“Львів потребує абсолютно нової концепції розвитку!”

Юрій Шведа, політолог, – про місцеві вибори – 2015, політичну відповідальність, потребу чітких програм та виборів міського голови в два тури

фото: Марічка Ільїна
Львів у жовтні 2015-го обиратиме міського голову Львова, депутатів до Львівської міської та обласної рад. Поки містяни у відпусках, політики не на морях відпочивають, а формують команди на цьогорічні вибори. Хоча й новий закон про місцеві вибори парламент досі не спромігся прийняти, чітких і нових “правил гри немає”, фактично виборча кампанія перед місцевими виборами – 2015 вже стартувала. Виборчі перегони в місті Лева мають бути цікавими, хоча й дуже запеклими!
Як зазначив у розмові з “Поштою” політолог Юрій Шведа, всі політичні сили, представлені в парламенті, зацікавлені у тому, щоби закон про місцеві вибори “завалити”, і тоді буде повернення до старого закону, тобто до виборів за старою системою. Фактично найближчим часом дізнаємося, як буде.
“Зараз центральна проблема виборчої кампанії полягає у тому, що не прийнятий закон про проведення місцевих виборів. Всі політичні сили ще не розуміють, якими будуть “правила гри”, якою буде виборча формула, за якою проводитимуть вибори. Це найбільша біда виборчого процесу в Україні, що кожні наступні вибори виборча кампанія розпочинається за новими правилами та ще й до кінця незрозумілими”, – каже Юрій Шведа.
Також досі невідомо, як цього року обиратимемо міського голову, – традиційно в один тур чи вже по-новому – в два.
“Я за два тури. Те, чи будуть вибори міського голови в два тури, покаже, чи хочемо ми насправді змін у державі… Мені видається, що всі теперішні міські голови зацікавлені в збережені свого місця і в тому, щоби вибори-2015  відбувалися в один тур. Один тур дає їм найбільші підстави для перемоги. Для них вибори в два тури означають не просто ризик, а відсторонення від влади”, – пояснює політолог.

– Місцеві вибори – 2015, найімовірніше, будуть гарячими, боротьба – вельми запеклою, а охочих потрапити в ради (як міську, так і обласну) чи стати міським головою немало. Чому?

– Є два аспекти, які зумовлюють гостроту виборів на місцевому рівні. Перший – змінюється формат “влада – центр” у зв’язку з концепцією децентралізації. Більшість повноважень щодо територій будуть передані на місця. Відтак зростає роль влади і, відповідно, збільшується вплив на місцеві ресурси. Ще б пак, це викликає неабиякий інтерес.
Другий – місцеві вибори – 2015 є своєрідним політичним моніторингом розкладки сил і симпатій виборців щодо політичних сил, вони є своєрідною апробацією перед наступними парламентськими виборами. Вони покажуть, якими є настрої населення, хто має підтримку, а хто ні. Безперечно, це задаватиме тон політичному життю України. Можливо, навіть буде поставлене питання про переформатування влади з огляду на те, який результат і яку підтримку отримають ті політичні сили, які є сьогодні при владі.

– Скажіть, будь ласка, які настрої виборців спостерігаються сьогодні, хоча до виборів ще кілька місяців?


– Ми постійно моніторимо та аналізуємо настрої виборців, є певні соціологічні заміри. Звісно, детальніше про це могли б розповісти соціологи, які проводять соціологічні дослідження. Отож, перша тенденція – падіння авторитету фактично всіх політичних сил.

– А чому склалася така ситуація?

– Є падіння авторитету тих політичних сил, які сьогодні при владі. Ті політичні сили, з якими в основному пов’язана державна політика, політика уряду, втратили дуже сильно. Насамперед це стосується “Народного фронту”, представником якого є прем’єр Арсеній Яценюк. Все просто: суспільство розчароване як темпом, так і характером реформ, розчароване діяльністю уряду. Відповідно, це відобразилося на авторитеті “Народного фронту”, який має низький рейтинг.
“Блок Петра Порошенка” також втратив, хоча сьогодні все ж таки залишається лідером серед політичних сил. Я оперую даними, що його рейтинг на Львівщині становить орієнтовно 13 відсотків.

