Шоу Зе

Перший рік президентства Володимира Зеленського: на підсумковій пресконференції він багато хвалив себе, виправдовувався «кадровим голодом», обнулив обіцянку щодо лише однієї своєї каденції і вліз в… американські вибори

Важко всерйоз сприймати президента країни, який виходить на пресконференцію за підсумками першого року перебування на найвищому державному посту, а за його спиною поруч із штандартом глави держави і національним прапором «красується» також інсталяція із рекламним написом Зе! Ці «чуваки» у нинішній українській владі продовжують виборчу кампанію і навіть хизуються таким стилем «роботи»: на першому місці шоу, а всі важливі проблеми можна просто інформаційно перекрити вихвалянням Зеленського самого себе.
Останній на пресконференції знову не дав чіткої відповіді на жодне питання журналістів, знову влаштовував суперечки з представниками ЗМІ, знову продемонстрував, що не сприймає жодної критики і живе у якомусь своєму паралельному світі. І це навіть при тому, що Офіс президента України (ОПУ) відмовив в акредитації на пресконференцію багатьом неугодним Банковій журналістам, натомість надавши слово низці проросійських ЗМІ, що маскуються під українські. В ОПУ виправдали такий відбір просто обмеженням кількості учасників заходу через карантин. Хоч обмеження кількості ЗМІ на пресконференції не пояснює принципу їх відбору.

Рівняння на Владіміра?

Чи є сенс детально зупинятися на заявах президента Зеленського? Насправді замість пресконференції ми побачили сольний виступ одного актора, який говорив про все що хотів незважаючи на питання представників ЗМІ. Все звелося до того, що Зеленський розповідав, що нинішня влада в Україні є найкращою, найпрофесійнішою, найчеснішою та найдеморктичнішою у світі. І хоч кадрів і грошей не вистачає, все буде якнайкраще. Колись. А у всіх бідах винні попередники. Зеленський вчергове підтвердив, що у нього «комплекс Порошенка», бо не втомлювався згадувати, висміювати і погрожувати колишньому президенту, незалежно від питань журналістів. Загалом ми вже рік спостерігаємо за тим, як Зеленський і його команда (в якій постійно відбуваються ротації) замість обіцяних змін у державі продовжують інформаційну виборчу боротьбу проти попереднього президента. Це вдалий прийом, який дуже подобається фан-клубу Зеленського, але постійне життя в рамках вже минулорічної виборчої кампанії немає нічого спільного із роботою для розвитку держави.
«Всі п’ять років ув’язнання у Росії я дивився пресконференції Путіна. Це був добре срежисований театр пафосу та брехні, де єдиним цікавим персонажем був Цимбалюк, який з року на рік запитував у головного актора, коли звільнять українських полонених. Сьогодні я мав нагоду побачити так би мовити місцеву постановку. Звісно, що вона дуже відрізнялась від московського шматка лакованого лайна, була більш демократичною та з претензією на щирість. Саме так, не справжньою щирістю, а лише претензією на неї сьогодні Володимир Зеленський зустрів журналістів. Багато незручних представників ЗМІ не були акредитовані, але більшість незручних питань була все ж таки задана. Я не буду зараз цитувати усі ці відповіді, хтось бачив трансляцію, хтось вже дізнався основне з новин, але мене вони не задовольнили. Це усе походило на якесь петляння, яке потім переходило в суперечки з журналістами, і, на жаль, рівень цього спілкування знижував сам президент. За підсумком: ні суті, ні поваги, ні визнання помилок. Зате ми побачили, як насправді працює керівництво нашої країни: прессекретар вказує, що робити гаранту, а той у складній ситуації просить Єрмака кому-небудь зателефонувати. Уявляю, що у них там відбувається, коли нема камер та свідків. Можна і надалі зі всього цього стебатися, але нам пропонують цей перфоманс на наступні чотири та, як сьогодні несподівано з’ясувалося, ще  плюс п’ять бонусних років», – так на своїй сторінці у Facebook прокоментував пресконференцію Зеленського український режисер, колишній політв’язень Кремля Олег Сенцов.

Президент не на один термін?

