Чи врятуємо історичний Львів?

Зупинити незаконне будівництво у серці міста Лева допоможе новий закон, де чітко прописаний конкретний механізм для збереження безцінного архітектурного ансамблю спадщини ЮНЕСКО

На весь світ відомі aрхітектурні Aнсамблі середмістя Львова, Києво-Печерської лаври, Софії Київської, Резиденції Буковинських та Далматинських митрополитів. Ці об’єкти, а також дерев’яні церкви, включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Архітектура давня та безцінна. 
Але роки та людський фактор, зокрема незаконні забудови та добудови, заподіяли їм неабиякої шкоди. Чи вдасться нам зберегти культурні пам’ятки, внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО?
Парламентар, львів’янин Ігор Васюник разом із 17 фа­хівцями, депутатами та юристами, розробили законопроект, що стосується збереження всіх пам’яток ЮНЕСКО в Україні. Документ уже розглянули у комітеті Культури та духовності ВРУ та більшістю голосів ухвалили рішення рекомендувати парламенту прийняти його за основу та в цілому.
Ініціатори законопроекту про внесення змін до закону України “Про охорону культурної спадщини” (щодо збереження пам’яток культурної спадщини, внесених до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО) пропонують встановити жорсткий конт­роль в управлінні пам’ятками. Зокрема створити орган управління пам’яткою та наглядову раду пам’ятки, до яких увійдуть представники науково-експертного середовища та громадськості.
У Львові уже відбулося громадське обговорення проекту цього закону.

Ніхто пам’яткою ЮНЕСКО не керує 

“Україна ратифікувала хартії і конвенції ЮНЕСКО по збереженню спадщини. Але, попри це, українські суди це не беруть до уваги, відтак немає верховенства міжнародних документів над національним законодавством.
В Україні існує правовий вакуум, оскільки немає органa управління пам’яткою. Тому пропонуємо створити спеціальний орган управління пам’ятками ЮНЕСКО, куди повинні бути долучені фахівці та широкі кола громадськості. Коли аналізували проблему, то брали до уваги всі пам’ятки ЮНЕСКО в Україні, а не окремі об’єкти. Певен: органу управління пам’яткою потрібно делегувати як повноваження, так й відповідальність”, – зазначив голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк.
Увага у законопроекті сконцентрована на наглядовій раді, яка має найвищі повноваження. Але створення органів управління пам’ятками зовсім не означає створення окремих посад. Чітко прописані вимоги до членів цієї ради дадуть можливість уникнути кумівства та корупційних схем. До речі, делеговані урядом чи Мінкультом повноваження органів управління можуть отримати університети.
У чинному законодавстві не регламентовано поняття пам’ятки світового значення, а запропонований проект закону дає можливість чітко його визначити
“Якщо держава не змогла за всі роки відповісти на прості питання штаб-квартири ЮНЕСКО, де ваші органи управління, де ваш план управління, і що діється з  вашими пам’ятками  – то це мусить хтось  нарешті зробити. Виявилося, що всі кивають на те, що це відсутність законодавчого поля в Україні. 
В законопроекті (№1553) головне те, що все концентрується на наглядовій раді, наглядова рада має найвищі повноваження в цьому законопроекті. Всі інші органи виконавчої влади, котрі функціонують у цьому законі, повин­ні рахуватися з рішенням наглядової ради. Тут ми заклали ідеологію дії громади, – розповідає кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів НУ “Львівська політехніка” Василь Петрик. – Ми переносимо відповідальність прийняття рішень на рівень наглядової ради, а вона презентує і органи місцевого самоврядування, і наукову громадськість, і громадські пам’яткоохоронні організації, фахівців,  експертне середовище, культурних діячів, авторитетних людей, включно з депутатами різних рівнів для того, щоб повністю оприлюднити всі ті рішення навколо проблем пам’яток ЮНЕСКО. Процедура зрозуміла.
От, наприклад, ми, наглядова рада, зібралися, можемо  проект обговорювати, дискутувати, приймати рішення, а потім центральний орган виконавчої влади буде приймати рішення, маючи результати такого обговорення, і буде нести за це відповідальність центральний орган виконавчої влади. А зараз вони не враховують наших поглядів та рекомендацій, вони (Мінкульт) приймають своє рішення”.

А що таке буферна зона? 

