Сміття “від здоров’я”

Внаслідок невирішеного питання утилізації медичних відходів збільшується ризик заразитися небезпечними недугами

Куди ви викидаєте використані шприци після того, як візьмете удома курс ін’єкцій від ангіни чи запалення? 
Бо я – у звичайне відро для сміття. А потім, як і решта країни, дивуюся сумній статистиці поширеності туберкульозу, гепатитів В і С, СНІДу...

Смітять як хочуть

Хворих, яких обходить виключно власне благополуччя, на Львівщині, як і у всій Україні, немало. Проте небезпечне сміття продукують не лише ті, хто лікується вдома, а й державні медзаклади. Лише за минулий рік медзаклади області, крім ветлікарень, аптек і науково-дослідних інститутів, виробили 29,9 тонни так званого медичного сміття (згідно зі статистикою, яку подає департамент охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації в листі до департаменту екології на початку цього року). І це тільки офіційно! 
Екологи Львівщини на початку кожного року застерігають: медичні відходи є чинниками прямого та опосередкованого ризику забруднення навколишнього природного середовища, виникнення інфекційних і неінфекційних захворювань. Тому їх зараховано до небезпечних. Йдеться як про використані шприци, так і про біоматеріали – ампутовані кінцівки, абортивні та післяопераційні матеріали. 
Здебільшого лікарні та поліклініки не передають їх на утилізацію, а разом з твердими побутовими відходами викидають на полігони й несанкціоновані сміттєзвалища. “Природоохоронне законодавство зобов’язує мед­заклади мати окремий доз­віл на утилізацію окремих медвідходів (біоматеріалів, шприців), встановлює ліміт на декларовані відходи та визначає установи, яким ці відходи передають на утилізацію”, – сказав “Пошті” начальник відділу екологічної безпеки та поводження з відходами департаменту екології Львівської ОДА Назарій Сорока. 
Основний аргумент медиків – комунальні заклади здебільшого не мають коштів на утилізацію, а якщо гроші є, то їх не завжди вчасно видає казначейство
З його слів, медзаклади повинні передавати відходи на утилізацію ліцензованим компаніям (на сайті міністерства є повний їх перелік). Вони можуть мати філії, але бажано, щоби підприємство було на території області. 
Що ж маємо нині? Торік у жовтні спростили процедуру отримання дозвільних документів: тепер не потрібна обґрунтовуюча документація. Повинна бути лише декларація на двох аркушах, яку департамент екології не погоджує, як дотепер, а лише розглядає. Головна вимога – в декларації має бути зазначено максимальну кількість відходів і йтися про їх подальшу долю, тобто куди їх передадуть. Департамент дає зелене світло лікарням, а дотримання задекларованого перевіряє Державна екологічна інспекція у Львівській області. 
Проте, зі слів посадовця, дозвільні документи до департаменту подало менше половини закладів охорони здоров’я, а їх на території області більше ста (не враховуючи приватних та аптекарських закладів, ветеринарних клінік і науково-дослідних установ в галузі охорони здоров’я).
 До теми                             
Територія сміттєзвалищ в Україні приблизно як територія острова Кіпр. На Львівщині 671 сміттєзвалище, причому дозвільні документи від екологічного департаменту має лише 10.
Уже багато років у смт Журавно, що на Львівщині, точаться розмови про те, аби перенести з території містечка дорослу тублікарню і дитячий тубсанаторій за межі міста, – люди не в захваті від потенційної небезпеки, яка завжди поруч.
“Дуже багато міських лікарень в області показувало нам дозволи на утилізацію. Але є і такі, які досі захоронюють відрізані руки-ноги на звичайних цвинтарях. Відповідно до законодавства, ці відходи повинні спалювати в спеціальних крематоріях чи печах, проте їх або майже нема в області (а ті, що є, працюють не на повну потужність), або взагалі не працюють. Тому медики чинять простіше – йдуть на звичайні цвинтарі. Для цього свої висновки мали би дати патолого-анатомічне бюро і санстанція, але остання не може цього зробити, адже в законодавстві чітко прописано, що біоматеріали треба спалювати”, – розповів Назарій Сорока.
“Ми не можемо нікого змусити дотримуватися екологічних законів. Пишемо листи в департамент охорони здоров’я ЛОДА, в яких просимо, аби лікарні таки подали дозвільні документи. Але в медзакладах нема кому займатися екологією: штатних екологів нема, а за медвідходи здебільшого відповідає старша медсестра (в деяких лікарнях інколи навіть головний лікар). В ідеалі треба, щоб людина знала екологічне законодавство”, – переконаний Назарій Сорока. 
Основний аргумент медиків – комунальні заклади здебільшого не мають коштів на утилізацію, а якщо гроші є, то їх не завжди вчасно видає казначейство. Крім того, жодна приватна фірма просто так не візьметься за переробку небезпечних матеріалів з комунальних закладів, оскільки без тендерів тут не обійтись… 
Після круглого столу за участі медиків та екологів восени минулого року ситуація дещо покращилася – кількість медзакладів, які оформили декларації, збільшилась наполовину. В окремих районах Львівщини навіть закладалися кошти для утилізації медвідходів на цей рік.

