Серіал «ПреЗЕдентство». Перший сезон

Чи рік перебування Володимира Зеленського на найвищому державному посту дав відповіді на питання, які постали ще перед виборами-2019

Як оцінити перший рік президентської каденції Володимира Зеленського? Не на рівні, кому він «подобається», а кому ні, а власне в контексті того, як змінилася наша країна за цей рік. Прискорилася боротьба з корупцією? Пішло у небуття «кумівство» у владі? Ми підійшли до завершення війни? Громадяни отримали якісь нові важелі впливу на ухвалення рішень нинішньою владою?..
Недарма одразу ставимо стільки питань, бо що рік назад, що зараз саме питань до Зеленського і Ко залишається набагато більше, аніж відповідей. Точніше відповіді, які ми чуємо від представників влади, абсолютно нічого не пояснюють.
Яскравим підтвердженням цього стала нещодавня пресконференція президента, що звелася до виключно самовихваляння Зеленського і критики попередників. «Львівська Пошта» про це вже писала у минулому номері.
Звичайно, можна багато говорити про те, що за один рік неможливо провести системні реформи. Але ж мають бути помітні якісь передумови для цього. До того ж команді Зеленського не потрібно було починати все спочатку, достатньо було хоча б якісно продовжити ті реформи, які розпочали в Україні після Революції Гідності. Виправити помилки, а їх було також багато, і рухатися далі. Але ж ні! Від представників нинішньої влади чуємо, що до Зеленського все було погано, а ось тепер ми нарешті йдемо правильним шляхом. Та яким є цей шлях, ніхто «у Зеленського» не каже.

«Майстри спорту…»

Простий приклад: перед торішніми президентськими виборами «у Зеленського» обіцяли «завершення епохи бідності», бо, мовляв, ми жили голі-босі-голодні. А тепер на тлі кризи, пришвидшеної пандемією коронавірусу, президент Зеленський вже зовсім по-іншому розуміє цю «бідність». На згаданій підсумковій пресконференції він дав зрозуміти, що не дуже переймається прогнозом ЮНІСЕФ, згідно з яким понад шість мільйонів українців можуть опинитися за межею бідності через соціально-економічну кризу, спричинену пандемією коронавірусу. «У них – світова статистика, вони порівнюють прожитковий мінімум, а в цілому середня зарплатня у нас менша. Це не зовсім адекватна, в хорошому сенсі, інформація про Україну… Здається, оцінюються всі люди, які отримуватимуть 5-6 тисяч гривень. І вони вважають, що вони бідні. Так, це дуже маленька зарплата порівняно з європейськими чи американськими стандартами. У них 250 доларів – це мізерна зарплата. У нас  це теж маленька зарплата, але не є бідністю», – заявив президент Зеленський. Дуже простий сценарій боротьби з бідністю – просто сказати, що її немає. І ще оголосити себе разом із урядом «майстрами спорту в боротьбі з коронавірусом».
Але тут ще раз треба нагадати президенту, що проблеми для української економіки, проблеми з наповненням держбюджету розпочалися ще до поширення коронавірусу в Україні й до запровадження карантину. А щоб хвалитися заслугами в боротьбі з наслідками коронавірусу (чи навіть більше – із наслідками непродуманих карантинних обмежень), владі потрібно спочатку розібратися з усіма обіцяними доплатами медикам, реалізацією всіх обіцяних програм підтримки як найменш захищених верств населення, так і підтримки малого та середнього бізнесу і хоча б через кілька місяців після зняття більшості карантинних обмежень проаналізувати соціально-економічну ситуацію в країні. Не все одразу запрацює навіть після пом’якшення обмежень, це потрібно розуміти. І ще не відомо, якою буде ситуація з пандемією коронавірусу через кілька місяців…

Президент із «кадровим голодом»

Проблема не в тому, що президент дуже часто безпідставно вихваляє себе і людей зі свого оточення, а в тому, що він узагалі не сприймає критики і не намагається виправляти свої помилки. Навіть змінюючи у перший же рік своєї каденції уряд, він усю відповідальність за промахи переклав на попереднього прем’єра Гончарука. Хоча всі добре розуміють, що уся відповідальність і за уряд, і за «слуг народу» в парламенті, і за генпрокурора, і за голову СБУ і так далі лежить на Володимирові Зеленському. Ці люди ніколи не стали б владою, якби бренд Зеленського так не «вистрілив» на президентських виборах – 2019. А до них він мав готуватися заздалегідь і думати над добором людей у свою команду. Та як ми нарешті побачили, кадри є однією з найбільших проблем президента Зеленського. Це не наслідок «кадрового голоду» в країні, як каже президент, це ілюстрація помилок та непідготовленості самого Зеленського.
До речі, Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерева минулого тижня оприлюднив результати опитування, проведеного серед журналістів, політичних експертів та громадських активістів із різних регіонів України і присвяченого першому року президентства Зеленського. Опитані регіональні експерти найнижче оцінили саме кадрову політику президента Володимира Зеленського – лише 2,1 бала з 10-ти. Та й загалом середня оцінка діяльності нинішнього глави держави, згідно з цим опитуванням, становить лише 3,1 бала.
«Провальна кадрова політика поєднує Зеленського з експрезидентом Порошенком. Цей компонент традиційно називали однією з найбільших проблем п’ятого президента, нині він так само є найслабшою стороною Зеленського. Крім того, регіональні експерти згадують і провали у зовнішній політиці, як-от потрапляння в скандал з імпічментом президента в США, а також розведення військ на Донбасі, незадовільне виконання функцій головнокомандувача, відсутність поступу боротьби з корупцією, корупційні скандали в оточенні глави держави… Основне досягнення президента за перший рік діяльності – те, що він зміг домогтися ухвалення закону (хоч і в обмеженому вигляді) про обіг сільськогосподарських земель. Серед досягнень можна також виокремити звільнення українських полонених та формування монобільшості й збереження влади. Майже всі респонденти схвалюють рішення президента підтримати закон, за яким неможливо здійснити повернення «Приватбанку» колишнім власникам. Абсолютна більшість опитаних підтримує і легалізацію видобутку бурштину, і скасування недоторканності народних депутатів», – зазначають у Фонді «Демократичні ініціативи». Додамо, що опитування тривало з 8 по 15 травня, всього опитали 77 журналістів, політичних експертів та громадських активістів.
Звичайно, про кожне досягнення чи провал, згадані в цьому дослідженні, можна окремо і дуже довго говорити. І думки багатьох експертів можуть відрізнятися. Хтось може звернути увагу на те, який шлях був пройдений до ухвалення «антиколомойського» закону, і виникають сумніви, чи було б позитивне рішення без гострої необхідності отримати новий кредит від Міжнародного валютного фонду. І закон цей ще може бути скасований через Конституційний суд.  Хтось зверне увагу на те, що принаймні до пресконференції 20 травня президент Зеленський намагався публічно не робити необдуманих заяв, які могли вплинути на українсько-американські відносини. Хоча таки «вліз» у американські вибори.

