Гостре слівце з дитячих уст

Як уберегти дитину від вживання нецензурної лексики?

Як уберегти дитину від вживання нецензурної лексики?

У кожній родині рано чи пізно настає такий момент, коли нащадок ошелешує батьків запитанням: “А що таке...?” або їм випадково доводиться чути, як маля, спілкуючись із однолітками, використовує нецензурну лексику у всій красі. Відповідальні батьки одразу ж починають шукати винних у цій ситуації і способи, як відучити дитину від поганих слів. 

Найчастіше батьки дуже емоційно реагують на цю пікантну ситуацію. Та бувають і такі, що вдають, ніби нічого не сталося. 

У кожного є свої методи боротьби з нецензурними словами в дитячому віці. Але перш ніж карати малого “хулігана”, варто з’ясувати, звідки в нього з’явилася тяга до поганих слів. Можливо, ваше чадо набралося їх саме від батьків чи родичів!

Як стверджують психологи, не можна дитину сварити за лайливу лексику, краще з нею щиро і відверто поговорити і пояснити недоречність уживання поганих слів. 

Сьогодні “Пошта” запитує своїх читачів, як уберегти дитину від вживання нецензурної лексики?

Катерина Садова, мама чотирьох дітей, дружина міського голови Львова:  Наталія Синютка, мама двох дітей, дружина першого заступника міського голови Львова: 
- Насамперед батьки мають не вживати вдома поганих слів. Коли я своїм меншим дітям робила зауваження, то вони навпаки більше хотіли говорити лайливі слова. Коли друга дитина почала говорити, то ми просто не звертали на це увагу. Адже такі слова можна почути навіть з екрана телевізора. Найважливіше самому не вживати і пояснювати, що це гріх. Сваритися і карати не потрібно. Не можна звинувачувати свою дитину, що вона погана, недобра, не ідентифікувати лайку зі своєю дитиною. - Перш за все самим не лаятись. Діти завжди наслідують приклад дорослих. Мої діти буквально заглядають мені до рота, і якщо я скажу нецензурне слово, завтра вони його повторять. Якщо ж мої діти чують нецензурну лайку на вулиці чи серед інших дітей, але я скажу їм "це слово не вживай!", вони послухають. Мої діти говорять лише ті слова, які чують вдома. Звісно, коли ми підемо до школи, все буде набагато цікавіше. Наразі я і батько - єдиний авторитет для дітей. Я теж виросла в сім'ї, де ані мама, ані тато не лаялись. Тому, гадаю, основне - це приклад сім'ї.  
Брати Капранови, письменники: Галина Курій, мама двох дітей, домогосподарка:
- По-перше, лайка не повинна лунати вдома. По-друге, дітям треба пояснити, що пристойні люди не говорять поганих слів. Саме так - якщо хочеш бути пристойною людиною, не лайся. Про повагу до інших треба пояснити. Про те, що чистота вдома - це не тільки відсутність бруду фізичного, але й бруду морального. - На жаль, часто доводиться чути лайливі слова від дітей. Траплялось, що і мої діти „хворіли" на нецензурні слова. Я переконана, що рано чи пізно кожна дитина скаже погане слово, але важливо, як на це відреагують батьки. А реакція повинна бути спокійною і навіть трохи байдужою. Не треба з цього роздувати сімейний скандал. Це нічого не дасть, а навпаки заінтригує дитину. Краще поговоріть із сином чи донькою у спокійній обстановці. Запропонуйте: „Нехай це буде наша маленька таємниця. Я знаю, що ти дорослий, але вживання поганих слів свідчить про низький культурний рівень людини". І найголовніше - не порівнюйте своїх дітей із сусідськими, любіть їх такими, якими вони є!
 
О. Михайло Димид, батько п'ятьох дітей, доктор канонічного права: Віра Олеш, практичний психолог, логопед:
- Якщо маленька дитина приносить зі садочка якесь погане слово, не треба звертати на це увагу, потрібно вдати, що не чуєш, але відразу навчити чогось доброго. Якщо ж це вже більша дитина, то це вже є справа серця. Це свідчить про якийсь міні-конфлікт в її серці, і треба на цьому рівні працювати. Коли на сповіді людина визнає, що лихословить, я запитую - чому. Ці слова є свідченням неспокою нашого серця. Адже ми їх вживаємо тоді, коли є якийсь зовнішній подразник, коли нас хтось чи щось зрушить, і це є наша зазвичай неконтрольована реакція. Що тоді треба робити - наповнювати серце позитивними емоціями. Для християнина це насамперед бути в Божій благодаті, тобто бути висповіданим, щоб він завжди міг приступити до Святого Причастя. Крім того, це мати щось позитивного - читати гарні книжки, переглядати гарні фільми, щодня практикувати позитивні емоції - виходити на природу, займатися улюбленою справою. Бо вести пряму боротьбу із тими словами неможливо. Треба витісняти насамперед не слова, а ті емоції, які до них спричиняються. Треба наповнювати серце добрими емоціями. Не треба проклинати темряву, краще засвітити свічку. Тож і своє, і дитяче серця треба наповнювати добром, тоді не буде потреби викидати свій негатив через лайливі слова. - Ларошфуко говорив: "Дитина вчиться того, що бачить у себе вдома. Батьки є приклад цьому". Важко не погодитись із філософом. Сучасні дослідники дитячої психології констатують масове захоплення дітьми лихослів'ям. Таким чином діти у вік наслідування прагнуть бути схожими на дорослих. Бо ніде правди діти - дорослі мають таку звичку - висловлюватись нецензурно. Підлітки прагнуть показати свою дорослість і незалежність... Загалом лайка, нецензурщина, лихослів'я - це прояв суспільних негараздів через особистість. Оскільки діти - надчуттєві і незахищені, їхня свідомість віддзеркалює проблеми дорослого світу, але досвіду і можливостей у них нема. Щоб якось себе ствердити, діти використовують найлегші прояви дорослості. Зауважте, що слабкодухі дорослі найбільше сквернословлять. Що робити? Процес довгий у нестабільному суспільстві. Насамперед не давати дітям такого прикладу. Далі духовне виховання, здоровий спосіб життя, творчість.
Андрій Коваль, міліціонер:
- Лихослів'я дуже поширене сьогодні серед дітей і підлітків. На мою думку, якщо дитина вживає лайливі слова змалечку, згодом це стає причиною злочинів у підлітковому і дорослому віці. Ми повинні боротись із цим явищем. Найперше батьки повинні вберегти дитину від впливу вулиці, виховати її як моральну людину і законослухняного громадянина. Дитина, яка розуміє, що таке добро і зло, моральні цінності, повага до старших, не так легко піддається впливу інших. Із дитиною потрібно спілкуватися, довіряти їй, поважати її. Слідкуйте, щоб вона казала вам правду, не карайте її без причини, а за гарні вчинки нагороджуйте. А найкраще: станьте самі прикладом для своєї дитини.

 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7764 / 1.63MB / SQL:{query_count}