Зібратися великою родиною

Як святкуватиме Великдень ваша сім’я? 

Як святкуватиме Великдень ваша сім’я? 

У суботу, 15 квітня, святкуємо Воскресіння Христове. Упродовж Великого посту християни через особливі богослужіння та Святу сповідь духовно готувалися до його зустрічі. Сьогодні, у Чистий четвер, печуть паски. Завтра ж – день тиші, не роблять важкої роботи, особливо до виносу Плащаниці. У суботу чи неділю освячують паски та інші наїдки. На Воскресній утрені, одному з найкрасивіших та найурочистіших богослужінь, уперше звучить урочисте “Христос воскрес!”. 

Після служби родина збирається за урочистим сніданком, ділиться  великодньою паскою та свяченим яйцем, вітає один одного. Опісля йдуть до батьків, рідних і знайомих, щоб поділитися радістю Христового воскресіння. Святкування триває весь тиждень, який ще називається Світлим.

На церковних подвір’ях люди водять гаївки, а діти бавляться в різноманітні ігри. У західних областях заведено цими днями відвідати тих, хто вже не з нами.

Сьогодні ж “Пошта” запитує у читачів, як вони святкуватимуть Великдень?

Юлія Бориско, телеведуча:

Роксолана Богуцька, дизайнер:

- Як і вся львівська діаспора в Києві, на Великдень ми запаковуємось у машину і долаємо 550 км у західному напрямку. Цього року після того, як перемию вікна у бабусиному будинку у Винниках, вона нарихтує мені кошика, і ми з дітками і батьками повеземо його до Домініканського собору святити. Моя особиста традиція пов'язана зі Страсною п'ятницею. Люблю вночі ходити середмістям від церкви до церкви, від Плащаниці до Плащаниці, поки душу не зігріють тиха радість і любов до всього живого. Іноді складає компанію чоловік чи хтось із подруг, але самотність у цій справі корисніша. А от щодо гаївок, то цьогоріч їх не водитимемо. Для цього треба йти в Шевченківський гай, а я намагаюся уникати скупчення народу. Мої гаївки - це зустрічі за кавою з давніми друзями, яких розкидало по Україні та світу. - Для мене Великдень - стабільно сімейне свято. Цьогорічне святкування відрізнятиметься лише тим, що святити паску вперше підемо з маленькою донечкою, якій 11,5 місяця. Уже купили їй маленький кошичок. Це буде в суботу, а в неділю після церкви сядемо снідати разом із батьками. Можливо, підемо кудись у гості. За межі Львова їхати не збираємося, принаймні не плануємо.Старший син в Обливаний понеділок завжди ходить у Шевченківський гай водити гаївки. Думаю, що і цей рік винятком не стане. А ось чи піду я, то ще не знаю, але однозначно всі будемо відпочивати та насолоджуватися проведенням часу в колі сім'ї та друзів.

Василь Куйбіда, депутат Львівської облради, міський голова Львова у 1994 - 2002 рр.:

Андрій Садовий, міський голова Львова:

- Ми типова галицька родина, навіть консервативна. Тому цього дня, незалежно, хто де є, всі з'їжджаємося до батьківської хати. Дякувати Богу, батько ще живий, мати, на жаль, померла. Спершу ми на цвинтар до матері йдемо, а потім вже йдемо до батька. Після цього разом йдемо святити паску до церкви. А потім уже дома святкуємо, як і кожен у нас на Галичині. Все це відбувається у невеличкому чудовому містечку Болехові, що на Івано-Франківщині. Батько в мене повстанець, йому вже під 90 і живе він сам-один. Не хоче переїжджати ні до кого - має залізний характер. Традиційно я беру участь у складанні великоднього кошика. Це нас усіх із дитинства мати так навчила. Великдень для нашої родини є найбільшим святом. Мабуть, це пов'язано з особливостями української історії. Можливо, тому, що упродовж багатьох віків, втративши державу, ми покладали усі свої сподівання на відродження національне і відродження держави. Це й формувало у нас шанобу до воскресіння Ісуса Христа й особливе ставлення до Великодня. - У п'ятницю в мене робочий день. А в суботу ми з родиною, безперечно, святимо паску. Зранку в неділю ідемо на службу Божу до церкви Св. Юра. Після літургії поїду на благодійний сніданок із людьми, які знаходяться у потребі, до міської ратуші. Опісля зберемося з родиною, яка у нас велика. І мої батьки, і Катеринині батьки - потрібно всіх відвідати у це свято. Тому весь Великдень у нас буде присвячений родині.  

