Привіт, зброє?!

Україна залишається єдиною країною Європи, яка досі не має закону про обіг зброї. Є два законопроєкти, які планує розглянути парламент, – у чому їхні переваги та ризики

В українському суспільстві знову актуалізувалися суперечки щодо легалізації вогнепальної зброї. У парламенті зареєстровані два законопроєкти на цю тему, і спікер Дмитро Разумков вже заявляв, що найближчим часом нардепи можуть розглянути це питання у сесійній залі та що воно дуже дискусійне.
Насправді український парламент у різні роки вже неодноразово наближався до ухвалення закону про зброю, але постійно це завершувалося нічим. Політики виправдовувалися тим, що, мовляв, наше суспільство до подібного закону ще не готове.
Щось схоже чуємо й зараз. В інформпросторі знову багато міфів, мало чим підкріплених жахалок, тож людям, які не дуже цікавляться цим питанням, може бути дуже важко зрозуміти справжню суть дискусії щодо закону про зброю. «Львівська Пошта» розбиралася у найважливіших моментах.

Що зараз дозволено українцям?

Закон про зброю потрібен хоча б тому, що на руках в українців й так вже є величезна кількість «стволів». А обіг зброї регламентується лише підзаконними актами. Відповідно до наказу МВС ще від 1998 року українцям дозволено:
з 18 років володіти:
газовим пістолетом, револьвером і патронами до них, зарядженими речовинами сльозогінної та дратівної дії;
холодною зброєю: багнетом, стилетом, ножем, кинджалом, арбалетом, нунчаками, кастетом тощо, а також іншим предметом, який призначений для ураження живої цілі за допомогою сили м’язів людини або ж механічної дії пристрою;
вихолощеною зброєю – пристрої, виготовлені шляхом спеціального пристосування конструкції стрілецької вогнепальної зброї до стрільби лише холостими патронами, з яких неможливо зробити постріл снарядом, що має достатню вражаючу здатність;
пневматичною зброєю калібром понад 4,5 міліметри й швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду; з 21 року – вогнепальною гладкоствольною мисливською зброю;
з 25 років:
вогнепальною мисливською нарізною зброєю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбінована зброя з нарізними стволами).
Звичайно, для купівлі вогнепальної зброї потрібно чимало довідок і дозволів. Але, за даними МВС, загалом в Україні понад 1,3 млн одиниць легальної вогнепальної зброї. Зрозуміло, що важко говорити про кількість нелегальної зброї, але, відповідно до різних досліджень, може йтися про цифру від 400 тисяч до 5 мільйонів одиниць зброї.
За даними МВС, в Україні понад 1,3 млн одиниць легальної вогнепальної зброї. Щодо нелегальної зброї, то може йтися про цифру від 400 тисяч до 5 млн одиниць зброї
І якщо ми вже згадували про суперечки щодо легалізації зброї, то насамперед йдеться про те, чи зможуть цивільні громадяни отримати право на володіння короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю. Простіше кажучи, пістолетами чи револьверами. Такою вогнепальною зброєю в Україні мають право володіти і користуватися для виконання службових обов'язків лише військові, співробітники поліції, прокуратури, СБУ, озброєна охорона.
Та пікантності цьому питанню додає той факт, що у нас довгий час існувало таке явище, як «нагородна зброя». Навколо кількості таких «нагородних стволів» і причин, чому їх отримували від президента, МВС чи ЗСУ ті чи інші люди, скільки серед них цивільних, дуже багато неясності та скандалів. Тож єдиний реєстр власників зброї та чіткі правила її обігу – це дуже важливе питання.

Самозахист чи розгул злочинності?