Поза багатьма байками від президента, які ми почули на пресконференції 20 травня, увагу треба звернути на його заяву про можливість балотування на другий термін. Тут нагадаємо, що і перед президентськими виборами 2019-го і кілька місяців після них, Володимир Зеленський розповідав про те, що буде президентом України лише один термін.
«Одразу хочу запевнити – іду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього. Торгувати принципами, репутацією, країною заради збереження влади не стану. Буду чесним і відданим Україні та передам її в руки нового покоління політиків», – це частина передвиборчої програми Зеленського.
Але що «старі», що «нові» обличчя в нашій політиці свої обіцянки можуть переобіцяти. І от останнім часом в інформпросторі з’являлося багато заяв від «слуг народу» про можливість другого президентського терміну Зеленського. 20 травня про це заявив і сам Зеленський, відповідаючи на питання журналістів. Він визнав, що йому не вистачить одного терміну, щоб виконати усі свої обіцянки.
«Чесно кажучи, щиро: одного терміну не вистачить… Я йду на один термін, як і казав. Я бачу, що робота складна, ніхто «спасибі» не скаже, але якщо буде велика підтримка народу України, я зможу про це думати... Буду думати, у мене є чим… Я за рейтингами не гонюсь. Для мене дуже важливо, чи я заслуговую бути президентом, чи заслуговую я бути слугою народу»,  – сказав Володимир Зеленський. І також не забув кілька разів повторити, що зараз у другому турі президентських виборів набрав би 75% голосів.
Ось так, питань до цих заяв багато, але мова насправді йде не про вибори зараз. Вже у перший рік свого президентства Зеленський зосередився на просуванні в інформаційному полі принципу «хороший цар з поганими боярами». Він перекладає невдачі на чи невиконані обіцянки на нардепів, на урядовців, але саме Володимир Зеленський відповідальний за всіх, хто нині називається владою. Свої промахи з призначеннями він виправдовує «кадровим голодом» у країні й відповідальні посади роздає представникам студії «95 квартал». І феєричною була заява Зеленського на пресконференції про те, що він не призначив на посади жодного свого кума чи армійського друга. Насправді це вже мем, який місяцями «гуляє» по соцмережах. Про яких армійських друзів Зеленського може йти мова? Для чого робити комедію на цьому питанні і водночас розповідати, що зараз у владі немає «кумівства»? А чим «квартальство» краще? Взагалі відсутністю досвіду для важливих посад? Не суть у тому, як назвати призначення друзів на державні посади, найгірше те, що нинішні «нові політики», критикуючи попередників, пішли тим самим шляхом.
«Весь «сухий залишок» прес-конференції Володимира Зеленського, присвяченій першій річниці його інавгурації – декларація його готовності балотуватися на другий термін… Зеленський сприймає свою президентську діяльність як продовження телевізійного серіалу – рейтинги, софіти, всенародна популярність і ніякої відповідальності. Відповідальність – вона на інших. Саме тому Зеленський не обіцяє співгромадянам кадрової стабільності. Тому що якщо він збирається балотуватися знову, йому необхідно постійно, за взірцем Лукашенка, «перетрахівать» український уряд, проводити дострокові парламентські вибори, змінювати керівників Генеральної прокуратури та інших силових структур. Тому що саме ці люди будуть винні в тому, що у Зеленського нічого не виходить. А ще – «кадровий голод», яким тепер пояснюється хронічна нездатність очільника держави до підбору професійних кадрів. А ще - медіа, які не можуть оцінити наміри чесної людини, яка вболіває за країну. А ще ... Це – класична поведінка популіста, який завдяки щасливому для себе збігу обставин, олігархічній солідарності та суспільній деградації стає на чолі країни. При такому підході до управління - якщо ще й враховувати, що прихильники Володимира Зеленського дійсно відносяться до нього як до «свого хлопця», якому все заважає здійснити зміни, про зміст яких не знають ані сам Зеленський, ані його виборці - можна зберегти високий рейтинг. Можна зберегти довіру. А ось країну можна втратити», – про це пише відомий український журналіст, політичний оглядач Віталій Портников на сайті Еспресо.TV.

