Карантин – не привід зупинятися!

Олександра Онишкевич, в.о. директорки Міського палацу культури імені Гната Хоткевича, – про ремонти в будівлі, задумані й утілені проєкти та про те, як цей заклад став мультифункціональним простором для всієї громади міста

Із початком пандемії коронавірусу наше життя перейшло в онлайн. Чи не найбільше страждає від цього сфера культури. Як давати собі раду без концертів, зустрічей, кінопоказів? Що робити, якщо карантин руйнує всі робочі плани і змушує переформатовуватись? Як заклад культури може розвиватися, коли його двері зачинені для відвідувачів?
Звичайно, можна кричати, що все пропало, а можна перегрупуватися і побачити в карантині певні переваги, зокрема можливість покращитися. Саме другий варіант обрав для себе колектив Палацу імені Гната Хоткевича. «Львівська Пошта» пильно стежить за метаморфозами цього закладу вже не перший рік. І оскільки саме зараз там запускають черговий амбіційний проєкт, ми вирішили поспілкуватися з Олександрою Онишкевич, в.о. директорки Міського палацу культури імені Гната Хоткевича, про ремонти в будівлі, пошук коштів, задумані й утілені проєкти та про те, як цей заклад став мультифункціональним простором для всієї громади міста.
 – Минуло два роки відтоді, як я брала інтерв’ю в твоєї попередниці Оксани Гузь. Тоді ми говорили про проблеми і плани Палацу Хоткевича. Але невдовзі після цього ти замінила її на посаді, й усі зміни лягли на твої плечі… Що вдалося зробити із запланованого, а що ще в процесі?
– Тоді ми створили стратегію, яка складається з чотирьох блоків – інфраструктури, сенсів, комунікації, команди, і почали потроху її реалізовувати. Згодом Оксана відкрила власну справу, має новий проєкт. А ми з командою втілюємо задумане.

У нас був запланований великий обсяг робіт, але перш за все взялися за вбиральні. Вони були старі, там було некомфортно і неприємно. А, як каже наш Андрій Іванович (Садовий – міський голова Львова«ЛП»), кожна культурна установа починається з вбиральні. До кінця 2019 року повністю завершили там усі ремонтні роботи, погодили документи у Держархбудінспекції України, здійснили реконструкцію, реставрацію, замінили колектор, додали ще кілька жіночих і чоловічих вбиралень, зробили й облаштували кімнату для батьків з дітьми та вбиральні для осіб з інвалідністю, встановили сучасні сушарки для рук, бойлери. Важко в це повірити, але наші відвідувачі, учасники та організатори фестивалів у захваті від таких змін, що стали можливі завдяки місту, зокрема управлінню культури.

Також ми почали реконструкцію даху будівлі Палацу, який складається з трьох частин. На двох із них до середини 2020 року навіть встигли завершити основні роботи, цього року ще встановимо парапети і зробимо облицювання. Також візьмемося за третю, найскладнішу, шатрову, частину, яку мусимо трохи опустити. Нам треба звести їх на один рівень, бо на стиках трьох частин маємо постійні протікання, через що талий сніг чи дощ потрапляють досередини. Деякі балки почали просідати, і працівникам Палацу доводилося буквально підставляти відра, аби не текло на голову. То був жах! Одне слово, ця зима була для нас дуже важкою. І якщо за літо ми не зведемо всі три частини на один рівень і не герметизуємо дах спеціальним мембранним покриттям, то наступної зими нас просто затопить.
– А хто має дати гроші на ці роботи? Адже через недороблений дах нищаться й нові, уже відремонтовані приміщення?
– Кошти на ці роботи має виділити управління культури Львівської міськради. З комунікацією у нас усе прекрасно, роботи поступово ведуться. Проблема в тому, що у 2020-ому через ковід фінансування почали урізати всім. Тож усе, що можна було зробити торік, максимально перекрити дах, ми зробили. Але є й зовнішні роботи, які підрядник просто не може виконувати взимку. Ба більше, навіть якщо нам вдасться втілити усе заплановане на цей рік, то й наступного на даху буде що доробляти – це довготривалий процес, нам його не уникнути. Для прикладу, будемо встановлювати сучасну стічну систему, лійки з підігрівом, які не забиватимуться снігом чи льодом, систему водовідведення.
Окрім того, цього року з 12 квітня ми закрили на реконструкцію концертний зал.
– Коли у ньому востаннє робили ремонт?
– У 80-их роках минулого століття. З того часу зал ніхто не рухав. Розуміємо, що з фінансуванням цього проєкту буде тяжко, але попри те запускаємо процес, бо маємо на це дві причини: перша – через протікання даху почали відвалюватися шматки стелі, друга – маємо припис пожежної служби.

