Медицина в умовах війни: врятувати життя по-американськи

Оперативно зупинити кров, перев’язати рану, вколоти знеболююче, вміло зробити масаж серця – військові медики США вчать українських бійців надавати першу допомогу

фото: mil.gov.ua (2)
Перебуваючи вже не перший рік у стані неоголошеної війни з Росією, українські військові неодноразово потерпали від браку зброї, технічного забезпечення та медичних навичок. З часом ситуація стабілізувалася: хлопцям на фронті допомагають волонтери, різноманітні фонди, та й фінансування з боку Міноборони нарешті дозволяє підтримувати наших вояків краще, ніж на початках. Але, безперечно, дуже важливою є допомога від урядів інших країн – зокрема, надактивно українському солдату допомагають з Америки та Канади.
Так, у суботу, 27 серпня, на плацу Центрального містечка Міжнародного центру миротворчості та безпеки Яворівського полігону представники Збройних сил США передали Україні п’ять автомобілів BURTEK B4731. Призначення автомобілів – надання швидкої медичної допомоги в польових умовах. Зазначимо, що це лише перша партія реанімобілів й очікується, що українські військові отримають разом близько 40 таких машин.
“Мені приємно бачити за моєю спиною ці медичні автомобілі як показник ще одного етапу допомоги Україні з боку Сполучених Штатів”, – зазначив командувач сухопутних військ збройних сил США в Європі, генерал-лейтенант Бен Ходжес. Він також заявив про те, американська сторона і надалі готова допомагати Україні.

Нові і повністю укомплектовані реанімобілі

Карета швидкої допомоги у польових умовах BURTEK B4731 розроблена на базі автомобіля “Хаммер”. Вона вміщає чотири пацієнти на ношах або шість сидячих. Вага кузова – 1 т., повна вага автомобіля з усім необхідним укомплектуванням – близько 4,6 т.
“Ці реанімобілі повністю обладнані – жодної полички ви не знайдете порожньою, – зазначив головний хірург, начальник регіонального медичного управління ЗС США в Європі бригадний генерал Деніс ЛіМастер. – Залишається лише підготувати військових до якісного і швидкого надання першої медичної допомоги”.
Солдат має від 15 секунд до хвилини, щоб врятувати життя собі або товаришеві
Сержант Нацгвардії Нью-Йорка, американський військовий українського походження Тарас Вінтоняк розповів більш детально про комплектацію медичного забезпечення. 
“Кабіна для поранених обладнана системою опалення та кондиціонування. Є також медичні системи кисню для шести хворих, гачки для внутрішньовенних крапельниць. У реанімобілі є кілька ящиків із медикаментами. Медик, дивлячись на вид поранення бійця, може обрати ящик, в якому є все необхідне для надання допомоги. У ящиках є системи для підтримки дихання, джгути, прилади для вимірювання тиску, засоби від опіків, телескопічні розтяжки, оксиметри тощо”.
Зазначимо, ці перші п’ять автомобілів після належної підготовки українського обслуговуючого та медичного персоналу будуть передані до 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ВДВ та 36-ої окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України.

Врятувати життя за хвилину

В.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун у свою чергу подякувала американським партнерам за значну допомогу і підтримку. Зокрема, за те, що вони допомагають також із професійним навчанням особового складу ЗС України з надання медичної допомоги, діляться своїм досвідом та навчальними програмами. 
“Сьогоднішня допомога для нашої армії є надзвичайно важливою, адже в Україні є великі проблеми з евакуацією бійців із поля бою. Сьогодні передають п’ять автомобілів, а до кінця року маємо передати ще кілька десятків таких машин. Але машина – це одна сторона допомоги, а інша – тренування, які для наших військових проводять американські інструктори”, – розповіла в. о. міністра охорони здоров’я України.

Як зазначив начальник регіонального медичного управління ЗС США в Європі Деніс ЛіМастер, найважливішим для підтримки пораненого бійця є надання медичної допомоги якнайшвидше після отримання ушкодження. Кожен солдат має від 15 секунд до однієї хвилини, щоб врятувати життя собі або товаришеві: накласти джгут, вколоти знеболюючі препарати, відновити дихання, запустити серце. 
“Тренування направлені на те, щоб навчити українців тому, що ми називаємо “курсом бійця-рятувальника”. У це поняття входить вміння солдата надати допомогу своєму бойовому товаришеві у відсутності медика, а також навчання самодопомоги на полі бою”, – зазначив Деніс ЛіМастер.
Сержант Нацгвардії Нью-Йорка Тарас Вінтоняк розповів “Пошті” про навчання українських військових, зокрема військових медиків.
“Знаю, що проводилися навчання українських військових, був навіть свідком таких тренувань. Але більш детально можу розповісти лише про навчання медиків, бо сам за освітою військовий лікар, навчався в університеті міста Сан-Антоніо, штат Техас. Цікаво зазначити, що навчання українських медиків проводили викладачі з цього самого університету і курс тривав, як і в США, 4 місяці. Після проходження курсу українські військові медики складали іспити за американською системою. Наскільки знаю, цей іспит успішно склали всі, хто проходив навчання”, – повідомив Тарас Вінтоняк.
Наших бійців американці  забезпечують надсучасним обладнанням, медпрепаратами та проводять для них навчання 
Також керівник Західного регіонального медіа-центру Міноборони України Олександр Поронюк зазначив, що вже з березня поточного року військові, які пройшли навчання під егідою американських офіцерів, працюють у зоні проведення АТО.
“Тут, звісно важливо цю допомогу, цю підтримку максимально ефективно використовувати у структурах нашої держави. А допомога від наших американських колег йде системно. Зауважу, що на 2016 рік американський уряд заключив договір з Україною про те, що п’ять батальйонів ЗСУ і  батальйон національної гвардії навчатимуться за системою підготовки американської армії. Зокрема це стосується і тактичної медицини”, – додав Олександр Поронюк.

