Павло Редько, директор Школи вищої спортивної майстерності, про роботу школи і її проблеми

Павло Редько – особа у львівському спорті добре відома. Вже багато років він – директор Школи вищої спортивної майстерності, де зібрані всі провідні спортсмени області. Перед­олімпійський рік для ШВСМ та його директора – особливий, адже триває боротьба за олімпійські ліцензії, які дозволять їх здобувачам виступити на олімпійській арені Лондона 2012 року.
Нинішньому поколінню варто нагадати, що член виконкому відділення НОК України у Львівській області Павло Павлович Редько був знаним спортсменом, майстром спорту міжнародного класу, срібним призером чемпіонату Європи з веслування на каное-двійці з Романом Карбівником. Закінчивши спортивну кар’єру, став тренером та спортивним керівником. Він був засновником дитячо-юнацької спортивної школи з веслування у Добротворі, очолював ДЮСШОР “Веслярик” у рідній Глинній Наварії, був одним із керівників львівського “Спартака”.Тож має величезний досвід роботи у спорті, який дозволяє йому вміло керувати ШВСМ в сьогоднішніх умовах.
– Пане Павле, яке голов­не завдання стоїть сьогодні перед школою?
– Воно завжди головне – виховувати спортсменів високого міжнародного класу, здатних захищати честь України на спортивних аренах світу. На це працюють наші тренери, серед яких понад двадцять мають почесне звання заслуженого тренера України. Вони опікуються спортсменами 13 видів спорту.
– Представники яких відділень мають шанси здобути такі омріяні олімпійські ліцензії?
– Шанси має більшість провідних спортсменів у різних видах. Можливо, лише представники стендової стрільби, сучасного п’ятиборства та тріатлону не беруть участі в боротьбі за ліцензії. Всі інші (бокс, жіноча вільна боротьба, стрільба кульова та з лука, легка і важка атлетика, фехтування, велоспорт, веслування на байдарках і каное) ведуть боротьбу і продовжують залишатися кандидатами на участь в Олімпійських іграх.
– Чи є якісь проблеми на їхній дорозі?
– Головна проблема – це брак належного фінансування, що не дозволяє тренерам супроводжувати спортсменів на важливі змагання, де власне вирішується доля майбутніх стартів. Що можна говорити, коли на місяць планується тільки 32 тисячі гривень на відрядження. А змагання відбуваються  у різних кінцях світу. Наприклад, етапи Кубка світу з фехтування відбуваються в Австралії, США, азіатських країнах. Це стосується також лучників, кульовиків. А це наші пріоритетні види спорту, де маємо по кілька претендентів. Кожного дня болить голова, як ліпше розпорядитися кош­тами. Можливо, державне зациклення на проведенні футбольного Євро-2012 відбирає значні кошти від Олімпійських ігор?!
– Чому такий вид спорту, як сучасне п’ятиборство, головою обласної федерації якого ви є, вже третій олімпійський цикл не має свого представника в збірній України. Львів має чудові традиції у цьому складному виді спорту. Володар семи олімпійських нагород Павло Ледньов, учасник Ігор-2000 Вадим Ткачук, чемпіони світу Валерій Пічужкін та Леонід Іванов, інші видатні спортсмени колись були відомі у світі. Чи будуть зміни на краще?
– Сподіваюся. Ще виступають досвідчені Євген Боркін та Байталюк, але вже підростають юні Юрій Заблоцький, Юрій Ткачук, Юрій Федечко, тому перспективи хороші. Стався певний розрив, думаю, через кардинальну зміну правил проведення змагань. Раніше було чітко п’ять видів, а тепер об’єднали стрільбу з бігом, і це змусило повністю змінити систему підготовки. Колись біг був завершальним видом, і в ньому викладалися до втрати свідомості, а тепер біжиш і думаєш, якби вийти на вогневий рубіж, щоб руки не тремтіли. Нова зброя коштує дорого (це лазерні пістолети). Добре, що відділення НОК допомогло придбати зброю, що дозволяє спокійно тренуватися. Перспективи є і результати будуть.
Будуть нові успіхи й у тріатлоні та стендовій стрільбі, але це складні види, де одразу результатів не досягнеш. Потрібна ретельна, постійна, тривала праця. Є талановита молодь, з якою працюють на перспективу. У Львові вміють готувати чемпіонів.
Розмовляв Іван Яремко