Час раДіти

На Львівщині волонтери організували безкоштовний відпочинковий табір для дітей воїнів АТО і дітей-сиріт, чиї батьки загинули на фронті

фото: facebook.com/РаДіти
У прикарпатському селі Недільна Старосамбірського району, що на Львівщині, є особливий дитячий табір “РаДіти”. На перший погляд там усе наче у звичайному: графіки днів, плани на тиждень, харчування за розкладом, ранкові розминки, екскурсії, перегляди фільмів. Однак своєрідність табору в тому, що його відкрили волонтери; жодні відділи освіти чи якісь державні установи не мають до цього жодного стосунку. У таборі немає типової ієрархії “вихователь – вихованець” – тут усі друзі. Є різниця хіба у віці. Що найважливіше – тут відпочивають особливі діти, діти Героїв, які віддали життя за Батьківщину, і тих, що зараз на фронті відстоюють незалежність України. 

Мова дитинства об’єднує всіх 

Засновник ГО “РА Центр” Микола Винницький та ініціаторка ГО “Допомога дітям Героїв” Вікторія Кристенко задумали створити центр, у якому можна допомогти сім’ї як маленькій частинці, з якої будується наша країна.
Микола Винницький, один із організаторів табору “РаДіти”, розповів “Пошті”, що ініціатива його створення бере початок із людей, які пройшли Майдан, потім допомагали сім’ям побратимів по Революції Гідності, а також родинам військових. Здебільшого  це ідея психотерапевтів, психологів та митців, які й працюють із вихованцями табору. 
ГО “Допомога дітям Героїв” розпочала діяльність із допомоги дітям Героїв Небесної сотні та майданівців, які були важко травмовані. Члени цієї організації зазначили, що в березні 2014 року підопічних було близько сотні, а зараз вони  допомагають понад трьом тисячам дітей. Усі одне одного знають, усім відомі проблеми сімей, тому подають допомогу тим діткам, які її потребують. Усе відбувається без посередників.
 
  фото: facebook.com/РаДіти
У таборі відпочивають діти бійців 24-ої механізованої та 80-ої аеромобільної бригад. Географія гостей Прикарпаття різна: Біла Церква, Маріуполь, Житомирщина, Франківщина, Чернівецька, Волинська області і, звісно, Львівщина. 
Відпочинковий осередок розташований у Недільній на території садиби Олександра Фільца, головного лікаря Львівської обласної психіатричної лікарні. Професор охоче прийняв у свій будинок дітей бійців, а також допоміг із організацією табору. 
Оскільки ресурси обмежені, одночасно в таборі можуть оздоровитися 20 дітей, а зміна триває сім днів. Особливістю є те, що в “РаДіти” разом із дітьми військових живуть діти волонтерів. “Тут немає поділу на дітей-сиріт, дітей воїнів, дітей із повноцінних сімей. Усі однакові. Мова дитинства об’єднує всіх: і дорослих, і дітей”, – стверджує Микола Винницький. 

Стрибок над прірвою

Вихованці займаються найрізноманітнішими справами: дівчата з кошеням граються, хлопці чекають у черзі на гойдалку, а дехто готує. Табір живе на повну.
Щодня у програмі є ранкове і вечірнє “Спільне коло”, де всі діляться між собою враженнями, тим, як почуваються, чим задоволені і що не подобається. “У такому колі вирішуємо конфліктні ситуації, дивлячись одне одному у вічі, а також проблеми, з якими стикаємося. За необхідності зменшуємо агресію, напруження чи тривожність серед дітей, вивчаємо культуру спілкування у конфліктних ситуаціях, оскільки немає групи, в якій  би не відбувалося подібне”,  –  розповідає “Пошті” Микола Винницький. 
У таборі немає поділу на дітей-сиріт, дітей воїнів, дітей із повноцінних сімей – усі однакові
Заплановано також що­найменше два майстер-класи, але всі віддають перевагу називати їх “спільною діяльністю”. Здебільшого це мистецькі чи театральні заходи. Волонтерка Марічка займається арт-терапевтичним мистецтвом.  Для кожної групи дітей є певна техніка і специфіка такої діяльності. Усе залежить від того, у який період функціонують групи і які проблеми трапляються. Великий акцент роблять на музику. Також організатори табору змайстрували спеціальну шторку для вечорів театру тіней. Там показують малюнки (діти зазвичай зображають місця, де їм безпечно), попередньо їх оцифрувавши.
Для хлопців є майстер-клас із фізичного виховання. Дітлахи грають командами у фризбі, ходять  стропою, деякі навіть роблять спроби перейти нею через річку. Микола Винницький розповідає, що можна і стрибнути над прірвою. “Це безпосередня зустріч зі страхом,  момент, як він виглядає, як німіють ноги, як починається самообман, зволікання з тим стрибком. Страх як досвід. Наразі немає дитини, яка б цього не зробила. Отримують море адреналіну! Водночас знають цю емоцію страху і те, як її обходити, тож цей механізм універсальний: чи це стрибок, чи інше життєве випробування”, – зазначає співрозмовник.
 
 фото: facebook.com/РаДіти
Невід’ємною складовою табору в Недільній є пізнання природи, тому діти ходять до лісу збирати трави. Волонтери вчать, як правильно це робити, які рослини лікувальні, а які – отруйні. Зілля діти везуть додому, а також щовечора заварюють трав’яний чай перед сном. Більшість дітлахів уперше в горах, уперше ночує в наметах. Організатори розповідають, що доводиться  вихованців щоранку будити – таким чином виробляють у них режим. До слова, прокидаються діти під музику. Команда психотерапевтів і митців щовечора влаштовує перегляд кіно чи мультфільмів. Зі слів Миколи Винницького, “усе має бути під тему дня, але ми не йдемо за шаблоном, бо він виснажує і нас, і дітей”.

