Експериментальна ліга

Збірна України з двох перемог стартувала у Лізі націй

Національна збірна України з футболу завершує свій п’ятиматчевий літній спринт, який випав на її долю на початку літа 2022 року. Слідом за двома кваліфікаційними матчами чемпіонату світу, підопічні Олександра Петракова зіграли матчі Ліги націй УЄФА сезону 2022/2023.

Ірландське дежавю

Стартували українці у Лізі націй матчем проти Ірландії. Попередні дві зустрічі в межах відбіркового циклу чемпіонату світу – 2022 украй виснажили українську команду, причому разом із фізичною втомою наринули негативні емоції, пов'язані з максимально болісною поразкою в Кардіффі. На жаль, невдачу на території Уельсу доведеться згадати за підсумками звітної дуелі, попри те, що в Дубліні підопічні Олександра Петракова здобули перемогу.
Передбачалося, що головний тренер збірної України на «Авіва-Арені» дасть відпочити деяким ключовим виконавцям, але виявилося, що Петраков повністю оновив склад, дозволивши зіграти всім резервістам. Звичайно, наставник відчайдушно стверджує, що першого та другого складів у нас немає, але всі розуміють, що це просто обов'язкові слова, а насправді існує чіткий поділ: основні та запасні футболісти. Це твердження було доведене саме у грі з Уельсом, коли втомлені хлопці все одно вийшли на поле, оскільки саме основній групі гравців довіряє тренер. А інші виконавці ще мають доводити право на перебування у головній команді країни. Саме цією справою вони займалися у протистоянні з колективом Стівена Кенні.
Збірна Ірландії у Лізі націй УЄФА не може похвалитися успішним виступом, а якщо говорити конкретніше, то на старт звітної кампанії вона вийшла без перемог у цьому турнірі. У дебютному розіграші 2018/2019 років ірландці двічі програли Уельсу (1:4, 0:1), додавши до цього нічийні результати з данцями (0:0, 0:0). Такі результати призвели до вильоту з ліги В, проте реорганізація першості дозволила нашому нинішньому опоненту залишитися у другому дивізіоні Ліги націй УЄФА.
У кампанії-2020/2021 острів'яни також не досягли успіху, зігравши з наступними суперниками: Болгарія (1:1, 0:0), Фінляндія (0:1, 0:1), Уельс (0:0, 0:1). Набравши лише три очки без жодної перемоги, збірна Ірландії примудрилася залишитися в лізі В, оскільки ще гірше виступили болгарські футболісти, які програли чотири зустрічі. І вже на старті Ліги націй УЄФА – 2022/2023 команда Кенні мінімально поступилася Вірменії.
Олександр Петраков у цьому матчі здивував не лише ставкою на молодь, а й тактичним вибором, граючи з трьома центральними захисниками. Докладніше про формат гри нашої команди можна дізнатися, подивившись у протокол матчу, а особливо треба звернути увагу на фланги оборони, де діяли хлопці, які закривали всю брівку. Справа розташувався Тарас Качараба, який зазвичай грає у центрі захисту. Хлопець не відзначився на новій позиції, але й відверто не провалився. На лівому фланзі несподівано з'явився наш ключовий боєць – Віталій Миколенко, який спочатку мав сидіти в запасі, проте в останній момент захворів Едуард Соболь, який застудився після поїздки до Уельсу. 
Враховуючи експериментальний склад української збірної та численні невдачі ірландців у Лізі націй УЄФА, млявий характер гри анітрохи не здивував. Тут же слід згадати фінал Ліги чемпіонів, у якому зовсім недавно «Реал» впорався з «Ліверпулем». Причина цього екскурсу криється саме у воротарському факторі, оскільки Лунін у тому пам'ятному протистоянні сидів на лаві запасних іспанського гранда, а Келлегер був на тому ж місці в резерві англійського клубу. Цим хлопцям у плані клубних перспектив не позаздриш, оскільки зараз вони ніяк не можуть витіснити з основи Тібо Куртуа та Алісона відповідно, але у звітній дуелі на рівні збірних Андрій та Ківан проявили себе, а перемогу здобув українець, причому такий самий рахунок 1:0 зафіксований у згаданому фіналі Ліги чемпіонів.
Але повернемося до Дубліна, де господарі поля претендували на пенальті ближче до завершення першого тайму, причому Валерій Бондар насправді фолив проти Каллума Робінсона, проте словацький арбітр вважав, що цього мало для «точки», з чим погодився голландський відеоасистент. Це вже дедалі більше нагадувало матч Уельс – Україна, але цього разу роль валлійців виконували саме наші футболісти.
На початку другого тайму відчуття дежавю стало ще сильнішим. Віктор Циганков зі стандарту виконав класичну подачу з флангу, і м’яч, нікого не торкнувшись, залетів у ворота – 1:0 на користь української команди.
Після цього слід визнати, що «синьо-жовта» атака померла остаточно та безповоротно, причому на характер гри жодним чином не вплинули заміни. Та й не могли вони вплинути, оскільки безпосередньо творчу ланку Петраков не посилив, а коли замість Михайла Мудрика з'явився руйнівник Олександр Пихаленок, стало зрозуміло, що українці відстоюватимуть мінімальну перевагу. Вирішити поставлене завдання вдалося – це перевага, але ірландці неодноразово претендували щонайменше на один гол – це недолік. Головне, що команда хоч якось змогла відійти від невдачі в Кардіффі.

