Щеплений – захищений!

Чому в Україні досі такий низький рівень вакцинації малюків, які міфи наводять страх і cпричиняють недовіру до щеплень та чи вірять у дієвість сучасних вакцин самі матері-журналістки “Львівської Пошти”

Уперше за останні сім років наша держава повністю забезпечена необхідними вакцинами. Безкоштовно щепитися від десяти захворювань, а саме: гепатиту В, туберкульозу, дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту, ХІБ-інфекції (гемофільної інфекції), кору, краснухи і паротиту (свинки) можна чи не у кожній медичній установі країни! Здавалося б, вакцини є та й, за даними ЮНІСЕФ, довіра до щеплень щораз зростає, але чомусь все одно Україна поряд із Сомалі та Буркіна-Фасо входить до вісімки країн світу із найнижчими показниками охоплення вакцинацією!
Наприклад, чимало львів’янок досі вірять, що щепити дитину від хвороб, яких в Україні давно вже немає, зовсім не обов’язково, що вакцина, куплена в аптеці чи у приватній клініці, якісніша за безкоштовну в поліклініці, або ж у те, що дітям краще перехворіти, аніж щепитися. Де правда, а де міф інколи розібратися не можуть навіть самі журналісти…
Аби привернути увагу як медичної спільноти, так і батьків до проблеми вакцинації дітей, зараз у всій Україні триває Європейський тиждень імунізації. Зокрема, Центр громадського здоров’я разом із партнерами – Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) закликають українців вакцинувати дітей і вакцинуватися самим, щоб реалізувати своє право на захист від інфекційних недуг.
Завтра, 27 квітня, о 15.00 у великому конференц-залі ТВК “Південний” (вул. Щирецька, 36) за сприяння департаменту охорони здоров’я в межах державно-приватного партнерства відбудеться просвітницький соціальний проект для батьків “Вакциную, отже захищаю!”. Головна його мета – підвищення лояльності до імунопрофілактики серед широкої громадськості задля сприяння зростання довіри до вакцинації дитячого і дорослого населення України.
А що думають про щеплення самі матері-журналісти газети “Львівська Пошта”, чи вакцинують вони своїх дітей і чи є в них страхи, які зменшують довіру до щеплень, читайте у матеріалі.


“Львівська Пошта” зібрала найпоширеніші міфи про вакцинацію і попросила пояснити головного епідеміолога Львівщини Наталію Іванченко, де реальність, а де вигадки. Отож, розвінчуємо міфи!

Міф 1: простіше перехворіти, аніж вакцинуватися

Правда: вакцинація – найкращий варіант, оскільки вона або запобігає захворювання, або не допускає тяжкого його перебігу і появи ускладнень. Батьки повинні пам’ятати, що не такі страшні захворювання, як ускладнення після них. Ніколи не знаєш, у кого хвороба матиме легку форму, а в кого можуть виникнути серйозні проблеми зі здоров’ям чи навіть фатальні наслідки. Ризик ускладнень після інфекційної хвороби набагато вищий, аніж ризик побічних реакцій після вакцинації.

Міф 2: не варто щепитися від тих хвороб, яких в Україні давно нема

Правда: справді, деякі захворювання стали дуже рідкісними, але завдяки вакцинам. Якщо ця “планка” не підтримуватиметься, ситуація відразу погіршиться. Уже зараз щораз частіше трапляються випадки давно забутих хвороб: правець, кашлюк, краснуха. Тому найкращий захист від них – планове щеплення.

Міф 3: не можна вакцинуватися під час спалаху хвороби

Правда: під час спалахів хвороб можна і треба вакцинувати дітей, аби вони не заразилися. Наприклад, що стосується кору: якщо безпосередній контакт із хворим все-таки відбувся, для захисту найкраще провести вакцинацію впродовж 72 годин. Якщо дитина вже має одне щеплення і контактувала з хворими на кір, то незалежно від віку, але не раніше, аніж через місяць від попередньої дози КПК, потрібно ввести другу дозу вакцини. Згідно з чинним законодавством України і даними доказової медицини, контакт із хворим не є протипоказанням до вакцинації.

