Недоторканні маріонетки

Президентська команда в черговий раз хвалиться скасуванням правового імунітету парламентарів. От тільки в реальності ситуація виглядає дещо інакше, аніж у заявах «слуг народу»

Цього тижня Верховна Рада України (ВРУ) ухвалила закон, який мав би скасувати фактичну недоторканність нардепів. Зокрема, привести Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) у відповідність до раніше ухвалених конституційних змін. Нагадаємо, що вже з 1 січня в нашому Основному Законі не буде згадки про те, що парламентарям гарантується депутатська недоторканність, і залишиться лише пункт, у якому мовиться про те, що «народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».
То чи ввійде недоторканність нардепів в історію вже через два тижні? Насправді все не так просто. Експерти зазначають, що останнє законодавче рішення від 18 грудня запроваджує контрольовану недоторканність нардепів. Притягти народних обранців до відповідальності легше не стане, але водночас посилюються і можливості тиску на нардепів з боку генерального прокурора. В українських реаліях це означає, що президент матиме вплив на неугодних йому нардепів. Та про все за порядком.

Самі собі суперечили

Спочатку ще раз нагадаємо, що таке недоторканність парламентарів. Вона передбачає два рівні: перший – індемнітет (парламентарі не несуть відповідальності за свою політичну діяльність, як-от голосування, публічні виступи; другий – імунітет (існують обмеження на притягнення депутатів до відповідальності за інші порушення чи злочини без згоди всього парламенту). Другий рівень – це те, що ставить парламентарів над законом, і цим українські народні обранці багато років користувалися.
До якого скасування недоторканності дійшла нинішня влада і так хвалиться, що, на відмінну від усіх попередників, нарешті це зробила? Як уже згадувалося, в перші дні своєї роботи Верховна Рада ІХ скликання із монобільшістю «слуг народу» нашвидкуруч ухвалила зміни до статті 80 Конституції, використавши законопроєкт попереднього президента Петра Порошенка. У Основному Законі від 1 січня 2020-го має залишитися тільки індемнітет парламентарів. Передбачається, що для притягнення нардепів до відповідальності, затримання чи арешту не знадобиться згода парламенту.
Але нардепів і далі захищає низка законів, зокрема Кримінальний процесуальний кодекс. І, що цікаво, на початку жовтня парламентарі ухвалили зміни до КПК: дали право Національному антикорупційному бюро (НАБУ) і Державному бюро розслідувань (ДБР) на незалежну «прослушку», але водночас передбачали збереження своєї фактичної недоторканності усупереч проголосованим ними ж конституційним змінам. Бо знову мовилося про те, що для застосування негласних слідчих дій стосовно народних депутатів, як-от обшук або огляд особистих речей, транспорту, житла, службового приміщення, порушення таємниці їхнього листування, телефонних розмов, необхідною мала бути санкція ВРУ. «З такими змінами до КПК НАБУ не зможе прослуховувати та обшукувати депутатів без 226 голосів у Раді. Тобто скасування недоторканності в Конституції було популізмом, і наразі нардепи не готові віддавати свій імунітет, хоча обіцяли це своїм виборцям», – заявляли тоді в Центрі протидії корупції (ЦПК).
Парламент не дослухався до позиції громадянського суспільства і зацементував свою недоторканність замість її скасування» («Transparency International Україна»)
Тож нардепам довелося «скасовувати» свою недоторканність ще раз. Як уже зазначалося, 18 грудня 291 голосом парламент підтримав у другому читанні законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою приведення у відповідність до Закону України «Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України».
«Верховна Рада ухвалила історичне рішення і завершила цілу епоху. Ми припинили існування в нашій державі касти «небожителів», які мають ексклюзивні права на порушення закону, – остаточно скасували депутатську недоторканність. Перед нами було вісім скликань парламентів, але жоден із них не набрався політичної волі, аби позбавити себе цього привілейованого статусу. А нам вистачило. Ухваленим законопроектом №2237 ми визначили таку нову модель взаємовідносин народних депутатів із правоохоронними органами, яка буде дієвою та збалансованою. З одного боку, ми повністю прибрали парламент з процесу прийняття рішення про притягнення народних депутатів до відповідальності. Такого «щита» від кримінального переслідування більше не буде, а всі ми матимемо «прямі відносини» з правоохоронними органами. Для того, щоб вони не перетворилися на безпідставне переслідування, парламент передбачив у законі «запобіжник» у вигляді генерального прокурора. А з другого боку – захистив права парламентаря на безперешкодну політичну діяльність. Та встановив, що індемнітет поширюється на діяльність нардепа як у парламенті, так і за його межами», – пише в блозі на Українській правді одна з ініціаторок цього документа, парламентарка від «Слуги народу» Галина Янченко.
Однак, незважаючи на такі запевнення, підводних каменів залишається багато, і на них звертають увагу антикорупційні експертні організації, а також представники парламентської опозиції. Зауважимо, що фракції «Європейської солідарності» та «Батьківщини» утрималися під час відповідного голосування, а фракція «Голосу» єдина голосувала «проти».