– Доволі мало…

– Порівняно з тим, що було, мало. Хоча темп їхнього падіння не такий крутий, як, скажімо, “Народного фронту”. Тим часом “Самопоміч” є в числі тих політичних сил, яких виборці не пов’язують з чинною владою і віддають їй свої симпатії.
Виграє той кандидат і та команда, які зуміють побачити сукупність проблем і запропонують комплексний підхід до їх вирішення
Ще одна тенденція: є велика частка людей, які шукають нові політичні сили. Мовиться про 30 відсотків. Саме вони зазначають, що серед теперішніх політичних сил не знайшли тих, що відповідають їхнім настроям, і вони готові підтримувати нові політичні проекти. Власне на місцевих виборах – 2015 значну підтримку мають регіональні політичні сили.

– Люди з кожним роком все більше розчаровуються у політиках. Також існує частка тих, хто каже, що не піде голосувати на вибори-2015. На Львівщині є апатія до політикуму?

– Коли розпочинається виборча кампанія, багато людей заявляють, що вони розчаровані і не підуть на вибори. Втім ближче до виборів ця тенденція змінюється, і кількість таких людей зменшується. Я не бачу підстав говорити, що є велика апатія та розчарування.

– Зараз гаряча пора: з одного боку – сезон відпусток, з другого – активізувалися штаби політичних сил і активно формують команди.

– Зараз центральна проблема виборчої кампанії полягає у тому, що не прийнятий закон про проведення місцевих виборів. Фактично всі політичні сили ще не розуміють, якими будуть “правила гри”, якою буде виборча формула, за якою проводитимуть вибори. Це найбільша біда виборчого процесу в Україні, що кожні наступні вибори, кожна виборча кампанія розпочинається за новими правилами і до кінця незрозумілими.
От-от мав би початися старт виборчої кампанії – 2015, а ми сьогодні ще не маємо закону і правил, згідно з якими вона відбуватиметься. Звісно, це вносить великий дисонанс у підготовку та готовність політичних сил до виборчої кампанії. Тут мають місце політичні мотиви з огляду на те, що підготуватися до вже відомих “правил гри” легше, коли ти знаєш їх заздалегідь.

– Кому передусім це вигідно?

– Діючим політичним силам і великим політичним силам. Здебільшого парламентським політичним силам, які вже мають існуючі, зокрема апробовані й обкатані на виборчих перегонах, структури. Для нових політичних сил все це набагато складніше. Чому? Бо треба розгортати структуру, шукати людей, робити апробацію всього процесу. Їм розгорнутися дуже важко. “Старожили”, які приймають це рішення, це все розуміють і в такий спосіб намагаються ускладнити участь молодих партій у виборчому процесі, зволікаючи з прийняттям закону про вибори.

– А Президентові це також вигідно?

– Мабуть, якщо говоримо, що це вигідно розкрученим великим політичним силам.

– Що вам, як політологові, наразі відомо: у штабах все ж таки вже гаряче чи ще ні?

– Передвиборча кампанія – 2015 фактично вже стартувала, низка політичних проектів задекларувала свою формалізацію, розпочали “м’яку” рекламу. На Львівщині вже розвішують політичну агітацію… Відтак у штабах таки вже гаряче.

– А за якого кандидата в депутати до місцевих рад, на вашу думку, готові голосувати Львів та область?

– Спершу я б сказав про нерозвинену культуру виборців, коли вони йдуть за лідером, за кандидатом. Себто центром уваги стає якась персона. Натомість мало приділяють уваги концепції розвитку, програмі, за якою мало б жити місто чи область.
Для них вибори в два тури означають не просто ризик, а відсторонення від влади
Хоча в цивілізованих країнах вибори – це передусім боротьба програм, пропозицій. Скажімо, якщо є проблема, то там прописують та обговорюють шляхи її вирішення. Кожна політична сила озвучує, які проблеми бачить у суспільстві, які з них найбільш актуальні, які шляхи їх розв’язання. А далі формує команду, яка готова цю програму реалізувати.

– Європейський досвід – це справді добре, але в Україні такого фактично не було досі.

