Українська вишивка: відроджуємо традиції

Перша вишиванка

Дубочок – для синочка, калинонька – для донечки

 Вишивка супроводжувала людину впродовж усього життя. Сорочка, оздоблена турботливими материнськими руками, дуже часто з молитвою за дитину, ставала оберегом, а дитячу сорочечку передавали в родині з покоління в покоління. Часом у ній ходило й десятеро дітей.  

Сьогодні, на превелику радість, повертається мода на дитячі вишиванки. Навіть на хрестини деякі батьки вбирають немовля у вишиту сорочку або ж прикрашають візерунком конверт чи крижмо. А коли вже дитинка зіп’ялася на ніжки і почала ходити, то вишиванку для неї мати сам Бог велів!

Іноді важко визначитись, який візерунок найкраще пасуватиме до дитячої сорочини. Пропонуємо вирішити цю проблему традиційно: для синочка – дубочок,  для донечки – калина. До того ж ці рослинні орнаменти здавна вважали оберегами. 

Дуб завжди був символом довголіття, міцного здоров’я, чоловічої краси, сили і витривалості, а також родючості. У язичницькі часи це було дерево Перуна. Дуб у давніх українців ототожнювався з Деревом Життя (народна пісня “Туман яром” та ін.). Багато дерев на рушниках мають дубові листочки. Такі мотиви можна побачити на вишиванках різних регіонів України.  

Калина, як і дуб, є втіленням сили і краси, але сили незвичайної, а краси безсмертної. Колись калину пов’язували з народженням всесвіту і вогняної трійці  – Сонця, Місяця і Зорі, а її назва походить від давньо­української назви Сонця – Коло. Червоні ягоди калини – це символ крові та безсмертного роду, вогню і небесного світила. Саме тому на всіх весільних рушниках, дівчачих, а іноді й чоловічих сорочках вишиті калинові грона. Маємо ланцюжок: калина – кров – народження – безсмертя. Калина часто виконує роль світового дерева, на верхівці якого сидять птахи, що клюють ягоди. Вони приносять людям вісті. А сам кущ пов’язує світ живих та світ мертвих.

Калина – символ духовного життя жінки: її дівоцтво, кохання, краса, заміжжя, радість і горе. Через калиновий міст, цю заповітну межу, має пройти кожна дівчина, бо по той бік живуть три нерозлучні сестри  – Віра, Надія і Любов. Ягодами калини прикрашають одяг нареченої та коровай, а червоні грона дівчата вплітають у вінки на обжинки.

Нерідко ці символи – дуб і калину – поєднували, переплітали, щоб, як і на вишиванці, нероздільними були краса та сила.

Пропонуємо кілька візерунків для першої вишиванки синочка чи донечки.

Уроки вишивання

Низинний шнурок 

Цей шов застосовують для виконання країв орнаменту в жіночому і чоловічому одязі, а також як самостійний елемент декору. Його роблять зі зворотного боку тканини. 

Нитку закріплюємо і відступаємо на 2 нитки назад по діагоналі. При цьому відраховуємо 2 горизонтальні і 2 вертикальні нитки вниз і встромляємо голку. Голку виколюємо паралельно до витягнутої робочої нитки на 2 нитки основи вперед і знову встромляємо по діагоналі на 2 нитки назад – і так далі.

Кривулька (штапівка) 

Застосовується як самостійний декоративний шов і як допоміжний для обвідки орнаменту. Вишивати кривулькою можна як на один, так і на обидва боки. Для одностороннього шва закріплюємо нитку, виводимо голку на лицьовий бік. Відступивши на 3 нитки основи по діагоналі, встромляємо голку і набираємо по прямій 6 ниток основи. Виколовши голку, по діагоналі встромляємо її на початку попереднього стібка, знову набираємо на голку 6 ниток основи, виколюємо і встромляємо на початку попереднього стібка. З лицьового боку утворюється кривулька, а зі зворотного – дві паралельні прямі.

Для двостороннього шва закріплюємо нитку, голку виколюємо на лицьовий бік і встромляємо по діагоналі через 3 нитки основи, робимо так далі. При цьому утворюються стібки під кутом і з лицьового боку, і зі зворотного. Пройшовши до кінця орнаменту, починаємо вишивати такі ж стібки в зворотному напрямку. При цьому беремо стібок з лицьового боку на голку, виводимо робочу нитку і робимо наступний стібок по діагоналі, знову беручи на голку наступний лицьовий стібок. З обох боків виходить однакова кривулька.

 Тристібкова кривулька 

Застосовується як декоративний шов. Щоб його зробити, виконуємо шов стебнівку: 3 стібки, взявши на голку по 3 нитки основи. Після третього стібка голку виколюємо на його початку і встромляємо по діагоналі через 3 нитки піткання. Знову шиємо 3 стібки стебнівкою, потім робимо стібок по діагоналі в бік останнього стібка  – і так далі.

 Ланцюжок (тамбур)

 Використовується для оздоблення дитячого одягу, сорочок, рушників. Цей шов з лицьового боку має вигляд замкнутої петлі, а зі зворотного – суцільної лінії. Тканину потрібно пересувати зверху донизу. Голку з робочою ниткою виводимо на лицьовий бік і набираємо на голку 4 горизонтальні нитки. Робочою ниткою робимо петлю справа наліво і виколюємо голку, знову встромляємо в те ж саме місце, набираємо 4 нитки піткання і повторюємо шов.

Увага! Конкурс! 

“Вишивка з історією”

“Пошта” оголошує конкурс “Вишивка з історією” і запрошує всіх читачів взяти у ньому участь. Це має бути розповідь про будь-яку вишиту річ – сорочку, блузку, запаску, рушник, обрус, ікону тощо, про їх автора чи людей, які цю річ зберегли, бо мала для них певне значення. 

Якщо це сучасна річ – напишіть, хто, коли і для кого її створив, як називається техніка вишивання; а якщо давня – де її знайшли, як вдалося зберегти, яким було життя людей, власністю чи витвором котрих вона була або ж є. 

Найцікавіші історії та фото подамо в наших наступних публікаціях. А за підсумками трьох місяців на початку травня нагородимо переможців призами (вказуйте, будь ласка, свої контактні дані, насамперед телефон)!

Свої історії та фото надсилайте на адресу:

 

79007, Львів, Наливайка, 5, 

газета “Львівська Пошта”

або ж на електронну скриньку: 

olha.khv@gmail.com 

 



коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8755 / 1.61MB / SQL:{query_count}