Вогонь, який не згасає

Щойно минули ювілеї академіка Д.Д. Зербіно та створеного ним Інституту клінічної патології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

Щойно минули ювілеї академіка Д.Д. Зербіно та створеного ним Інституту клінічної патології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

mikroskop.jpg 

Д. Д. Зербіно - академік Академії медичних наук України, член-кореспондент Національної академії наук України, академік Української екологічної академії, член міжнародної Академії патології (США). Заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України

Ім'я цієї людини викликає у співрозмовників почуття шанобливості, поваги й щирого захоплення. Гадаю, коротко визначити сутність ученого світового масштабу, педагога, родоначальника наукової школи, публіциста і громадського діяча можна ось такою лапідарною формулою: феєричний талант науковця плюс працездатність шахтаря у вибої. Це - академік Дмитро Деонисович Зербіно, директор Інституту клінічної патології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Нещодавно і Дмитро Денисович, і очолюваний ним інс­титут відзначили свої ювілеї. За десятиліття роботи відновленого Інституту клінічної патології (створеного 1896 року) зроблено справді чимало. Основні напрями його діяльності: практична (діагностична), навчальна робота та наукові дослідження.

Упродовж останніх чоти­рьох десятиліть на кафедрі патологічної анатомії та в інституті сформувалась відома в науковому світі школа патологоанатомів. Лише під орудою Д. Д. Зербіно захищено 70 дисертацій, із них - 16 докторських. Нині активною дослідницькою роботою займаються два десятки науковців, і це не тільки співробітники інституту, але й представники інших закладів, зокрема, Києва, Івано-Фран­ківська, Німеччини. Наголосимо, що десяток учнів Дмитра Деонисовича працюють за кордоном - у США, Канаді, Німеччині, Ізраїлі.

Власне, про незвичайну, ба більше, унікальну постать у сучасній методичній науці, про життя і творчість цієї людини я і хочу розповісти читачеві.

Учений-фізик зі США Евершемен підбив підсумки витрат часу 60-літнього науковця-сучасника. Виявилось, що ВЛАСНЕ НАУЦІ учений віддає лишень 0,25 відсотка відведеного йому природного часу. Але ж поряд жили й живуть люди, які все життя роблять САМЕ ТЕ, ЩО ТРЕБА! Скажімо, відомий у минулому науковець, професор Павло Любищев упродовж життя складав щоденний графік і виконував його до хвилини. А композитор Рейнгольд Глієр з математичною точністю вираховував, скільки часу знадобиться йому для написання музики до балету "Червоний мак"; або - коли почне й завершить Концерт для голосу з оркестром. Скрупульозна точ­ність й пунктуальність притаманні і Дмитрові Деонисовичу Зербіно, нащадкові легендарної Еллади, який, проте, все життя віддав українській землі.

Абсолютно несподіваний пласт зовсім інших зацікавлень Д. Д. Зербіно: "Вихідці з України - діячі зарубіжної культури", "Талановитий, але невідомий поет", "Париж: літературне життя за 50 років". Діапазон, погодьтеся, вражає: від васкулітів та ангіопатій - до історії паризьких письменницьких гольфстрімів. Та ще й, вибачайте, за півстоліття (не менше й не більше)

Закінчивши Чернівецький медінститут, Д. Зербіно почав працювати в ньому ж спочатку старшим лаборантом, а згодом - асистентом, доцентом, професором кафедри патологічної анатомії. Дослідницька діяль­ність дозволила Д. Зербіно дійти  крамольного на ті часи висновку: "Людина, скільки б не було їй років, далека від старості доти, допоки пружні її лімфатичні капіляри!" Результати його роботи викладені у фундаментальній праці "Загальна патологія лімфатичної системи", в монографії з кар­діології, у Великій медичній енциклопедії, в численних статтях, доповідях, повідомленнях. Д. Д. Зербіно має сім зареєстрованих винаходів, в основному, з лімнології. Загалом тільки з патології лімфатичної системи під керівництвом Д. Д. Зербіно виконано 23 дисертації, серед них - п'ять докторських.