Олександр Гливинський, прес-аташе національної збірної України з футболу:

Михайло Кінаш, селищний голова Славського:

- Прокинемось у неділю та підемо в церкву. Але ще перед тим, у суботу, сходимо до Плащаниці та посвятимо паску. А Великдень святкуватимемо в неділю у сімейному колі, потім до нас приєднаються друзі. Зазвичай на Великдень їздимо до моїх батьків до Львова або до дружининих - в Івано-Франківськ. Але оскільки у п'ятницю та суботу ми працюємо, то цього року святкуватимемо в Києві, але з дотриманням усіх традицій, зокрема галицьких. Вудити м'ясо у "кам'яних джунглях" не маємо змоги, але замовили домашнє вуджене м'ясо на ринку. А крашанки робитимемо обов'язково з донькою і писанки розмалюємо. Можливо, підемо водити гаївки з донькою у музей "Пирогово".  - Зранку ми йдемо до церкви святити паску, а опісля в нас буде святковий сніданок. Це в нас завжди відбувається у близькому сімейному колі. Потім ми з дітьми йдемо до батьків дружини. Ввечері, можливо, в гості до нас завітають куми або ми підемо в гості до отця, з яким обговоримо ситуацію в селі, місті, Україні загалом.  

Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України: 

Леся Горошко, ведуча рубрики "Своя сорочка" на радіо "Львівська хвиля":- Після Великодньої літургії 

- У нас Великдень, скільки я себе пам'ятаю, завжди виглядає більш-менш однаково. Перед святами велике прибирання. Готуються страви великоднього кошика, які освячують у суботу. У п'ятницю або суботу я люблю перейтися по різних храмах, подивитися, як виглядають Плащаниці. Торік ми зі сином відвідали вісім храмів, а цього року хочемо побувати у понад десяти. Зі суботи на неділю йдемо з дружиною на всеношну. Зранку в неділю наші бабуся і дідусь йдуть на ранкове Богослужіння, після якого разом святково снідаємо, розговіємо. Після чого рушаємо до інших бабусі та дідуся. По обіді  традиційно з друзями збираємося в Шевченківському гаю і святкуємо. Також упродовж наступних святкових днів відвідуємо кладовища, де поховані наші родичі. Зміни до цієї програми можуть внести хіба погодні умови, і замість гаю зберемося в когось удома. - Після Великодньої літургії наша сім'я повертається додому, і перед тим, як сідати до столу, ми вмиваємося водою, в яку кладемо гроші, щоб у сім'ї був достаток. Також у воду кладемо крашанку - це символ краси. Якщо в сім'ї є неодружені дівчата, то вмивання такою водою віщує їм красу і заміжжя.  Для інших членів сім'ї крашанка символізує здоров'я, адже яйце є символом плідності та життєдайності. Гроші, що були у воді, якою вмивалися, віддаємо наймолодшому членові сім'ї або даємо на пожертву до церкви. Потім ми молимося і сідаємо до великоднього столу. Найперше батько ріже паску. Вирізає з дна паски навхрест чотири маленькі шматочки, ми засушуємо та зберігаємо їх. Їх можна з'їсти у час недуги. Далі тато бере одне яйце і пригощає всіх членів сім'ї, від найстаршого до молодшого, при цьому бажаючи здоров'я і вcіх гараздів. Також ми ставимо на вікно чи стіл тарілку для померлих родичів.

Катерина Гороховська, в. о. начальника управління освіти Львівської міськради:

- Чогось оригінального в цьогорічних великодніх святкуваннях не буде. Так склалося, що поховала і батьків, і чоловіка, а дітей у нас немає. Тому Великдень святкуватиму зі сім'єю сестри. Зберемося дуже маленькою родиною - я, сестра, її чоловік та мій племінник.У суботу посвятимо паску, вночі підемо до церкви, що на Сихові, тоді поснідаємо, а в неділю відвідаємо могили тих, кого вже з нами немає - спочатку батьків, потім чоловіка.Дуже багато знаю гаївок, проте ходжу на них рідко. Пам'ятаю, ще малою, коли жили на Рогатинщині, гаївки водили постійно. У Львові полюбляли їздити у Шевченківський гай. Зараз це робить племінник зі своєю сім'єю та малою дитиною. Сподіваюся, наступні роки стануть набагато веселішими.


 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7508 / 1.67MB / SQL:{query_count}