«Маркер» для Авакова

Чи можна вже говорити про «розвал справи Шеремета»? І які від цього можуть бути політичні наслідки?

Шевченківський районний суд міста Києва 30 квітня нарешті змінив запобіжний захід для ветерана АТО, сержанта Сил спеціальних операцій, музиканта Андрія Антоненка (Riffmaster) – із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Його зобов’язали носити електронний браслет. Він провів за ґратами найдовше серед підозрюваних у причетності до вбивства журналіста Павла Шеремета – понад 500 днів.
Нагадаємо, що лікарка та волонтерка Юлія Кузьменко вийшла з СІЗО під домашній арешт в серпні 2020-го. Ще одна підозрювана, військовий медик Яна Дугарь, після того, як за неї внесли заставу, зараз на волі під особистим зобов’язанням.
І хоч усі вони зараз вже не у СІЗО, проте ще залишаються підозрюваними, і судовий розгляд «справи Шеремета» триватиме.
«Це маленька перемога в битві, але поки не перемога у великій війні, яка ще попереду... Просто на початку подякую моїм адвокатам, моїй родині, моїм друзям, всім, хто підтримував. Правда – вона така, і за неї варто боротися, битися, вливатися. Не хочеться вмирати, але... це як за Україну. За Україну треба жити і перемагати, так, як і за правду. Просто зараз багато емоцій... Дякую. Слава Україні!» – заявив Андрій Антоненко після зміни йому запобіжного заходу.

«Призначення винуватих»

Тож важко сказати, що буде далі. Хоч власне сама «справа Шеремета» розвалювалася зі самого початку. Неважко зрозуміти, що Антоненко досі перебував за ґратами фактично лише тому, що у грудні 2019-го про підозрюваних у вбивстві журналіста було пафосно заявлено на пресконференції за участю міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, президента Володимира Зеленського, тодішнього генпрокурора Руслана Рябошапки та заступника глави Нацполіції Євгена Коваля. Фактично це виглядало як публічне «призначення винуватих», а присутність на цій пресконференції глави держави начебто мала «додати вини» усім підозрюваним.
Нічого спільного зі законом і верховенством права ця абсурдна вистава не мала. Так само наші доблесні правоохоронці так і не представили ніяких неспростовних доказів свого розслідування. Навіть навпаки, результати експертиз у цій справі фактично доводили невинуватість оголошених підозрюваних, про що вже було сотні разів проговорено різними журналістами, активістами, юристами, політиками. І усі пам’ятають відкритий лист британського військового експерта Глена Гранта до очільника нашого МВС Авакова, в якому Грант назвав арешт та утримання за ґратами Антоненка «публічним шоу».
«Ваше публічне шоу та арешт та утримання Антоненка протягом такого тривалого періоду змусили мене замислитися над використанням та розумінням поняття «доказів» у таких серйозних справах. Існує багато типів доказів, але у справі про вбивство важливо враховувати лише найсильніші типи, інакше існує серйозний ризик притягнення до відповідальності не тієї особи. Людина невинувата, доки не буде доведено протилежне. Проблема в цій справі полягає в тому, що, як видається, немає прямих доказів, що Антоненко пов’язаний із вбивством. Якщо це дійсно правда, то тримання його за підозрою існує на дуже слабких юридичних підставах. З представлених досі доказів випливає, що жодна особа за п’ять років не висунула нічого, що пов’язує його зі справою вагомим фактом. Також, схоже, відсутні будь-які криміналістичні докази – ані ДНК, ані телефонних дзвінків, ані текстових повідомлень, ані вибухівки, ані комп’ютерних посилань, ані неспростовних доказів, нічого. Найкраще, що зробила поліція, – це те, що особа на відео з відеоспостереження експертами визначена як така, що вона ходить ідентично Антоненку. Це насправді може бути технічно правильно, але вони, мабуть, не врахували зворотного, що в Україні, Білорусі чи Росії може бути набагато більше людей, які мають сильний мотив цього вбивства і які однаково добре відповідають цьому опису», – зазначив Глен Грант у відкритому листі до Авакова, опублікованому у виданні в Kyivpost у жовтні минулого року. Після цього українські слідчі навіть допитали Гранта як свідка у «справі Шеремета».
А на початку цього року колишній заступник командира спеціального підрозділу МВС Білорусі «Алмаз» Ігор Макар оприлюднив аудіозаписи, на яких людина з голосом, схожим на голос ексочільника білоруського КДБ Вадима Зайцева, віддає наказ вбити Шеремета за чотири роки до того, як вбивство журналіста відбулося у серпні 2016-го.
Та загалом суду і прокурорам було на це начхати. Тільки 30 квітня цього року прокурори вперше за весь процес перестали заперечувати проти зміни запобіжного заходу для Андрія Антоненка.