А тепер про аргументи за і проти легалізації нарізних «короткостволів». Прихильники такої ідеї заявляють про право громадян на самозахист, і тут йдеться про ефективний самозахист. Легко сховати, носити із собою і навіть не потрібно порівнювати з, до прикладу, газовими пістолетами. Та про те саме скажуть і противники легалізації нарізних «короткостволів», а їхній головний аргумент проти – можливий розгул злочинності.
Насправді все залежатиме від рівня культури поводження зі зброєю у суспільстві. Це не виробляється за день, місяць чи навіть рік. А поки в нас не буде закону про зброю, навіть володіння деякими видами начебто легальної зброї розглядатиметься на межі закону. До слова, Україна залишилася єдиною країною Європи, що немає закону про регулювання обігу зброї.
Цей матеріал не є маніфестом за легалізацію зброї, але під час дискусій щодо цього питання потрібно говорити не лише про стрілянини у школах в країнах, де дозволене вільне володіння зброєю. Потрібно замислитися над тим, що злочинці навряд чи використовуватимуть легальну зброю, а якщо так, то їх тим паче буде легше розшукати. Або задуматися над тим, що одна річ, коли злочинець із незареєстрованою зброєю нападає на когось на вулиці, і зовсім інша, коли він розуміє, що потенційна жертва також може мати зброю і має право використати її для самозахисту.
Досвід різних країн свідчить: легалізація зброї не збільшує, а навіть зменшує рівень злочинності. У деяких сусідніх з Україною країнах також дозволено при собі мати зброю. Наприклад, у Молдові закон про легалізацію зброї працює з 1994 року. Право на володіння і носіння зброї громадянин Молдови отримує в 18 років за умови відсутності медичних протипоказань. Уже через рік після ухвалення зазначеного закону рівень злочинності знизився на 40%.