– Маю надію, що у виборчій кампанії – 2015 побачимо європейський, цивілізований підхід до проведення виборів. Мені дуже хотілося б, аби ми фактично дійшли до того етапу, коли політики говоритимуть про програми розвитку регіону. Особливо з огляду на те, що відбувається зміна конструкції відносин – децентралізація. Матимете владу – прошу, реалізуйте. Але… Боюся, щоб не сталося так, як завжди: виберуть людей, які вміють гарно говорити, виступати, мітингувати, критикувати, а коли вони отримають владу на місцях, то можуть бути неготовими до реалізації. Важливо, з чим ти йдеш до влади і що робитимеш на наступний день, коли сядеш в це крісло…
Варто сказати й про велику радикалізацію населення. Це зле. Так, це працює на певні радикальні політичні сили, але… Здобуваючи популярність і підтримку населення, радикали мають великий недолік у тому, що, критикуючи, навряд чи готові до конструктивної праці. Радикальні політичні сили акумулюють негатив, який зібрався у людей стосовно влади.

– Це ж ризики…

– Так, це високі ризики. Матимемо радикалів іншого штибу за формою, але питання у конструктиві. Наявність радикалів є непоганою в кожному сегменті, вони не дають тій “щуці” нормально жити. Але якщо їх є критична маса, якщо вони стають домінувальними в політичному житті, то доброго тут мало.

– Скажіть, будь ласка, на що виборці передусім мають звернути увагу?

– Це виборча кампанія до місцевих виборів, тому будуть спроби політичних сил нав’язати загальнонаціональний формат, зручний для них. Для цього є парламентські вибори. Зараз важливо зрозуміти, що обираємо владу, яка має вирішувати проблеми місцевого, локального характеру! Треба вибирати з тих людей, чиї політичні сили “приземлені”, знають проблеми регіону, живуть ними і можуть їх вирішити.
Є ще одна проблема, від якої постійно втікаємо, але яка нас постійно наздоганяє. Це проблема політичної відповідальності. У низці держав вона певним чином прописана, є інституційні механізми політичної відповідальності політичної сили перед виборцями, але зазвичай політична відповідальність полягає у тому, що та чи та партія, яка не виправдала сподівань людей, не має права на довіру під час наступних виборів.
Ми розчарувалися і не даємо вам мандат. У нашій ситуації все це поставлене з ніг на голову.

– Які, на вашу думку, мотивації, що змушують людей боротися за мандат депутата до місцевих рад?

– Їх є кілька. Перша категорія – це ті, що хочуть, даруйте, примазатися до влади і використати її у своїх меркантильних інтересах. Адже не секрет, що найбільш вдалий і рентабельний “бізнес” – пристосуватися до державного бюджету і мати з цього дивіденди. Є частина кандидатів, особливо ті, які мають бізнес,  і є мотивовані в такий спосіб. Їхня мета – поставити свій бізнес на основу державної підтримки за рахунок скарбниці країни. Такі-от корисні мотиви були, є, і певно будуть. На жаль… 
У цивілізованих країнах вибори – це передусім боротьба програм, пропозицій
Очевидно, що є люди, які хочуть реалізувати певні проекти для регіону. Переконаний, що значна частина тих політичних сил, які не такі галасливі і не такі розкручені, які не мають ресурсу для представлення себе, щиро вірять, що ситуацію можна змінити та покращити шляхом прийняття тих чи тих рішень, втілення певних проектів. Я в це вірю і допускаю. Очевидно, що саме ці кандидати й політичні сили мали б бути найбільш затребувані з точки зору інтересів громади і нею підтримані. Це друга категорія.
І щодо третьої категорії: є люди, які щирі, моральні, які справді хочуть змін, Але не всі ті, що хочуть, можуть. І мовиться не лише про гроші. Як і в будь-якій справі, професіонал – це не лише той, що має освіту, але й достатній життєвий досвід, людина, яка у своїй сфері пройшла всі сходинки і має конкретні досягнення. Себто змогла реалізувати себе.

– І багато таких людей у Львові та області?

– Феномен, який можемо спостерігати на цих місцевих виборах, полягає в тому, що певна частина людей – критично мислячих, аналітично мислячих, тих, яких називаємо “середній клас”, якщо на попередньому етапі відійшла від політики, мовляв, це брудна справа і там нема що робити, то сьогодні має інше розуміння. Відходячи від політики, ми таким чином розчищаємо дорогу тим політикам, від яких завтра потерпатимемо.