Ще однією перевагою та важ­ливим елементом законопроекту є чітке визначення понять пам’ятки ЮНЕСКО та буферна зона.
Зі слів одного зі співавторів законопроекту, архітектора-реставратора Юрія Дубика, буферну зону потрібно убезпечити від забудов, адже коли йдеться, наприклад, про дерев’яні церкви, то їхня буферна зона ширша, адже включає у себе і ландшафт прилеглої території. “Особливої охорони потребує й ансамбль архітектурної спадщини Львова. Кожен будинок середмістя володіє унікальними артефактами, але не кожен інвестор хоче виявити їх та реставрувати”, – зазначив Юрій Дубик.
Юрист Мирослава Дмитришин розповідає, що найбільшою проблемою у сфері охорони спадщини ЮНЕСКО є відсутність саме правового регулювання у чинному законодавстві України.
“Коли хтось не хоче виконувати закон, то посилається на відсутність чіткого формулювання. У чинному законодавстві не регламентоване поняття пам’ятки світового значення, а запропонований проект закону дає можливість чітко його визначити. Новий законопроект містить багато нововведень. Він відокремлює пам’ятки всесвітньої спадщини від пам’яток національного значення. Також законопроект ускладнює процедуру надання дозволів на будівництво в історичній частині, яка є все­світньою пам’яткою. Також одним важливим елементом є створення органа управління пам’яткою”, – розповіла Мирослава Дмит­ришин.
Особливої охорони потребує й Ансамбль архітектурної спадщини Львова. Кожен будинок середмістя володіє унікальними артефактами, але не кожен інвестор хоче виявити їх та реставрувати
На жаль, чинна редакція ЗУ “Про охорону культурної спадщини”, як і законодавство України в цілому, не регулює порядку захисту об’єктів, внесених до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Автори нового законопроекту акцентують, що в Україні досі на законодавчому рівні навіть не визначено поняття “пам’ятки ЮНЕСКО”. “Чинний закон декларативний, не наповнений статтями прямої дії, які б забезпечили збереження таких пам’яток. На відміну від пам’ятко-охоронного законодавства Польщі, Німеччини, Італії чи США”, – наголошує Ігор Васюник. Тож нині необхідний кардинально інший підхід щодо захисту та збереження пам’яток ЮНЕСКО. Зі слів нардепа, цим займатимуться не чиновники в управліннях, а науковці, експерти, архітектори, реставратори, громадські діячі.
До того ж, чинний закон не передбачає встановлення буферних зон для пам’яток, внесених до списку Всесвітньої спадщини, не встановлено належного режиму їх використання, не розроблено планів управління такими пам’ятками і, звісно ж, не створено наглядових рад. 
Ігор Васюник, народний депутат України, ініціатор та співавтор законопроекту №1553 про внесення змін до Закону України “Про охорону культурної спадщини” (щодо збереження пам’яток культурної спадщини, внесених до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО)
Законопроект, що стосується охорони культурної спадщини – клопітка робота, в яку закладено глибоке експертне розуміння ситуації і юридичне регулювання даної проблематики.

Імовірно, кожен розуміє, в якому жахливому стані знаходяться нині пам’ятки ЮНЕСКО.

І тому є дві причини. По-перше, відсутність законодавчого регулювання. По-друге, наші чиновники, які за великі гроші погоджують різноманітні надбудови, перебудови і забудови в історичних місцях центру Львова і пам’ятках всесвітньої культурної спадщини. Вважаю, що проблема із чиновниками є більшою, ніж питання законодавчого врегулювання ситуації. Будьмо відверті, усі скандальні забудови у Львові були проведені за рахунок великих грошей попереднім Мінкультом. Така правда. І, якщо ми подивимось, як реагувала на це міська чи обласна влада, побачимо, що вона тут є абсолютно бездієва. Не дивлячись на те, що громадські організації піднімають цю проблему, і медіа активно її висвітлює.

Що ми маємо нині? Практично всі старі кам’яниці безбожно руйнують в історичному ансамблі Львова, забудовують кожен квадратний метр землі у центрі міста. Якщо ситуацію негайно не виправити – це призведе до того, що Львів таки вилучать зі списку ЮНЕСКО. Такі попередження від Комітету збереження світової спадщини надходили неодноразово. Це будуть і як іміджеві, так і фінансові втрати для України.

Певен: чинний закон є абсолютно декларативний. Він не має навіть визначення самого поняття “пам’ятка всесвітньої спадщини”, поняття “буферна зона”. Разом із експертами упродовж півроку напрацьовували зміни до цього закону. Серед співавторів даного законопроекту є люди, які присвятили життя охороні пам’яток культурної спадщини, люди, які глибоко розуміють дану тематику.

Вважаємо, що законопроект, який ми розробили є досконалим і правильним для того, щоб зберегти пам’ятки ЮНЕСКО.

Що ж стосується основних принципів, які заклали у даний законопроект, то передусім ми даємо визначення таким поняттям як “пам’ятка всесвітньої спадщини” та “буферна зона”. Напевно всім відомий скандал на вул. Федорова. Експерти кричать, що це пам’ятка ЮНЕСКО. А забудовник каже, щоб йому показали, де є в законі визначення “пам’ятка ЮНЕСКО”.

І такі правові прогалини дозволяють нищити пам’ятки незаконними забудовами. І саме через це Комітет всесвітньої спадщини неодноразово критикував та погрожував виключити такі об’єкти, як Київський Софійський собор, Києво-Печерська лавра та Ансамбль історичного центру Львова зі списку Всесвітньої спадщини.

Друге важливе питання – створення органа управління пам’яткою ЮНЕСКО та наглядової ради. До наглядової ради, зокрема, увійдуть представники науково-експертного середовища, громадськості, органів виконавчої влади та депутати.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7766 / 1.65MB / SQL:{query_count}