Міф 4: перед щепленням одного огляду педіатра чи сімейного лікаря недостатньо

Правда: найкращим індикатором здоров’я дитини є її мама. Якщо вона каже, що дитина їсть, п’є, поводиться і бавиться так само, як і раніше, це означає, що вона здорова і що їй можна робити щеплення.
Наприклад, у США лікар взагалі не оглядає дитину перед вакцинацією – це робить медпрацівник середньої ланки. Робити розгорнуті аналізи варто тоді, коли є важкі супутні захворювання або змінився стан дитини. У інших випадках цього робити не потрібно.
Окрім того, аналіз – це зайвий стрес як для дитини, так і для самих батьків, які зазвичай починають тривожитися, шукати хвороби, яких насправді нема, і відкладати вакцинацію без жодних підстав.

Міф 5: не можна робити щеплення, коли ще не минув тиждень від того часу, як дитина мала нежить, або вдома хтось хворіє

Правда: щойно дитина одужала, у неї минув кашель чи інше захворювання, відразу на наступний день її вже можна вакцинувати. Жоден інтервал не потрібен. Контакт із інфекційним хворим також не є протипоказанням до вакцинації. Наприклад, якщо тато захворів на респіраторну інфекцію, дитину треба захистити від кашлюку. Тобто треба йти на вакцинацію, поки вона ще здорова і не має ознак хвороби.

Міф 6: введення вакцини у стегно чи руку є болючішим, аніж у сідницю

Правда: інструкція до кожної вакцини передбачає спосіб введення. Зокрема, більшість вакцин вводять внутрішньом’язово. Найчастіше це такі місця, як верхня частина стегна і дельтоподібний м’яз руки. При підшкірному введенні може виникнути локальний набряк, гіперемія, запалення.
Звісно, на сідниці також є м’язи, але вони розташовані глибоко, а над ними – підшкірно-жирова клітковина. Для того, щоби “добратися” до м’яза сідниці, потрібно взяти голку на 10 сантиметрів. Це означає, що процедура буде травматичнішою і болючішою.
Тому в усьому світі доведено, що набагато простіше і безпечніше робити укол в стегно, де м’яз розташований ближче до поверхні. Крім цього, ін’єкції в сідницю пов’язані з ризиком ушкодження сідничного нерва та зменшенням імуногенності вакцин.

Міф 7: індійські вакцини небезпечніші, аніж європейські

Правда: боятися треба хвороби, а не вакцини. Ті індійські вакцини, які зараз є на українському ринку, дуже якісні. Ними вакцинують мільярди людей на рік. Тобто увесь світ довіряє індійським вакцинам, тільки ми від них відмовляємося. Можливо, в Індії дешевша земля і робоча сила, але контроль за якістю завжди зберігається: є термоіндикатори, які засвідчують умови і температуру зберігання вакцини.
Побічні реакції на вакцину залежать не від країни-виробника, а від складу препарату. Наприклад, вакцини, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент, можуть спричиняти побічні реакції частіше, аніж їхні аналоги з ацелюлярним кашлюковим компонентом.
Тобто після щеплення цільноклітинною вакциною будь-якого виробника більш вірогідними є побічні реакції (висока температура, біль, набряк, ущільнення в місці введення ін’єкції). Але важливо розуміти, що ці реакції є очікуваними та не загрожують здоров’ю дитини. Також варто пам’ятати, що ймовірність появи таких реакцій зростає з віком – у дітей першого року життя такі реакції, як правило, не виникають.

Міф 8: реакція на щеплення може проявитися навіть через тиждень

Правда: перед вакцинацією батьків завжди попереджають, що після неї в дитини може виникнути набряк, почервоніння шкіри, ущільнення тканин. Реакція організму є нормальним явищем, яке не потребує якихось додаткових процедур. Річ у тім, що вакцина – це імунобіологічний препарат, тому організм мусить реагувати на нього, сформувавши імунну відповідь. Якщо ж мама помітила щось таке, про що не попереджав лікар, тоді вона повинна повідомити його про це.
Після вакцинації півгодини треба побути в умовах лікувально-профілактичного закладу, бо все, що може спричинити ускладнення після щеплення, відбувається в перші 30 хвилин після введення ін’єкції.