Замкнуте коло

На практиці зазвичай усе відбувається так: використані лікарняні шприци і вату викидають разом з упаковками від йогуртів і шкірками від бананів – у звичайні контейнери для сміття. На смітниках заражаються безпритульні люди і тварини, та й підземні води роблять своє, доносячи нам заразу додому… Туберкульозні лікарні дезінфікують відхаркувальний посуд, але розчини все одно зливають у каналізацію. Добре, якщо є очисні споруди, але здебільшого їх нема…
Довести, що використані шприци викинула конкретна лікарня, важко, але якщо працівники Державної еко­служби їх таки знаходять у сміттєвих контейнерах на території лікарні – СЕС дає припис. За словами Назарія Сороки, штраф за змішування медичного сміття з побутовим становить від 800 гривень. Хімічне знезараження шприців хлоридами не виправдане – розчин все одно потрапляє в землю і забруднює її.
Якби середньостатистичний хворий Львівщини отримував винагороду за сміття (припустімо, один новий шприц за п’ять зданих використаних), то, ймовірно, люди не викидали би їх будь-куди…
Найпоширеніше медичне сміття – шприци. Останніми роками поліклініки закупили власні утилізатори (щось на кшталт коробок, що переплавлюють голки від шприців). Вони коштують до 1000 гривень, тому їх може дозволити собі кожна районна лікарня.
Проте залишається пластик, який ніде утилізувати. Відтак він потрапляє до побутового сміття. Зі слів чиновника, медичний пластик можна переробити при певній температурі. Єдина вимога закону – або сертифіковане спалювання у відповідних установках, яке би не забруднювало атмосфери, або сертифіковане переплавлення. 
Є в лікарнях і ртутні лампи, які відпрацювали своє. В нашій країні є всього лиш один завод, який їх переробляє, – у Донецьку. Останніми роками з’являються компанії, які перевозять туди відпрацьовані лампи. Але не всі про це знають, тому і далі складають їх у підсобках… 

Ліки, ліки, куди вас подіти? 

Пігулки та ампули є вдома у кожного, проте використовуємо їх не завжди до закінчення терміну придатності. Що ж з ними робити? 
Згідно з чинним екологічним законодавством, ампули правильно би було повертати компанії, яка їх постачає (тобто в аптеку), а там вже вона вийде на виробників. В принципі так діють за кордоном: таблетки або повертають, або дрібнять власноруч (а куди далі – в унітаз чи смітник?). Департамент екології звертався в держслужби з лікарських засобів у Львівській області з питанням стосовно того, куди дівають протерміновані ліки з аптек. Там відповіли, що їх або знищують на місці (розривають коробки, подрібнюють), або передають дистриб’юторам. 
“Служба каже, що виробники справді їх забирають, особливо великі компанії, оскільки це їх імідж. Природоохоронне законодавство в нас ще чітко не сформоване. Там не йдеться про те, що ліки треба знищувати в певних місцях, за певних умов. Не передбачено там і пільг для утилізаторів”, – каже Назарій Сорока. 
Удома шприци еколог радить бодай дезінфіковувати спиртом перед тим, як викидати. В ідеалі ж необхідно зберегти і знайти компанію, яка їх утилізує. Такої проблеми в світі нема, адже ніхто сам удома не робить ін’єкцій. Він запевнив, що поліклініки приймають їх без проблем. “Усі медзаклади, з якими ми говорили, зголосилися приймати використані шприци”, – розповів еколог. 
У нас прийнято скаржитися на низьку екологічну свідомість населення. Так було донедавна з батарейками: великі компанії почали збір використаних джерел живлення. Якби середньостатистичний хворий Львівщини отримував винагороду за сміття (припустімо, один новий шприц за п’ять зданих використаних), то, ймовірно, люди не викидали би їх будь-куди…

 Довідка                          
На 18-ій сесії Рада ООН з прав людини до числа небезпечних медичних відходів віднесла “інфекційні відходи, гострі предмети, анатомічні та патологічні відходи, застарілі або протерміновані хімічні продукти, фармацевтичні препарати і радіоактивні матеріали”. Небезпечні речовини, що містяться в медичних відходах, можуть викликати деякі форми раку, СНІД, вірусні гепатити, черевний тиф, менінгіт і сказ.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7434 / 4.17MB / SQL:{query_count}