«Перемога залежить від кожного з нас!»

Таня Турчина, волонтерка, – про збірки для військових, поїздки у Бельгію та Італію, лотереї задля допомоги

«Кожен українець мав би долучитися до допомоги задля перемоги України. Не потрібно чекати, що хтось щось зробить за тебе, а потрібно самому долучатися. Навіть маленький виріб, зроблений своїми руками, і який придбають на ярмарку за кордоном, – це також допомога бійцям. Перемога залежить від кожного з нас!», – зазначає у розмові з «Львівською Поштою» волонтерка Таня Турчина. 
З її слів, повна перемога України – це однозначно повернення всіх українських територій, зокрема Криму і Донбасу. «Жодних поступок немає бути! І про це потрібно пам’ятати. Бійці так мужньо і такою ціною боронять нашу державу. Добре, що Україну підтримує світ, зокрема зброєю та санкціями», – додає співрозмовниця.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Таня розпочала волонтерство спершу з прання постелі для внутрішньо-переміщених осіб, потім разом зі жінками з ОСББ під час повітряних тривог на паркінгу будинку чистили горіхи для батончиків бійцям, а далі – зайнялася безпосередньою допомогою для військових. З друзями з-за кордону збирають допомогу для ЗСУ, зокрема на ярмарках за кордоном. Як-от берці, форму, медикаменти – все це для бійців з-за кордону привозять волонтери.
Важливо, аби люди не були байдужими. Робіть навіть щось маленьке, але робіть! Кожна допомога, кожен ярмарок, кожен захід – це внесок у допомогу задля перемоги України
«Ми привозимо, інші волонтери везуть на фронт у найгарячіші точки безпосередньо до бійців. Це гарантовано надходить до військових, бо вони мені відзвонюють чи пишуть, що отримали, дякують», – каже Таня Турчина. До слова, у 2016-2017 рр. Таня, журналіст за фахом, працювала у Краматорську у Донецькій військово-цивільної адміністрації (у той час її очолював Павло Жебрівський), зокрема у пресслужбі.

Навесні 2022-го Таня Турчина разом з двома своїми друзями – Тарасом і Андрієм проїхала 1700 км зі Львова до бельгійського міста Монс. У Бельгії мешкають колишні львів'яни Андрій та Марічка Горуни, які й зорганізували там благодійну збірку для допомоги українцям. Співрозмовниця каже, що допомагають не лише українці, які там мешкають, і бельгійці, але й представники інших країн. Іноземці відправляли допомогу своїм транспортом, згодом львів’яни самі поїхали у Бельгію.
Зі слів співрозмовниці, спільними зусиллями зібрали для поїздки за кордон сувеніри, писанки, паски, імбирні пряники з малюнками, горнятка, футболки. На благодійному ярмарку люди вибирали те, що припало до душі і залишали гроші. Зараз волонтери готуються вже до третьої поїздки за кордон і закликають долучатися виробників хендмейд-виробів. 
Також Таня активно проводить лотереї, які користуються попитом. Так, за 216 гривень вона придбала комплект марки «Укрпошти» з кораблем, зорганізували через мережу Фейсбук лотерею, залучивши понад 10 тисяч гривень. «Купила її виключно на волонтерські потреби. Дякую всім, хто долучився. Переможниця марку вже забрала», – зазначає Таня Турчина.
Долучайтеся хендмейд виробами, які повеземо на ярмарки в Італію та Бельгію. У Європі дуже цінують те, що зроблено власними руками
А ще раніше волонтерка обрізала і продала своє волосся, аби зібрати кошти. «Це 55 см, які ще вчора росли на моїй голові. Виявляється, хвостик може мати різне значення. В даному випадку – це півтора колеса для машинки, яку так потребують бійці!», – каже вона.

