“Полуничні будні” сезонних мігрантів

Особливості роботи-2016 на чужині. “Пошта” вивчала, чи перестануть жителі Львівщини шукати щастя та грошей на польських полях і коли це станеться?

фото: ocdn.eu
Влітку українці масово мігрують за кордон у пошуках сезонних робіт. Десятки років найпопулярнішим місцем для заробітків є Польща. Там наші люди збирають полуниці та малину, інші плоди та виконують ще різні фізичні роботи на полях. Подібна міграція зазвичай розпочинається у травні і триває до вересня-жовтня. “Пошта” поцікавилася особливостями та умовами роботи на чужині, ціну на виїзд за кордон та оплату праці там. І ключове питання – чи Львівщина може запропонувати альтернативу і чи можна заробити, працюючи на українських землях.

Заробітки. Наші пані не тільки у Варшаві…

Пані Оксана, вчителька математики, цього літа впродовж двох тижнів була на сезонних роботах у Червінську. “Запрошення надіслали, віза коштувала 500 грн + 180 грн страхування, ще заплатили 120 злотих за дорогу. Працювали ми з 05.00 до полудня, а потім з 14.00 до 18.00”.
“Умови могли бути ліпшими, оскільки ми жили в гаражному приміщенні, душ там тільки літній. Але то заробітки, тому всі нормально сприймали тимчасове помешкання і його облаштування. Продуктами харчування господарі забезпечували, але ми самі готували”, – розповіла “Пошті” пані Оксана.
У компанії також були жінки, що приїхали на три тижні чи місяць, бо взяли відпустки з офіційних робіт. Це лікарі, медсестри, бухгалтери, працівники соцзабезу
Співрозмовниця каже, що укладала договір про працю і віддавала оригінал закордонного паспорта. На запитання, чи не боялася обману або якоїсь трудової експлуатації, відповідає, що така була умова, тому всі 40 осіб довірили свої документи і повірили господарям. 
“За кошичок об`ємом 2,5 кг платили один злотий. Ми також сортували полуницю, бо деяка йшла на ринок, а деяка, гірша, на скуп. Окрім полуниць, власник вирощує ще цвітну капусту і яблука, але додаткової роботи не пропонував і не шукав”, – каже пані Оксана.

фото: jagodnik.pl
Разом із пані Оксаною були ще вчительки молодших класів, медсестри, а також багато молодих людей, які завершили навчання у вишах і не можуть праце­влаштуватися.
За кошичок об’ємом 2,5 кг платили один злотий
Пані Наталя, домогосподарка, розповідає свою історію: “Сезон полуниць триває з травня до червня. Хто бажає, може залишитися до серпня, у господаря є ще огірки і помідори. Вже багато років їжджу збирати полуниці за 90 км до Кракова, роботодавець щороку надсилає запрошення. Умови праці дуже добрі: проживання на другому поверсі будинку, у кімнаті по чотири особи, душ, загальний зал, харчування від господарів (сніданок і вечеря – чай/кава і бутерброди, а на обід – перша страва, друга і компот). Загалом нас 12 осіб. Графік роботи на полі плануємо самостійно, переважно це з 05.00 до 11.00, а потім з 15.00 до 19.00. Тобто маємо досить довгу обідню перерву. Кажуть, що цього року полуниця не сильно вродила, проте у нашого роботодавця спеціальні поливальниці, тому був добрий врожай, а все зібране продавали на базарах”.
Пані Наталя говорить, що збирали полуниці у кошички на 2 кг. За кожен кошик платили 1.80 у злотих, проте не знає, скільки ті ж два кілограми полуниці коштують вже на ринку. 