– Дозволю собі пожартувати: у вас із пожежниками «довга і пристрасна» любов. Уже кілька років ви намагаєтесь усунути всі виявлені ними недоліки…
– У нас із ними дуже добра, позитивна комунікація, вони ідуть нам назустріч, але маємо припис і вже виконуємо його: демонтовуємо панелі зі стін зали. Із 69 пунктів припису, який ми почали виконувати ще за Оксани Гузь, станом на сьогодні нам залишилося виконати лише вісім! Спочатку усунули 47 менш затратних нюансів, згодом дали собі раду з іще 14-ма, які вимагали великих капіталовкладень і потребували часу на реалізацію. Ну не могли ми за два дні зробити систему димовідведення, витяжку, пожежну автоматику й сигналізацію…
Ті вісім пунктів, які нам залишилось усунути, це один проєкт, а саме спринклерна система пожежогасіння. На його реалізацію нам потрібно майже сім мільйонів гривень, він найдорожчий саме щодо пожежної безпеки. Зараз ми на стадії коригування цього проєкту.
Наразі справа Палацу перебуває в суді, але ми ще маємо час на виконання цих восьми пунктів. Тепер ми на стадії переговорів із пожежною службою. І якщо до кінця весни встигнемо запустити процес роботи над системою, то матимемо відтермінування на його реалізацію.

– То вам пощастило, що зараз у місті діє суворий карантин?
– Так, з одного боку погано, що діти не займаються, бо в установі нема руху та розвитку, а з другого, ми маємо час на завершення усіх інфраструктурних процесів, адже безпека відвідувачів для нас надзвичайно важлива. Для прикладу, в Палаці уже встановили систему пожежної сигналізації та оповіщення, якої тут фактично не було. Тобто була якась найпростіша, але вона не функціонувала. Всі наші працівники пройшли спеціальне навчання, знають усі правила й державні будівельні норми, маємо інженера з охорони праці, техногенної безпеки, цивільного захисту і пожежної безпеки, якого також ніколи не було в штаті.
Паралельно з виконанням припису від пожежників у нас тривають внутрішні ремонтні роботи. Із середини 2019 року відремонтували два танцювальні класи. В одному з них займаються наші «народники» – народний ансамбль танцю «Мрія» і зразковий ансамбль танцю «Квіти України». Там ми встановили сучасну систему вентиляції, зробили стіни і стелю, підлогу ж відремонтуємо цього року. В 2020-ому повністю оновили клас зразкового ансамблю сучасного та естрадного танцю «Данс клуб», поставили там великі дзеркала, зробили спеціальне покриття, на якому учасники колективу танцюють босоніж.
– Насправді ви й самі досить успішно шукаєте фінансування.
– У межах поточних ремонтів ми подалися на грант від House of Europe: мали назбирати на «Спільнокошті» необхідну суму, а грантодавець нам її подвоїть. За зібрані гроші планували відремонтувати хол Палацу, який прекрасно підходить для проведення різних галерейних подій. У нас є своя художня студія, маємо багато чудових робіт наших талановитих діточок, які конче треба виставляти. Та й давно потребували місця для тематичних виставок, адже дуже часто отримуємо запити на такі заходи від молодих митців. Наш колишній працівник Віталій Шадей запропонував прекрасну концепцію «ХотАртХолу» – облаштування прохідного холу. Згідно з його задумом гості заходять на перший поверх, оглядають картини, спускаються вниз, де презентуються об’ємні твори, зокрема скульптури і мультимедійне мистецтво, а тоді піднімаються нагору. Тобто отримуємо закільцьований галерейний простір.
Аби втілити цей задум, нам потрібно було назбирати 80 тисяч гривень. Ми мали повністю прописаний погодинний план подій, аж раптом… коронавірус, карантин, проводити заходи не можна. Нічого, мобілізувалися, оголосили аукціон зустрічей із друзями Палацу Хоткевича і зібрали 82 тисячі гривень, а дофінансували нам цей проєкт ще на 6 тисяч євро. На жаль, отриманих коштів вистачило лише на ремонт і облаштування першого поверху. Тож цього року продовжуємо збір на облаштування нижньої частини простору. Для цього потрібно зібрати 85 тисяч гривень, і якщо це вдасться, фонд «Відродження» також подвоїть нам зібрану суму.
Окрім цього, ми регулярно подаємося на Громадський бюджет Львова. У 2019 році перемогли з проєктом «Khotkevych Space – місце творчих ідей», завдяки якому повністю реконструювали малу залу Палацу, купили сучасний мультиборд, розвели звук і світло. Тепер тут можна проводити найрізноманітніші події: від мініконцертів до конференцій і кінопоказів. У 1934 році частину цього простору займала бібліотека. Тож, повертаючись до джерел, ми замовили книжкові полиці та зібрали на них книги і для дітей, і для дорослих. Дуже допоміг нам у цьому офіс «Львів – Місто літератури ЮНЕСКО», благодійники і наші гості, які принесли свої прочитані книги. Щойно завершиться карантин, запустимо буккросинг. Тож сюди можна буде просто прийти почитати, вмостившись у м’якому кріслі, зачекати на дитину з гуртка.

