Гості-2021 «Львівської Пошти» та їхні акценти у різних сферах

Ангел-охоронець року

Затишна, комфортна і кольорова – такою буде Львівська обласна дитяча лікарня «ОХМАТДИТ». Лікарня, де не страшно у передпокої перед операцією, бо поруч мама чи тато. У лікарні вже є красиве приймальне відділення, є кілька світлих і кольорових іменних палат у хірургічному відділенні, їх буде більше, відремонтовано сходовий майданчик. Невдовзі буде ремонт ЛОР-відділення, розпочнеться втілення проєкту «Добрі сни – діточкам у львівському ОХМАТДИТі». У лікарні завершують ремонт підвалу – мовиться про коридор довжиною 100 метрів, який сполучає приймальне відділення і КТ. Придбано нову апаратуру у ЛОР-відділення, нову апаратуру урологам і хірургам. Крок за кроком послідовно і наполегливо втілюють задуми ініціативні та небайдужі, аби зробити лікарню комфортною для лікування та перебування тут малечі! 
Якісні зміни у лікарні – це праця Опікунської ради ОХМАТДИТу під керівництвом Андріани Мальської, яка була і є Ангелом-охоронцем медзакладу, яка залучила благодійників до змін у дитячій лікарні у 2021 році. Якісні зміни є завдяки праці представників Опікунської ради, а не директорки медзакладу. До оновлень активно долучається соціально відповідальний бізнес Львівщини, який чує Опікунську раду.
«Зміни у лікарні вже є. Подяка соціально відповідальному бізнесу, який долучився до відкриття красивих іменних палат у хірургічному відділенні, – каже голова Опікунської ради ОХМАТДИТу Андріана Мальська. – Все зроблено якісно, сучасно, на совість. Головне, що процес був і є прозорий. Маленькими і впевненими кроками таки можна змінити світ. У нашому випадку – змінити дитячу лікарню. Успіх нашої Опікунської ради полягає виключно у людях, які об’єднались навколо ОХМАТДИТу, які хочуть її змінити на краще для громади Львівщини». 

Ювілей року

Навесні Львівський обласний перинатальний центр відсвяткував 35 років. За цей час медики прийняли понад 90 тисяч пологів. У 2020-ому в перинатальному центрі народилися понад п’ять тисяч дітей, зокрема 177 двійнят і троє трійнят. Центр був і є лідером розвитку сфери охорони здоров’я Львівщини та перинатальної медицини в Україні. 
«Сьогодні гордістю Львівського перинатального центру є професійний колектив, який допомагає жінкам пізнати радість материнства, пропонує високу якість надання медичної допомоги, створює безпеку і комфорт, застосовує інновації. Гордістю є й те, що ми надаємо своєчасну фахову допомогу передчасно народженим дітям з вагою від 500 грамів. Пишаємося, що саме в нас були перші партнерські пологи на Львівщині. Ми перші здобули статус «Лікарня, доброзичлива до дитини». Наш медзаклад серед перших ініціював облаштування палат спільного перебування матері та дитини», – каже керівниця Львівського обласного клінічного перинатального центру Марія Малачинська
Символічно, що у Всесвітній день передчасно народженого малюка відкрили відділення постінтенсивного догляду новонароджених і виходжування недоношених дітей на 25 ліжок. «Саме в нашому центрі проводиться розродження найбільшої кількості передчасних пологів та забезпечується інтенсивна терапія недоношених дітей. Таке відділення було вкрай необхідним, щоб «поспішайки», народжені передчасно, після реанімації не транспортувалися до іншої установи, а виходжувалися на місці та виписувалися разом з мамою додому. Загалом за рік 10-11% від усіх народжених діток у нас – це «поспішайки». Ми з командою створили умови, аби кожна така дитина мала шанс бути здоровою, а мама – усміхненою біля дитини. Малеча у цьому відділенні перебуватиме разом із мамою, що є дуже добре. Є 16 комфортабельних палат, 10 з яких – індивідуальні палати підвищеного комфорту. Решта палат розраховані на дві-три особи».