фото: rferl.org (2)

І далі над законом

За що ж проголосував парламент 18 грудня? Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом, доручається тільки НАБУ та ДБР залежно від підслідності. Але відомості щодо правопорушення, вчиненого нардепом, зможе вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) лише генпрокурор або особа, що виконує обов’язки генпрокурора. Так само всі клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, що обмежують права і свободи нардепа, мають бути погоджені генпрокурором. Такі клопотання розглядають за обов’язкової участі нардепа. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно повідомити йому про розгляд зазначеного клопотання, окрім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку. Якщо нардеп без поважної причини не прибув на судове засідання і не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без його участі. Але якими можуть бути поважні причини, не прописується, тож, вочевидь, це вже визначатиме суддя на свій розсуд.
Без дозволу слідчого судді дозволяється затримання нардепа лише в разі, якщо його застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.
Погоджувати з парламентом слідчі дії щодо нардепа не потрібно, але  орган або посадові особи, які затримали нардепа, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані не пізніше ніж за 24 години з моменту вчинення таких дій повідомити про це голову Верховної Ради. В разі затримання спікера мають негайно повідомити про це першого заступника глави ВРУ.
Зрозуміло, що народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді та її органах за винятком образи чи наклепу. Також у проголосованому 18 грудня законопроєкті мовиться про те, що парламентарі не нестимуть юридичної відповідальності під час здійснення депутатських повноважень. Таку правку вніс нардеп від фракції «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ) Григорій Мамка.
Закон набуває чинності після його офіційної публікації (а для цього потрібні були ще підписи голови ВРУ та президента). Та зрозуміло, що не раніше від набуття чинності конституційних змін, тобто із 1 січня 2020-го.
На тому, що насправді мовиться лише про ілюзію скасування депутатської недоторканності, наголошують у фракції «Голос»: «Ось справжня позиція депутатів щодо недоторканності. Ми зняли недоторканність у Конституції, а потім один депутат із ОПЗЖ вніс правку до закону, який її фактично повертає. Бо тепер правоохоронці не зможуть притягти депутата до відповідальності в час, коли він «здійснює свої повноваження». Депутати здійснюють свої повноваження усі п’ять років! Фактично це спроба «тихо» повернути недоторканність. Адвокати зупинять будь-якого правоохоронця, використовуючи це».
Низка антикорупційних громадських організацій напередодні голосування закликали нардепів відправити законопроєкт на повторне друге читання, але «слуги народу» вирішили по-своєму.
«Згідно з проголосованим законопроєктом, генеральний прокурор отримує монополію на відкриття кримінальних проваджень щодо нардепів. Тобто лише одна людина в країні може внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що означає залежність початку розслідування щодо нардепа від доброчесності чи зайнятості генпрокурора. Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом, сьогодні будь-який слідчий чи прокурор може розпочати справу щодо нардепа… Ще одна небезпечна новація, яку «протягли» депутати в правках, – вимога обов’язкової присутності депутата під час розгляду клопотань слідчих у суді. Ці клопотання можуть стосуватися, наприклад, арешту майна підозрюваного в злочині депутата. Відповідно це майно не можна буде арештувати без попередження самого народного обранця про суд та без його участі в засіданні. Таким чином, нічого не заважатиме депутатам переписати за ніч майно на родичів, аби уникнути його арешту. Або ж слідчому не вдасться арештувати хабар, який отримав депутат і був спійманий на гарячому. Наразі такі клопотання слідчий суддя може розглядати за відсутності фігуранта справи, якщо є ризик, наприклад, знищення документів, майна або доказів через обізнаність нардепа-фігуранта з таким клопотанням», – мовиться в заяві Центру протидії корупції.
Генеральний прокурор отримує монополію на відкриття кримінальних проваджень щодо нардепів» (Центр протидії корупції)
«Парламент не дослухався до позиції громадянського суспільства і зацементував свою недоторканність замість її скасування. Тепер механізм притягнення депутата до відповідальності формально хоча й існує, проте реалізація його на практиці майже неможлива. Також ухвалений закон не врегульовує, хто і як розглядатиме клопотання про здійснення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД). Це положення унеможливлює застосування НСРД до народних депутатів України», – заявляють у «Transparency International Україна».
Експертні організації назвали фікцією таке скасування недоторканності нардепів. Зазначимо, що проти проголосованого нардепами законопроєкту виступили НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), які закликають президента ветувати цей документ. У заяві, оприлюдненій на сайті НАБУ, мовиться про те, що монополія генпрокурора на внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення нардепами ставить під загрозу незалежність антикорупційних детективів та прокурорів.
«Адже тепер перед тим, як розпочати розслідування, вони мають звернутися до генпрокурора, щоби переконати його внести відомості до ЄРДР. Крім того, законопроєкт не визначає, яким чином слідчі мають передавати інформацію генпрокурору, щоби той розпочав розслідування. Також вказаний законопроєкт частково унеможливлює збір доказів у провадженні. Припустімо, в межах одного розслідування детективи НАБУ виявили інший злочин, до якого, ймовірно, причетний нардеп. До набуття чинності законопроєкту №2237 слідчим достатньо виокремити вказаний епізод і розслідувати як окреме провадження. Якщо ж проголосований проєкт набуде статусу закону, детективам доведеться переконувати генпрокурора розпочати розслідування, однак після його початку всі зібрані в межах іншої справи докази визнаються недопустимими», – мовиться в заяві НАБУ та САП.
Чи можна сподіватися на вето президента? Навряд… Команда Зеленського вже довго піариться на тому, що вона нарешті скасувала недоторканність нардепів, хоча її вже кілька разів  «перескасовували».