Міф 9: вакцину краще купити на приватному ринку, аніж щепитися тією, що пропонує поліклініка

Правда: усі вакцини, які використовують на території України, якісні та безпечні. Батьки мають право самі обирати, де робити щеплення. Для порівняння: якщо державних вакцин ми використовуємо 500 тисяч доз, то тих, що є на приватному ринку, лише дві тисячі. Звісно, якщо люди можуть дозволити собі купити вакцину, то це їхній вибір. Але реальність така, що не кожна сім’я може зробити це…

Міф 10: до вакцинації існує дуже багато протипоказань

Правда: протипоказань до щеплень не так уже й багато. Їх можна поділити на три групи: не можна вакцинувати узагалі, можна, але пізніше, не можна вводити живі вакцини. До першої групи належить важка алергічна реакція в минулому на введення попередньої дози вакцини. Це єдине протипоказання. До другої – якщо людина на даний момент має гостре захворювання або загострення хронічного, при якому не можна вакцинуватися. До третьої входять ті, що мають імунодефіцит, СНІД та вагітні. Їм вводять інактивовані, ослаблені дози.

МОЗ планує змінити календар щеплень для дітей

Міністерство охорони здоров’я України планує врегулювати використання комбінованих вакцин для проведення вакцинації дітям першого року життя і скасувати щеплення, які не мають доказів ефективності. Такі зміни календаря профілактичних щеплень передбачені в проекті відповідного наказу, розміщеного на сайті МОЗ для громадського обговорення.
Проект розробили для оптимізації чинного календаря профілактичних щеплень і підвищення охоплення вакцинацією проти так званих вакцинокерованих інфекцій, зокрема гепатиту В.
Оптимізація календаря щеплень передбачає, зокрема, перенесення вакцинації другої дози щеплення проти гепатиту В з першого на другий місяць життя дитини і використання комбінованої вакцини із компонентами проти дифтерії, кашлюку, правця, гемофільної інфекції типу В і гепатиту В.
Автори проекту наказу зазначають, що використання комбінованих вакцин доцільне з економічної та медичної точок зору, оскільки значно зменшує кількість відвідувань закладів охорони здоров’я, завантаженість кабінетів щеплень і медичного персоналу, збільшує кількість дітей, щеплених своєчасно, знижує парентеральне (позашлунково-кишкове) навантаження і стрес від щеплення у дитини.
Водночас проект наказу передбачає припинення ревакцинації вакциною проти туберкульозу в сім років відповідно до рекомендацій ВООЗ, згідно зі схваленою Кабміном концепцією Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018 – 2021 роки, проект якої погодила Національна академія медичних наук.

