«Договірняки» під ялинку

Нинішні кадрові ротації в уряді можуть перерости у його повне «перезавантаження»

Ухвалення держбюджету-2021 та подальші кадрові рішення лише підтвердили кризу в так званій монобільшості «слуг народу» і водночас дали привід говорити про формування нової, нехай поки що неформальної коаліції. Адже зрозуміло, що хто голосує за бюджет, той і є коаліцією. 15 грудня головний кошторис держави на наступний рік підтримали 225 «слуг народу» при мінімально необхідних 226 голосах (заради справедливості зазначимо, що сюди можна додати і голос спікера ВРУ Дмитра Разумкова, який формально має бути позафракційним). Голосували «за» також фракція «Батьківщина», депгрупи «За майбутнє» і «Довіра» та ще з десяток позафракційних. Загалом 289 голосів.
Для прикладу, нагадаємо, що бюджет на цей рік у листопаді 2019-го ухвалили «слуги народу» 241 голосом плюс депгрупа «За майбутнє», яку експерти пов’язують із олігархом Ігорем Коломойським і яка спочатку роботи нинішнього скликання парламенту часто працювала як сателіт президентської фракції, та 20 позафракційних.
Як бачимо, зараз «союзників збоку» президентській команді знадобилося більше. Та найважливіше, що майже одразу після ухвалення держбюджету-2021 Офіс президента запустив процес змін в уряді.

Урядові ротації після бюджету

Цього року Офісу президента зібрати необхідні голоси під бюджет було набагато важче. Адже вже давно відомо, що всередині фракції «Слуга народу» є кілька груп, які не завжди вдається контролювати президентській канцелярії і з якими треба домовлятися фактично так само, як і з окремими фракціями. І хоча, зрештою, знайшлася мінімально необхідна кількість голосів від «слуг», без домовленостей з іншими політсилами виносити проєкт держбюджету на голосування в другому читанні було дуже небезпечно. Зірване голосування за бюджет могло додати проблем нинішній владі у взаємовідносинах з Міжнародним валютним фондом (МВФ), а це був би зовсім непотрібний сценарій у ситуації, коли ця влада вже очікувала приїзду місії Фонду (зазначимо, що цього тижня місія МВФ уже почала роботу в Україні). Тому ще до голосування 15 грудня різні ЗМІ писали про те, що президентська команда домовилася з фракцією Юлії Тимошенко, а також про те, що допомогти ухвалити бюджет уже вчергове мала депгрупа «За майбутнє» і депгрупа «Довіра». Зрештою, голосування за бюджет лише підтвердило такий розклад. А 17 грудня парламент взявся за кадрові призначення в уряді.
«Серед бенефіціарів цієї угоди називають фракцію «Батьківщина» Юлії Тимошенко, групу «За майбутнє», яку пов’язують з Ігорем Коломойським, а також впливових «мажоритарників» усередині монобільшості та за її межами. Утім останніх зацікавили не так кадровими призначеннями, як статтею «на соціально-економічний розвиток окремих регіонів», яку додали до бюджету та на розподіл якої зможуть особисто впливати ці депутати», – мовилося в матеріалі «Радіо Свобода».
І якщо ми вже згадували, які голосування доводять існування коаліції, то, окрім ухвалення бюджету, є ще одне – голосування за персональний склад уряду. І тут проблем виявилося ще більше. Офіс президента ні за допомоги монобільшості, ні через ситуативні союзи не зміг провести результативно всі заплановані голосування.
Та спочатку про тих міністрів, яких парламент таки призначив. Скандальний Сергій Шкарлет, якого Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти та низка громадських організацій звинувачують у плагіаті в наукових роботах, позбувся «т.в.о.» і став міністром освіти й науки. Це, звичайно, великий сором для України… Тим часом різні політичні експерти зазначають, що призначення Шкарлета було ідеєю та «заслугою» саме Офісу президента. В парламенті кандидатуру Шкарлета підтримали 171 «слуга народу», 20 нардепів від «Опозиційної платформи – за життя», 16 – від депгрупи «Довіра», 12 – від депгрупи «За майбутнє» та семеро позафракційних.
Також президентська команда нарешті виправляє помилку з приєднання Міністерства аграрної політики до Міністерства економіки. Тепер відновлюється окреме Мінагрополітики, і профільним міністром вже призначили Романа Лещенка (до цього він був керівником Держгеокадастру). З агробізнесу до органів влади Лещенка привів президент Зеленський. Тож це призначення також є винятковою заслугою Офісу президента.
Найпозитивніше більшість експертів оцінюють призначення Юлії Лапутіної міністеркою в справах ветеранів замість Сергія Бессараба. Юлія Лапутіна понад 20 років служила у контррозвідці СБУ, брала участь в АТО і є лише другою в історії України жінкою-генералом. Водночас «Радіо Свобода» звертає увагу на те, що Мінветеранів наразі залишається відомством, найбільш обмеженим у ресурсах та можливостях: воно мало незначне фінансування, яке додатково скоротили в бюджеті-2021.
На жаль, маємо саме таку ситуацію і таке ставлення влади до цього міністерства. Тому експерти, підтримуючи призначення Юлії Лапутіної, також зазначають, що жодна з політичних груп впливу не боролася за те, щоб отримати посаду очільника Мінветеранів.
А тим часом триває боротьба за крісло міністра захисту довкілля і природних ресурсів. Нинішній міністр Роман Абрамовський направив до парламенту заяву про звільнення, але нардепи не спішили розглядати це питання. ЗМІ повідомляли про те, що на посаду керівника згада нового міністерства претендує нинішній голова Державної служби геології та надр Роман Опімах, однак парламентський профільний комітет узяв паузу перед порушенням питання зміни міністра до сесійної зали. Експерти зазначають, що Опімах може бути пов’язаний із різними групами впливу, зокрема з олігархом Віктором Пінчуком, а також про те, що посадою міністра захисту довкілля та природних ресурсів зацікавлена фракція «Батьківщина».
А що ж отримали «Батьківщина» та «За майбутнє» після голосування за держбюджет? Поки торги за міністерські посади ще можуть тривати, Радіо Свобода звертає увагу на те, що 16 грудня уряд погодив кандидатів на посади голів Запорізької та Івано-Франківської облдержадміністрацій: Олександра Старуха та Андрія Бойчука. «Старух – відомий місцевий науковець-історик та політичний діяч. В останні роки його пов’язували з «Батьківщиною»: він виконував обов’язки голови її обласного осередку. Водночас запорізькі оглядачі вказують на те, що на місцевих виборах він активно співпрацював із політичною силою «За майбутнє», навіть робив селфі на її офіційних заходах… Всю свою виробничу кар’єру Бойчук пройшов у нафтогазовому секторі, найбільшу посаду обіймав, будучи директором департаменту в Міненерго, коли його у 2014-ому очолював Юрій Продан, який свого часу працював у Кабміні Юлії Тимошенко», – мовилося в матеріалі Радіо Свобода.

