Фільм тижня: «Будинок «Слово»

27 листопада о 09.45 на «UA: Першому» дивіться документальний фільм Тараса Томенка про один харківський будинок, під дахом якого зібрали всіх найвідоміших письменників, художників, режисерів, акторів 30-их років минулого століття і за кілька років репресували

«Будинок «Слово»

Жанр: документальний. 2017 рік. Країна-виробник: Україна. Кінокомпанія-виробник: Fresh Production Group. Дистриб'ютор: «Артхаус Трафік». Режисер: Тарас Томенко. Продюсер: Юлія Чернявська, Олег Щербина. Сценарій: Любов Якимчук, Тарас Томенко. Оператор: Тарас Томенко, Олександр Якимчук. Композитор: Алла Загайкевич. Актори (голоси): Борис Георгієвський, Ганна Левченко, Михайло Вознюк, Ольга Радчук, Сергій Солопай, Олександр Завальський.
«Будинок «Слово» – документальний фільм Тараса Томенка, створений компанією Fresh Production Group за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Світова прем’єра роботи відбулась на Варшавському кінофестивалі – одному з п’ятнадцяти кінофорумів класу «А». Важливість фільму пояснюється його змістом: він відкриває світові істинну причину тотального занепаду української культури в 30-их роках минулого століття – повне винищення інтелектуального і духовного потенціалу нації. Саме тоді під одним дахом в одному фешенебельному харківському будинку зібрали всіх найвідоміших тогочасних письменників і поетів, художників і режисерів, акторів і актрис і за кілька років репресували.
Потужна історія фільму підкріплена оригінальною формою: глядач бачить маловідомі або абсолютно ексклюзивні архівні фотографії та відеоматеріали, а разом із цим чує озвучені сучасними київськими акторами справжні вислови та думки Миколи Хвильового і Майка Йогансена, Раїси Троянкер і Наталії Ужвій, Остапа Вишні та Володимира Сосюри, Павла Тичини, Леся Курбаса та багатьох інших.
Творці фільму Тарас Томенко і поетеса Любов Якимчук впродовж п’яти років роботи над ним перебрали тисячі листів і доносів, історичних праць і висновків катів з НКВС. Для створення цієї кінороботи використовували лише недоступні раніше широкому колу глядачів документальні матеріали, фотографії та кінозйомку, яку витягли з архівів СБУ, інститутів та університетів. Але «Будинок «Слово» – більш ніж документальний фільм. Поєднання тисяч цитат самих письменників та поетів, енкаведистів, партійних бонз і тогочасних сексотів утворили сильний емоційний і мистецький твір!
Будинок «Слово» – житловий будинок в Харкові по вулиці Культури, 9, побудований наприкінці 1920-х років кооперативом літераторів і заселений в 1930 році. Репресії проти мешканців будинку почалися у травні 1933-го з арештом мешканця будинку Михайла Ялового. Ця хвиля репресій проти діячів української культури згодом отримує назву Розстріляне відродження. У цей же час, передчуваючи наближення тотального терору після арешту свого приятеля Ялового, інший мешканець будинку Микола Хвильовий вчиняє самогубство.

Будинок «Слово» отримує недобру славу, незабаром Іван Багряний (арештований в 1932 році) називає його «Крематорій», згодом – БПУ, будинок попереднього ув'язнення. До 1938 року було репресовано мешканців сорока квартир із шістдесяти шістьох. В деяких арешти відбувалися багаторазово. Багато кого розстріляно. Арештовували не лише членів кооперативу «Слово», у багатьох письменників з периферії час від часу виникали потреби відвідати столицю, тож, приїжджаючи до Харкова, вони зупинялися у друзів зі «Слова».
Сумним і трагічним прикладом є квартира № 54, господар якої Василь Вражливий відзначався надзвичайною гостинністю. Першим його заарештованим гостем був Іван Багряний (16 квітня 1932 року). Згодом Вражливий дав прихисток цілий родині: 1932 року з Польщі до Радянської України переїхала велика сім'я Антіна Крушельницького. Голову родини було арештовано разом із синами Тарасом та Іваном 6 листопада 1934 року. Вирок батьку – 10 років з конфіскацією майна. Відбувати покарання 56-річного в'язня повезли на Соловки. Там він збожеволів. Після перегляду справи вирок змінили на розстріл (23 жовтня 1937 року). Тараса та Івана 14 грудня 1934 року разом з Григорієм Косинкою, Олексою Влизьком, Костем Буревієм розстріляно в групі з двадцяти вісьмох людей у підвалах Київського Жовтневого палацу, який, після переїзду 1934 року столиці з Харкова, правив для НКВС за основну катівню. Двох інших синів, молодших – Богдана і Остапа арештували трохи пізніше. Вони стали ЗК (рос. заключенный каналоармеец) Біломорбуду. Наступною заарештували доньку Антіна Крушельницького – Володимиру, яку 25 листопада 1937-го засудили до вищої міри покарання і розстріляли у Ленінграді 8 грудня того ж року.

Самого ж Василя Вражливого арештували 25 грудня 1934 року. Вирок – 10 років концтаборів – переглянули і розстріляли одного дня із Володимирою.
Варто зауважити, що 13 жовтня на Варшавському кінофестивалі відбулась світова прем'єра повнометражного ігрового фільму «Будинок «Слово». Нескінчений роман» Тараса Томенка. В українському прокаті його покажуть навесні 2022 року. Історія розгортається у 1927 році в Радянській Україні. За наказом Сталіна в Харкові побудований кооператив «Слово». Найвидатніші українські письменники живуть у затишних квартирах. Усі вони стали учасниками експерименту, спрямованого на виведення нового типу радянських письменників і повний контроль над творчим процесом з метою створення єдиного художнього методу соціалістичного реалізму. Випадково в будинок «Слово» переїхав молодий амбітний письменник Володимир Акімов. Хто він? Ніхто не знає. Але отже, у будинку «Слово» починають розгортатися дивні події, і його стіни досі мовчать про це.
«Для нашої команди надзвичайно важливою є світова прем'єра фільму саме на Варшавському кінофестивалі, бо європейський глядач тут побачив нашу документальну роботу і чекав на вихід художнього фільму, – каже Тарас Томенко. – Під час показу відчувалась величезна зацікавленість публіки».
27 листопад, субота о 09.45 на «UA: Першому»
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8762 / 1.59MB / SQL:{query_count}