джерело: slovoidilo.ua

Турбонедолугість

Варто нагадати, що Венеційська комісія радила ще попередній владі, що в питанні обмеження депутатської недоторканності потрібно звертати увагу на рівень розвитку демократії та верховенства права в країні. З огляду на їхній рівень в Україні експерти Венеційської комісії зазначали, що недоторканність депутатів може стати перепоною для боротьби з корупцією, але цілковите скасування такого імунітету становить загрозу для функціонування і незалежності нашого парламенту. Тож нам рекомендували встановити інші процесуальні «запобіжники», що могли б не допустити втручання в роботу Верховної Ради, але водночас сприяти боротьбі з корупцією.
Попередня влада, як і ще «попередніші», питаннями скасування чи обмеження недоторканності нардепів надто не заморочувалася – просто почала процедуру скасування (як було вже не раз) і зупинилася. Нинішня вже хвалиться, що пройшла цей шлях до кінця. Але, як бачимо, скасована недоторканність після 1 січня фактично діятиме далі. Просто генпрокурор вирішуватиме, хто з парламентарів «доторканніший» за інших. Це не рівність перед законом з рештою наших громадян – це можливість для нових маніпуляцій у політичній боротьбі.
«Завдяки американському правосуддю ми знаємо, що президент Зеленський в розмові з керівником іноземної держави підтвердив, що генеральний прокурор є «його людиною на 100%». Відповідно конструкція, яку зараз запровадили для контролю депутатської недоторканності, насправді передається не в руки генпрокурора, а на вулицю Банкова, в Офіс президента. Тобто ми нібито зняли депутатську недоторканність, але насправді забрали право контролювати притягнення народних депутатів до відповідальності у Верховної Ради і передали його Офісу президента», – зазначив у ефірі «UA:Перший» нардеп із фракції «Голос» Андрій Осадчук.
Це вже не перше сумнівне рішення, яке команда Зеленського подає за свою величезну перемогу. Так було, до прикладу, з ухваленням закону про імпічмент президента. Закон ухвалили, але процедура усунення глави держави з поста залишилася фантастичною для реалізації. Тепер із нардепів зняли недоторканність, але процедуру притягнення парламентарів до відповідальності прописали під збільшення президентського впливу на Верховну Раду. Ось так ця влада виконує свої обіцянки і водночас реалізує те, чого не обіцяла: де-факто послідовно впроваджує президентську форму правління в Україні…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
1.0752 / 4.25MB / SQL:{query_count}