– Тобто ніхто більше не сидітиме в коридорах?
– Як колись, так і тепер Палац Хоткевича найперше працює для громади. В 2020 році ми подали на Громбюджет проєкт «ХотАртКлас». Усі деталі, візуалізацію зробила для нас дизайнерка Олена Курець, яка уже не вперше працює із закладами культури, оновлювала різні простори у Львові. Вона поспілкувалася з керівником студії, з дітьми, розпитала, що їм потрібно, включно з тим, який колір повинні мати штори. Дітям також має бути зручно творити, а не просто сидіти за партами, як у школі. Вони повинні мати рукомийники в класі, а не йти через увесь заклад з брудними руками до вбиральні. Це має бути комфортний, продуманий простір, де наші юні таланти зможуть умоститися на м’яких стільцях або за мольбертами і почуватися вільно. Громада нас підтримала, ми отримали фінансування, зараз запускаємо тендери. За літо все робимо, і вже з вересня діти працюватимуть в оновленому приміщенні. Паркет там уже відреставрований у 2019 році коштом міста. Узагалі все, що піддається реставрації, ми бережемо, а не нищимо. А вже те, чого не можна відновити, оновлюємо так, аби воно мало історичну цінність.
Уже маємо ідею, з якою представлятимемо Палац Хоткевича на наступному Громадському бюджеті Львова й реалізовуватимемо наші внутрішні простори. Усвідомлюємо, що всього потрібного нам фінансування місто не забезпечить, тож шукаємо кошти самі.

– На які проєкти ви пишете гранти, а які закриваєте завдяки фінансуванню з міського бюджету?
– Окрім очікуваних коштів від управління культури, завжди подаємося на різні грантові платформи. Так, для прикладу, торік подали проєкти на ремонт частини даху і концертного залу в Державний фонд регіонального розвитку. І хоча не перемогли, руки не склали: цього року подали ці ж проєкти на програму «Велике будівництво», а саме на «Велику реставрацію» від Міністерства культури та інформаційної політики. Маємо надію, що серед визначних пам’яток архітектури зауважать і нас, адже Палац Хоткевича відповідає всім необхідним вимогам програми.
Проблема в тому, що інфраструктурних грантів в Україні дуже мало, фактично одиниці. Ті ж House of Europe дають на такі проєкти 6 тисяч євро. Насправді це невелика сума навіть для ремонту, на це ще треба дозбирувати гроші. На щастя, закривати інфраструктурні питання допомагає місто, адже виконувати ремонтні роботи все одно треба, тож левову частку фінансування отримуємо від нього. А от для фінансування культурного наповнення і того, що можемо зробити всередині, якраз шукаємо організації, які надають грантову підтримку.