Помста до повторення помилок доведе

У своїх заявах на пресконференції 20 травня Володимир Зеленський дійшов до того, що знову вліз в американські політичні розбірки. Усі ми пам’ятаємо скандал із минулорічною телефонною розмовою між Володимиром Зеленським та президентом США Дональдом Трампом, який привів до процедури імпічменту глави Білого Дому. Відставки Трампа не відбулося, але двопартійна підтримка України американськими республіканцями та демократами опинилася під серйозним ударом. Важливо, що під час розгортання так званого «Українагейту» у США і Зеленський, й інші представники нашої влади не робили непотрібних заяв. Та зараз Зеленський, схоже, вирішив розпочати другу серію цього скандалу.
Справа у тому, що напередодні пресконференції Зеленського, на свою пресконференцію вийшов позафракційний нардеп, колишній «регіонал», Андрій Деркач. Він оприлюднив  кілька аудіозаписів, зокрема, начебто розмови Петра Порошенка із Джо Байденом від 2016-го. Деркач наполягає на тому, що на цьому записі тодішній український президент Порошенко звітує тодішньому віцепрезиденту США Байдену про звільнення нашого генпрокурора Шокіна і про реформи, на які мали виділятися американські гроші саме завдяки згаданому звільненню.
«Думаю, це не останній дзвоник, який побачать українці. Реагувати має прокуратура, правоохоронні органи. Генеральний прокурор України ще вчора зареєструвала кримінальне провадження за заявою депутата Деркача. Розслідуватимуть… Я знаю, що це може бути сприйнято, кваліфіковано як державна зрада. Все – до правоохоронців», – а це заява Зеленського на пресконференції 20 травня.
Минулого року Зеленський обіцяв Трампу розслідувати діяльність в Україні сина Джо Байдена, але добре, що не було ніяких різких кроків у цьому напрямку.  Та зараз Зеленський і нинішня Генпрокуратура ще більше «приплітають» старшого Байдена до цього скандалу. Джо Байдена, який є найвірогіднішим головним конкурентом Трампа на американських президентських виборах, що відбудуться цієї осені.
«Чому так сталося – напевно може знати лише сам президент. Однак дуже схоже на те, що Зеленський виявився пішаком у чужій грі. Не обов’язково лише американській. Дуже схоже, що його бажання «покарати Порошенка» використовують, перетворюючи Україну на гравця американської політики.  Річ у тім, що ці дії Генпрокуратури можуть видаватися безпечними. Про жодні формальні звинувачення проти Байдена не йдеться. Це провадження «фактове», і навіть якщо колись дійде до пред’явлення підозри (облишимо в стороні питання її обґрунтованості), то вона буде адресована Порошенку, а не ексвіцепрезидентові США. Однак достатньо згадати події минулої осені, щоби стверджувати: для американських політичних процесів це не має вирішального значення. В США звучатиме, що є кримінальна справа, яку публічно «підтримав» президент України, і у ній фігурує Байден. Що навіть українська прокуратура (яку очолює соратниця президента України) вважає, що Байден тиснув на українського лідера, підштовхуючи того до «дій з ознаками державної зради», а отже, кандидат у президенти США зловживав владою», – пише Європейська правда.
В Україні низка політичних експертів пов’язує ініціативу оприлюднення так званих «плівок Деркача» з олігархом Ігорем Коломойським. Показово, що поширенням повідомлень про ці плівки одразу зайнялися ЗМІ, пов’язанні з Ігорем Коломойським та із Віктором Медведчуком. Активно включився в інформаційну кампанію нардеп від «Слуги народу» Олександр Дубінський, який раніше працював на телеканалі «1+1». Також активно просувають цю тему анонімні Telegram-канали.
«Забезпечення двопартійної підтримки було основою моєї стратегії у стосунках із США. Зруйнувати таку підтримку на фоні непередбачуваного результату виборів означає істотно послабити Україну у нашій протидії набагато сильнішому ворогу. Проросійські провокатори прагнуть залишити нас сам-на-сам із Кремлем. І навіть не маскуються. Головними інформаційними спонсорами провокації стали три проросійських канали, а також медіа-ресурси олігарха, який знаходиться під слідством Федерального великого журі США за звинуваченням у відмиванні сотень мільйонів доларів США. Геополітичну програму Коломойський оприлюднив у «New York Times» кілька місяців тому: відмовитися від орієнтації на Захід та повернутися під Москву. Ще вчора я вважав, що дії проросійських маргіналів не варті надто великої уваги. Однак, сьогоднішня пресконференція породила обґрунтовану підозру, що до цієї спецоперації причетний Офіс Президента України… Аудіофайли, які  демонстрував випускник Вищої школи КДБ ім. Дзержинського у Москві, – сфабриковані. Але сировину вони могли здобути, зокрема, в Офісі чинного президента. СБУ має розслідувати, хто це зробив. З чиєї санкції? Кому це вигідно?», – таку заяву 20 травня зробив Петро Порошенко.
У штабі Джо Байдена також заявили, що ці плівки «значною мірою відредаговані і це все не більше, ніж дірка від бублика». Що цікаво, Джо Байден ще у січні 2018-го публічно хвалився тим, що домігся відставки генпрокурора Віктора Шокіна. Це не є новиною, тому нинішні заяви осіб, які роздувають начебто новий скандал Україні, а тим паче закиди у бік Порошенка про те, що він дозволив «зовнішнє управління» нашою державою, виглядають притягнутими за вуха.
Але цей відроджений скандал лише починає набирати обертів, як в Україні, так і в США. Там прихильники і Трампа, і Байдена вже змагаються в інформпросторі у своїй оцінках «плівок Деркача» і думках щодо джерела їхнього походження. Нічого хорошого це нашій державі не принесе. Чим швидше це зрозуміє президент Зеленський, тим меншими будуть втрати для україно-американських взаємовідносин. Якщо справа тільки у тому, що Зеленський дуже хоче будь-яким способом посадити Порошенка, то «плівки Деркача» навряд чи дуже допоможуть. Але якщо «у Зеленського» свідомо вирішили чи погодилися «зіграти» на американських виборах, то це дуже небезпечний для нашої держави шлях…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.6397 / 4.22MB / SQL:{query_count}