Початок осені завжди меланхолійний, бо так шкода прощатися з літом, забувати теплі сонячні дні. У вересні треба задуматися, чи є добра парасоля, модні гумовці, дощовики, треба поступово готуватися до холодів, утеплювати свої помешкання та переживати, чи вийдуть субсидії на оплату опалення. Але це не єдині проблеми на початку вересня. Фінансовою бездонною ямою для батьків на початку навчального року стає школа. Треба здати на те і се: то зошитів бракує, то фіранки замінити, то ще й підручників держава не дала, шкільні обіди платні, а тут ще й технічній робітниці за прибирання класу треба доплатити! І хтось з батьків одразу витягує гроші та здає у ту казну без дна, а того, хто протестує, зневажають і вважають білою вороною.
У перші дні на початку навчального року резонансною подією став прецедент у одній з львівських шкіл, де під час зборів батькам першокласників повідомили, що вони мають чергувати у класному приміщенні після уроків. Все було б добре, якби школа не наймала на роботу технічних працівниць, якби держава не платила гроші за те, що прибиральниці слідкують за чистотою у перших-сьомих класах, але чому прибирати клас повинні батьки? Це питання не риторичне. Виявляється, що у зв’язку з тим, що у прибиральниць низькі зарплати, то батьки мають доглядати класне приміщення, а якщо ж не мають можливості почергувати у конкретний день, тоді домовляються з прибиральницею і платять їй 50 гривень.
Про цю історію “Пошта” довідалася із Facebook. Мама першокласниці залишила там допис: “Мій перший досвід зі школою, як мами, (бо я 6 років працювала в приватній школі), такий, що переводжу дитину до іншої школи. Все би нічого, але добило, те що батьки мають скласти графік чергування в класі. Якщо якась мама не може чергувати в свій день, то може домовитися з прибиральницею, і та за 50 гривень у цей день прибере. Я запитую, а що ж входить в посадові обов’язки прибиральниці? Вчитель відповідає, що прибирання коридорів і класів. Але прибиральниці платять малу зарплату, тому треба прибирати батькам. Мораль байки: батьки роблять роботу прибиральниці, а якщо вони не хочуть її робити, то мають заплатити прибиральниці, щоб вона за вас зробила свою роботу! І у нас батьки не поставили жодного запитання ні з навчального процесу, ні з організаційного. Єдине питання батьків було: а по скільки збирати? У мене були запитання щодо організації навчального процесу та інших моментів, тому після зборів усі в один голос сказали, що так на зборах не прийнято себе вести і я надто зухвала. Але всі на лінійках у вишиванках. Усі “втюхують” про патріотизм, якого самі не мають. Усі, геть усі, не зацікавлені міняти систему, бо треба себе змінити...”
Усі одразу підхоплюють нав’язану думку, що реформа, коли першокласники мають писати олівцями, а перевіряти зошити вчителі повинні зеленою ручкою, недосконала і невигідна. І скільки у нас таких “недосконалих” реформ, яким ще у процесі розробки прогнозують не прижитися. І вони справді не приживаються, тому що їх блокують ті, які плачуть перед чиновниками і благають змін. Це ми. Ми боїмося змін, тому що не хочемо вчитися робити щось за новим алгоритмом, ми боїмося говорити те, що нам не до вподоби, бо мовчати і не змінюватися – легше.
“Якщо не можемо зовсім відмовитися від старого…”
Розв’язкою усього інциденту стало те, що відбудуться збори усіх вчителів початкових класів Львова з повторним інструктажем, зазначила у розмові мама першокласниці. “Це будуть збори не тільки стосовно повторення обов’язків технічних працівників, але й щодо нововведень. Коли нам сказали платити 50 гривень з мами, то всі автоматично погодилися. З боку батьків не було ані запитань, ані зауважень щодо навчального процесу. Мені було дивно, що так багато новинок, а ніхто з батьків не цікавиться нюансами, не ставить запитань”, – дивується жінка.
Львів’янка розповідає, що вражена не тільки ставленням батьків до навчального процесу дітей, але й ігноруванням нововведень з боку вчителів: “Вчителька повідомила, що є нововведення, але вони так робити не будуть, тому що попередні правила давали добрі результати, ми до них звикли, всі батьки схвально похитали головами і “поагакали”. Я одна спитала, чи справді люди зацікавлені, щоб в країні відбувалися будь-які реформи. Чому ми не усвідомлюємо, що самі маємо втілювати реформи, без нас вони не відбудуться. Я запропонувала шукати наближену до реформи форму, якщо ми зовсім не можемо відмовитися від того старого”.

Зі слів співрозмовниці, їй сказали, що простий олівець буде два тижні, а потім знову буде чорнильна ручка, зелена паста буде тільки два тижні, далі знову буде червона, домашнє завдання не задавати, але ж вчителька пояснює, що “повторение – мать учения”, тому будуть завдання. “Виходить, що у школі для звітності роблять все як має бути, але насправді роблять по-своєму. Жодна мама не мала заперечень, тільки постійно запитували, по скільки ж здавати грошей. Коли почалася тема обговорення грошей, то всі нормально погодилися на названі суми”, – обурюється мама першокласниці.