– Знаєш, мені видається, що міжнародні організації не завжди розуміють, чому треба витрачати гроші на ремонти. Їм не зрозуміти інфраструктурних проблем, не збагнути, чому нема ремонту, вони перебувають в інших реаліях…
– Так, це має робити місто з наших податків, адже бюджет наповнюється зі сплачених нами коштів. Все те, що я зараз говорю про інфраструктуру, підтверджує роль Палацу Хоткевича в житті містян. Потреба в таких громадських просторах надзвичайно велика, а наша установа завдяки усім згаданим змінам стала мультифункціональною і надзвичайно затребуваною!
– Ти сама зачепила цю тему. Палац тривалий час був розрахований радше на дітей – на різні гуртки, концерти. Тепер усе змінилося. Чим саме зараз ви можете зацікавити дорослих львів’ян і чому вони мають іти саме до вас?
– На початках ми не були створені для дітей. І зараз організовуємо чимало подій для дорослих, більшість з яких безкоштовні. Стежте за нашою афішою у фейсбуці! Так, є й платні заходи, допомагаємо з організацією, і це дозволяє нам закривати господарські питання, купувати, приміром, туалетний папір чи засоби для постійної дезінфекції приміщень.
Зараз напрацьовуємо програми, які чітко демонструватимуть, чим займаються діти або дорослі. Коли батьки приводять наших вихованців на гуртки і чекають їх до кінця занять, чому вони мають робити це на вулиці? Можна ж долучитися до майстер-класу, конференції, послухати лекцію чи подивитися фільм. У Палаці є різноманітні структурні підрозділи: сектори, що займаються колективами, кіно, творчим розвитком. Офіс «Львів – Місто літератури ЮНЕСКО» має свої події, літературні читання, зустрічі. Кінокомісія налагодила зв’язки з «Докудейсом» і кінодистриб’ютором «АртХаусТраффік», які надають ліцензійне кіно для перегляду безкоштовно. До строгого карантину ми проводили кінопокази щосереди, і щойно його послаблять, ми їх продовжимо. Ба більше, після таких подій постійно влаштовуємо обговорення з глядачами, запрошуємо різних цікавих гостей. Також налагоджуємо роботу з керівниками наших колективів, аби можна було проводити майстер-класи з танців, акторської майстерності чи рисунку для дорослих.
Все одно батьки приїжджають і сидять у автомобілях. Ми ж хочемо, щоб вони заходили до нас, подивилися виставку в холі, долучалися до подій. Команда Палацу Хоткевича працює для того, аби тут було комфортно всім! Нещодавно до мене прийшла жінка, яка щойно переселилася в наш район і хотіла познайомитися. Вона сама перелічила, що в нас відбувається, і була в захваті.
Не відкидаємо й соціальної складової: діти з сімей, що опинилися в скрутних обставинах, багатодітних, малозабезпечених, сімей воїнів, діти з інвалідністю займаються в нас безкоштовно або на пільгових умовах. Крім того, ми допомагаємо організовувати соціальні концерти. Співпрацюємо зі співачкою та мисткинею Соломією Чубай. Останній концерт проводили з нею вже у час карантину і потішили чимало діток. Взагалі маємо добру підтримку від львівських гуртів і завжди готові їх приймати, адже саме в Палаці Хоткевича музиканти часто проводять репетиції, тут народжуються нові хіти і нові гурти. Насправді з 2018 року, коли я прийшла у Палац, все дуже змінилося – настало зовсім інше життя, атмосфера, рух, та й ставляться до нас інакше.

– Ти хочеш сказати, що Палац Хоткевича ожив?
– Без сумніву. Але без комунікації з навколишнім світом нам цього не вдалося б. Хоча багато чого змінилося, ми й досі боремося зі стереотипами щодо Палацу: показуємо зміни, спілкуємося з дітьми, батьками, сусідами, владою, депутатами, громадою міста.
Наприкінці минулого року наші партнери – громадська організація «Львівський культурний центр», якою керує Юлія Рудюк, виграли грант Українського культурного фонду на проєкт «Підзамче. Нарешті». Він передбачає роботу з громадою району, прокладання сюди туристичного маршруту та запуск мобільного додатка про мікрорайон Підзамче. Палац буде лиш однією з точок цього цікавого маршруту.
Підзамче – класний і колоритний район, про нього знають усі, але не знають, що тут відбувається. Це не просто промисловий район, тут багато культури! То чому б не надати йому нового дихання? Зараз також працюємо над цим, спільно з громадською організацією розробили 3D-листівки. Треба лиш зісканувати смартфоном QR-код на них і отримати «Палац на долоні». Це дозволяє оглянути нашу будівлю з усіх боків, роздивитися деталі.

– Скажи, чи може до вас прийти мешканець району з пропозицією організувати якусь подію? Ось так, просто.
– Може! Ми відкриті до співпраці. Приходьте, розповідайте. Для прикладу, треба організувати фестиваль на районі. Ми тільки за це, навіть маємо відповідний досвід. У 2019-ому були співорганізаторами Topolna Party, до якого долучилися всі наші колективи: частина виступала, частина проводила майстер-класи. Фестиваль тоді упродовж дня відвідало близько 2,5 тисячі осіб. Торік проводили Фестиваль миттєвого мистецтва, який ініціювала Діана Ігнатенко.

