Антикорупційний фронт

Атаки бізнесово-політичних груп на антикорупційні органи можуть привести до втрати Україною підтримки Заходу

В Основному законі немає положень про те, що президент може призначати директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), тому у 2015-ому тодішній глава держави Петро Порошенко перевищив свої повноваження, призначаючи Артема Ситника керівником НАБУ. Таке рішення ухвалив Конституційний суд (КС).
Насправді це рішення прогнозоване. Але потрібно звернути увагу на те, як оперативно КС його ухвалив: 16 квітня «слуга народу» Олександр Дубінський вніс до КС відповідне подання, підписане ще півсотнею нардепів від президентської фракції, а також представниками «Опозиційної платформи – За життя», і вже 28 серпня КС оприлюднив своє рішення. Деякі експерти пояснюють це «легкістю» питання. Однак цікаве поєднання ініціаторів конституційного подання, жорстка позиція Офісу президента щодо Ситника і фактично збіг у часі з відставкою головного антикорупційного прокурора Назара Холодницького можуть свідчити про те, що відбувається зачистка антикорупційних органів.
Це рішення КС, начебто, не має вплинути на роботу антикорупційного бюро, але Артем Ситник, який мав очолювати НАБУ до квітня 2022-го, зараз у підвішеному стані
Питань до Ситника і Холодницького за п’ять років назбиралося дуже багато, скандали їх переслідували, але якщо зараз влада візьме повністю під свій контроль НАБУ і САП, то потрібно буде говорити і про знищення хоча б якоїсь незалежності антикорупційних органів, і про проблеми у взаємовідносинах України із західними партнерами. «Безвіз» із ЄС, допомога від міжнародних фінансових організацій – все це «підв’язане» під незалежність наших антикорупційних органів. І якщо нинішня влада не хоче думати про продовження антикорупційної реформи, то принаймні мала би не забувати, що їй ще доведеться просити грошей у Міжнародного валютного фонду. «Економічного дива» від Зеленського на горизонті не видно, тим паче на тлі коронавірусу та величезної діри в держбюджеті.
«Загалом серед підписантів звернення до КСУ можна виділити депутатів із умовних трьох груп впливу: Ігоря Коломойського, Віктора Медведчука та Арсена Авакова. У кожного з них є свої мотиви атакувати НАБУ й окремо Ситника. Депутати з групи Коломойського у фракції «Слуга народу» НАБУ не люблять давно. Основна причина – це розслідування антикорупціонерів справи «ПриватБанку». Без нардепів ОПЗЖ звернення до Конституційного суду просто не набрало би необхідної кількості підписів. Одним із мотивів цієї фракції теж є справа «ПриватБанку». Довгий час із державою судяться брати Суркіси через гроші футбольного клубу «Динамо». Нині Григорій Суркіс – в одній фракції з Медведчуком. Проте основний мотив участі медведчуківців у цій історії інший: розірвати стосунки України із західними партнерами. Антикорупційна реформа – найважливіша для ЄС і США. Атака на НАБУ формально порушує домовленості, що може призвести до серйозних наслідків у співпраці Києва з Вашингтоном і Брюсселем. Аваков має давню образу на Ситника. Це так звана «справа рюкзаків», у межах якої проводилися обшуки в сина міністра. Тож депутати з групи впливу Авакова також поставили свої підписи під зверненням до суду», – йдеться у матеріалі «Громадського».