Прощання з П’ятовим

Вже через три дні українці зіграли й другий матч, цього разу проти Вірменії. Офіційно це була домашня зустріч нашої команди, але через війну її довелося зіграти у польському місті Лодзь. Місцеву арену вдалося заповнити приблизно на 70%, причому прибула на матч навіть невелика група вірменських уболівальників, але вони фактично потонули у синьо-жовтому морі на трибунах стадіону ЛКС.
Перед поєдинком гімн України виконала киянка Амелія Анісович. Відео з дівчинкою, яка заспівала пісню з мультфільму «Холодне серце» у бомбосховищі, стало популярним у соціальних мережах. Звичайно, в цьому є необхідний символізм, проте, щиро кажучи, на матчах національної збірної необхідно вмикати лише музику, а гімн чудово зможуть заспівати вболівальники. Це буде менш красиво, але набагато емоційніше, адже саме емоції має викликати головна пісня країни. 
Треба коротко зауважити, що зустрічалися ми в суботу з неоднозначним суперником. У попередньому розіграші Ліги націй УЄФА вірмени змогли досягти підвищення в класі, залишивши лігу С, де команда Хоакіна Каппароса перевершила Північну Македонію, Грузію та Естонію. Саме з цього турніру восени 2020 року розпочалася робота іспанського спеціаліста у збірній Вірменії.
Досягнувши відмінного результату, наш нинішній опонент ударно розпочав відбір на світову першість-2022, здобувши три перемоги у трьох поєдинках. Зрозуміло, що обіграти Ліхтенштейн – це не найбільша проблема, а ось виграші у битвах з Ісландією та Румунією змушують ставитися з повагою до вірменських футболістів.
Проте березневі успіхи залишилися у минулому, а основний відрізок 2021 року підопічні Каппароса провели не найкраще. У наступних семи поєдинках вдалося видобути лише три нічиї при чотирьох поразках, причому на своєму полі вірмени не змогли перевершити навіть хлопців з Ліхтенштейну. Тому дванадцять набраних очок привели лише до четвертого місця у секстеті, а вище розташувалися Німеччина, Північна Македонія, яка програла португальцям у стикових баталіях, та Румунія.
Поточний цикл у Лізі націй УЄФА збірна Вірменії розпочала з несподіваної перемоги над Ірландією, але потім без варіантів довелося поступитися шотландцям. Загалом команді катастрофічно не вистачає стабільності, а щодо звітної зустрічі, то вона, не варто приховувати, геть цілком пройшла під контролем українського колективу.
Олександр Петраков, поекспериментувавши у Дубліні, повернувся до ставки на основних виконавців національної збірної, хоча повноцінно покластися на перевірених бійців не вдалося. Річ у тім, що замість Едуарда Соболя проти Ірландії грав Віталій Миколенко, який таки мав трохи відпочити. Ось захисник англійського «Евертона» й сів на лаву запасних, а його місце на лівому краю оборони зайняв інший представник англійської Прем'єр-ліги Олександр Зінченко. Українець дуже рідко у збірній грає на цій позиції, віддаючи перевагу середині поля, але за «Манчестер Сіті» Зінченко стабільно закриває зону лівого захисника. Тож Олександр жодного дискомфорту не відчував.
