Немає бізнесу – немає податків!

Зеновій Бермес, президент Асоціації роботодавців Львівщини, голова громадської ради при Львівській ОДА, про незахищеність підприємців, корупцію та Податковий кодекс 

Зеновій Бермес, президент Асоціації роботодавців Львівщини, голова громадської ради при Львівській ОДА, про незахищеність підприємців, корупцію та Податковий кодекс 

На жаль, з року в рік в українських підприємців проблем не меншає, а, навпаки, усе більшає. Загалом, аби бізнес успішно працював, потрібний відповідний податковий клімат і сприяння місцевої влади. У Львові, схоже, влада бізнес не поважає, ба більше, ставить його в умови виживання. “Підприємці втікають із міста, бо бачать тиск із боку місцевої влади”, – зазначає “Пошті” президент Асоціації роботодавців Львівщини, голова громадської ради при Львівській ОДА Зеновій Бермес. Інвестори також не поспішають до нас їхати. “Життя українця супроводжує  корупція. Інвестор не хоче з цим миритися. За все в Україні треба платити... На Заході так не прийнято”, – акцентує Зеновій Бермес.

Про згортання бізнесу 

– Пане Зеновію, на Ва­шу думку, чому в Україні, зокрема у Львові, люди почали закривати свій бізнес?

– Складно сказати однозначно, чому цей процес відбувається. Про захоплення бізнесом говорять дуже багато. Кажуть, що в Україні на основі бізнесу мають створити заможний середній клас, який буде визначати долю держави. Біда в тім, що стан бізнесу формується на основі мотивації, умов, які для нього створюють. Тобто, передусім мова про податковий клімат та роль місцевої влади – як місцева влада бачить розвиток свого міста. За час незалежності, на жаль, ніхто не думав, як запровадити виробництво, започаткувати власну справу. 

В Україні, кажуть, віддача від малого бізнесу становить 20% від ВВП. Із цим можна погодитись. Так, у світі щонайменше половина населення працездатного віку зайнята у сфері малого і середнього бізнесу. Віддача від нього становить не менше 50% ВВП. Загалом статистика майже не змінилася, кількість зареєстрованих фізичних осіб навіть дещо збільшилась. Протягом останніх 10 років відбувається процес мінімізації сплати податків і тінізації. Однозначно, що діяльність у підприємницькій сфері була не вигідною і тому люди не розширюють кількість робочих місць, а навпаки, скорочують. Тобто, підприємництво у нас не пішло. Статистика у нас спотворена брехнею. Це дуже сумно, а брешуть майже всі. Владі потрібно одне – гроші! Вона готова брати їх будь-яким чином. 

– На Вашу думку, влада створює умови для нормальної роботи бізнесу?

– Однозначно – ні. В нас щодо бізнесу прийнято багато законів. Можливо, у жодній країні світу немає стільки законів і норм, як у нас. Усі говорять, що вони повинні поліпшувати роботу бізнесу. Так, за останніми дослідженнями, які провели Світовий банк і Міжнародна фінансова корпорація, Україна займає 183 місце зі 187 країн, про які опитували. Це є перша ознака, чому молоді люди, які закінчили виш, не мають наміру працювати і залишатися в Україні. Дуже тривожний симптом! Немає бізнесу – немає податків. Можемо намалювати лінію залежностей: нема податків, значить, у державі немає відповідної соціальної політики, чиновники не мають зарплати. Отже, ми не створюємо умов для того, щоб люди йшли працювати. 

– Наскільки міський бюджет “залежить” від бізнесу?

– 80% міської казни складається з податків, доходів фізичних осіб, тобто всіх, хто працює і сплачує податки. Влада мала б бути зацікавлена в тому, щоб тих, хто працює, було більше і зарплати були вищі. Бо чим вищі зарплати, тим більше податків надійде в бюджет. Але місто нічого не робить для того, щоб було більше платників податків. 

Податковий кодекс нічого доброго не приніс

– Що ж принесли підприємцям податкові реформи?

– Податкову політику, податкову реформу нібито впроваджували цього року, але насправді нічого не відбулося. Більшість законів переписали в єдину книгу, яка умовно становить 500 сторінок. Тобто, влада декларує, що ми пішли на зниження податків. Якщо спитати підприємця, а що змінилося? Як змінився Податковий кодекс? Податкове навантаження не дуже змінилося. Якщо говоримо про реформи, то саме слово реформи означає кардинальні зміни. Щодо податкової реформи, то мало відбутися зменшення сплати податків. Це не вплинуло на стан бізнесу.

– Минулого тижня ВРУ прийняла чотирнадцятий розділ Податкового кодексу. Розкажіть, що  нового придумали для спрощенців?

– Він обумовлює діяльність суб’єктів малого бізнесу. Дуже добре, що його прийняли. Була велика небезпека, що спрощенці взагалі не зможуть існувати. На мою думку, там є багато непоганих речей. Президент ще не підписав зміни до закону. Не маю самого тексту і не можу „судити” цей закон. Певною мірою, це позитивне явище, що поліпшило умови оподаткування для спрощенців. Це повинно проявитися у результатах через рік. Хоча багато аналітиків відзначають певні недоліки чотирнадцятого розділу Податкового кодексу. Правила гри для спрощенців визначили, і я думаю багатьом це дозволить працювати ліпше. 