Два законопроєкти: що спільного та чим відрізняються

Власне, потрібно розрізняти право на володіння та носіння зброї. Адже знову ж таки, одна справа, коли зможете, до прикладу, законно купити той самий нарізний «короткоствол» з правом використовувати його лише на спеціальних стрільбищах, й інша – коли ви матимете право використати його на вулиці для самозахисту.
Це є одна із найважливіших відмінностей між двома законопроєктами, які зараз наблизилися до розгляду нардепами у сесійній залі. Перший законопроєкт під №4335 «Про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» внесли низка нардепів від фракції «Слуга народу», а загалом під ним підписалося 43 парламентарі. Цей законопроєкт підтримав профільний комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності.
Проєкт передбачає створення Єдиного державного реєстру цивільної зброї. За аналогією із водійським посвідченням, буде запроваджено посвідчення власника зброї. У ньому зазначатимуть категорії зброї, що може набути особа, а також на кожну одиницю зброї впроваджується технічний паспорт, у якому зазначаються відомості про власника та серійний номер зброї.
Посвідчення видаватимуть на 5 років, після чого потрібно буде продовжити дозвіл на зброю. Дозвіл на зброю українці отримуватимуть, якщо немає медичних протипоказань, судимості та якщо вони не притягувалися до адміністративної відповідальності упродовж останнього року за низкою статей.
Передбачається запровадження обов’язкового страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї.
Цивільна вогнепальна зброя ділитиметься на п’ять категорій:
А – автоматична вогнепальна зброя (автомати, кулемети); 
В – гладкоствольна короткоствольна вогнепальна зброя (травматична); 
С – короткоствольна вогнепальна зброя (пістолети); 
D – довгоствольна вогнепальна гладкоствольна зброя (гвинтівки, карабіни, рушниці);
Е – довгоствольна вогнепальна нарізна і комбінована вогнепальна зброя.
Фізичні особи не зможуть купувати зброю категорії А, що є абсолютно логічним рішенням. Передбачені й інші обмеження: право володіння зброєю категорії D із 18 років, категорії B – із 21 року, якщо ви не притягалися два і більше разів до адміністративної відповідальності за ст. 191 Адміністративного кодексу про порушення правил зберігання, носіння, перевезення зброї, для категорії ті ж правила і треба досягти 25 років, а категорія С доступна тільки після 28 років, і якщо ви не менше п’яти років вже законно володіли іншими видами вогнепальної зброї.
Тобто насправді багато запобіжників від бездумного розповсюдження легальної вогнепальної зброї. І буде легалізована короткоствольна нарізна зброя. Але її носіння все ще буде заборонено. Для самозахисту її можна буде використати лише вдома.
«У суспільстві тривають дискусії щодо саме носіння вогнепальної зброї. Ми повинні довести, що ніхто не ходить по вулицях і не стріляє, що українці свідомі громадяни і зброя їм потрібна виключно для того, щоб забезпечити свою безпеку та безпеку своєї родини вдома. Якщо суспільство побачить, що дійсно зменшилася, а не збільшилася кількість злочинних посягань, що немає перевищень меж необхідної оборони, тоді окремим законом ми визначимо правила носіння короткоствольної нарізної зброї. Це буде другим етапом», – так пояснив цей нюанс один з ініціаторів законопроєкту, нардеп зі «Слуги народу» Ігор Фріс.
У Молдові через рік після ухвалення закону про легалізацію зброї рівень злочинності знизився на 40%
Другий, альтернативний законопроєкт, під №4335-1, від нардепа з фракції «Голос» Андрія Шараськіна, учасника АТО, одного зі захисників Донецького аеропорту з позивним «Богема». У цьому проєкті багато спільного із вже згаданим від «Слуг народу», але також передбачене право носіння зброї та запроваджується таке поняття, як «зони, вільні від зброї». До прикладу, у приміщення чи на територію державних, комунальних, так і приватних підприємств, установ та організацій зброю проносити, звичайно ж, буде заборонено. Там мають бути спеціальні знаки та місця для тимчасового зберігання зброї під озброєною охороною.
Андрій Шараськін та голова наглядової ради Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Георгій Учайкін у коментарях мас-медіа акцентують: «короткостволи» потрібні насамперед для самозахисту на вулиці, а не щоб просто тримати їх вдома. В асоціації також звертають увагу на те, що насправді вони разом із нардепами ще від 2019-го готували єдиний законопроєкт, та після втручання МВС «Слуги народу» зареєстрували у парламенті документ, «в якому були вихолощені та спотворені абсолютно всі принципові моменти». Зрештою, Шараськін вніс альтернативний проєкт, розроблений експертами УАВЗ. Георгій Учайкін у коментарі РБК-Україна зазначив, що нинішній законопроєкт «Слуг народу» фактично лобіює придбання громадянами травматичних пістолетів, які виробляє державне підприємство «Форт», власником якого є МВС.
І дуже важливим моментом є те, що відповідно до проєкту від «Слуг народу», Єдиний державний реєстр цивільної зброї вестиме МВС, а відповідно до нині альтернативного проєкту держателем реєстру має стати Міністерство юстиції, а МВС із Нацполіцією будуть операторами реєстру. В УАВЗ переконують, що так можна буде прибрати корупційні ризики, позбавивши МВС монополії на володіння реєстром власників зброї. У самому МВС з цим не погоджуються.
«Ніхто, крім МВС, у цивільному суспільстві не має справи зі зброєю. Ніхто, крім МВС, не має справи з вогнепальними пораненнями і випадками застосування зброї. Кому ще вести цей реєстр, як не нам? Мін'юст? Там є хоч один експерт, який відрізняє один вид зброї від іншого?» – зазначив начальник департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко в коментарі РБК-Україна.
Профільний парламентський комітет «забракував» альтернативний законопроєкт та рекомендував його відхилити. Водночас обидва проєкти мали б потрапити на розгляд до сесійної зали. Проте зараз важко говорити про шанси на те, чи цього разу питання щодо закону про зброю нарешті буде вирішене. Навіть гіпотетичне ухвалення у першому читанні якогось законопроєкту ще нічого не гарантуватиме. Адже, окрім того, що політики десятиріччями просто заговорювали це питання, йдеться також про бізнес-інтереси різних груп. Й ухвалення відповідного закону може суттєво змінити ринок зброї в Україні.