Гра на публіку

Загалом перший рік президентства Зеленського показав, що він зі своїм найближчим оточенням і далі створює серіал. Тепер це можна назвати політичним реаліті-шоу. Нам показують картинку, яка дуже часто відірвана від реального життя. Знову ж таки найпростіший приклад – уже згадана начебто хороша співпраця президента з парламентом. Зеленський має свою «монобільшість» у парламенті. Здавалося б, які можуть виникнути проблеми з ухваленням законодавчих рішень?
Кілька місяців нам навіть розповідали про «турборежим» нової влади. От тільки якщо проаналізувати навіть ті кількісні показники роботи «слуг народу» в парламенті, то ніякого «турборежиму» не видно. На цьому вже не раз акцентували в Комітеті виборців України.
А якщо проаналізувати те, як власне президентські ініціативи реалізовували через парламент, то і надзвичайної співпраці глави держави з нардепами не буде видно. На це звертають увагу експерти Лабораторії законодавчих ініціатив.
«Зеленський із останніх чотирьох президентів у свій перший рік зареєстрував найбільшу кількість законопроєктів – 76 (або 4% від усіх зареєстрованих за цей рік). Його попередники скористалися правом законодавчої ініціативи відповідно: 48 разів – Порошенко, 39 – Янукович, 50 – Ющенко. Відносна частка законодавчих ініціатив інших президентів становила не більш ніж 2%. У той же час показник прийнятих президентських законопроєктів у Зеленського вдвічі нижчий – 38%  порівняно з попередніми президентами, де частка прийнятих становила від 76% до 82%»,  – зазначають у згаданій Лабораторії законодавчих ініціатив, аналізуючи перший рік президентства Володимира Зеленського. Експерти цієї організації також зауважують, що часті кадрові зміни впродовж року, а також соціологічні дослідження, які показують збереження значної довіри громадян до президента (чого не скажеш про довіру до парламенту та уряду), можуть свідчити про активне використання моделі «добрий президент – погані депутати/посадовці».
«Іншим поясненням може бути те, що партія «Слуга народу» формувалася віртуально та з людей, які між собою до моменту виборів не були пов’язані жодним чином. І це через якийсь час вплинуло на слабку фракційну дисципліну та призвело до множинної розколотості», – додають у Лабораторії законодавчих ініціатив.
Зауважимо, що президент Зеленський вже у перший рік своєї каденції не раз публічно заявляв про можливість розпуску нинішнього складу парламенту. Мовляв, якщо «монобільшість» голосуватиме не так, як треба, то будуть дочасні вибори до Верховної Ради. Та це не є новиною: експерти ще перед минулорічними позачерговими парламентськими виборами прогнозували, що президент Зеленський може використовувати подібну тактику для збереження особистого рейтингу. От тільки, як уже зазначалося, саме президент Зеленський відповідальний за нинішню «монобільшість» у парламенті, яка щораз рідше може назбирувати необхідну кількість голосів для ухвалення рішень без допомоги інших фракцій та груп.
Не будемо зараз оцінювати ймовірність розпуску Верховної Ради вже цього року чи наступного, але звернемо увагу на те, що, незважаючи на всі ігри у «хорошого» президента і «погану» решту, потрібні конституційні підстави для оголошення дочасних парламентських виборів.
А їх є лише три: протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформована коаліція депутатських фракцій; протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету міністрів не сформований його новий персональний склад; протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть початися.
Торік відсутність коаліції в парламенті так і не була доведена, але Конституційний суд «підіграв» президентові Зеленському. Однак таке важче буде повторити щодо нинішнього скликання Верховної Ради з «монобільшістю». Тож якщо справді дійде до того, що Зеленському буде конче потрібно розпустити парламент, то президентській команді треба буде власноруч створювати і підтримувати політичну кризу в країні. Набагато легше ще кілька разів змінити уряд, щоби знайти цапів відбувайлів. У будь-якому випадку шоу триває…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
2.8184 / 4.19MB / SQL:{query_count}