Мелодії новорічного настрою

Ольга Фенюк, лауреат Міжнародного фестивалю-конкурсу української пісні “Золоті трембіти”, солістка Львівської обласної філармонії, – про творчий шлях, народну пісню та атмосферу настрою

Напередодні Нового року у Львівській обласній філармонії звучали мелодії новорічного настрою. Перлини класичної музики Вольфганга Амадея Моцарта, Джузеппе Верді, Джоаккіно Антоніо Россіні, Джакомо Пуччіні, Луїджі Ардіті, Миколи Лисенка, Імре Кальмана, Франца Легара створили атмосферу справжньої новорічної феєрії добра, любові, краси. 
Окрім того, цей концерт є підсумком 25-річної пісенної творчості солістки Львівської філармонії Ольги Фенюк. За популяризацію творчості галицьких композиторів Анатолія Кос-Анатольського, Миколи Колесси, Станіслава Людкевича у тематичних концертних програмах й видання компакт-диску “Український романс” солістка Львівської філармонії Ольга Фенюк отримала Обласну премію 2012 року в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури у номінації “Музичне мистецтво” імені Станіслава Людкевича.
“Запропоновану збірку записів вокальної лірики у виконанні колоритної та самобутньої львівської співачки Ольги Фенюк можна було б назвати хрестоматією українського класичного романсу, – говорить генеральний директор Львівської філармонії, заслужений діяч мистецтв України Володимир Сивохіп. – Адже такі твори, як “Садок вишневий коло хати”, “Утоптала стежечку”, “Стояла я і слухала весну”, “Хотіла б я піснею стати”, “Місяцю-князю”, “Плавай, плавай, лебедонько” та інші вже давно стали шедеврами романсової лірики, які – майже як народні пісні – живуть у нашій пам’яті та бентежать душу глибоким і щирим змістом”.
Днями “Пошта” запросила Ольгу Фенюк  до розмови. Виконавиця розповіла про свій творчий шлях, про народну пісню та новорічний настрій у концерті “Мелодії новорічного настрою”, який дарували разом з нею її друзі, солісти Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Роман Ковальчук, Петро Радейко й Академічний інструментальний ансамбль “Високий Замок”.
– Ви  обрали класичний спів. Чому?
– Я виросла у  надзвичайно музикальній сім’ї, хоча у ній не було професійних музикантів. З мальовничого села Нем’яч Бродівського району походять батьки моєї мами, а батько – з Хмельницької області. У селі багато співали. Я змалечку слухала народний спів, надзвичайно красиві мелодії. Коли родина збиралася на свята, то святкування постійно супроводжувалися співом, а ми, діти, також організовували концерти для дорослих. Щоб стати співачкою, голос мусить бути подарований Богом. 
І мені поталанило з голосом, високим сопрано. Він передався від батька, у  нього високий гарний тенор. Унікальний голос був і у діда. Вони знали музичну грамоту, були регентами у церквах, керували та співали у хорі. Старші люди згадують і прадіда. Він мав унікальний дар: міг заспівати так, що чуло все село. Мої брат і сестра також гарно співають. Сестра закінчила консерваторію по класу бандури, а брат навчався гри на кларнеті.
Щоб стати співачкою, голос мусить бути подарований Богом. І мені поталанило з голосом, високим сопрано
З сестричкою ми доїжджали у музичну школу у райцентр, за 30 км від села. Я при цьому залишалася відмінницею у школі. А музична школа стала для мене великою життєвою потребою і музичним вихованням. 
– Музичну освіту ви розпочали з бандури?
– Бандура поєднує і спів, і гру, і вивчення музичної грамоти. Кобзар є символом України та її душі. Так от, кобзарі, співаючи, вкладали в свою пісню ідею. Музичну освіту  я продовжила у музичному училищі. Ганна Іванівна Гальчак, окрім того, що вчила мене гри на бандурі, виховувала мій музичний смак, підказувала мені як стати особистістю, навчала мене патріотизму, народності, любові до класичної музики. Я не тільки навчалася гри на бандурі, а виховувалася як громадянин, пізнавала мистецький дух Львова, його атмосферу та високу культуру, яка панує тут. 
Я розвивала голос, адже на народному відділі є вокал, постановка голосу. Моя викладачка по бандурі порадила мені вступати на вокальний факультет консерваторії. Так я почала освоювати класичний спів, так зване бельканто, прислухалася до співу класичних виконавців, а це велика школа. Вивчала західноєвропейський вокал, доторкаючись до італійської, німецької, французької класичних шкіл. Бандурна освіта в опрацюванні нових музичних творів, складніших за рівнем.
