“Мене вкусила тварина”: як не стати жертвою сказу

Львів’ян кусають не лише собаки, але й коти, лисиці, миші та їжаки. Поради медиків, як не допустити смертельної хвороби та що робити, коли скажена тварина все ж вкусила

Погодувати в парку з рук білочку, потримати на узбіччі на руках їжачка, погладити собаку, що проходила вулицею… Такі любощі цих милих, добрих і на перший погляд беззахисних тварин можуть перетворитися на реальні проблеми. Зокрема, тварини можуть переносити сказ – небезпечну гостру інфекційну хворобу, що вражає центральну нервову систему. Єдина допомога – якнайшвидше зробити щеплення проти сказу. Інакше – смерть.
Щороку кількість випадків сказу серед тварин збільшується. За минулий рік у Львівській області було зафіксовано 40 вогнищ сказу. З початку 2019-го вже є 20 випадків. Сама ж кількість звернень від осіб, які контактували з хворою на сказ твариною є набагато більшою. Так, цього року їх вже було 60, з них половина – діти.

Не собаками єдиними…

Осередками сказу на Львівщині можуть бути не лише собаки, а й лисиці, коти, борсуки, миші, пацюки та навіть їжаки і корови.
Останній випадок зараження трапився минулого місяця. Двоє дівчат-підлітків підібрали у парку “Знесіння” малого бездомного песика та принесли його додому. Коли мати їм заборонила лишати тварину у квартирі, ті віднесли його у Домівку врятованих тварин. Саме там виявили, що собака заражений вірусом сказу!
Оскільки дівчата тісно контактували з твариною – його годували, а той вдячно лизав їм руки, дітям зробили всі необхідні щеплення від сказу. Загалом, як розповіла “Львівській Пошті” завіду­вачка відділу епіднагляду та моніторингу особливо небезпечних захворювань Львівського обласного лабораторного центру Ірина Куліш, з’ясувалося, що з хворим собакою контактувало 39 осіб (!), серед яких волонтери, працівники ЛКП “Лев”, Домівки врятованих тварин, ветеринари тощо. Відтак, крім дівчат, курс з п’яти щеплень отримали й решта осіб.
Минулого року на Львівщині трапився й летальний випадок. 68-річну жінку покусав її домашній пес, який контактував із хворою на сказ лисицею. Жінка до медиків не зверталася і майже через три місяці у хворої з’явилися ознаки захворювання. З ними вона спочатку потрапила в центральну районну лікарню, а пізніше в інфекційну обласну лікарню, де їй поставили діагноз. Хвороба невиліковна, тому врятувати жінку не вдалося. Єдине, що могло б її врятувати, це своєчасне щеплення.
Кілька років тому їжак укусив за палець львів’янку Оксану. Жінка пригадує, як йшла по тротуарі з сином, а в цю мить дорогу переходив маленький їжак. Аби бідну тваринку не переїхала якась машина, вони вирішили її забрати з дороги. Та щойно Оксана підняла їжака на руки, він миттю скрутився у клубок і вкусив її за палець.
“Я відразу відкинула тваринку на асфальт. Рана була невелика, крові не багато, але дуже сильно боліло, – розповідає Оксана. – Цього ж дня звернулася у поліклініку, проте мене відразу направили в лікарню, мовляв, укус дикої тварини може спричинити сказ, а це смертельна хвороба”.
Жінка каже, що в лікарні їй рану обробили, зробили якийсь укол та призначили щеплення проти сказу. І тут виявилося найцікавіше – на той час у даному медзакладі його не виявилося. “На щастя, самі лікарі почали зідзвонюватися і потрібну вакцину звідкись перенаправили. До речі, уколи приймала п’ять чи шість разів з певною періодичністю. Усе добре вже й не пригадую, бо це для мене, як страшний сон”, – додає вона.