Про великі проблеми малого бізнесу

– На Вашу думку, чому більшість зарплат найманих працівників у тіні?

– Маємо дуже багато негативних явищ, які супроводжують підприємницьку діяльність. Влада каже, що половина зарплат в тіні. Чому так? Тому, що є щось невигідно. Причиною тіньової зарплати є великий розмір нарахувань у пенсійний фонд. Роботодавці не витримують податкового навантаження. 

– Підприємці скаржаться на велику кількість перевірок органів контролю. З чим це пов’язано?

– Кілька років тому прийняли спеціальний закон, що кількість перевірок має бути меншою. Але підприємці скаржаться, що нині заробляти стало значно важче. Економічна криза супроводжується зменшенням купівельної спроможності. Люди збідніли! За зарплату, якщо вона зростає на 10%, купують удвічі менше, ніж могли купити кілька років тому. Це найбільша причина, чому складно сьогодні бути підприємцем, сплачувати податки. У всіх країнах світу спрощували систему ведення бізнесу, а в нас її ускладнювали.

– Чи беруть чиновники у підприємців хабарі?

– Зрідка. Я скажу, що чиновники бояться брати хабарі. Корупційні прояви базуються на причинах. Одна з причин – надзвичайно низька зарплата. Люди йдуть на корупцію, бо є грунт. Ми повинні боротися і усувати причини – погані закони, низька зарплата і недотримання законів. 

– На вашу думку, чому багато підприємців утікають із міста і перереєстровуються у сусідніх областях?

– Причина зрозуміла. Під­приємець прийшов у Львів і відчуває тиск із боку міської влади. Звичайно, що йому ліпше зареєструватися і платити податки, наприклад, не у Львові, а в Пустомитах. Там дешевша земля, менший розмір податку, та й влада не така захланна. Зі Львова підприємці тікають і перереєстровується нерідко в приміських районах, навіть дуже часто в сусідніх областях.

– Чому так часто, особливо в центрі міста, змінюються власники магазинів, банків тощо? 

– Наочний вияв того, як важко вести бізнес. Вели бізнес і збанкрутували. Ми це дуже часто бачимо у центрі міста, бо він привабливий і не пустує, але зростає кількість пустуючих об’єктів подалі від центру. Невигідність ведення бізнесу проявляється в тому, що дуже часто змінюються вивіски від зміни власників об’єктів. Це сумно і страшно! 

ДО ТЕМИ

– Чи виграє львівський бізнес від Євро-2012?

– Напередодні відкриття об’єктів Євро-2012 була можливість, зокрема у нашої влади, стимулювати процес, щоб об’єкти Євро інтенсивно будувалися, бізнес розширювався і суб’єкти підприємницької діяльності у Львові та в області мали роботу. Влада про Євро дуже багато говорила, але нічого не робила. Держава взяла на себе будівництво об’єктів Євро-2012, тобто, провалено було наміри будувати стадіон за кошти міста. Спорудження об’єктів Євро не спричинило пожвавлення у підприємницькій діяльності.  

Про інвестиційні вливання 

– Чому бізнесмени сьогодні практично не відчувають інвестиційної політики?

– Підприємництво і інвестиційна політика – це дві взаємопов’язані речі. Інвестиційна політика є, коли це вигідно. Що розуміємо під словом інвестиція? Це вкладання в бізнес. У нас був прихід грошей. Ми це називали інвестиційною політикою, але я дивувався, що влада нахабно брехала. Останні кілька років в Україні паразитують на громадянах. Надходили гроші, але вони скеровувалися у фінансову сферу. Суми інвестицій, які б мали йти в реальну сферу економіки, не зростають. Інвестиційні реформи в нас відбуваються щороку, а результат у нас щоразу такий самий.

– Назвіть найбільш успішний на Львівщині інвестиційний проект 2011 року? 

– Це наміри „Леоні” відкрити підприємство на 3 тис. робочих місць у м. Броди. Це втішний момент. „Леоні” – це німецький інвестор, який працює в Стрийському районі. На жаль, це єдиний добрий приклад. 

– Чому інвестори не приходять в Україну?

– Тому що у нас постійно змінюється законодавство. Є ще одна важка річ, яка супроводжує життя українця –  корупція. Інвестор не хоче з цим миритися. За будь-що в Україні треба платити. Якщо ти прийшов із грішми, тебе обов’язково спробують тим чи іншим чином пограбувати. В тебе є намір щось збудувати, а тобі кажуть – дай! На заході так не прийнято. Тому маємо таку ситуацію. В Україні інвестиційна політика тільки на словах.

– Чи має практичне застосування у Львові Закон “Про державну підтримку малого підприємництва”?

– Це декларативний закон, який сам по собі нічого не дає. Він визначає певні межі, як класифікується бізнес тощо. В Україні законом передбачається створення на базі регіональних програм розвитку і підтримки підприємництва. Насправді через відсутність коштів на ті програми практично мало що виділяється, скажімо, вже кілька років поспіль розмір коштів на підтримку підприємництва у Львівській області приймався на рівні 300 тис. грн. Повірте, якби це було 30 млн грн, я би cказав, що мало. Не говоримо про звичні речі для розвинутих країн: мікрокредитування, виділення коштів для погашення позик малому бізнесу та ін. Цього в Україні немає. 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.8286 / 1.66MB / SQL:{query_count}