фото: Олег Огородник
“Укладали договір про працю, тому залишали ксерокопії закордонних паспортів, а хто був вперше, то подавав оригінал, проте його одразу повертали. У такому договорі прописується сума, яку платитимуть за конкретну працю. Також цей договір можна показувати при поверненні додому на кордоні, щоб не виникло питань, на кшталт, звідки гроші”, – каже вона.
Пані Наталя ділиться також досвідом роботи поблизу Любліна, де зривала два роки тому яблука. 
“Було так, що коли людина не сподобається, то їй менше платили. Але також укладали договір про працю, проте ми ніколи не віддавали господарям документи. Між людьми має бути довіра”, – розповідає заробітчанка.
Зізнається жінка, що якби на Львівщині були подібні заробітки, з приблизною оплатою, то вона б охоче працювала на українських землях.
Укладали договір про працю, тому залишали ксерокопії закордонних паспортів, а хто був вперше, то подавав оригінал, проте його одразу повертали
Пані Оксана, бухгалтер, завжди їздить до того самого господаря, а це за 30 км від Варшави.
“Окреме житло з усіма вигодами, власники забезпечують харчами, але знімають за це незначну суму. Їжу готуємо самостійно, чергуємося обов’язками по кухні. Працювати починаємо о 07.00 і до 19.00, але з 12.00 до 14.00 маємо обідню перерву. Зарплата нараховується від виробітку, але ціна однієї луб’янки (кошичок на 2 кг) – 1.20 у злотих”,  – розповідає жінка.
З її слів, у сусідів господаря плата за луб’янку один злотий, а ще у них люди працюють з 04.00 до 20.00. Так само рвуть черешню – все від виробітку. Але, наприклад, робота полоти аронію чи збирати бурівку оплачується погодинно (7 злотих/годину). 
“Взагалі бурівка дуже дорога, тому там відповідні вимоги до організації праці: не можна мати на собі золотих прикрас чи будь-якого іншого металу, оскільки ягода дуже на це реагує і окислюється. Після того, як полуницю зібрали, посортували, тоді її везуть на так званий “скуп”, тобто хтось масово скуповує ягоду, а потім постачає на певні заводи. Цьогоріч не вродила полуниця, але господар не давав нашій команді (а це 21 особа) поїхати без заробітків, тому шукав роботу для нас у сусідів: рвати черешні, щось полоти. Насправді там кожен власник вирощує щось своє”, – зазначає заробітчанка. 

фото: ewadrzyzga.pl
Зі слів співрозмовниці, господар, у якого вона працювала, має поле на 100 га, засаджене переважно полуницею, але, окрім ягоди, вирощують ще картоплю на крохмаль, горох і пшеницю. Наступного року чекають на малину. Сусід має черешні, вишні, яблука і груші. 
“Українців там дуже багато. Запрошення дають на півроку, робочу візу теж так відкривають, тому дехто їде на увесь той час, бо не має роботи в Україні. У нашій компанії також були жінки, що приїхали на 3 тижні чи місяць, бо взяли відпустки з офіційних робіт. А це і лікарі, і медсестри, і бухгалтери, працівники соцзабезу та завідувачка відділенням зв’язку”, – розповідає пані Оксана.
Вона також каже, що запрошення на роботу безкоштовне, лише оплачують візу (це приблизно 800 грн) і дорогу (150 злотих або 1000 грн зі Львова до місця роботи). Заробітчанка зізнається, що договорів не підписують, а тим більше не віддають жодних документів, але насправді всі вже знають власника, тому є високий рівень довіри. Якби можна було б заробляти так в Україні, то, на думку пані Оксані, усі працювали б на своїй землі. 
Працювали на полі з 05.00 до 11.00, а потім з 15.00 до 19.00
Одні заробітчани приїдуть додому, інші поїдуть до Польщі. Такий коловорот триває роками, але на шальці терезів Україна-Польща завжди буде переважати той, хто запропонує нашим сезонним мігрантам вищу плату за роботу. Львівщина має над чим попрацювати, щоб втримати жителів на своїй землі. І не їхали б наші вчителі, лікарі, держслужбовці на сезонні роботи до Польщі, не шукали би щастя у чужих краях, якби вистачало заробітної плати з офіційної роботи.

Працівник і роботодавець: правовий аспект

Дмитро Гудима, адвокат, доцент ЛНУ імені І. Франка, –  про договори про працевлаштування у Польщі під час сезонних робіт, нелегальну працю та відповідальність, яку несуть українці за кордоном