– Бачу, у вас зібрався прекрасний колектив.
– Спішу поділитися новиною – маємо оновлення в команді! Тепер моєю заступницею є проєктна менеджерка Дому Франка Тетяна Продан. Вона швидко включилась у справи Палацу, тож посилено працюємо і втілюємо нові ідеї.
Северин Стецюк, який повернувся з Німеччини і створюватиме для нас якісні та професійні відеоролики, записуватиме подкасти. Це стало можливим завдяки підтримці Товариства міжнародного співробітництва GIZ, яке в межах програми «Міграція і діаспора» надало Палацу необхідне обладнання. Німецький уряд через цю програму підтримує кваліфікованих українців, які навчалися чи працювали в Німеччині і планують надалі працювати в Україні.
Тішуся, що ми дружні, кожен чітко відповідає за свою ділянку роботи, але завжди готовий допомогти. Зараз подалися на два гранти в межах програми «Велика реставрація». І поки ми їх писали, я особливо зауважила й відчула взаємовиручку колективу. Люди радо відгукувалися, розподіляли обов’язки і роботу між собою. Ми мали кілька днів на написання заявок, але всі спрацювали прекрасно! 
Робимо все для того, аби нашим працівникам було комфортно, щоби Палац, який має понад 4 тисячі квадратних метрів площі, був гідним місцем праці. Хочемо облаштувати невеличку кухню, де усі могли б зустрічатися поза робочим процесом, бачитися не лише на нарадах. Не кожен у своїй «комірчині», а за спільною трапезою і розмовою.
– Може, розкажеш трохи про плани на 2021-ий?
– Усі майбутні події цього року ми об’єднаємо під назвою «Локальна історія». Впроваджуватимемо дві програми: «Підзамче», яка включає проєкт «Підзамче. Нарешті», і «Мистецький квартал». Остання – робота наших колективів, їхні виступи, виїзди на територію Львова, розвиток Кіноклубу спільно з Кінокомісією, події офісу «Львів – Місто літератури ЮНЕСКО».
Зараз працюємо над черговим збором коштів для «ХотАртХолу» (biggggidea.com/project/molodizhna-galereya-hotarthol-v-palatsi-hotkevicha/«ЛП»). До серпня маємо зібрати 85 тисяч гривень. Першою великою подією для залучення грошей стане онлайн-концерт «Зроби cOver Хоткевича!». Він відбудеться 22 квітня о 20.00 за участі наших благодійників, котрі погодилися виступити безкоштовно: Соломія Чубай, гітарист Олександр Главацький, Ігор Гнидин, Анастасія Литвинюк, Андрій Кохан і гурт Shockolad та модератор Володимир Бєглов. Заходьте на подію на сторінці ПалацуХоткевича у фейсбуці, поширюйте стрим від LUMI_Stream і підтримуйте нас! Воліємо зібрати цього вечора 10 тисяч гривень. Наступні події, які допоможуть нас підтримати, відбуватимуться в межах обох згаданих програм. Стежте, буде цікаво!
У межах проєкту «Підзамче.Нарешті» плануємо кілька заходів, які допоможуть краще пізнати мешканців району і наших сусідів. Разом із ними обговоримо облаштування внутрішнього дворика Палацу. Хочемо, аби всім було комфортно. Торік спілкувалися з представниками Шевченківської райадміністрації, надали їм документи, але… на цей рік у титульні списки не включали нові проєкти – лише ті, які розпочали у 2020-ому.
Працюємо над покращенням доступу до нашої установи осіб з інвалідністю, зокрема встановлюємо пандуси, щоб можна було вільно потрапити і вибратися з Палацу. На всі роботи маємо візуалізації та попередні проєкти. Потрібне тільки фінансування!
Чимало роботи ще й у концертній залі. На це нам знадобиться 12 мільйонів гривень. Дерев’яні бічні панелі плануємо замінити на вогнетривкі, декорування стелі не змінюватимемо, адже воно впливає на акустику приміщення і має історичну цінність. Люстри реставруємо, плануємо залишити старий паркет, якщо він, звісно, надається до шліфування. Кількість місць зменшимо із 597 до 550, аби розширити проходи між ними відповідно до пожежних норм.
І далі популяризуватимемо Гната Хоткевича – людину-новатора, інженера, письменника, театрала, художника. До слова, на першій нашій виставці у «ХотАртХолі» під назвою «Хоткевич. Натхнення» були представлені оцифровані роботи художника з фондів Національного музею у Львові імені Шептицького та інших митців, котрі надихалися його творчістю.
Одне слово, працюємо і продовжуємо реалізовувати свою напрацьовану стратегію. Рухаємось, як кажуть, семимильними кроками.
Розмовляла Марічка Ільїна
фото: Марічка Ільїна, Мирослав Трофимук,
фото надане дирекцією Палацу Хоткевича
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4265 / 4.23MB / SQL:{query_count}