Жінка також поділилася досвідом, що у приватній школі такого нема, там є оплата за місяць, тому батьків більше нічого не цікавить. Відповідно приватна школа забезпечує комфорт як учням, так і їхнім батькам. “Ми перевели дитину у 35-ту середню загальноосвітню школу східних мов і бойових мистецтв з українською мовою навчання. Школі надали фінансову самостійність, треба насправді багато чого ремонтувати, але питань з додатковими оплатами послуг прибиральниць не було”, – коментує львів’янка.
“Солідарних батьків зі мною не було, навпаки моя поведінка викликала у всіх обурення і вважалася неприйнятною. У мене були звичайні питання стосовно навчального процесу, організаційні моменти хотіла з’ясувати. Мене це здивувало, тому що був досвід із садочком, де ми ставили тисячі запитань і чули тисячі відповідей. Були активні і батьки, і вихователі”.
Поспілкувавшись з директором департаменту гуманітарної політики ЛМР, “Пошті” стало відомо, що завдяки спільним зусиллям ініціювали знову нараду для працівників молодшої школи, щоб “для тих, хто не зрозумів з першого разу, пояснити ще раз”. Також пройдуть загальні збори батьків Львова, що ініціює ГО “Батьківська рада Львівщини”. До слова, усі нарікання, порушення і скарги приходять їм, тому ця громадська організація фіксує усі порушення.
Щоб усі були задоволені
Богданна Проців, директор львівської спеціалізованої школи №81 з поглибленим вивченням англійської мови ім. П. Сагайдачного, розповіла “Пошті”, що прибиральниці слідкують за чистотою у кабінетах від першого до сьомого класу включно, згідно з чинним законодавством. “Півставки прибиральниці – це 250 квадратних метрів горизонтальної поверхні без площі панелей і без вікон. Якщо прибиральниці мають доглядати певну площу, а до площі підлоги примикають вікна, двері, панелі чи стіни, то вони не враховуються у тих 250 квадратів. Але зрозуміло, що працівниця має обов’язок помити ці вікна і панелі, тому що вона закріплена за певною територією і ці об’єкти також повинні бути чистими”, – розповідає педагог.
Зі слів співрозмовниці, кількість прибиральниць обраховується відповідно до площі, що використовують діти. Цю площу ділять на метри, то виходить кількість ставок прибиральниць. За кожною працівницею складається перелік робіт, визначаться площа прибирання (класи, частина коридору), які затверджуються на рівні директора. “Площа прибирання входить до тарифікації, а це є та річ, яка дає можливість визначити кількість ставок прибиральниць. Якщо є друга зміна, то це ще додатково додається, враховується група продовженого дня. Це, як на мене, процедура проста, тільки клопітка, тому що кількість прибиральниць залежить від площі. Якщо прибиральниці слідкують за чистотою у туалетних приміщеннях, то їм ще додатково йде плата за використання дезінфікуючих розчинів. Середня заплата прибиральниць залежить від багатьох факторів, стажу у тому числі”, – зазначає Богданна Проців.
За кожною працівницею, зі слів директорки, закріплене класне приміщення, де є стаціонарне навчання дітей. Починаючи з восьмого класу і до одинадцятого, класи доглядає учнівський колектив і батьківський комітет. “Там самі учні прибирають клас і вже є інше питання, чи вони роблять це самостійно, чи шукають інші способи, хто ж прибере класне приміщення. Часто батьки зізнаються, що їм легше когось попросити, щоб зробили це замість них. Але це інша ситуація, оскільки ніхто до нічого не змушує, але від першого до сьомого класу включно однозначно приміщення доглядають прибиральниці. Діти після уроків йдуть додому, то працівниця робить вологе прибирання, щоб на наступний ранок школярі зайшли у чистий і свіжий кабінет”, – пояснила співрозмовниця.
Богданна Проців розповідає про ще інші сценарії, хто ж може прибирати класи старшокласників: “Якщо батьки не хочуть, щоб прибирали діти-старшокласники, то у такому випадку когось просять: це може бути прибиральниця, одна з мам, яка погоджується доглядати клас. А є батьки, що самі все прибирають за своїх дітей. Батьківська громада виходить з того, хто чим може допомогти школі: хтось прибирає, хтось ремонтує. Все це благодійна допомога від батьків. Але до восьмого класу прибиранням займаються відповідні працівники, а от згодом до прибирання класу залучаються учні”. З її слів, школярі мають обов’язково брати участь у прибиранні класного приміщення, а батьки іноді переймають їхні навантаження, допомагають своїм дітям.
“Будучи вчителем і маючи досвід бути класним керівником, домовлялася у свій час з дітьми та батьками про прибирання класного приміщення. Ми приходили, перевдягалися у відповідний одяг і разом прибирали: мили шафи, підлогу, пастували, діти завжди танцювали на підлозі, щоб добре її натерти. Всі були задоволені, і не траплялося жодного прикрого інциденту”, – ділиться наостанок спогадами директор школи.