– Як ви опановували класичний спів?
– Щоразу вдавалося долати складніші твори. Це постійна праця над собою. Якщо інструменталіст може більше самостійно займатися, то вокал – єдина спеціальність, яка потребує постійного нагляду педагога. Заняття з вокалу були чотири рази у тиждень, щоразу повторювали ноти, складали  їх одна до одної. 
Впродовж п’ятьох років навчання заняття дають свої результати. Я розпочинала співати з оркестром Оперної студії консерваторії, спочатку маленьку партію, а згодом ведучі партії. Моїм дипломним проектом стала партія Віолетти в опері Дж. Верді “Травіата”, яку я виконала на сцені Львівської опери.
– У вас багато концертів з ансамблем “Високий Замок”. З ким іще спів­працюєте?
Я співала і з симфонічним оркестром, камерним оркестром “Віртуози Львова”, з ансамблем “Високий Замок”. Багато співаю класики і люди залюбки слухають. Працюю у різних жанрах класичної музики: опера, оперета, ораторія, кантата, і, звичайно, романс і пісня.
Мені пощастило об’їздити всю Україну, співала у всіх обласних філармоніях України, і не тільки, адже виступала і перед сільською публікою та трудовим колективом. Пощастило мені гастролювати по північному Кавказу. Отримала загартування концертами, гастролями. З ансамблем “Високий Замок” виїжджали на гастролі у Німеччину, побували на Байройтському фестивалі, на якому постійно звучить музика Вагнера. Познайомилися  з Бельгією, США.
Бандура поєднує і спів, і гру, і вивчення музичної грамоти. Кобзар є символом України та її душі
Музика – це міжнародна мова, яка слухається всіма, незалежно від національності та соціального статусу. Європейській публіці ми більше презентуємо класичну і українську музику. Великою популярністю користується українська музика. Україна багата талантами, музикою, красивими народними піснями, і коли ми це презентуємо країнами Західної Європи, слухачі в захопленні аплодують. Тішить, що несемо людям енергію добра і настрою. Оплески слухачів – найбільша нагорода. Хочеться, щоб молодь більше зверталася до класичного співу і відчувала це високе мистецтво. Варто більше пропагувати музику, звертатися до неї. 
– Скажіть, якими міркуваннями керувалися, коли уклали програму новорічного та свого ювілейного концерту?
– Кожен мій концерт – це живе виконання під супровід чи інструмента, чи оркестру, чи ансамблю. І щоразу я доношу до слухача музичний образ твору. У кожному виконанні живу твором, передаю задум композитора і поета до слухача. Той самий твір щоразу звучить по-особливому, перегукується з внутрішнім станом душі. Я люблю творити живу музику. Щоб кожна людина мала щастя спілкування з нею, могла збагатитися позитивними емоціями, добром. От, власне, це мій життєвий принцип і принцип новорічного та мого ювілейного концерту.
У концерті я багато уваги приділила класичній музиці, хотілося, щоб слухачі отримали від концертної програми добро і радість. “Мелодії новорічного настрою” – це мелодії кохання, чарівні мелодії з оперет, прекрасні дуети за участю солістів Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької Романа Ковальчука і Петра Радейка.
Мелодії новорічного настрою” – це мелодії кохання, чарівні мелодії з оперет, прекрасні дуети
Прагну, щоб кожна людина згадала щось приємне і залишилася з позитивним настроєм на всі новорічні свята. Це свято святкують всі разом, людина стає оновленою. Це своєрідна феєрія добра, любові та краси, найкращих шедеврів з опер і оперет, з мюзиклів і вокальних творів. Прозвучали найкращі композиції з репертуару ансамблю “Високий Замок”, які не залишили байдужими, бо музика – це стан душі, доброти і ми старалися дійти до закутка кожної душі і поділитися добром. 
Наше завдання – дати віру у добро, і навіть якщо зараз не дуже сприятлива ситуація в країні, та йдучи до мети, вірили, що наступний рік буде кращим і пройде з позитивом. Люди, які стоять на Майдані, вірять в краще. А ми на своєму місці також говоримо з вами. Ми за те, щоб у житті складалося все добре. Щоб всі були здорові, у сім’ї було благополуччя, взаєморозуміння, щоб кожному на роботі і в сім’ї могли сказати, що все буде добре. 
Концерт робили для того, щоб поділитися добром, дати людям віру і надію, що ми переможемо, і добро все-таки є перемагаючим. Воно домінуюче. Людина має любити ближнього свого і гарно ставитися до колег; і від того починається наша дружба та віра.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8183 / 1.62MB / SQL:{query_count}