Пріоритет року

2021-ий – рік вакцинації проти коронавірусу. Кампанія зі щеплення українців розпочалася у березні й триває й досі. «Вакцинація – найкращий метод боротьби з поширенням вірусу, який винайшло людство. В усіх країнах вакцинація є добровільною. В усіх країнах заклик до громадян однаковий: якщо хочете повернутися до нормального способу життя, хочете подорожувати, не хочете, аби були локдауни, подбайте про своє здоров’я і вакцинуйтеся! В Україні деякі політики на темі вакцинації роблять істеричні піар-кампанії. На жаль. Невідомість про сам вірус дає можливість маніпулювати і сіяти страх та паніку серед людей. Політики своєю критикою таким чином заробляють бали серед виборців. Вакцинація – це рутинний процес, який потребує часу та якісних підходів, і все не може бути швидко, як чомусь здається політикам», – зазначає Зоряна Скалецька, ексочільниця Міністерства охорони здоров’я України.
З її слів, власне ситуація з коронавірусом є нагодою підвищити цю самосвідомість, сумлінність і відповідальність кожного. «Ті, хто не стикався з цим, так й досі не розуміють небезпеки і ризиків. Вони собі чомусь думають, що правила – носіння масок, дотримання дистанції, миття рук та користування антисептиками – це якісь дурниці. Ні, це не дурниці! Поговоріть із тими, хто перехворів і опинився у лікарні, які вони вам поради дадуть. Нехтування правилами безпеки не лише масок стосується, про паски безпеки забувають в авто, їздять на велосипеді вздовж доріг, не маючи на собі проблискових значків. Від нас залежить наше життя, а не від когось. Держава через НСЗУ проплачує базові пакети аналізів та діагностики, аби бодай раз на рік перевіряти свій стан здоров’я. Щорічні відвідини лікаря та здача аналізів попереджають складні запущені захворювання, онкологічні стани. Насправді більшість хвороб можна пролікувати на первинних стадіях. Пам’ятаймо про профілактику недуг – це і буде самосвідомість та самовідповідальність за своє життя», – каже Зоряна Скалецька.

Акцент року

Ганна Гопко, громадська діячка, ексголова Комітету у закордонних справах у ВРУ, співзасновниця «Мережі захисту національних інтересів «АНТС» певна: американці як стратегічні союзники готові нам допомагати, але чекають від України проведення конкретних реформ, а не їхню імітацію. 
«Хотілося б, аби президенство Джо Байдена – як вікно можливостей для посилення суб’єктності України – ми не змарнували. Аби це не переросло у щось на кшталт «нам все одно допомагатимуть, бо Україна геополітично важлива». Не хочеться, аби люди, які при владі, через свою млявість, саботаж реформ чи прислуговування інтересам олігархів, змарнували шанс українського народу і держави. Американці готові нам допомогти, але і в Україні мають бути відповідні кроки, а не імітація реформ, зокрема мовиться і про боротьбу з корупцією. У 2021 році 30 років відновлення Незалежності України, а ми й досі маємо в країні російську агентуру. Не Байден має вичищати авгієві стайні, не він має боротися з російською агентурою, а самі українці. Очікуємо на розвиток стратегічного партнерства між Україною та США з акцентом на потенціалі нашої держави як лідера регіону, а також сподіваємося, що під час президентства Джо Байдена Україна зможе отримати План дій щодо членства у НАТО. Успіх і суб’єктність України на міжнародній арені – це результат виснажливої праці команди всередині країни. Тоді буде і ПДЧ, і членство в НАТО, і економічне зростання для людей», – каже Ганна Гопко.
Громадська діячка особисто знайома з Джо Байденом і мала кілька зустрічей із ним. Вона описує 46-го президента США як харизматичного лідера і людину дуже сильних принципів, яка відстоює цінності. Водночас акцентує на його людяності. «Він чітко знає, що таке кодекс честі і принципи. Джо Байден чітко усвідомлює, що демократія – це відповідальність, влада – це служіння», – зазначає Ганна Гопко.