Із середини 60-х років Дмитро Деонисович починає завідувати кафедрою патоло­гічної анатомії нинішнього Національного медичного університету імені Данила Галицького. Перші кроки нового керівника засвідчили, що на кафедру прийшов новатор науки: були організовані науково-дослідні лабораторії - гістологічна, електронно-мікроскопічна та лабораторія серцево-судинної патології. Головним же напрямом досліджень ученого стала патологія судинної системи, включаючи й лімфатичну систему.

Мало хто з науковців прослідкував шляхопроводи лім­фи від початку до кінця, а також проблеми гемомікроциркуляції. Д. Д. Зербіно вдалося створити колектив однодум­ців, до якого, зокрема, увійшли Ю. Бісярін, А. Гавриш,
В. Олефір. Їхня робота увінчалася успіхом: таємниця природи завдяки цим ученим таємницею вже не була.

Інколи здається, що мозок Дмитра Деонисовича - то система для безперервного генерування ідей. Де б він не з'явився, одразу ж створюється непомітне для стороннього ока силове поле притягання; де Дмитро Деонисович - там, як правило, дискусія, зіткнення думок, концепцій, протилежних ідей. І це не просто дискусія заради дискусії: йде своє­рідний, як це називають західні вчені, - БРЕЙНСТОРМІНГ, тобто МОЗКОВИЙ ШТУРМ, в результаті якого раз у раз ви­крешуються несподівані думки, виникають нетрадиційні підходи до відомих, здавалось би, усталених істин. А звідси - особливий творчий потяг до професора студентів-старшокурсників та молодих науковців.

Дмитро Деонисович переконаний, що одне з найголовніших завдань патологоанатома - якнайширша допомога клініцистам, - біопсія, тобто прижиттєва діагностика; і разом з тим створення науково-теоретичного базису для практичної медицини. З ініціативи Д. Д. Зербіно, співробітниці Н. Доценко та С. Ямпольська ще 35 років тому здійснили наукове дослідження випадків важкої недуги атеросклероз та її ускладнення, зафіксовані впродовж півстоліття. Їхні висновки виявилися невтішними, особливо для керівників, причетних до соціально-господарської сфери...

Одним із перших у нашій науці Д. Д. Зербіно розпочав вивчення ультраструктурної патології лімфатичних та кровоносних капілярів і опублікував понад 40 робіт з електронної мікроскопії  мікроциркулярних шляхів. Свого часу на пропозицію ученого розпочався (за допомогою ЕОМ) аналіз матеріалів патологоанатомічних служб і обробка кафедрального архіву за 90 років.

Отож кафедра патологічної анатомії Львівського медуніверситету під орудою академіка
Д. Д. Зербіно перетворилася на потужний науковий, прозекторський і навчально-методичний центр західноукраїнського регіону. Сюди приїжджали вчитися молоді науковці з багатьох регіонів СНД. На запрошення польської Академії наук професор Зербіно працював у Варшаві в Інституті експериментальної хірургії АН. Згодом у наукову термінологію польсь­ких медиків увійшов термін - "дослі­дження судин по Зербіно". Дмитро Деонисович - творець нового напряму в патологічній анатомії: патоморфології лімфатичної системи. Саме завдяки новітньому способові електронно-мікроскопіч­ного дослідження патології судин вдалося виявити такі своєрідні мікроструктурні явища, як феномен резорбції (тобто - всмоктування) зруйнованих клітин.

Досягнення львів'ян набули європейського резонансу: ними зацікавилися в Брюсселі і Пра­зі, в Берліні і Будапешті, Відні і Таллінні.

Упродовж останнього часу в дослідницькій роботі вченого викристалізувався новий науковий напрям - екологічна патологія людини. І сам термін, і робоча класифікація вказаної патології належать Д. Д. Зербіно. Цій темі присвячені три його книги "Антропогенні екологічні катастрофи" (1991 рік), "Чернівецька хімічна хвороба: нове екологічне захворювання?" (1998 рік) та остання - "Екологічні катастрофи в світі і в Україні" (2006 рік) (співавтор - професор М. Гжегоцький).