Ще один кадровий пролом – це правий край атаки, де також через застуду не міг зіграти Андрій Ярмоленко. На його місці бігав Віктор Циганков, який зазвичай грає на цій позиції, але у відомих поєдинках на старті червня «динамівець» працював на лівому фланзі. Тепер же зліва розташувався Михайло Мудрик, якому видаються великі аванси, які, щоправда, поки не реалізовані на практиці.
А, напевно, було відомо те, що Андрій П’ятов 11 червня провів останній матч у футболці національної збірної. Про це у соціальних мережах повідомив сам футболіст, який програє конкуренцію не лише у стані «синьо-жовтих», а й у «Шахтарі». П'ятов став рекордсменом за кількістю матчів за збірну, якщо дивитися лише на воротарів – 102 гри. А у списку «синьо-жовтих» Андрій поступається лише Андрію Шевченку (111 ігор, 1995 – 2012) та Андрію Ярмоленку (108 ігор, 2009 – 2022). Натомість П'ятов став найкращим за кількістю «сухих» матчів (47), обскакавши в останній момент Олександра Шовковського (92 гри, 46 «сухарів»).
Після фінального свистка у суботу Андрій П’ятов розповів, що його план про завершення кар'єри міг не спрацювати: «У нас була домовленість із головним тренером, що я зіграю 11 червня останню гру. Але перед зустріччю з Ірландією я отримав неприємну травму, після чого лікар сказав, що потрібна пауза в три тижні. Я спитав, чи зможу зіграти один матч? Він сказав, що якщо два-три дні колотиму знеболювальне, то шанс є. Таким чином вдалося зіграти з Вірменією – як і планувалося спочатку. Я дуже ретельно готувався до гри, відкинув усі формальності, був сконцентрований. Але після фінального свистка емоції вже випирали з мене. Я щасливий! Навіть не мріяв, що буде понад 100 матчів за збірну України. Але якщо все правильно робити, готуватись, то все можливо. Вважаю, що заслужив на це. Були нерви сьогодні, як у першому матчі. Чудово, що на останній мій матч випала перемога. Дякуємо всім за підтримку».
Багато говорити про матч, напевно, немає сенсу, оскільки на стадіоні в Лодзі була лише одна команда, а гості лише відчайдушно намагалися відбиватися, зосередившись на контргрі. Однак і швидким випадам ми змогли запобігти, а перший і єдиний удар у площину воріт збірної України вірмени завдали на 90+4 хвилині, коли П'ятов спокійно впорався з ударом Саргіса Адамяна.
Наша команда створювала шанси майже весь матч, три з них реалізувала у другому таймі. Спершу Малиновський завдав точного удару з лінії штрафного майданчика. Згодом Караваєв намагався знову допомогти партнерам забити, проте його простріл вкрай невдало перервав Соломон Удо (натуралізований вірмен з нігерійським корінням). М'яч знову опинився у Караваєва, після чого був чіткий удар з відмінної позиції в дальній кут воріт. Гольову крапку у суботньому протистоянні поставив Миколенко, який піддавив Жорді Монроя. Ще один натуралізований вірменин (колумбійського походження) таки вибив м'яч, але «сфера» потрапила в ногу Віталія, спокійно пройшовши у бік воріт.
Друга перемога дозволила Україні вийти на перше місце в групі В1. Принагідно ми стали лідерами у суперечці за підвищення в класі, а для цього треба посісти перший рядок. Вчора ввечері українці провели третій матч у турнірі проти Ірландії. На жаль, коли здавався цей номер «Львівської Пошти», результат цієї зустрічі був невідомий.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7933 / 1.65MB / SQL:{query_count}