Мудрість року

2021 рік був щедрий на ювілеї. 30-річчя Незалежності України, 20 років з часу візиту до Львова Івана Павла II, 165 років з дня народження Івана Франка, 150 – Лесі Українки, Василя Стефаника, композитора Філарета Колесси. 
«Живо, свіжо, уважно та вдячно – чотири прості «рецепти», як треба вшановувати наших великих із нагоди їхніх круглих дат. Ювілей справжній лише тоді, коли це історія про щиру вдячність, живу пам’ять і рух уперед. Вдячність робить нас людьми. Та лише щира вдячність. Пам’ять робить нас зрячими. Та лише жива пам’ять. Ювілеї роблять нас сильнішими та зрілими, – певен Богдан Тихолоз, літературознавець, франкознавець, директор Дому Франка. – Та лише справжні ювілеї, не протокольні, не ритуальні, не фальшиві. Ювілеї нагадують нам не тільки про тих, що були перед нами і на чиїх плечах ми стоїмо, а й про нас самих. Про те, хто ми є, що в нас найважливіше, куди ми взагалі рухаємося. Якщо рухаємося, звісно. Ювілеї – добрий привід для вдячності. Нехай навіть і запізнілої. А ще це добрий привід для проміжних підсумків і накреслення перспектив. Не тільки для святкування. Ювілеї є для того, щоби пригадати нам усім щось важливе. Іван Франко великий не тому, що народився 165 років тому, а Леся Українка – 150 років тому. Дні народження – це привід згадати про ці постаті. Дні народження та іменини – це привід зателефонувати людині, сказати, як ми її любимо, як цінуємо, підтримати, відсвяткувати у дружньому колі, аби відчути радість буття. Ювілеї визначних постатей – це добра згадка і пам’ять про них. Ми, команда Дому Франка, щоразу шукаємо нові форми щодо популяризації праць і спадщини Каменяра. Нове покоління хоче нових форм і нових сенсів. Якщо ми здатні у спадщині наших попередників або в певних ювілейних датах відкривати для себе нові сенси, тоді буде ефект».

Волонтерка року

Її знають у Львові та області як людину з добрим і чуйним серцем, яка завжди прийде на допомогу родинам бійців. Людину, яка почує, порадить, підтримає та допоможе. Небайдужість, загострене почуття справедливості, людяність і працьовитість – це про багаторічну волонтерку Львова, керівницю Центру допомоги сім’ям учасників АТО при Народній Самообороні Львівщини Нелю Васюту. Центр фактично її третя дитина. Її шлях у волонтерстві розпочався з 2014-го й триває й досі. Вона каже, що волонтерство дає їй енергію і крила. Навчалася на політолога у Франковому виші та відтоді завжди була у вирі політичних процесів – зараз вона депутатка Львівської міськради. 
«У мене завжди було бажання допомагати людям – і ось допомагаю, буду допомагати. Люди, які мене знають ще зі шкільних років, так і кажуть, що волонтерство – це моє, і я в тому процесі надовго. Допомагати людям – це виховання батьків, за що їм щиро вдячна! – каже Неля Васюта, волонтерка, керівниця Центру допомоги сім’ям учасників АТО при Народній Самообороні Львівщини, депутатка Львівської міськради. – У волонтерстві люди на одній хвилі, один одному допомагають і підтримують. У волонтерстві люди більш відкриті один до одного, більш щирі та є милосердними. Тільки активне суспільство, яке пройшло боротьбу і проходить власне становлення, може стати громадянським суспільством. Волонтерський рух, діяльність якого бачимо з початку Революції гідності та з початку війни, є сигналом того, що у нас зародилося громадянське суспільство і зараз відбувається його становлення. Нам усім потрібно продовжувати працювати, бо без громадянського суспільства не буде демократичної держави. Важливим аспектом є безкорисливість людей. Коли люди були готові на все, аби допомогти Україні. Важливими є людяність і щирість. Важливою є підтримка волонтерів їхніми родинами. Дякую своїй сім’ї та рідним, що завше підтримували мене і підтримують! Це цінно. Волонтер – це фактично 24/7. Радію, що маю стовідсоткову підтримку чоловіка у справі волонтерства».