Битва соціологічних досліджень

На початку лютого 2021-го в Україні оприлюднили результати двох соціологічних досліджень щодо питання обігу зброї.
В дослідженні Соціологічної групи «Рейтинг» питання звучало так: «Чи підтримуєте ви надання громадянам України законодавчого права на приватне володіння вогнепальною зброєю?». 75% респондентів висловилися проти, 23% підтримали цю ідею, ще 2% опитаних не змогли відповісти. Опитування проводили 2 – 3 лютого по всій Україні, крім тимчасово окупованих територій, серед 2000 осіб віком від 18 років методом телефонного інтерв'ю. Похибка складає не більше, ніж 2,2%.
Потрібно розрізняти право на володіння та носіння зброї
Водночас фактично протилежними є результати всеукраїнського дослідження відчуття безпеки українців і запиту громадян на право збройного самозахисту, проведеного компанією Info Sapiens на замовлення консалтингової компанії PGR Consulting Group та Української асоціації власників зброї. В цьому опитуванні пряме питання звучало так: «Чи вважаєте ви, що Верховна Рада мала би ухвалити закон «Про зброю», що визначає, що таке законне та незаконне володіння зброєю, описує правила поводження з нею, а також використання зброї з метою самозахисту?». 60,6% респондентів відповіли «так». 35,9% були проти, 3,5% не змогли відповісти. 64,7% опитаних відповіли, що вважають себе достатньо відповідальними, щоб після відповідного навчання та складання іспитів мати власний пістолет або револьвер для самозахисту. Це було телефонне опитування, яке охопило 2012 респондентів віком від 18 років. Проводили його 1 – 3 лютого. Похибка не перевищує 2,2%.
В останні дні противники та прихильники ідеї легалізації вогнепальної зброї використовували результати цих досліджень як додаткові аргументи на користь своїх позицій, а представників протилежного табору звинувачували у маніпуляціях.


Григорій Усатий,
експерт з кримінального права, кандидат юридичних наук (в ефірі Українського радіо від 5 лютого):
– Не треба забувати, що легалізація зброї може призвести до численних випадків самосуду, суду Лінча, перевищення меж необхідної оборони, і, як найгірший варіант, до створення приватних армій. Ці армії можна буде використовувати для різних акцій. Можна буде створювати кримінал під виглядом різноманітних охоронних структур, військово-спортивних клубів. Перед тим, як запроваджувати такі законодавчі ініціативи, необхідно встановлювати надійні запобіжники. Наприклад, там зазначається, що не повинен мати медичних протипоказань. Але не зазначається, які саме протипоказання. І тут-таки для медичних працівників відкривається корупційне поле – ось цьому видам, цьому не видам і тому подібне. Автори законопроєкту пропонують такі критерії, як відсутність судимості. Але ж нагадую, як юрист, що судимість знімається чи погашається. Це означає, що навіть особа, яка була засуджена за насильницькі злочини, вона після погашення або зняття судимості вважається такою самою особою, як і законослухняний громадянин. І матиме право на придбання гладкоствольної вогнепальної зброї.

Олександр Мілюков,
президент Всеукраїнської федерації практичної і високоточної стрільби (у коментарі сайту «Сегодня»):
– Власники зареєстрованої зброї добре подумають, перш ніж її оголити, бо за невмотивоване застосування можуть потрапити за ґрати. Але потрібний прозорий механізм видачі дозволів, навчання правилам застосування за спеціальними методиками, нарешті, регулярні тренування. Тільки тоді буде реальний ефект.

Ярослав Гришин,
адвокат, керуючий партнер юридичної фірми «Ярослав Гришин та партнери» (в ефірі телеканалу «Україна 24» від 2 лютого):
– Безумовно, необхідно було робити це ще вчора-позавчора, оскільки це дійсно конституційне право на життя, здоров'я і самозахист. Досвід тих країн, де було легалізовано право на зброю, беззаперечно свідчить про те, що рівень злочинності не збільшується, а навіть зменшується. Професійні злочинці завжди мають у себе незаконну зброю. Щодо доброчесних і добропорядних громадян, їм потрібно забезпечити право за свої гроші купити, зареєструвати, необхідний облік вести на зброю. Безумовно, потрібно дозволити носіння, тому що є величезне лобі проти легалізації зброї. Є виробники пістолетів з ґумовими кулями, це величезне лобі багато років проти цього закону.

