Професор із Канади розповів у Львові про перспективи людини в світлі новітніх відкриттів генетики

Усе, що робить Бог, дуже просте. Є всього чотири літери, що кодують нуклеотиди, – A, C, G, T.

Вони роблять кожного з нас унікальними. Про це на минулому тижні говорив під час відкритих лекцій у Школі біоетики УКУ професор медичного факультету Макгільського та Монреальського університетів (Канада), керівник лабораторії молекулярної діагностики  Юрій Мончак. 

Попри те що молекулярна біологія – річ далеко не проста, і серед майже сотні слухачів багато хто вперше ближче познайомився з нею, канадський професор розповідав просто і доступно.

“Кожен ген – це окреме речення, а кожна хромосома –  це один том 46-томної енциклопедії. 23 томи ми отримуємо від тата, а ще 23 – від мами”, – пояснив він. Вони й визначають те, ким ми є. 

Не так давно учені навчилися їх читати. І нині перед ними стоїть завдання навчитися застосовувати цей код людини для з’ясування причин багатьох недуг та запобігання їм для збереження здоров’я та покращення якості життя. Однак, як і кожен новий винахід, кожне нове відкриття, генетика відчиняє двері до нових надуживань і небезпек для людства. Тому професор Мончак наголошує на засадничості біоетичних принципів у цій галузі науки і медицини.

Виявляється, що за об’єм нашої талії відповідає лептин – ген ожиріння. Юрій Мончак розповів, що вчені намагаються знайти ліки, аби блокувати його. А деякі люди хочуть навіть змодифікувати цей ген у собі, щоб могти безконтрольно споживати їжу та не гладшати. Бувають і такі дивні бажання…

На жаль, багато науковців так захопилися питанням, чи можуть вони щось зробити, що часто забувають про те, чи справді це потрібно, не думаючи про наслідки. 

“Ми маємо змогу створити такі страшні мутації, що не зможемо з цього вийти. Тому я вірю в біоетику. Це наука, що намагається аналізувати процеси цілісно, беручи до уваги не лише окремий прецедент, а й загальний контекст”, – наголосив Юрій Мончак.

На переконання професора, молекулярна діагностика відкриває нову еру в медицині, як, наприклад, винайдення мікропроцесора для електроніки. Вона провадить до персоналізованого підходу, адже в кожного пацієнта та сама хвороба має різний перебіг. З’ясувавши індивідуальні особливості, можна створити ліки, які саме для тої чи тої людини будуть найдієвішими. 

Наразі, зі слів професора, ці новітні методи найбільш ефективно проявляються в боротьбі з онконедугами. “Рак – це не одна хвороба, а безліч. Кожна клітина має потенціал стати раковою, бо рак – не вірусне захворювання. Це мутації, що відбуваються у генах і призводять до того, що клітина стає безконтро­льною і починає швидко розмножуватися. 

Щоби цьому запобігти, мусите боротися з власними клітинами. Тож треба знайти ліки, які “розпізнаватимуть” лише ракові клітини. Це надзвичайно важко, адже ми хочемо, щоб ці препарати впізнавали щось унікальне для онкозахворювання. Звичайна хіміотерапія вбиває клітини, які швидко розмножуються, незважаючи на те, здорові вони  чи хворі. Вже є десять видів онконедуг, які можемо таким чином лікувати. І це величезний успіх!” – сказав він.

Великі нові перспективи відкривають перед медициною дослідження стовбурових клітин, зокрема, неембріонального походження. Особливо останній прорив – винайдення способу будь-яку клітину нашого тіла перевести у стан стовбурової. 

ДО ТЕМИ

“Пошта” мала нагоду поспілкуватися з професором Юрієм Мончаком, тож в одному з наступних чисел нашої газети буде уміщене інтерв’ю, в якому йтиметься про завдання та можливості генетики, перспективи та ризики, які вона відкриває, про пуповинну кров, клонування, генетично модифіковані продукти та багато іншого. А вже 8 – 9 квітня у Школі біоетики УКУ, за повідомленням його прес-служби, читатиме курс відкритих лекцій провідний фахівець у сфері морального богослов’я та біоетики отець Мавріціо Фаджоні. Їх тема – “Біоетика і педіатрія”.