Призначити/звільнити не можна

Та зазначимо, що Ситник ще не звільнений, навіть незважаючи на рішення КС. Визнання неконституційності його призначення не означає автоматичного звільнення.
«Вперше в історії України Конституційний суд розглянув питання конституційності не нормативного документа, а акту індивідуальної дії. Раніше такого не було, і в цьому була проста логіка: Конституційний суд може розглянути, звичайно, але при цьому це не буде за собою тягнути жодних юридичних наслідків, тому що акт індивідуальної дії вичерпується моментом його виконання. Тобто указ президента видали після того, як я взявся до виконання своїх повноважень, цей указ фактично вичерпав свою дію. Його скасування абсолютно не означає припинення моїх повноважень чи моє звільнення», – так сам Артем Ситник в інтерв’ю Радіо Свобода прокоментував рішення КС.
Це рішення КС начебто не має вплинути на роботу антикорупційного бюро, але Артем Ситник, який мав очолювати НАБУ до квітня 2022-го, зараз у підвішеному стані. Питання його звільнення виглядає лише питанням часу. Але хто зараз може його звільнити?
Заява представника президента в КС Федора Веніславського про те, що Зеленський може видати наказ про звільнення директора НАБУ – це рівень «мамчиних юристів». За логікою рішення КС, в Основному законі не передбачені повноваження глави держави ні щодо призначення, ні щодо звільнення директора НАБУ.
«Суддя Конституційного суду Ігор Сліденко вже озвучив, що Конституційний суд не уповноважений когось звільняти чи приймати на посаду. Саме це рішення не звільняє Артема Ситника з посади директора НАБУ. Але на майбутнє, якщо він буде підписувати якісь рішення, то їх можна буде ставити під сумнів у судовому порядку. Тому очевидно, що до остаточного рішення, а це без змін у закон про НАБУ не зможе відбутися, питання про директора Бюро буде відкритим. Нинішнє рішення Конституційного суду небезпечне тим, що судді вказують, що призначати та звільняти директора НАБУ може мати право лише уряд. А у нас це означає, що директор НАБУ буде залежати від більшої кількості людей – усіх членів уряду. Тоді як зараз є певна залежність лише від президента. Дуже важливо під час зміни закону про НАБУ зберегти незалежний відбір кандидатів на посаду директора НАБУ, а також механізм звільнення, аби ця посада не була залежна від урядовців. Бо урядовці є підслідними саме цьому органу», – зазначив в інтерв’ю «Німецькій хвилі» заступник голови правління Центру політико-правових реформ, член Громадської ради доброчесності Роман Куйбіда.
Без змін до закону про НАБУ зараз не обійтися. І голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія вже заявив, що парламент гармонізує закон про НАБУ з рішенням Конституційного суду.
«У зв’язку з цим рішенням Конституційного суду та з колізією щодо можливої втрати повноважень директором Бюро ми чекаємо від виконувача його обов’язків ефективної реалізації антикорупційної політики в період до обрання на чесному та прозорому конкурсі нового керівника», – мовиться у заяві Офісу президента. «У Зеленського», як завжди, не забули звинуватити у всьому попереднього президента Порошенка.
Насправді попередня влада неодноразово пробувала спростити процедуру звільнення Ситника. Нинішня влада вже впритул підійшла власне до звільнення. В НАБУ такий розвиток подій пов’язують із справою проти суддів скандального Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК). НАБУ підозрює низку суддів на чолі з головою ОАСК Павлом Вовком у створенні злочинної організації з метою захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККСУ), Вищою радою правосуддя (ВРП) та створення штучних перешкод у їхній роботі. І Бюро вже двічі оприлюднювало записи розмов начебто Павла Вовка та інших суддів. На цих записах йдеться про те, що судді ОАСК впливають й на інші суди, й фактично контролюють суддівське самоврядування. Йшлося і про контроль над Конституційним судом. «Львівська Пошта» вже писала про цю справу і про те, як Офіс генерального прокурора робить все можливе, щоб її розвалити. 1 вересня Вища рада правосуддя відмовилася відсторонити від посади Павла Вовка. Таке рішення ВРП не дивує, але насправді вчергове підтверджує, що наша судова система повністю прогнила. І на цьому тлі всі процеси зі зачистки антикорупційних органів, за якими ми зараз спостерігаємо, є не безпечнішими.

Що далі?

Питання не тільки у відставці Холодницького чи ймовірному звільненні Ситника. Центр протидії корупції звернув увагу на те, що наприкінці серпня «слуги народу» зареєстрували в парламенті законопроєкт, в якому передбачається дозволити генпрокурору відбирати на перевірку собі будь-які справи НАБУ і САП. Якщо Верховна Рада підтримає таку ініціативу, то взагалі можна буде забути про будь-яку незалежність антикорупційних органів.
Також зауважимо, що в КС є і подання про неконституційність окремих положень закону про НАБУ, підписане півсотнею нардепів здебільшого від ОПЗЖ і тим таки ж Дубінським. Йдеться про вимогу визнати неконституційним положення закону про те, що НАБУ утворюється президентом, що НАБУ є державним правоохоронним органом, що президент призначає директора НАБУ, що президент визначає трьох членів конкурсної комісії. КС 10 вересня розгляне справу за цим поданням на відкритій частині пленарного засідання. Під питання ставиться конституційність створення НАБУ.
Але і це ще не все. Знову ж таки здебільшого представники ОПЗЖ звернулися до КС із поданням щодо конституційності закону про Вищий антикорупційний суд. Бачимо, як проросійська партія кума Путіна Медведчука робить все можливе, щоб повністю знищити систему антикорупційних органів в Україні, які і так дуже важко створювалися. І в цій боротьбі з антикорупціонерами «п’ятій колоні» Кремля активно допомагають «слуги народу», наближені до олігарха Ігоря Коломойського. Мета, як уже зазначалося, зрозуміла – позбавити України підтримки Заходу і залишити нас один на один з Росією.
Чи розуміє все це президент Зеленський? Поки здається, що навряд. Його зацикленість на тому, щоб розставити всюди «стовідсотково своїх людей» може привести до жахливих наслідків для держави.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.3301 / 4.16MB / SQL:{query_count}