Про ці нові виклики часу говорив на 38-й Пагоуській конференції американський біофізик Ірвінг Мінтзер. Окрім кліматологічних драм, на здоров'я людства падають нищівні й безпощадні удари, технічні і технологічні впливи, тобто антропогенний екологічний пресинг. Отже, американський біофізик дійшов тих же висновків, які ще кілька років тому зробив львівський учений Д. Д. Зербіно. Тієї ж думки дотримується й інший науковець, академік М. О. Плате. Як бачимо, дослідження львівського вченого цілком йдуть у контексті світової наукової думки.

Професор Зербіно завантажений по самісіньку, як мовиться, зав'язку. Врешті, судіть самі. Донедавна він був членом Наукової ради з морфології людини АМН, є членом проблемної комісії "Патологічна анатомія і патогенез найважливіших захворювань людини", експерт ВАКу. А ще Д. Д. Зер­біно академік Академії медичних наук України, член-кореспондент Національної академії наук України, академік Української екологічної академії, член міжнародної Академії патології (США), заслужений ді­яч науки України, лауреат Державної премії України.

Було б упущенням, коли б я, бодай побіжно, не розповів про Дмитра Деонисовича як про популяризатора науки. Ось назви лише деяких його публікацій: "Екологія і мозок", "Львівська школа клінічних патологів", "Вітольд Новицький - видатний учений", "Створімо у Львові медичне містечко!", "Національна еліта й інтелектуальний потенціал України", "Бути госпoдарем на Землі", "Відтік мізків", "Інтелекту стає все менше?", "Наукова школа - як спонтанний феномен".

І ось на тому тлі - абсолютно несподіваний пласт зовсім інших зацікавлень: "Вихідці з України - діячі зарубіжної культури", "Талановитий, але невідомий поет", "Париж: літературне життя за 50 років".

Діапазон, погодьтеся, вражає: від васкулітів та ангіопатій - до історії паризьких письменницьких гольфстрімів. Та ще й, вибачайте, за півстоліття (не менше й не більше).

І невідомо, яких ще творчих сюрпризів слід очікувати від цієї невгамовної людини.

Нині в планах Дмитра Деонисовича кілька проектів. Перший і найбільший з них - розширення і поглиблення досліджень з його теорії про вплив ксенобіотиків на судинну систему людини.

Другий - вивчення патології найбільшої судини - аорти, третій проект - дослідження екологічної патології та екологічних хвороб. Четвертий, початий великою публікацією про туберкульоз, нині розширюється, зважаючи на асоціацію цього захворювання із проблемою ВІЧ-інфекції та СНІДу. І врешті п'ятий проект провадиться під керівництвом Д. Д. Зербіно і доктора медичних наук А. Зіменковського. Це вивчення побічної дії ліків, особливо фатальних спостережень.

 Ви здатні долати такі наукові стаєрські дистанції, шановний наш читачу?

У всі часи дебатувалося питання - що таке щастя і кого вважати щасливою людиною? Я думаю, щаслива та людина, яка, незважаючи на життєві труднощі, спромоглася реалізувати можливості, закладені в неї матір'ю-природою. Тож, виходячи з того, скільки вже встиг зробити Дмитро Деонисович Зербіно і скільки ще зробить, - він щаслива людина.

Мабуть, і Д. Д. Зербіно, й інші щасливі люди могли обрати якийсь інший життєвий шлях і, можливо, домоглися б на ньому певних здобутків, та, я певен, їм би не вдалося так повно, глибоко й радісно виявити свою люд­ську сутність, перелити її у красиві і розумні справи.

А як потрібні нашій добі саме такі лідери! Сотні, тисячі Амосових, Зербіно, Сухомлинських, які б своєю пристрастю, та­лантом, шаленою жертовністю, врешті, відданістю обраній справі - були б двигунами, генераторами руху нашого сус­пільства. Й, вочевидь, буде ціл­ком доречно повторити в унісон із мудрим представником красного письменства: нехай же не гасне світ науки.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
10.0200 / 4.21MB / SQL:{query_count}