Жодних розмов про війну

Стикнулись ініціатори табору з тим, що теперішня група має чи не найбільше смутку, оскільки батьки тих дітей перебувають у зоні бойових дій на передовій або їх узагалі нема, тож у перший же день підняли тему емоцій, довіри і радості.
“Важливим моментом є те, що ми з дітьми не розмовляємо про війну. Ми бавимося, радіємо, не перетворюємо табір на сеанси психотерапії, тому що тут є психотерапевти, які розуміють, що з дітлахами відбувається. Будь-який захід у нас проходить в ігровій формі. Ми з ними почуваємося дітьми, але все ж ставимося до наших підопічних як до дорослих”, – зазначають організатори.
Теми війни вихователі торкаються лише один раз – коли йдуть на могилу вояків УПА. Дітей знайомлять із історією села Недільна, бо воно колись було однією з повстанських столиць із показовим позивним “Київ”, підіймаються з ними на гору Діл, щоразу вчать прибирати в лісах, виховують культуру чистоти, тож діти згодом розуміють, наскільки важливо підтримувати її вдома, іноді беруть фарби і зафарбовують якісь погані надписи, натомість пишуть від себе щось добре.
“Коли діти хочуть розказати про війну, вони діляться своїми думками. Ми розуміємо їх і знаємо, що відбувається, оскільки працюємо з військовими та їхніми сім’ями”, – каже Микола Винницький. 
Зазвичай такі “сповіді” стаються не в кабінеті, а десь біля вогнища. Хто не хоче говорити, той передає все через малюнки. Немає жодного арт-терапевтичного майстер-класу, який би повторився. Тут аналізують кожну дитину і вибудовують схему допомоги їй. 

“Ви робите важливі та потрібні справи” 

Вихователі кажуть, що 80% дітей уперше в Карпатах, їм цікаво, як росте чорниця, як збирати малину, як доїти корову. “Ми відкриваємо для дітей світ молока: від молочних каш, йогуртів і какао до молока з медом. Багато дітей уперше пробують, що таке справжнє парне  молоко”, – розповідають волонтери. 
Микола Винницький зізнається, що мають труднощі з фінансуванням. Деякі львівські супермаркети і ринки допомагають продуктами, проте цього не вистачає, адже раціон стараються урізноманітнювати і, що найголовніше, харчувати дітей правильно: сніданок тільки тоді, коли організм прокинувся, звісно ж, ситний обід і легка вечеря. Є в таборі й тиждень вегетаріанської кухні, коли показують, що без м’яса можна обійтись і почуватися легко. Але якщо діти просять м’ясних страв, то їм  не відмовляють. До речі, дітлахів також долучають до складання меню. 
Невід’ємною складовою табору в Недільній є пізнання природи

Як зазначають організатори, батьки позитивно відгукуються про табір і дивуються, як змінилася їхня дитина за один тиждень, як навчилася бути самостійною. Деякі старші хочуть повернутись і бути волонтерами, аби допомагати працювати з молодшими. 
У табору є своя сторінка в соцмережі Facebook, на якій батьки залишають відгуки про відпочинок своїх дітей. Пані Юлія написала: “Хочу висловити від імені житомирських дітей і їхніх батьків велику подяку всім, хто бере участь в організації казкового відпочинку! У дітей емоції зашкалюють, їх відпочинок нестандартний: намети, чисте повітря, водоспад, розваги та привітні господарі. Син усім хвалиться, що тепер уміє одним сірником розпалювати багаття. А чого вартувала участь у справжньому карнавалі! Низький всім уклін і людське “спасибі” за все! Упевнена: такий відпочинок діти запам’ятають на все життя. Ви робите важливі та потрібні справи. Божої допомоги вам і вашим близьким!”

Нові друзі й нові захоплення

14-річна Софія з Волині акуратно складає стеблинку до стеблинки і зв’язує запашний букет трав, прикріплюючи до нього клаптик паперу зі своїм ім’ям, аби привезти додому. Дівчина каже, що зацікавилася таким відпочинком. Особливо їй сподобався похід у гори, залучення до творчості і гарне спілкування.
А 9-річна Катя з Івано-Франківська розповіла “Пошті” про розпорядок табору: “Ми щоранку прокидаємось о 8.00, а о 22.00 лягаємо. Я вперше живу в наметі”. Діти діляться, що спершу їм видавалося все нудним, проте наступного дня розпорядок і плани табору все більше зацікавлювали, а їжа щодня ставала смачнішою. Особливо до вподоби вихованцям місцевий водоспад.
Тішиться, що знайшов собі нового друга, 8-річний Ілля з Волині – хлопчик потоваришував із 10-річним Олегом із Івано-Франківська. Він  також зізнається, що любить спостерігати за коровами на пасовиську та захоплюється гірською річкою. Другові ж найбільше до вподоби рубати дрова і розпалювати  багаття.
Подібні волонтерські та благодійні ініціативи й осередки можуть принаймні частково компенсувати потрібне тепло і спілкування для дітей наших Героїв. Доки діти відпочивають, відновлюють сили та гартують своє тіло і дух у Карпатах, їхні татусі обороняють східні кордони держави. Боляче за долі тих дітлахів, які вже не зможуть розказати татові про свої табірні пригоди…
Розмовляла
Ірина Малюк

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7783 / 1.64MB / SQL:{query_count}