– Якщо говорити щодо контракту про працю: чи можливий такий документ для наших заробітчан у Польщі? 
– Громадянин України може працювати у Польщі на підставі дозволу на роботу чи без такого, якщо є заява певного роботодавця про намір упродовж року доручити конкретну роботу конкретному іноземцеві, який буде працювати загалом не більше, ніж 6 місяців. Термін виконання сезонної роботи у межах 6 місяців може розбиватись на кілька періодів або бути безперервним.
Оформлення вказаної заяви про намір доручити роботу іноземцю здійснюється роботодавцем до прийняття працівника на роботу та безкоштовно реєструється у повітовому управлінні праці. Після цього роботодавець повинен надіслати оригінал такої заяви працівнику для того, щоби він міг, маючи на руках цю заяву, в’їхати на територію Польщі.
Крім того, зареєстрована заява про намір доручити виконання певної роботи конкретній особі є підставою для того, щоби ця особа отримала візу на перебування у Польщі з метою працевлаштування або, якщо іноземець вже присутній у Польщі, – дозволу на проживання на визначений період часу для працевлаштування.
Тобто, для реалізації права на праце­влаштування на сезонні роботи у Польщі потенційний працівник повинен мати вказану заяву про намір роботодавця доручити йому роботу та візу чи дозвіл на проживання для працевлаштування. Але правовою підставою для початку роботи є укладений письмовий договір з роботодавцем: трудовий або цивільно-правовий. За відсутності такого договору робота іноземця вважатиметься нелегальною.
 – Прошу сказати, що ж передбачає укладання трудового договору?
– Якщо з працівником укладено трудовий договір, роботодавець зобов’язаний впродовж 7 днів з дня такого укладення заявити іноземця до соціального та медичного страхування, що дає, зокрема, право на безкоштовне отримання медичних послуг.
Працівник може працювати лише у того роботодавця, який зареєстрував відповідну заяву щодо нього. У випадку зміни роботодавця, новий роботодавець повинен оформити та зареєструвати свою заяву.
Якщо роботодавець зацікавився тим, щоби працівник працював у нього довше, ніж 6 місяців, то після закінчення 3 місяців виконання роботи іноземцем роботодавець може подати заяву на отримання дозволу на роботу для цього працівника.
– А як щодо фіктивних запрошень на роботу. Чи є покарання для наших громадян за перетин кордону з такою фальшивкою?
– Відповідальність за перебування на території Польщі на підставі заяви від фіктивного роботодавця несе іноземець. Якщо його запросили на роботу у Польщу, але після приїзду не взяли, він опиняється у ситуації, коли є віза, можливо, навіть дозвіл на проживання для працевлаштування, проте немає підстави для останнього. Така ситуація ще не означає, що віза чи дозвіл на проживання втрачають чинність, якщо немає вини громадянина України у тому, що його не працевлаштували.
Якщо ж буде доведено, що заява про намір доручити роботу іноземцю подавалася роботодавцем без реального наміру щодо працевлаштування, й іноземець про це знав або ж гадки не мав, хто той роботодавець, як і те, де і яка робота має виконуватися на території Польщі (у випадку, коли заява була використана лише як підстава для виготовлення візи), то це може бути підставою для скасування візи та виконання обов’язку покинути межі Польщі (депортації).
– Прошу сказати, а що з випадками нелегальної праці за кордоном?
– Закон Республіки Польща про іноземців від 13 червня 2003 року передбачає також як підставу виникнення обов’язку покинути територію Польщі через нелегальну працю. Будь-яка праця всупереч умовам, викладеним у заяві про намір доручити роботу іноземцю, буде вважатись нелегальною, як і робота без укладеного письмового договору. Також на іноземця у цьому випадку можуть накласти штраф – від 1000 до 5000 злотих.
Інша підстава для виникнення обов’язку покинути Польщу: іноземець не має фінансових засобів, необхідних для покриття видатків на перебування у Польщі, та не може вказати вірогідних джерел їх отримання. 
Отже, в інтересах громадянина України, якого не прийняв на роботу роботодавець, який подавав відповідну заяву, якомога швидше – поки дозволяє чинна віза та дозвіл на проживання з метою працевлаштування – знайти іншу легальну роботу з отриманням нової заяви від роботодавця.
Зауважу, що до 30 вересня 2016 року Польща зобов’язана ввести в дію директиву ЄС від 26 лютого 2014 року №2014/36/UE, згідно з якою процедура працевлаштування сезонних робітників з України мала би ускладнитись з одночасним зрівнянням прав цих робітників з польськими працівниками.
Розмовляла Ірина Малюк

Не покидати сім’ї, а отримувати прибутки на Батьківщині

Наталя Хмиз, директор департаменту агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації, – про можливості вирощення полуниць та інших ягід на Львівщині, допомогу дрібним виробникам та можливий вихід на європейський ринок

