XL: 40 фільмів 40-ї “Молодості”

“Життя інших”
(Німеччина. Реж. Флорієн Хенкель фон Доннерсмарк)
“Ретроспектива 20+20”
Східний Берлін незадовго до падіння Стіни. Агент секретної служби НДР Ґерд Віслер отримує завдання шпигувати за драматургом та його коханою – знаною театральною акторкою. Цілковито занурений у світ своїх об’єктів, він незчується, як його поглине чиєсь життя. Стрічка була відзначена не лише на “Молодості”, але і на Берлінале. Один із найкращих німецьких фільмів останнього часу.

“Завтра свято”
(Україна. Реж. Сергій Буковський)
“Ретроспектива 20+20”
Головний Приз кінофестивалю “Молодість” (1987). Фільм мав висвітлити необхідність своєчасного припинення діяльності Морозівської птахофабрики на Київщині для проведення санітарних робіт, а дістав оцінку “наклеп на радянську дійсність”. Стрічка здобула визнання на численних кінофестивалях.

“Неглибока могила”
(Великобританія. Реж. Денні Бойл)
“Ретроспектива 20+20”
Уявіть, що далекий від морального ідеалу молодик помирає у вашій квартирі та залишає повну валізу грошей – що б ви зробили? Звичайно, позбулися б його тіла, перейшлися б магазинами та сподівалися б, що ніхто не буде нічого запитувати. Брудний, нещадно тріумфальний із моментами сарказму, майстерний сценарій Ходжа перетворює те, що могло б стати звичайним трилером, на захопливий та похмурий нуар.

“Пізній шлюб”
(Ізраїль – Франція. Реж. Довер Косашвілі)
“Ретроспектива 20+20”
Заза – 31-річний ізраїльський парубок, гарний та розумний. Сім’я хоче, щоб він одружився. Відповідно до традицій, Заза має обрати молоду незайманку, вродливу й бажано багату. Батьки Зази тягнуть його на знайомство з потенційними нареченими та їхніми родинами. Але вони не знають, що Заза вже закоханий в Юдіт – чуттєву, сильну й чарівну жінку. Вона розлучена і має 6-річну доньку. Тож Заза приховує Юдіт від своєї родини. Йому доведеться обирати між повагою до суворих родинних і традиційних переконань та коханням усього життя.

“Сапоги в смятку”
(СРСР, Михайло Іллєнко)
“Ретроспектива 20+20”
Ранній фільм нині вже українського класика, видатного режисера та педагога Михайла Іллєнка.

“Три історії Галичини”
(Україна – США. Реж.: Ольга Онишко, Сара Фархат)
“Українські прем’єри”
Стрічка львів’янки Олі Онишко, яку вона поставила спільно із ліванкою Сарою Фархат “Три історії Галичини”, розповідає про те, як можна у кривавій м’ясорубці воєн та катаклізмів залишатися людьми, як різні нації можуть співіснувати на одному подвір’ї без сутичок та бійок. Здається, прописні істини. Проте, як часто було у ХХ столітті, їх дотримання стало подвигом… Цей фільм про маленьку територію землі, територію, яка палала і разом з якою горіли її мешканці. Фільм про землю, затиснуту між Гітлером та Сталіном. Стрічку було показано у програмі українського павільйону на Каннському кінофестивалі, а її українська прем’єра відбулася на фестивалі “Кінолев”

“Субмарина”
(Данія – Швеція. Реж. Томас Вінтерберг)
“Фестиваль фестивалів”
Нік і його маленький брат дбають про брата-немовля, бо їхня мати напивається до нестями. Однак дитина помирає. Багато років по тому, після закінчення терміну ув’язнення за напад, Нік виходить із в’язниці. Він випиває, живе у притулку й намагається допомогти старому другові. Коли помирає мати, на похороні Нік зустрічає свого брата, чиє ім’я невідоме. Виявляється, він самотужки виховує малого сина, але вживає наркотики й уже фактично не здатний контролювати себе. Коли з’являється можливість, він стає наркодилером, щоб забезпечити майбутнє свого сина. Врешті, обидва брати знову разом. Скупа на емоції та трагічна історія двох чоловіків надзвичайно добре сконструйована.

“Трояндочка”
(Польща. Реж. Ян Кідава-Блонскі)
“Фестиваль фестивалів”
Знаний письменник має любовний зв’язок із вродливою та набагато молодшою від нього жінкою. Різниця у віці, фінансовому та соціальному статусі викликає суспільний осуд. Однак він бере за дружину цю привабливу “дівчину нізвідки”. Засліплений почуттям, герой і не підозрює, що ці стосунки, можливо, не збіг. І не здогадується, що його жінка таємно зустрічається з іншим, з яким ділить не тільки велику пристрасть, а й небезпечну інтригу. Перебуваючи в аморальному зв’язку з таємним аґентом, вона передає йому інформацію для дискредитації письменника…

“Мед”
(Туреччина. Реж. Семіх Капланоглу)
“Фестиваль фестивалів”
Поетична та дуже камерна картина розповідає про шестирічного Юсуфа, початок його навчання у школі, ніжні стосунки із батьком, який трагічно гине. Стримана, лаконічна картина, де взагалі немає музики, а лише звуки природи.

“Єврей Зюсс – фільм без совісті”
(Німеччина. Реж. Оскар Ролер)
“Німецький бульвар”.
Фільм із “комісаром Мозером” Тобіасом Моретті у головній ролі. 1940-го антисемітську пропагандистську стрічку “Єврей Зюс” знімали під керівництвом самого міністра пропаганди Йозефа Геббельса (у новій картині його роль блискуче зіграв Моріц Блябтрой). Головну роль у “Євреї Зюсі” зіграв секс-символ Третього рейху Фердинанд Маріан (Тобіас Моретті, спеціально для якого і була написана ця роль). Новітні технічні можливості дозволили вмонтувати сучасних акторів у фільм 1940-го року, який досі заборонено у Німеччині. Ця картина спочатку дозволила Маріану злетіти до небес, а потім, після війни, розбила вщент його кар’єру. У Німеччині досі не вщухають чутки, що Маріан покінчив життя самогубством. Утім Ролер залишає фінал без закінчення.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7720 / 1.59MB / SQL:{query_count}