Незвичайні синдроми: причини і ознаки

Існує чимало психічних розладів, у тому числі й з такими назвами, що походять від імен знаних особистостей та літературних героїв

фото: vz.kiev.ua
В одному жорстокому анекдоті лікар каже своєму пацієнтові, що йому неабияк пощастило. Пацієнт втішився у надії швидко одужати, проте лікар уточнив, що йдеться не про одужання, а лише те, що його іменем, найімовірніше, назвуть хворобу. Жарти жартами, але якщо покопирсатися у медичній літературі, то можна знайти чимало незвичайних синдромів, названих на честь відомих людей і персонажів. І що найголовніше, такі психічні розлади можуть появитися в будь-якої пересічної людини, пишуть на world-ua.com.

Синдром Стендаля 

Психосоматичний розлад, при якому вплив, який чиниться мистецтвом на психіку людини, виражається у фізіологічних симптомах: прискорене серцебиття, запаморочення, знепритомнення, галюцинації. Найчастіше синдром Стендаля проявляється в картинних галереях, музеях, на виставках, тобто там, де зосереджено відразу багато творів мистецтва. Однак може бути викликаний і надмірною красою природи: вид чудового пейзажу або природного явища, тварини або неймовірно прекрасної жінки також іноді провокує синдром Стендаля.

Паризький синдром 

Цей психічний розлад найчастіше виникає у туристів (переважно з азійських країн), які відвідують Францію. Був виявлений у 1986 році японським психіатром Гіроакі Отою. Проявляється у параної, розчаруванні, депресії тощо. Потерпілі вважають причиною розладів агресивну поведінку парижан. “Як виявилося, психіка мандрівників з Японії не готова до відвідування таких міст, як Париж. Вони їдуть, сподіваючись на гостинність, а зустрічають цілковиту протилежність. Їхні нерви не витримують такого навантаження, – пояснює психіатр. Для нас Париж – місто мрії. Усі французи красиві й витончені. Але коли ми зустрічаємося з ними віч-на-віч, то розуміємо, що глибоко помилялися. Ми абсолютно різні як у характерах, так і в поглядах на життя”. Дві третини пацієнтів повертаються до норми вже після кількох сеансів психотерапії, решта потребує тривалих курсів лікування і найчастіше чує діагноз – найсильніший психоз.

Синдром Едгара По 

Головним його симптомом є відсутність відчуття реальності, містицизм, страх темряви, провали в пам’яті, манія переслідування, неадекватна поведінка, галюцинації. Захворювання отримало свою назву на честь Едгара Аллана По, який страждав від цієї недуги з кінця 1830-го: письменнику весь час здавалося, що він перебуває в паралельному вимірі, тому й заливав свою реальність спиртним та опієм, що впливало на психіку не найкращим чином. Під їх дією він часто впадав у бурхливе божевілля, проповідував свою мораль, іноді нібито передбачав майбутнє та спілкувався з духами. 

Синдром Мюнхгаузена

Свого роду іпохондрія, коли все болить і нічого не допомагає. Але так тільки здається. Це розлад, при якому людина симулює, перебільшує або штучно викликає у себе симптоми хвороби, щоби піддатися медичному обстеженню, лікуванню, госпіталізації, хірургічному втручанню і так далі. Загальноприйняте пояснення причин синдрому Мюнхгаузена свідчить, що симуляція хвороби дозволяє людям одержати увагу, турботу, симпатію і психологічну підтримку. Але це ще нічого – набагато серйознішим є так званий делегований синдром Мюнхгаузена (коли матусі вважають, що їхні діти страшенно хворі, і навмисно створюють для них умови прояву тих чи тих серйозних симптомів).

Синдром Пітера Пена

Уявіть собі хлопця, якому вже близько тридцяти, а він усе ще ухиляється від роботи, живе з батьками і проводить весь вільний час із друзями, яким ледь виповнилося вісімнадцять. Перед вами вічний хлопчик. Ніякої відповідальності – тільки безперервні веселощі. Але дівчата до такого синдрому практично не схильні.

Синдром Аделі

Так називають всепоглинаючу і тривалу любовну одержимість, хворобливу пристрасть без взаємності. Свою назву синдром отримав через реальну історію, яка сталася з донькою Вік­тора Гюго. Адель познайомилася з англійським офіцером Альбертом Пінсоном і відразу ж вирішила, що він – чоловік всього її життя. Неможливо сказати точно, чи був він безсердечним негідником, який обдурив безневинне створіння, чи жертвою еротоманії. Однак Пінсон не відповів дівчині взаємністю – не допомогла ні її рідкісна краса, ні слава батька. Адель переслідувала його по всьому світу, брехала всім, що вони вже одружені, і врешті-решт цілком збожеволіла.

Синдром Туретта

Так найчастіше називають копролалію – хворобливий непереборний потяг до вигукування непристойних слів. Хоча це всього лише одна зі складових синдрому Туретта, яку часто використовують у кінофільмах. Насправді цей спадковий синдром включає будь-які фізичні (моторні) або голосові тики  (мимовільні одноманітні скорочення м’язів). Цікаво, що слово “копролалія” з грецької можна перекласти як “словесний пронос”.

Синдром Аліси (мікропсія і макропсія)

Цей ефект можна порівняти з відчуттями Аліси в Країні чудес. Навколишні предмети здаються хворому або величезними, або непропорційно маленькими. Ці симптоми пов’язують з ранніми проявами таких захворювань, як мононуклеоз, епілепсія, мігрень, або ж вони свідчать про вплив на людину оточення.

Синдром Поліанни

Синдром цей з’явився завдяки грі, якою захоплювалася дванадцятирічна  Поліанна – героїня книги Елеонор Портер. Гра ця полягає в тому, щоб у будь-якій події знайти привід для радості. Що більше нещастя, то складніше й цікавіше знаходити в ньому позитив. Така звичка робить неможливими прояви будь-яких негативних емоцій: незгоди, злості, гніву, які накопичуються глибоко всередині. Людина повністю залежить від думки оточення і в глибині душі вважає себе поганою у хорошому світі.

Стрибучий француз на Майні

Цю хворобу спричиняє генетична мутація, яка заважає нервовій системі адекватно реагувати на зовнішні подразники. Тому замість подиву людина може почати стрибати, кричати, смикатися, махати руками і ногами. Цікавою особливістю таких людей є те, що вони мимоволі підкоряються несподіваним наказам, навіть якщо це може завдати комусь болю.

Єрусалимський синдром

Це вид манії величності, який проявляється тільки в Єрусалимі. Турист, що прибув у це древнє місто з релігійною метою, або паломник раптом вирішує, що якраз він і володіє тою божественною та пророчою силою, яка врятує світ. Не­одмінним “доповненням” таких симптомів є театральність, яка виявляється під час розмови та дій. Цей синдром належить до психозів і призводить до примусової госпіталізації!

Стокгольмський синдром

З голлівудських фільмів знаємо, що стокгольмським синдромом називається стан, у якому заручник починає розуміти злочинця, співчувати йому і навіть подавати різноманітну допомогу. Психологи називають це захисно-підсвідомим травматичним зв’язком. Але це все ж таки ні психологічний парадокс, ні психічний розлад, а радше нормальна психічна реакція. Крім того, це досить рідкісне явище, яке трапляється приблизно у 8% випадків захоплення заручників.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.2384 / 4.14MB / SQL:{query_count}