Що варто знати про сказ

Сказ небезпечний, бо це єдина недуга, від якої немає ліків, наголошує дитячий рабіолог, відповідальний за надання антирабічної допомоги дітям, хірург обласної дитячої лікарні Охматдит Богдан Мальований. З його слів, запобігти хворобі може лише щеплення.
“Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему. Джерелом вірусу сказу є різні хижі та домашні тварини. Вірус передається від хворих тварин через укус або ослинення шкіри чи слизових оболонок, особливо якщо на них є мікротравми. Серед перших симптомів можуть з’явитися катаральні явища, кишково-шлункові розлади, нудота, блювання, далі йде ураження центрально-нервової системи, – розповідає рабіолог. – 80% звернень – це укуси собак, як домашніх, так і бездомних. Але, крім них, небезпечну хворобу можуть переносити білки, їжаки, миші, щурі та інші гризуни. Пригадую випадок, коли дитину вкусила мишка. Восени вона допомагала батькам садити картоплю на полі і її у пальчик укусила мишка”.
Лікар закликає усіх бути обережними і не підходити близько до невідомих тварин. “У наших парках дуже багато білок, але не поспішайте їх нагодувати, особливо з рук. Вони також можуть переносити сказ! Те саме стосується лисиць. Забігаючи на подвір’я господарів, вони кусають домашніх тварин, а вже ті своїх господарів. Відтак ланцюжок передачі сказу збільшується”, – каже він.
Проте небезпечне захворювання розвивається не у всіх, кого вкусила тварина. Це залежить від місця укусу, розміру рани, кількості вірусу, що потрапив в організм людини, та того, чи вчасно зроблено профілактику.

Вакцина – єдиний вихід

Безпечний і єдиний спосіб запобігти хворобі є щеплення проти сказу. Медики кажуть, що вакцина – це живий, штучно вирощений вірус сказу, не здатний викликати хворобу. Її вводять різними схемами, зазначеними в інструкції.
Як розповіла “Львівській Пошті” експерт із епідеміології Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Оксана Пушкарьова, перебіг хвороби та кількість введених щеплень залежиться від швидкості звернення постраждалого, самої тварини (береться до уваги чи це домашня, бездомна, невідома тварина і її стан), місця та глибини укусу. Перший раз вакцину бажано ввести у той же день, коли людина травмувалась, або не пізніше, ніж за 14 днів після укусу.
“Найчастіше щеплення роблять п’ятикратно – у нульовий день (день звернення), третій, сьомий, чотирнадцятий та двадцять восьмий дні. Але бувають і інші схеми. Однократно людині, яка контактувала з хворою твариною, вводять ще й імуноглобулін”, – уточнила епідеміологиня.
Як запевнили лікарі, вакцин проти сказу, так званих антирабічних, у Львівській області є достатньо. А для пацієнтів, які потребують таких уколів, повністю безкоштовні.
“Вакцини є у кожному медичному закладі Львова та області – від поліклінік, де є кабінети рабіологів, до травмпунктів та лікарень. Щеплення проводимо французькою вакциною Верораб, – зазначає Богдан Мальований. – До речі, якщо дитина попередньо не була вакцинована, згідно з календарем профілактичних щеплень, закликаю усіх все надолужити. Первинні щеплення формують імунітет, особливо небезпечних захворювань”.
Проте медики наголошують, аби господарі також не забували щепити своїх домашніх улюбленців. Щоб тварина не захворіла на сказ, щороку варто подбати про те, щоб вона отримала вакцину від сказу. Її можна зробити у будь-якій ветеринарній клініці.

Є укус – поспішіть за допомогою

У випадку укусу будь-якою твариною – собакою, котом, білкою, лисицею, їжаком – потрібно не панікувати, а негайно шукати допомогу.
Крім того, за порадами Оксани Пушкарьової, Богдана Мальованого та Ірини Куліш, у разі укусу твариною, постраждалому варто:
* Звернутися за медичною допомогою до лікарні або травмпункту за місцем проживання, аби там обробили рану та ввели антирабічну сироватку, щоб не допустити розвитку хвороби.
* Якщо не має можливості якнайшвидше звернутися за кваліфікованою допомогою, бажано тривалий час промити рану під проточною водою, а також мильним розчином (це знизить кількість вірусу в рані), шкіру навколо рани обробити антисептиком (йодом або спиртом), накласти стерильну пов’язку, зверніться до лікаря.
* У жодному випадку не треба зупиняти кровотечу, оскільки вона сприяє видаленню з рани слини тварини.
* Чіпати, гратися чи забирати додому лісових звірів також не можна!
* Якщо ситуація сталася з домашніми тваринами, за ними треба спостерігати, оскільки навіть ті звірі, які живуть вдома, можуть підхопити це страшне захворювання. Але у будь-якій ситуації вакцинацію від сказу потрібно починати негайно.
Також медики наголосили, що вбивати тварину, яка вас вкусила, зовсім не потрібно. Навпаки, за нею має бути встановлене ветеринарне спостереження упродовж 10-ти днів. Якщо з твариною не відбувається нічого, змін у її стані чи поведінці не спостерігається, то на сказ вона не хвора, а відтак і лікування непотрібне. У випадку укусу невідомою твариною, місце перебування якої в подальшому відслідкувати не можна, або ж дикою (вовк, лисиця, їжак, кажан) ситуація може ускладнитися.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0024 / 4.43MB / SQL:{query_count}