Компенсація та відповідальність

Чому так сталося? Через відверте нехтування законами та страх нашої влади перед західними партнерами? Через якісь політичні ігри, в яких замішані президент і вічний міністр внутрішніх справ? Можна довго про це дискутувати. Та потрібно говорити й про наслідки ймовірного розвалу «справи Шеремета», принаймні у такому вигляді, якому правоохоронці нам її подавали від грудня 2019-го.
«За весь час утримання в слідчому ізоляторі йому може бути виплачена компенсація. Є відповідні процедурні гарантії. Розрахунок, калькуляція буде окремо, але чим довше утримання, тим більшу компенсацію він отримає. Тут жодних сумнівів немає. Є практика, що протягом певного часу (рік, півтора року, два роки), якщо немає вироку, то людину потрібно випускати. Якщо людина не становить загрози для суспільства. Очевидно, суд переконався, що небезпеки немає і вирішив змінити запобіжний захід», – 30 квітня в ефірі ток-шоу «Свобода слова Савіка Шустера» міністр юстиції Денис Малюська припустив, що Андрій Антоненко може отримати грошову компенсацію, якщо його визнають невинуватим. Водночас Малюська зазначив, що зміна запобіжного заходу Антоненку не означає, що «справа Шеремета» розвалюється.
Важко було очікувати чогось іншого від представника нинішньої влади, окрім спроби «зберегти обличчя при поганій грі». Та чи можна насправді оцінити майже півтора року життя людини у грошовому еквіваленті? І ще один нюанс: хіба не потрібно говорити про покарання винних, якщо «справа Шеремета» без доказової основи остаточно зайде у глухий кут? Хоча б говорити про якусь політичну відповідальність представників влади, які пішли на цю авантюру і за майже півтора року не підкріпили свої дії неспростовними доказами? Якщо в нашій країні взагалі варто згадувати таке поняття як «політична відповідальність».
У цьому контексті вже мало що можна взяти з колишнього генпрокурора Рябошапки. Та якщо у майбутньому він раптом «спливе» у якомусь політичному проєкті, то українським виборцям варто загадати його роль у «справі Шеремета» у 2019-ому.
Також навряд чи можна сподіватися, що якесь відчуття відповідальності картатиме президента. Та президент ще раніше всю відповідальність у цій справі публічно поклав на главу МВС Авакова. «Я вважаю, що він повинен закінчити «справу Шеремета». Не знаю, чи так можна сказати, але для суспільства він стейкхолдер цієї ситуації. Якщо людина взялася за якусь реально сенсаційну та гучну справу, вона повинна її довести і не повинна кидати», – заявляв Володимир Зеленський журналістам у червні минулого року, таким чином пояснюючи, що не розглядає можливість відставки Арсена Авакова з посади міністра внутрішніх справ до завершення «справи Шеремета».
І виникає логічне питання: Аваков має довести «справу Шеремета», а хіба не він має нести відповідальність за те, що діялося у цій справі донині? Хіба тримання людини за ґратами понад 500 днів без жодних неспростовних доказів – це доведення справи до кінця?
Ні Антоненко, ні інші підозрювані у цій справі ще не виправдані, але хіба продовження цього політичного цирку буде завершенням «справи Шеремета»?
І тут особливо треба звернути увагу на те, що 1 березня цього року опубліковано інтерв’ю Авакова Наталії Мосейчук у програмі ТСН VIP, в якому міністр заявив, що немає ніяких неув’язок у «справі Шеремета» та назвав «міфами» контраргументи сторони захисту. І адвокати Антоненка, Кузьменко і Дугарь відреагували на це інтерв’ю Авакова своєю заявою на сторінці спільноти Free Dr Kuzmenko у фейсбуці.
«Стороні захисту приписуються аргументи, які вона ніколи не висловлювала і яким одразу ліпиться ярлик «міфів». Одним із основних аргументів захисту є той факт, що у 2016 році двома кваліфікованими експертами зріст ймовірного злочинця (у взутті і головному уборі) був незалежно визначений на рівні 170 та 172 см з максимальною похибкою 3%, що аж ніяк не відповідає зросту пана Антоненка 180 см (без взуття і головного убору). «Зріст не той» не тому, що «експертиз немає», а саме тому що вони є, і причому у кількості 2 штук. З цього приводу у обвинувачення розумних пояснень нема. На спростування цього аргументу захисту слідство спромоглося лише знайти експерта 5 (найнижчого) кваліфікаційного класу, який заявив, що він не в змозі виміряти зріст зловмисників по відео. Тож жодної експертизи, яка визначає, що «зріст той», не існує. Є дві експертизи «зріст не той» і одна – «не знаю». Пан міністр публічно збрехав», – йшлося у заяві адвокатів підозрюваних.
Нас ще чекає продовження протистояння між стороною захисту та не лише стороною обвинувачення, а фактично нинішньою українською владою. Звільнення Антоненка під домашній арешт стало хорошим знаком, та, повторимося, невідомо, що буде далі. І якщо президент справді зробив «справу Шеремета» «маркером» для продовження перебування Авакова на посаді глави МВС, то далі цікаво буде спостерігати за тим, чи шукатиме глава держави нові аргументи для доведення «незамінності вічного міністра», чи скористається цим моментом для «усунення» політичного гравця, який впродовж останніх семи років зав’язав на собі купу повноважень і впливів на різні політичні сили.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.2476 / 4.07MB / SQL:{query_count}