Новий прем’єр на старті?

Тепер переходимо до найцікавішого. Минулого тижня нардепи провалили призначення голови наглядової ради ПАТ «Укрнафта», колишнього виконавчого директора НАК «Нафтогаз України» Юрія Вітренка на посаду першого віцепрем’єр-міністра – тміністра енергетики, але 21 грудня уряд на позачерговому засіданні призначив Вітренка замість Ольги Буславець першим заcтупником міністра енергетики. Тепер він буде т.в.о. міністра в обхід парламентському голосуванню.
Що може бути далі? Відповідно до нещодавно ухвалених парламентом змін бути т.в.о. міністра можна не довше ніж 30 днів. Глава фракції «Слуга народу» Давид Арахамія вже анонсував ще одну спробу призначення Вітренка в уряд без «т.в.о.» в січні. Тут треба зазначити, що, відповідно до календарного плану, лише останній тиждень січня має бути пленарним у Верховній Раді.
Вітренко претендує на те, аби стати «другою» людиною в уряді, і багато експертів та нардепів уже говорять про те, що таким чином його готують для того, аби зрештою змінити нинішнього прем’єра Дениса Шмигаля. Якщо згадати, то саме за таким сценарієм Шмигаль і «заходив», а потім швидко очолив Кабмін…
Та поки все зводиться до того, чи знайдеться необхідна кількість голосів. У ЗМІ багато матеріалів про те, що Вітренко є креатурою Коломойського. Згадується і ПАТ «Укрнафта», яка входить до сфери інтересів олігарха.
«Проти Вітренка виступала так звана група Іллі Павлюка, яку джерела у франції «Слуга народу» пов’язують із олігархом Рінатом Ахметовим. Саме Ахметову приписували вплив на колишню очільницю енергетичного міністерства Ольгу Буславець, яку звільнили місяць тому. Крім того, нову кандидатуру не підтримав спікер Ради Дмитро Разумков. Причина, як пояснюють у «Слузі народу», в судовому позові Вітренка через заблоковану премію за виграш у «Газпрому»… В «Слузі народу» без голосів «павлюківців» та умовної «групи Разумкова» вдалося зібрати лише 153 голоси. Цікаво, що вся «група підтримки» олігарха Ігоря Коломойського і всередині «Слуги народу», і зовні  – у вигляді групи «За майбутнє», підтримала Вітренка. Як і інша олігархічна група «Довіра», – писала «Українська правда» після проваленого парламентом голосування за призначення Юрія Вітренка.
Однак деякі експерти спростовують зв’язок між Вітренком та Коломойським. До прикладу, політолог Володимир Фесенко заявляє, що такі оцінки є перебільшені.
Та в будь-якому випадку ситуація стає ще пікантнішою, адже Вітренко вже змінив Буславець. Із огляду на не найкращі стосунки між Коломойським та Ахметовим Ігор Валерійович у будь-якому випадку може бути задоволений нинішніми змінами в Міненерго. А якщо дійде до звільнення Шмигаля, котрий працював у бізнес-структурах Ахметова, то Коломойський взагалі виглядатиме переможцем в олігархічній боротьбі за вплив на уряд. Проте… проблема в тому, що в нас і далі один олігархічний уряд може змінити інший. Всі заяви президента Зеленського про якусь «іншу» якість політики, як і передбачалося, виявилися лише байками для наївних виборців.
Надалі спостерігатимемо за тим, чи знайдуться в парламенті голоси для призначення Вітренка першим віцепрем’єром із другої спроби (мабуть, недаремно він зараз погодився стати т.в.о. міністра). А разом із цим знову зможемо пересвідчитися, якою насправді є більшість у парламенті. Чи є вона взагалі…

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
13.4035 / 4.16MB / SQL:{query_count}