– Тобто середній клас готовий йти у владу?

– Так, готовий, бо розуміє, що немає політичних сил, яким би він міг довірити представництво своїх інтересів.

– Як на мене, це добре.

– Так, добре.

– Звісно, топ-тема року – це й вибори міських голів, імовірність проведення їх у два тури.  

– Згідно з попереднім законом, була закладена норма про один тур, і переможцем вважають того, хто набрав звичайну більшість голосів. Міськими головами ставали люди, які набрали звичайну більшість, і вона могла бути сумарною меншістю до суми голосів, які зібрали противники. Я за два тури. Не може бути ефективним міський голова, який здобув владу від меншості. Певен, що вибори у два тури дають підстави консолідуватися в другому турі навколо підтримки того чи того кандидата. І тут можливі різні комбінації. А фактично вже через другий тур кандидат, який став переможцем, отримує зазвичай більшу підтримку, ніж це є за системи в один тур.
Мені видається, що всі теперішні міські голови зацікавлені в збереженні свого місця і в тому, щоб вибори відбувалися в один тур. Один тур дає їм найбільші підстави для перемоги. Для них вибори в два тури означають не просто ризик, а відсторонення від влади. Дослідження показують, що діючий міський голова в другому турі фактично програє.
У виборах в один тур передусім зацікавлені міські голови, які є лідерами парламентських сил. Кажу про Садового і “Самопоміч” та УДАР і Кличка. Безперечно, ці політичні сили лобіюватимуть не той закон, який давав громаді міського голову, підтриманого більшістю людей у другому турі.

– Говорять про торги щодо цього питання…

– Чув я про ці торги. Час покаже, як воно буде. Те, чи будуть вибори міського голови в два тури, покаже, чи хочемо ми насправді змін у державі. Можна багато і гарно говорити, але якщо не підтримаємо норму про двотуровість, це означатиме, що підтримаємо ту систему, яка є сьогодні. Ми не підтримаємо змін! Фактично одним цим положенням даємо процедурно можливість оновити владу, і це було б добре.

– На вашу думку, Президент Петро Порошенко підтримає двотуровість чи ні? Чи все ж таки питання дійсно в торгах?

– Що стосується глави держави, то тут важко щось сказати… Звісно, багато залежить від фракції “Блоку Петра Порошенка” в парламенті. Їм, з одного  боку, не залежить, а з іншого, дивлячись на ту напруженість стосунків, які склалися між УДАРом і фракцією Порошенка, цілком можливо, що фракція “БПП” була б зацікавлена, аби зняти конкурентів у вигляді міського голови Львова та Києва. Натомість і “Самопоміч”, і УДАР зацікавлені в однотуровості. Це буде лакмусовий папірець…
От-от мав би початися старт виборчої кампанії – 2015, а ми сьогодні ще не маємо закону і правил, згідно з якими вона відбуватиметься
– Яку “мерську” кампанію прогнозуєте? Також вельми запеклою?!

–    Кампанія буде не так міського голови, як міського голови і команд політичних сил, які його представляють, команд, які потім підтримають його в міській раді.
Що маємо сьогодні у Львові? Є очільник міста, позбавлений політичної підтримки в міській раді. Ба більше, є політичні сили, які йому опонують. Йому некомфортно. Тому він зацікавлений, аби пройти самому і привести у міську раду значну кількість людей, які його підтримуватимуть та даватимуть можливість реалізовувати ті чи ті програми. Втім якщо складеться така ситуація, що весь контроль буде монополізований в одному центрі  і міський голова як виконавча влада, і депутати з однієї політичної сили, то це вже монополія. А це погано.  
На львівських виборах завдання полягає у тому, щоби сформувати владу на місцевому рівні такою, яка могла б балансувати між собою, яка могла б ухвалювати рішення і відчувала контроль з боку достатньо сильної опозиції. 


– Одні за теперішнього міського голову, підтримують його, інші кажуть, що вже час щось змінювати, що є запит на нове. Як вважаєте, є потреба у Львові в новому чи можемо жити по-старому?