Олександр Кудрявцев,
адвокат, керуючий адвокатським бюро «Олександра Кудрявцева» (в коментарі телеканалу «24»):
– Видача дозволів має бути суворо регламентована. Перед отриманням дозволу обов'язковим має бути проходження громадянами медичного та психолого-психіатричного обстеження, щоб виключити як медичні, так і психічні протипоказання. І, певна річ, видачі дозволу має передувати навчання поводженню зі зброєю зі складанням іспиту. Грубо кажучи, перш ніж купляти зброю, потрібно навчитися з неї стріляти, аби в разі її застосування уникнути випадкових жертв. До плюсів відносимо й те, що, можливо, з ухваленням цього закону держава перегляне доктрину необхідної оборони. А саме виключить з Кримінального кодексу України відповідальність за перевищення меж необхідної оборони. Щодо мінусів, то це низька культура поводження зі зброєю серед населення. Може статися так, що легалізація зброї призведе до її безпідставного застосування, адже загальний рівень озлобленості суспільства занадто високий. Почнуть з відстрілу бродячих собак, а закінчать сусідами.

А який досвід є в інших країнах?

США. Якщо говорити про досвід легалізації вогнепальної зброї в інших країнах, то більшість із нас згадає про США із фундаментальним правом на володіння та носіння зброї. Це право ще із 1791 р. закріплене Другою поправкою до Конституції: «Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися». Правила різняться в залежності від штату, але в більшості штатів законним є відкрите носіння зброї.

Швейцарія. Це ще одна країна з розвинутою культурою поводження із зброєю.
Всі чоловіки у цій країні віком від 18 до 30 років повинні пройти військову службу, а після її завершення вони переходять у резерв, зберігають вдома видану їм зброю і проходять регулярні тренування. У 2019-му в більшість швейцарців на референдумі підтримали жорсткіші правила щодо володіння напівавтоматичною зброєю. Таке рішення потрібно було ухвалити, щоб зберегти угоду з ЄС та залишитися в Шенгенській зоні.

Польща. Польське законодавство дозволяє володіння вогнепальною зброєю на основі обов'язкової видачі для полювання, спортивної стрільби, з метою самооборони, колекціонування. Щоб отримати ліцензію на вогнепальну зброю, заявник повинен бути не молодше 21 року, має пред'явити документ, що підтверджує придбання та установку сертифікованого збройового сейфа, не мати судимості, пройти медичне і психологічне обстеження і здати іспит.

Угорщина. У 1991 р. уряд країни дозволив громадянам мати у власності як довгоствольну, так і короткоствольну зброю. Зброю можна придбати як мисливську, так і спортивну або колекційну, але не для самозахисту. Право на носіння зброї мають тільки члени парламенту і урядові чиновники, судді, прокурори, мери міст та інші представники влади.

Словаччина. Громадяни можуть отримати дозвіл на приховане носіння бойового короткоствольної зброї. Там існує 6 категорій дозволів на зброю, наприклад категорія А – дає право на володіння та приховане носіння зброї і боєприпасів з метою самозахисту. Власник дозволу категорії А має право приховано носити зброю в зарядженому стані. Звичайно, для отримання дозволу потрібно пройти медичне обстеження, здати іспит і бути не молодше 21 року.

Латвія. Відповідно до закону про обіг зброї і спеціальних засобів від 2011 р., для самооборони дозволена напівавтоматична, короткоствольна вогнепальна зброя, калібром не більш, ніж 9 мм. Також дозволена довгоствольна гладкоствольна вогнепальна зброя, включаючи травматичну, довжина якої не більше 76,2 мм, і напівавтоматичні газові пістолети.

Литва. Закон від 1994 р. дозволяє зберігання і носіння вогнепальної зброї малої потужності з метою самооборони.

Естонія. Діє закон від 1995 р., відповідно до якого громадяни мають право придбавати, зберігати і носити вогнепальну зброю, зокрема нарізну, але не автоматичну. Дозволені пневматичні, газові та гладкоствольні пістолети і рушниці.

Чехія. Пересічний громадянин може отримати ліцензію на приховане носіння зброї і мати при собі до двох одиниць, безпосередньо готових до стрільби – з патронами в патроннику. Чехи вважають можливість законно володіти зброєю таким же втіленням свободи, як вільні вибори і свобода слова.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.2621 / 4.22MB / SQL:{query_count}