Ольга Хворостовська,
мама п’ятьох дітей:
– Переконана, що щеплення важливі, але робити їх треба з розумом. Головний мій аргумент: спитайте у старших людей. Дуже мало знайдете родин, у яких не померла дитина, а то й кілька… Переважно ще можна чути: “Та на той час у нашому селі/місті багато хворіло, деякі діти не вижили…”. Звичайно, окрім спалахів захворювань, було й чимало інших причин – брак медикаментів, бідність, далека відстань до лікарні… Однак я певна, що зупинити поширення багатьох недуг вдалося саме завдяки масовій вакцинації.
Звичайно, це не панацея, лише самого щеплення замало, аби дитина була здорова. Треба подбати і про зміцнення її імунітету: правильне харчування, режим дня, одяг відповідно до погоди, дотримання правил гігієни тощо. Однак регулярно забезпечувати усім цим дітей непросто, мало кому таке вдається. 
Але щеплення – це вже певний рівень захисту хоча б від деяких недуг. Тому своїх дітей на щеплення я водила. Щоправда, не за календарем, бо то вакцин не було, то покашлювали, то з носа текло. Приміром, щеплення вакциною БЦЖ (її не було в пологовому) моїй трирічній доньці поки ще не робили, хоча вже навіть є реакція Манту, тож чекаємо… Щодо деяких інших щеплень також відстаємо, але потроху наганяємо графік. 
Вважаю, що не варто робити щеплення, якщо дитина нездорова, але якщо нема протипоказань, застрахуватися варто. Наприклад, моїй доньці підліткового віку зробили щеплення проти папілома-вірусу, а я сама не відмовилась від чергової вакцинації проти дифтерії і правця. Добре, що тепер вже не щеплять, як колись – у школі всіх загалом… 
Батьки переважно знають свою дитину і бачать, коли вона навіть трохи нездужає, тож можуть відкласти щеплення. Зрештою, тепер і вакцину можна обрати, і клініку, де її вводитимуть.
У всесвітній заколот із метою винищення людства через застосування вакцин не вірю. Так, звичайно, бувають реакції на вакцини, але якщо належно обстежити дитину, ризик не такий уже великий. Проте нехтувати вакцинацію – це те саме, що боятися їздити автобусом, але бавитися посеред дороги .

Ірина Шарій, 
мама Нестора, 2,5 р.:
– Водити сина на всі потрібні щеплення ми з чоловіком вирішили ще на етапі моєї вагітності. Але вже з його народженням стало зрозуміло, що не все так просто, бо, виявляється, потрібних вакцин може просто не бути, причому не лише в державних поліклініках, але й у приватних. 
Аби зробити щеплення вакциною БЦЖ, яку, до речі, моїй дитині мали ввести ще у пологовому, ми шукали знайомих, які могли б привезти її з Польщі, бо ніде у Львові її тоді не було. Щодо всіх інших щеплень, то чекали дзвінка від лікаря, коли з’явиться хороша вакцина. Індійську не кололи, тому наш календар щеплень дещо зміщений.
Звичайно, я щоразу хвилювалася перед тим, як синові робили щеплення. Навіть якщо це якісна бельгійська чи французька вакцина, ти не можеш бути до кінця впевненою, що її правильно транспортували і зберігали. Важливо також, аби дитина, всі члени сім’ї, а також лікар і медсестра, яка робитиме ін’єкцію, на той момент були здорові. Щоб у черзі ніхто не чхнув, і ми не підхопили вірус через ослаблення імунітету після вакцинації. Це завжди, як кажуть, лотерея, тому є причини для хвилювання. 
Вважаю, що для здоров’я дитини щеплення необхідні. Бо всі ті страшні хвороби цілком реальні, вони значно ближче, аніж часом здається нам, батькам. А на десяток статей про шкоду вакцинації, які часто поширюють у соцмережах, є сотні авторитетних досліджень, які їх спростовують. Зрештою, кожна сім’я повинна мати лікаря, якому довіряє, а краще кількох, які переконають, що щеплені діти хворіють рідше. Це статистика.

Вікторія Дворянин, 
мама двох доньок – Єви, 4 р. та Юлії, 1,9 р.:
– Я не проти вакцинації, радше навпаки. Тому коли народилася перша донечка, ми з чоловіком вирішили робити їй усі щеплення. Єдина проблема була в наявності вакцин. Тому ми строго не додержували календаря щеплень, а робили їх у міру надходження вакцин. Щоправда, перед тим я цікавилася, хто є виробником вакцини, чи багато було випадків побічних реакцій. Вакцину переважно купували, оскільки безкоштовної від держави не було. Інколи лікарі самі відправляли нас до аптеки по неї. 
Молодша донечка також вакцинована і також за дещо зміщеним графіком, і також кожну вакцину ми купували та робили щеплення в приватних клініках. Перед введенням кожної вакцини консультувалися з лікарем і здавали відповідні аналізи, тому все минало без ускладнень.
До речі, знаю випадок, коли дитині вкололи не ту вакцину. Лікарка помилилася, а потім ще й намагалася свою провину перекинути на тата дитини. Тож нам, батькам, треба бути дуже пильними.

