шести найбільших римо-католицьких церков світу і є найбільшою спорудою у світі в стилі ар-деко: 89 метрів заввишки, 164,5 метра завдовжки, до 107 метрів завширшки. Центральна нава завдовжки 141 метр. Храм уміщує водночас до 2 000 відвідувачів. Купол базиліки Сакре-Кер у Брюсселі має діаметр 33 метри, а зі спеціально спорудженої платформи на ньому відкривається чудовий панорамний вид на Брюссель і частину Фламандського Брабанту. У церкві є вісім вітражів, які описують життя Ісуса. Сьогодні базиліка Святого Серця у Брюсселі є діючим католицьким храмом, причому служби тут правлять обома офіційними мовами Брюссельського столичного регіону – нідерландською та французькою. Крім власне церкви, у храмовому комплексі розташовані ресторан, католицька радіостанція, театр, два музеї. Базиліка функціонує і як культурний центр, зокрема, на її базі відбуваються різні культурні заходи.

Драматичною є історія міської ратуші. Якщо уважно подивитися на неї, то помітно, що вона крива. За легендою, архітектор, який будував споруду, коли побачив, що вона нерівна, виліз на вежу і стрибнув з неї... Навпроти ратуші – “Дім короля”, у якому насправді ніколи не жив жоден правитель. Тут був і склад, і суд, і навіть в’язниця. Тепер же це музей. На будинку поруч висить табличка, яка повідомляє, що тут мешкав Віктор Гюго. Сьогодні там крамничка сувенірів, у якій продають дивовижне бельгійське мереживо, серветки, хустки, парасолі… Годі втриматися, щоби не купити чогось із цього різноманіття! 

Вулички біля центральної площі Брюсселя – суцільні ресторани, піцерії, брасері, тратторії, паби, тому між столиками на бруківці прохід вузький-вузький. На відчинених вікнах і переносних столиках – печеня, баранячі котлети на кісточці, рагу щойно з печі, соковиті фрукти, заморожені морепродукти. Тільки замов, і тобі приготують морську зірку, устрицю чи навіть восьминога!

Біля кожного закладу чатують стрункі і дуже привабливі офіціанти: щойно ступиш на бруківку навпроти їхнього ресторану, кидаються тебе обіймати і гаряче шепочуть на вухо: “I love you!”, “Я тебя люблю!”, “Я тебе кохаю!”, “Je t’aime!” Вони вірять: вгадавши рідну мову туриста, заманять його пообідати саме в їхньому закладі та залишити щедрі чайові. Таке враження, що ця “смуга перешкод” – обов’язкове випробування для тих, хто хоче побачити Гран-Плас, що називають найгарнішою площею Європи.