Відстоювання року

Завдяки ідейниці та «мамі» Нової української школи, ексочільниці Міністерства освіти та науки України Лілії Гриневич відбулися кардинальні та позитивні зміни у школах, зокрема Львова. Втім, НУШ потрібно відстоювати, бо чинна влада загальмувала реформу освіти та ховається за оптимістичними гаслами. На жаль, освітні новації, започатковані за активного сприяння міністерки Лілії Гриневич, згортають. Обсяги асигнувань на освіту два роки поспіль недостатні, а реальний ріст зарплат учителів відкладають. 
«Цінність реформи Нової української школи – формування у дітей цінностей, ставлень, наскрізних умінь, які необхідні для щасливої та успішної самореалізації в особистому та професійному житті. Моя найбільша радість – це успішність дітей і зростання їхньої мотивації до навчання. Вчителі кажуть, що працювати їм стало цікавіше, але водночас важче: дуже багато творчості потрібно, а це вимагає більших зусиль. Тішить, що діти та їхні батьки вже відчули результат реформи. 81% опитаних батьків учнів пілотних шкіл позитивно ставляться до реформи НУШ, – каже Лілія Гриневич. – Поза тим, прикро, що чинна влада загальмувала реформу освіти, ба більше, ховається за оптимістичними гаслами. У нас вже буде третій бюджет, який не враховує динаміки реформи ані щодо зарплат учителів, ані щодо організації освітнього процесу. Коли ти бачиш, що те, що ти з великою командою людей започатковував, впроваджував, може заникнути, потрібно діяти. Зараз не відбувається належного підвищення кваліфікації та лідерства щодо реформи. Тож є загроза, що під час переходу реформи в базову школу у наступному навчальному році може залишитися, даруйте, лише «обгортка». Наче якісь гроші й виділяють на НУШ, але всередині матимемо старий процес. Ми з громадянським суспільством та експертами у 2021 році розробили «Дорожню карту реформи базової та профільної школи». Наразі жодної реакції від МОН нема. Ця влада все робить із запізненням».

Підтримка року

У Львові у Будинку воїна 12 і 13 червня відбувся Форум ветеранок-2021, який вдруге організував Перший жіночий ветеранський простір Re:Hub. Жіночий ветеранський хаб – це простір для фізичної та психологічної реабілітації жінок, які знають, що таке війна. 
«Re:Hub – це простір, якому ветеранки довіряють, простір, який збирає, об’єднує та гуртує жіноцтво. Тут жінок-захисниць чують, підтримують, допомагають їм», – каже Марія Петришин, керівниця Першого жіночого ветеранського простору, психологиня Львівського обласного перинатального центру та Будинку воїна. – Форум ветеранок – це майданчик для обговорення проблем та потреб в охороні здоров’я, реабілітації та реалізації учасниць війни. У 2021 році він об’єднав жінок під гаслом «Здоров’я. Безпека. Комфорт». Психологічне та фізичне здоров’я, зокрема репродуктивне, жінок-ветеранок і жінок-волонтерок, питання інформаційної безпеки – саме такі акценти Форуму. У заході взяли участь 45 чинних військовослужбовиць і демобілізованих зі Львівщини, Києва, Дніпра, Запоріжжя, Вінниччини, Херсонщини та Луганщини. Жінки наговорилися та набулися разом, психологічно реабілітувалися разом. Форум ветеранок засвідчив, наскільки важливо приділяти увагу жінкам-військовослужбовицям, проблеми яких відрізняються від проблем чоловіків-військових. Цьогорічний захід дозволив нам ще глибше проаналізувати, з чим варто працювати. Плануємо робити акцент на наданні психологічної допомоги ветеранкам, адже дуже важливою є надання професійної допомоги жінкам. Ветеранки мають знати, куди і до кого звернутися, якщо їм потрібна поміч. Щаслива ветеранка – насамперед здорова ветеранка. Один з принципів, який керує напрямком нашої діяльності. Жінка може повноцінно відчувати щастя лише за умови відсутності проблем зі здоров’ям. Тому дбаємо про те, щоб допомогти у цьому дівчатам і жінкам, які пройшли війну, а також волонтеркам, які жертвують своїм здоров’ям заради помочі іншим».