Таня Оліярчик, 
мама Матвійчика, 1,8 р.:
– Моєму синові уже рік і вісім місяців. Усі необхідні щеплення він має. Але перед тим, як наважитися на вакцинацію, я довго думала: і з педіатрами радилася, і з іншими матерями, і форуми різні перечитувала. Думаю, що так кожна мама робить. 
Коли Матвієві було два місяці, йому зробили щеплення вакциною БЦЖ (щойно вона з’явилася). Потім ми з чоловіком вирішили, що будемо й далі робити щеплення дитині за календарем, але вакцини купуватимемо. Задоволення це, звичайно, недешеве, але так нам спокійніше. До того ж дільничний педіатр не радила робити синові щеплення в місцевій поліклініці, бо, мовляв, там вакцина індійська, тож якщо виникли б ускладнення, не хотіла брати на себе відповідальність.
Наш календар щеплень трішки зміщений. У шість місяців дитині зробили щеплення проти гепатиту В, дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, згодом – від кору, краснухи і паротиту. Маємо й усі ревакцинації. Окрім того, на пораду нашого педіатра вакцинували Матвія проти ротавірусної інфекції.
Найдорожчою була перша вакцинація: за Іngerix B та Pentaxim заплатили приблизно 1200 гривень. Ще 1200 гривень – за резерв цих вакцин, адже через місяць потрібно було знову прийти на чергове щеплення. 
Перед тим, як синові робили укол, перевіряла, де зберігали вакцину, в якій країні виготовили, який у неї термін придатності. 
Спершу вакцинували Матвія в Західноукраїнському спеціалізованому центрі, тепер робимо щеплення в Дитячому центрі імені Анни Мазур. Ціни вакцин майже не відрізняються, проте обстеження в педіатра платне – 250 гривень (офіційно в касу). У державній поліклініці на прийом до педіатра записувалися, тому в черзі з хворими дітьми не стояли. Проте щоб зробити дитині укол, доводилося контактувати і з тими, що кашляють, і з тими, що пчихають. А взимку у коридорах ще й холодно, протяги…
Приватну клініку обрали тому, що там нас привабили умови: акваріум, столик із забавками, приємний та уважний персонал. У приміщенні тепло, комфортно, світло і чисто.
Якщо бути до кінця відвертою, не можу стверджувати, що я на сто відсотків за вакцинацію дітей. Спостерігаючи за реакцією сина після щеплення, помітила, що він почав частіше хворіти. Не знаю точно, чи це вакцина вплинула, чи інші чинники. Радилася з педіатрами. Одні казали, що вакцинація на певний період частково знижує імунітет, тому потрібно бути уважним, аби дитина не підхопила якийсь вірус. Другі – що імунітет у дитини слабкий, що зубки лізуть. На чиєму боці правда – не знаю, час покаже.

Вікторія Савіцька, 
мама Левчика, 1,8 р.:
– У свої рік і вісім місяців Лев має лиш одне щеплення – БЦЖ. Я досі не маю однозначного ставлення до вакцинації. Певна, що її потрібно робити і від грипу восени, і від дифтерії, правця, кору та інших недуг. Та все ж щепити свого синочка не ризикнула. Принаймні за календарем щеплень.
Існує чимало жахливих історій про наслідки вакцинації, навіть серед знайомих є потерпілі. Мене охоплюють сумніви і страх щодо якості тієї чи іншої вакцини, ретельності медогляду перед щепленням. І взагалі я не певна, що в моєї дитини не проявиться якась побічна реакція, з якою медики зуміють упоратися.
До речі, лікарі, з якими ми радилися щодо вакцинації, переважно радять робити її за кордоном – тоді, коли дитині виповниться три роки. Можливо, щось у тому є, тому, напевно, так і робитимемо. А буде це в три роки чи у п’ять – побачимо. 


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7317 / 4.58MB / SQL:{query_count}