Таню, як ти особисто дізналася, що розпочалося повномасштабне вторгнення росії 24 лютого? І чи в тебе, як у мами, не було думки їхати з 5-річною донькою за кордон?
Ні, думок їхати за кордон з донькою не було жодних. Вночі подзвонила сусідка з новиною, що розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Яке було відчуття? Потрібно щось робити! Перед цим я розуміла, що щось буде, але щоб аж так, що бомблять українські міста не думала… А чого їхати за кордон? У кожної людини є свій шлях написаний. Я жива і здорова після непростого ДТП… Ми з донькою залишися в Україні, під час повітряних тривог ходимо в укриття будинку, а це наш паркінг. 
Багато людей зараз у час війни відчувають тривогу й паніку. Як підтримувати психічне здоров’я сьогодні?
Моя порада – займіться справою! Якомога менше сидіть в інтернеті, читаючи новини. Якомога менше дивіться телебачення. Займаюся волонтерством – цей мій спосіб зайнятися справою у часі війни. Певна: перемога на передовій залежить від кожного з нас. Важливо, аби люди не були байдужими. Робіть навіть щось маленьке, але робіть! Кожна допомога, кожен ярмарок, кожен захід – це внесок у допомогу задля перемоги України. А ще – бійці завше просять про дитячі малюнки та вірші: «Тань, надішли дитячі малюнки і вірші, бо вони нас так мотивують!» Для них ці малюнки – це розуміння того, що про них думають, їх підтримують! Це вогник, який їх тримає. Немає маленької допомоги – кожна краплина є важливою! 
Передати свої вироби, сувеніри, випічку, які поїдуть в Італію та Бельгію, можна до 10 червня
Моє волонтерство в часі війни розпочалося не з того, що я роблю зараз. Воно почалося з того, що ми їздили у Сокільники у церкву – там брали постіль внутрішньо-переміщених осіб, яку потрібно було випрати. Ми, жителі ОСББ, розбирали цю постіль і прали. Наш житловий комплекс, де я мешкаю, – це осередок волонтерства. Потрібно завантажити/розвантажити бус – завжди є люди, які допоможуть, за що я їм вдячна. Опісля допомагала благодійному фонду «Здійснити мрію». 
Згодом була поїздка у Бельгію. Тепер готуємося до поїздки в Італію і знову в Бельгію.