Батьки року 

Львівське подружжя Марії та Яреми Іванцівих досліджують життя, культуру, побут Середньовіччя, щоби зрозуміти і той час, і сьогодення, і загалом історію України. Подружжя, яке виховує чотирьох доньок, багато подорожує, їздить на різноманітні фестивалі в Україні та за її межами. І обов’язково з дітьми. Вже були з ними кілька разів у Литві, Польщі, Франції, Італії. Щоразу після повернення з подорожі діти стають більш дисципліновані, організовані. 
«Часто батьки намагаються дати дітям найкраще, але не завжди знають, що це. На нашу з чоловіком думку, можна дати дітям менше матеріальних благ, менше гуртків, але більше спілкування і гарних спогадів. Спираючись на закладені в цьому спілкуванні моральні риси, маючи добрий приклад батьків, дитина буде розвиватися і прокладати свою дорогу в житті. Отже, супербатьки – це ті, що дарують щасливе дитинство. Що більше діти спілкуються з природою, то здоровішими почуваються і краще розвиваються. Також це виховує дбайливе ставлення до довкілля, до культурно-історичної спадщини, зрештою, повагу одне до одного, – каже художниця-реставраторка, реконструкторка минувшини, мама чотирьох доньок Марія Іванців. – Ми часто ночуємо в таборі, готуємо їжу на багатті, тому щоразу наголошуємо дітям на правилах безпечного поводження з вогнем, біля води. Це ще одна виховна і корисна функція наших подорожей. Окрім того, ми завжди питаємо, чи їм комфортно, чи хочуть вони з нами їхати, чи їм подобається. І цей комфорт дітей, передусім психологічний, для нас дуже важливий. У нас є сімейна традиція – кожна з наших донечок приблизно у віці три тижні відбуває свій перший фестиваль. Спілкування, рух, активність, взаємне залучення батьків і дітей є, на нашу думку, добрим методом виховання».

Рушійка змін року

Небайдужі люди таки змінюють, зокрема й Львівщину, на краще. Рушієм змін є львів’янка, фахівець з комунікацій, громадська активістка Світлана Крижанівська-Блінова, яка є ініціаторкою та авторкою прекрасної ініціативи – проєкту «Коворкінг на селі», що у с. Красів. Це історія про те, як сільський клуб за два роки перетворився на сучасний мультифункціональний простір. Це історія успіху, коли небайдужі люди об’єднуються заради змін у громаді. Це історія віри в ідею та праці. 
«Коворкінг на селі» – це натхненна та унікальна історія для наслідування в інших громадах Львівщини і загалом в Україні. Народний дім після капітального ремонту перетворився на «Коворкінг на селі» – сучасний простір, який став місцем розвитку культури, відпочинку, гуртків для дітей та дозвілля для дорослих. Перетворився на платформу, де проводитимуть тренінги, семінари та стратегічні сесії. 
«Коворкінг на селі» запрацював у травні 2021 року – від задуму до реалізації минуло два роки. Важливим є те, що громада вчиться працювати разом. Будь-який проєкт дуже рекомендую іншим громадам реалізовувати разом. Такі коворкінги – це можливість згуртуватись, працювати разом і можливість заробляти гроші. Потрібно не боятися бути сміливими у своїх ідеях, – каже Світлана Крижанівська-Блінова, ініціаторка проєкту «Коворкінг на селі». – Якщо ти впевнено подаєш свою ідею, то й люди її впевнено сприймають. Громади мають бути свідомі, що само собою нічого не зробиться. Якщо хочете іншого життя, то немає іншого варіанту, ніж робити його кращим самому. Маємо самі створити собі ту Європу, а не чекати, що нам хтось її та й зробить. Потрібно не скиглити, а працювати. І громади мають свідомо обирати під час виборів порядних, відповідальних, працьовитих, активних та ініціативних людей. Важливо також максимально ефективно змінювати на краще простори, які є в селах, на сучасні та мультифункціональні. Ми маємо у свої руки брати розвиток громад і розвивати так, як це бачимо. І робити все натхненно, з великою любов’ю та старанням».
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7411 / 1.76MB / SQL:{query_count}