–    Скажу так, абсолютно без персоналій: людина за дві каденції має змогу реалізувати себе достатньо повно. Тобто фактично, коли є третя і подальші каденції, тоді виходить, що є орієнтир не на те, аби продукувати щось нове, а фактично вона вже спочиває на лаврах і втрачає ту життєву енергію та імпульс, аніж це було під час, скажімо, першої каденції.
Людина за два терміни або себе реалізує, і ми бачимо результат, або, якщо вона не змогла зробити це за дві каденції, то думати, що зробить у третій-четвертій ілюзорно. Певен: дві каденції і досить! Дайте можливість прийти новим людям, які побачать ті  чи ті проблеми з іншого боку, можливо, нестандартно.
Міський голова Львова Андрій Садовий вже є дві каденції на посаді, проявив себе достатньо повно. Мені здається, що цю посаду він уже переріс. Якщо говорити по його амбіції та перспективи – а він їх має – то він, очевидно, мав би подумати, скажімо, й про загальнонаціональний рівень, мав би поступитися  місцем новим. А нових достатньо, і ми зможемо побачити та оцінити їх. Уся біда в тому, що відповідний піар та впізнаваність нових потребують певних коштів.

– На вашу думку, буде багато кандидатів на посаду міського голови Львова?


– Так, кандидатів буде досить багато, але реальна боротьба вестиметься між кількома основними.

– Серед них є й парламентарі.

– Мені здається, що парламентар – це не зовсім той рівень, який потрібен для реалізації місцевої політики, особливо на рівні міського голови. Так, це приваблива, статусна посада! До того ж у Львові…
Та все ж треба розуміти, що міський голова – це передусім людина, яка має вирішувати господарські проблеми, питання. Виступи в парламенті – це одне, а господарка міста – цілком інше. Якщо вмієш гарно говорити, то це не означає, що ти будеш гарним очільником міста. Звісно допускаю, що хороші могли б бути…
Важливо, з чим ти йдеш до влади і що робитимеш на наступний день, коли сядеш в це крісло…
Втім мені, як жителеві Львова, цікаво, аби нашим містом керувала людина, яка не так гарно вміє говорити, як запропонувати конкретну цікаву програму розвитку Львова.

– А чого, як вважаєте, сьогодні хочуть і потребують насамперед львів’яни та загалом наше місто?

– Львів потребує абсолютно нової концепції розвитку! Побував нещодавно у Кракові, там вироблена абсолютно інша концепція розвитку міста. Чомусь нині жителі Львова є заручниками туристів, бо місто розвивається навколо однієї туристичної індустрії. А львів’яни у своєму рідному місті залишилися на якомусь, даруйте. маргінесі. А мало б бути навпаки! Потрібно розвивати райони!
Мені цікаво було б почути від кожного кандидата, зокрема, й від теперішнього міського голови, концепцію того, як змінюватиметься місто в умовах нових викликів. Не можна ті чи ті проблеми залатати! Їх треба вирішувати!

– Що буде гострішим – виборча кампанія кандидатів у депутати чи кандидатів на міського голову Львова?

– Йтимуть не окремі кандидати, а команди. Цілком імовірно, що на чолі значної кількості команд будуть кандидати на міського голову Львова.

– Чим особисто вас має зацікавити кандидат і на міського голову, і політична сила?

– Хочу почути, як вони планують розбудовувати Львів. Все інше мені абсолютно байдуже. Кожен виборець має добре придивитися не до гарних слів і виступів кандидатів та політичних сил, а до того, що і як вони робитимуть у наступні п’ять років. Серйозно треба говорити про розвиток економіки міста, бо це фактично основа життя. У нас чомусь розвивається переважно туризм і сфера обслуговування. Колись Львів був індустріальним містом. Знаю, що є величезна кількість інвестиційних проектів, спрямованих на формування певної інфраструктури. Львову потрібні нові робочі місця. Також у місті є проблеми з паркуванням, які треба конче вирішувати… Виграє той кандидат і та команда, які зуміють побачити сукупність проблем і запропонують комплексний підхід до їх вирішення.

Розмовляла
Ірина Цицак
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8281 / 1.76MB / SQL:{query_count}