Чому саме Бельгія? Розкажи, будь ласка, детальніше про цю поїздку.
У Бельгії живе мій однокурсник Андрій Горуна. Познайомилася там з Наталією Осташ, головою об’єднання українок в Бельгії. Також до допомоги долучилася УГКЦ в Бельгії. Спершу в Бельгії зі своєї ініціативи українці зібрали вантаж і передали в Україну для бійців, зокрема мовиться про амуніцію, харчування, ліки. Згодом я почала формувати запити від знайомих бійців. І ці замовлення надходять їм персонально. Ми поїхали вантажним бусом у Бельгію місто Монс – це 1700 км в одну сторону. Поверталися з повним бусом додому. Зокрема перший раз ми привезли й ящик турнікетів, один турнікет ціною по 40 євро.
Дякую спільноті в Бельгії, що під запити формують допомогу для військових. У квітні у першу поїздку у Монс на ярмарок ми везли паски, писанки, вироби ручної роботи. Все це зібрали за три дні, повезли у Бельгію. У першій поїздці була дискусія з місцевими, кому ж допомагати. У Бельгії були готові допомагати біженцям, дітям. Натомість ми акцентували, що поміч потрібна військовим на фронті. Друга наша поїздка у Бельгію була у травні. На цей раз ми повезли більше сувенірів на ярмарок, прийшло вже більше людей. Везли вишиванки, картини, сувеніри, біжутерію, браслети, пряники тощо. Мама бійця розмалювала кульки тризубами, калиною. І їх дуже розбирали. Пригощали відвідувачів ярмарку українськими стравами. На зібрані кошти привезли допомогу бійцям. 
Немає маленької допомоги – кожна краплина є важливою!
Цінність ярмарків насамперед і в спілкування та донесенні інформації про Україну, про те, що ми не будемо поступатися територіями, ми не будемо здаватися. Українці оборонятимуть свою державу! Під час цієї поїздки бельгійці дякували, що українці боронять Європу. Риторика вже змінилася. Наша ціль – достукатися до європейців, і ми бачимо, що зміни є. 
- Чому важливою є якість всього того, що везете для військових?
Веземо в Україну лише якісне, адже, скажімо, турнікети, – це життя кожного бійця! Якщо ж веземо форму, то вона з якісного матеріалу. Взуття, зокрема берці, також привозимо хороше. Веземо і труси, і шкарпетки. Взимку надсилали термобілизну, термоковдри. Там, на фронті, у бійців від частих обстрілів часто горить це все і тому потрібна нова форма, берці тощо. 
Знаю військових, яких я по третьому колу одягаю. Чому? Бо хлопці попали під обстріл, намети і рюкзаки погоріли. Ба навіть, труси і шкарпетки запасні згоріли… Тому бійців потрібно забезпечувати, що ми, волонтери, й допомагаємо.
У чому зараз найбільша потреба, з чим звертаються до тебе бійці?
Власне форма і взуття. Якщо ще місяць тому потрібні були дощовики, то зараз питають про футболки, шкарпетки. І це завше потрібне. 
Коли і які закордонні поїздки є у планах?
Плануємо дві – у Рим (Італія) та Монс (Бельгія). У першу поїдемо у Рим. Нас запросили на фестиваль-ярмарок, на якому матимемо безкоштовний павільон. Українці у Римі домовилися про це місце. Чекають нас, готові наліпити вареників і не лише. Від нас чекають сувенірів. 
Отож, 17,18,19 червня в передмісті Риму відбудеться великий рибацький фестиваль. Запрошуємо всіх, хто зараз в Італії до нас на ярмарок. Також запрошуємо всіх, хто робить хендмейд, або може зготувати смачну випічку, долучитися своїми виробами і наблизити нашу перемогу! Всі кошти, вилучені від продажу, підуть на купівлю різних потрібних речей нашим воїнам. 
Волонтерам можна надати фінансову підтримку для придбання амуніції для бійців. Реквізити: https://www.paypal.com/pools/c/8JKdtcnX4g
Номер банківської картки: 4149609008515902
Друга поїздка буде знову у Бельгію. В обох країнах ми будемо брати участь у ярмарках задля допомоги нашим воїнам. І якщо у вас є натхнення, то долучайтеся хендмейд виробами. У Європі дуже цінують те, що зроблено власними руками. Веземо іграшки ручної роботи. Зокрема вже долучилися діти, які робили сувеніри у «Садибі єнота», що на Львівщині. Мовиться про дітей з Буська і внутрішньо переміщених, які проживають на Львівщині. Дякую усім, хто долучився до цього неймовірно позитивного дійства. Також повеземо на ярмарок у Бельгію два комплекти марки з кораблем «Укрпошти». Передати свої вироби, сувеніри, випічку, які поїдуть в Італію та Бельгію, можна до 10 червня.
Розкажи про ексклюзив, який плануєте везти за кордон?
Це розписані уламки ракет студентками Академії мистецтв Львова. Це уламки ракет, які били по Львову та області 26 квітня і 3 травня. Ворожі ракети збили сили ППО. Символічно, що тепер на одному з уламків розмістився образ Юрія-змієборця, покровителя Львова, який тризубом проткнув триколірну нечисть. Цього тижня через Фейсбук зорганізувала чергову лотерею задля допомоги бійцям. Переможцем лотереї став львів’янин Юрій Яцинич. Дякую всім, хто долучився. Виручені кошти підуть на потреби ЗСУ. 
Що дає силу займатися далі волонтерством?
Дзвінок чи смс з фронту від бійців, що живі і здорові, що допомогу отримали. Звісно, за можливості – все залежить від бойових дій і ситуації. Бувало, що й по два тижні військові не зв'язок не виходили… Хвилюєшся, звісно.
За що ти б хотіла подякувати бійцям як мама?
Дякую військовим України за кожен світанок, і за кожен вечір. За те, що можу у Львові обіймати свою доньку, вчити букви. Дякую, що мужньо бороните нашу державу!

На твою думку, чи змінить війна громадян України у мовному питанні? Більше людей спілкуватимуться українською мовою?
Багато людей переходять з російської на українську. Є й чимало тих, хто й далі говорять російською. Як на мене, має бути жорстка політика держави. В Україні громадяни мають говорити українською! Немає бути російської у державних установах, у школах. Хочеш жити і працювати в цій країні, – будь ласка, поважай українську мову, вчи мову, розмовляй українською! 
Якщо це не контролювати на рівні держави, не підштовхувати до цього, бо матимемо ще велику частину тих, які й надалі казатимуть: «А какая разница? Не время». Дуже велика різниця! А коли як не зараз час! Як їдете за кордон, хочете працювати і отримувати допомогу, ви ж йдете на мовні курси і вчите мову тієї країни, де живете. То чому в Україні люди не мають знати українську?! Мають знати. У Львові є чимало курсів української мови для внутрішньо-переміщених осіб. Втім, ажіотажу немає… 
Розповідала знайома з Італія, що в центрі допомоги біженцям з України, італійці були подивовані, що люди розмовляють російською. «Та вони росіяни, бо говорять російською….», – казали здивовані італійці. Власне знайома довго пояснювала, чому українці приїхали в Італію і розмовляють російською… Громадяни України, вчіть українську мову!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.9332 / 1.68MB / SQL:{query_count}