– Чимало жителів Львівщини роками їдуть на заробітки до сусідньої Польщі на сезонні заробітки. А чи є і яка перспектива вирощення полуниць у нашій області?
– Важливо сконцентрувати нашу увагу на дрібних виробниках. У нашій області таких господарств більше 280 тисяч. Це люди, які мають свій земельний пай до 2 га і фактично не знають, як ефективно вести господарство на тій ділянці. А багато хто з них їде на заробітки на такі ж землі, працює там і отримує прибуток.
Повертаючись сюди і знаючи технології, дивуються, чому у нас це важко впровадити. Але для того, щоб у нас навіть гектар полуниці чи малини засадити, то потрібні стартові кошти для інвестиції (близько 100 тис. грн/ га, але все залежить від культури). 
Другий і не менш важливий момент – це знання, тобто як це робити, яка технологія. І найважливіше, щоб після вирощення не боліла голова, куди це збути. Насправді всі ці процеси якраз і стримують людей. Але безпосередньо на сьогодні маємо багато прикладів, коли люди перейняли такий досвід вирощення культур. Зокрема, у Львівській області  у с. Бишків, що на Жовківщині, є не лише велике підприємство, яке садить полуницю, але все село цим займається, тому що має приклад, як це робити, а також вони мають канали збуту. Селяни разом із підприємством знають, що у них куплять цю полуницю. 
– Польща може виростити певні культури, отримати прибуток, бути експортером, а чи зможемо ми? Чи вже маємо якісь кроки до успіху?
– Проект “500 успішних сімейних господарств” дає поштовх ініціативним людям щодо вирощування малини. Це діє за схемою об`єднання в кооперативи. Такі приклади мають збільшуватися і поширювати те, що можна насправді реалізовувати на теренах Львівщини. Пілотними спочатку були визначені Жовківський, Кам`янко-Буський, Перемишлянський і Золочівський райони. А насправді, коли ми багато їздили і спілкувалися з громадами, то на сьогодні маємо набагато ширшу географію цих ініціатив. 
До реалізації таких проектів додався вже Жидачівський, Дрогобицький райони. Ягідний кооператив у селі Лосятин на Тернопільщині слугував як приклад. Внаслідок створення кооперативів вже цього року плануємо там посадити малину. І ми повністю технологічно супроводжуємо людей, починаючи від того, які це ґрунти (отримуємо заключення про родючість ґрунтів), консультації з облводгоспом, як отримати дозволи на самозрошення, а пізніше отримуємо якісний і сертифікований матеріал. До слова, на сьогодні зареєстровано шість кооперативів.
– Скажіть, будь ласка, чи є підтримка держави таких дрібних господарств?
– Щодо обласної комплексної програми підтримки у галузі АПК, є ключові напрямки, які зосереджені на допомогу дрібним виробникам, щоб дати їм фінансову можливість розпочати свою справу. 
Перший напрямок – це компенсація для аграріїв відсоткових ставок. Тобто, якщо вони взяли кредити, то можуть використати їх не лише під ягідництво. Другий напрямок комплексної програми – це кошти на поворотній основі (5 % річних). Це пільгові кредити, які видає обласний центр індивідуального будівництва при обласній адміністрації. Це не банківські кредити, а  кошти від фонд, що створений при обладміністрації і має 8,5 млн гривень. 
Загалом по комплексній програмі підтримки на цей рік виділено 11 млн грн. За першим напрямком за відсотковими ставками – 1,5 млн грн, за пільговими кредитами – 8,5 млн грн. Саме ці кошти спрямовані на те, щоб люди могли скористатися ними і розпочати свою справу в аграрному напрямку. 
Ключовим є бізнес-план, тому людина може взяти 50% коштів у позику, відштовхуючись від цього документа. У цій програмі можуть брати участь фізичні особи, тобто селяни, які мають землю. Їм не обов`язково бути зареєстрованими для ведення сімейного господарства на пайовій землі. 
Також юридичні особи: фермерські господарства, сільськогосподарські організації і кооперативи, які можуть отримати до 500 тис. кредиту на те, щоб купити обладнання або інші необхідні речі. Всі заходи спрямовані на те, щоб показати, наскільки реально працювати на Львівщині, вирощувати чудову ягоду, мати дійсно якісний продукт, не покидаючи сім`ї, щоб заробити за кордоном, а отримувати тут добрі прибутки з своєї площі.
– Пані Наталю, а які шанси вийти на європейський ринок?
– Це одне з наших завдань. Ми добре проаналізували польський ринок щодо ягоди. Власне ягода добре тримає цінову позицію у Польщі, там є широкий ринок для переробки. І вже цього року, враховуючи, скільки ми посадимо малини, розумітимемо, скільки матимемо наступного року її на продаж. Певна: наші переробники готові забирати малину, але для того, щоби дрібні аграрії мали найбільший зиск, тому важливо вийти на експорт. Малина – це та сировина, з якою можна виходити на ринки Європи, і сподіваємося наступного року матимемо ринок збуту вже у Польщі.
–  Скажіть, будь ласка, якщо вийдемо на експорт, то наші люди зможуть мати такі ж заробітки, як за кордоном?
– Насправді зараз більше розвивається самозайнятість, тобто люди трудяться не як наймані працівники, а як працівники, які можуть самі на себе працювати і заробити кошти. Варто зазначити зміни, що відбулися, а саме: впровадження сімейних фермерських господарств. Це той статус, який дозволяє звичайним нашим виробникам мати соціальний захист від держави. 
Для дрібних фермерів це можливість працювати на своїх паях, збирати полуницю, малину й отримати до 200 тис. грн/рік. Роботодавці в аграрній сфері пропонують середню заробітну плату на Львівщині у розмірі 4472 грн (січень-травень 2016 р.), середня АПК по Україні – 3714 грн. Звісно, так швидко  наші люди не перестануть їздити на заробітки. Спочатку, вони повинні зрозуміти, що тим можна займатись і в Україні. Адже люди виконують у Польщі важку працю і розуміють, що таке ж можливо повторити тут, тому думаю, що скоро наші кроки матимуть позитивні результати.
Розмовляла Ірина Малюк
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8003 / 1.74MB / SQL:{query_count}