Обіцянки продовжувати допомагати

Тішить і те, що американський уряд обіцяє допомагати нам і в майбутньому. Бен Годжес поділився планами про відкриття центру, який би навчав військових надавати першу медичну допомогу як товаришам, так і собі, і припустив, що розглядається варіант відкрити такий центр на базі вже існуючого в Яворові. 
В. о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун під час промови також зазначила про готовність співпрацювати з американськими колегами “не лише на словах, а й у діях”. 
“Вже створено медичний корпус, який виїжджатиме і підтримуватиме лікарів, які зараз чергують у стаціонарних лікарнях на східних регіонах країни, поблизу лінії зіткнення. Також ми будемо продовжувати навчати військових і лікарів правильно надавати допомогу. Мій батько служив в американському війську під час військових дій із Кореєю, і мені відомо, наскільки важливо в армії США зберегти життя кожному солдату. Сподіваюся, що в українському війську ми матимемо такі самі принципи і цінності, будемо звертати більше уваги на медичну допомогу”, – розповіла Уляна Супрун.
Марія Горбань
Львів – 
Яворівський полігон – Львів
Ірина Яремко, співкоординатор Центру забезпечення військових Народної Самооборони:
– Мене дуже тішить те, що нам надають таку допомогу з реанімобілями. Взагалі, Канада і США – держави, які почали нас підтримувати від самого початку, не зменшуючи інтенсивності допомоги і зараз. Іноземні колеги нам свідомо допомагають, бачать також, що потрібна допомога у розвитку промисловості. Харківський і львівський заводи, які виробляють військову техніку, розвиваються, але так швидко піднятися до рівня інших країн не можуть. Тому ця допомога є вкрай важливою. Сподіваюся на позитивні зміни хоча б тому, що Уляна Супрун, в.о. міністра охорони здоров’я, була волонтером, співпрацювала (і продовжує співпрацювати) з нашими колегами, спілкувалася з нами щодо медичних аптечок американського взірця. Думаю, вона добре знає ситуацію, можливо, саме її присутність на пості міністра позитивно вплинула на цю допомогу. Приємно також відзначити, що зараз наша фармацевтична галузь робить значні кроки вперед і “доганяє” своїх іноземних колег. Одна з українських фабрик, до прикладу, робить кровоспинні стабілізатори, які не гірші тих, що привезені із закордону. Протишоковий засіб Налбуфін – також українського виробництва. Знову ж таки, фармацевтична галузь пристосувалася до потреб українських військових. Ці препарати не гірші, але значно дешевші, доступніші. На перших порах ми нашим хлопцям давали ізраїльські кровоспинні бинти і Целокс – спеціальний порошок американського виробництва, який допомагає зупинити кров. Попри все, тоді головним завданням було не лише роздати препарати хлопцям, а й навчити правильно ними користуватися. До прикладу, якщо пакет Целокса солдат розкриває зубами, то ризикує обпекти собі всю ротову порожнину. Тому, в першу чергу, якщо ми давали аптечку, то вчили бійця користуватися всіма препаратами, наявними всередині. Радо додам, що за останні 9-10 місяців до нас майже не поступають запити від бійців із проханнями надати індивідуальні аптечки. Робимо прості висновки: держава на хорошому рівні забезпечує медикаментами – як першої необхідності, так і тими, які використовуються в госпіталях. Безперечно, завжди є додаткова потреба. Ми розвиваємося, але за два роки не можемо досягти такого високого рівня, який потрібен державі у теперішній нашій ситуації. Тим більше, якщо раніше військову галузь нахабно знищували. Якщо говорити про те, що маємо сьогодні і, зокрема, про Авдієвський госпіталь, допомогу якому ми зараз активно надаємо, то там, до прикладу, немає ліжко-місць – привозять важкопоранених, стабілізують їх стан і перевозять в інші госпіталі. Також сьогодні все-таки маємо потребу у кровоспинних стабілізаторах, але це можна вирішувати. Завжди повторюю: ми не відмовляємося від допомоги, треба дякувати благодійникам, які виявляють бажання допомогти. Але мушу також визнати, що вже покращилось забезпечення і це не може не тішити. Завжди повторюю, що наші хлопці – найкращі! Вони дуже швидко вчаться, це стосується і користування зброєю, і надання першої медичної допомоги. Звичайно, ті хлопці, які вже пройшли “котли” – в Іловайську, Дебальцевому, які пройшли Луганський аеропорт – вони вміють вже і рани зашивати. Також ті хірурги, які були у військових діях, вони не тільки навчили своїх хлопців, а й суттєво підвищили свій рівень підготовки. Робота у мирному госпіталі, у військовому госпіталі і на передовій – абсолютно різні речі. Головне розуміти: якщо затримаєшся на хвилинку, то можеш втратити життя. В екстра неординарних ситуаціях вчишся інтенсивніше: зупинити кров, накласти джгут тощо. Так і наші хлопці у стані постійного стресу і ризику навчилися оперативно рятувати життя.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7727 / 1.65MB / SQL:{query_count}